про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
Справа № 500/2026/20
07 серпня 2020 рокум. Тернопіль
Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Чепенюк О.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Відділу реєстрації проживання особи Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 через представника - адвоката Братівника Ігоря Васильовича звернувся до суду з позовом до Відділу реєстрації проживання особи Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради, у якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Відділу реєстрації проживання особи Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради, яка полягає у неприйнятті рішення про зняття ОСОБА_2 (громадянина РФ) з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;
зобов'язати відділ реєстрації проживання особи Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради вчинити дії щодо зняття ОСОБА_2 (громадянина РФ) з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до вимог частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі визначені у частині першій статті 170 КАС України. Зокрема, відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Вирішуюючи питання чи підвідомчий цей позов адміністративному суду, суд зазначає таке.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Також пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Суд звертає увагу, що участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати у зв'язку з чим виник спір та на захист яких прав особа звернулася до суду.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно із частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у приватноправових правовідносинах, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи особистого немайнового інтересу учасника таких відносин. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Отже, до справ адміністративної юрисдикції належать публічно-правові спори, які виникають, зокрема, з приводу виконання чи невиконання органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою або іншим суб'єктом публічно-владних управлінських функцій і не обумовлені порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що спірні правовідносини пов'язані з правом користування та розпорядження майном, адже ініційований позивачем спір щодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за вказаною адресою має цивільно-правову природу, оскільки спрямований на зміну (припинення) цивільних прав останнього.
Відповідач у таких відносинах владних управлінських функцій щодо позивача не здійснює, а є органом, який виконує свої обов'язки щодо зняття з реєстрації у відносинах з власником майна.
Спір про захист права конкретної фізичної особи на житло є не публічним, а приватноправовим. Держава, юридичні особи публічного права можуть бути учасниками цивільних відносин, а розгляд такого спору між ними проводиться за правилами цивільного судочинства.
Той факт, що відповідачем є Відділ реєстрації проживання особи Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради, не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.
Крім того, позивач у позовній заяві зазначає, що бездіяльність відповідача, яка полягає у неприйнятті рішення про зняття ОСОБА_2 з реєстрації місця проживання є протиправною та порушує його права як власника майна на вільне розпорядження нерухомим майном.
З огляду на зазначене, суд звертає увагу, що у випадку, якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, яку вона вважає неправомірною, і такі наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав або інтересів цієї особи чи пов'язані з реалізацією нею майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, то визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.
При цьому, вирішуюючи питання чи підвідомчий цей позов адміністративному суду, суд відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин правову позицію, яка була неодноразово висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 16.05.2018 у справі №337/2535/2017 та від 10.04.2019 у справі №826/3620/17, у яких Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позовні вимоги про визнання незаконною, скасування реєстрації місця проживання та реєстрація місця проживання не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Отже, спір щодо зняття з реєстрації місця проживання не має ознак публічно-правового, тому суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.
Згідно із частиною п'ятою статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції.
Отже, позивачу необхідно роз'яснити його право звернутися до суду із письмовим клопотанням про повернення судового збору у зв'язку із відмовою у відкритті провадження у справі.
Керуючись статтями 170, 171, 248, 256 КАС України, статтею 7 Закону України «Про судовий збір», суддя
Відмовити у відкриті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до відділу реєстрації проживання особи Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради,про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства та повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Чепенюк О.В.