04 серпня 2020 року м. Житомир справа № 240/9725/20
категорія 112030300
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Нагірняк М.Ф.,
секретар судового засідання Добровольська Н.А.
за участю: позивач ОСОБА_1 ,
представника позивача - Невмержицька Т.О.,
представника відповідача - Єфремова О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання призначити та здійснити нарахування пільгової пенсії із зниженням пенсійного віку на чотири роки відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Ухвалою суду від 03.07.2020року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судовому засіданні Позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі і пояснили, що Позивач є потерпілою особою внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії і має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 4 роки на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". З цих підстав та за наявності 55 річного віку Позивач 22.11.2019року зверталася до Головного Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про таке дострокове призначення пенсії. На підтвердження свого права Позивачем було надано довідки про роботу та проживання на забрудненій території станом на 01.01.1991року, трудову книжку, паспорт.
На думку Позивача та її представника, Відповідач протиправно з підстав, викладених в листі від 29.01.2020року, відмовив Позивачу в призначенні такої пенсії.
Представник Головного Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Відповідача по справі, в судовому засіданні проти позову заперечила і пояснила, що Позивач має загальний страховий стаж 38 років 2 місяці 15 днів, але Позивач на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993року не проживала і не працювала, так як перебувала в декретній відпустці по догляду за дитиною, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася в м.Житомирі, а в подальшому по догляду за досягненням дитиною 6-річного віку, а тому Позивачу було правомірно відмовлено в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку на 4 років.
Заслухавши доводи Позивача і її представника, доводи представника Відповідача, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав призначення пенсії, в тому числі зі зниженням пенсійного віку, регулюються правовими нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV (надалі-Закон N 1058-IV), що були чинні на день виникнення таких відносин.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами.
За приписами статті 8 Закону N 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною першою статті 26 Закону N 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
Одночасно відповідно до положень статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991року N796-XII (надалі - Закон N796-XII) особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу не менше 15 років.
Особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони з дня аварії на ЧАЕС станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років вік виходу на пенсію зменшується 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. Тобто, для зменшення віку виходу на пенсію на 4 роки для вказаних осіб загальний термін постійного проживання чи постійної роботи таких осіб на території, що відноситься до зони гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року повинен складати не менше 5 років (3 роки плюс два роки).
Саме у відповідності до вказаних правових норм було зумовлено звернення Позивача від 22.11.2019року до Відповідача щодо призначення їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 4 роки.
За результатами розгляду вказаного звернення Позивача Відповідачем було прийнято оскаржуване рішення, викладене в листі від 29.01.2020року (а.с.9).
Таке рішення Відповідача відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах чинного законодавства з огляду на таке.
Алгоритм дій Відповідача щодо розгляду звернення Позивача врегульований правовими нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року N 22-1 (надалі - Порядок N 22-1).
Як зазначено в оскаржуваному рішенні Відповідача від 29.01.2020року, суть спору між сторонами по даній справі зведена виключно до наявності чи відсутності факту проживання Позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993року не менше трьох років та додатково два роки (1 рік за два роки постійного проживання або роботи в цій зоні).
Суд зазначає, що відповідно до положень Закону N 1058-IV та Закону N796-XII призначення пенсії із зниженням пенсійного віку на 4 роки особі жіночої статі, яка відноситься до осіб, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії та постійно проживала або постійно проживають чи постійно працювала у зоні гарантованого добровільного відселення, можливе за одночасної наявності слідуючих умов:
- досягнення на день звернення до територіального органу пенсійного фонду України 56річного віку;
- наявності на день звернення до територіального органу пенсійного фонду України не менше 15 років загального трудового стажу;
- наявності станом на 1 січня 1993 року постійного проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років та додатково два роки (1 рік за два роки постійного проживання або роботи в цій зоні).
Судом встановлено та визнається сторонами, що відповідно до паспорта громадянина України Позивач, ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто станом на день звернення до Відповідача (22.11.2019року), на день ухвалення Відповідачем рішення про відмову у призначенні пенсії (29.01.2020року) та до суду із даним позовом (26.06.2020року) є особою, якій виповнилося 56 років.
Судом встановлено та визнається сторонами, що Позивач має загальний страховий стаж 38 років 2 місяці 15 днів, що значно перевищує 15 років загального трудового стажу, передбаченого статтею 55 Закону N796-XII.
Судом встановлено, що Позивач згідно дубліката посвідчення серії НОМЕР_1 відносяться до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії (а.с.7).
Безспірно, згідно з положеннями ст. 65 Закону N 796-XII посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Тобто, в розумінні вимог п.3 частини першої статті 11 цього Закону N 796-XII наявність у Позивача статусу особи , яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, свідчить, що державою визнано, що Позивач постійно проживала або постійно працювала чи постійно навчалася на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року не менше трьох років, що надає їй право на зменшення віку виходу на пенсію лише на три роки.
Одночасно суд зазначає, що згідно абзацу дев'ятого підпункту 5 пункту 2.1 Порядку N 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком, окрім іншого, додається довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Разом з тим, в дослідженій судом довідці відділу реєстрації місця проживання Коростенської міської ради від 08.01.2020року №19/9 підтверджується, що Позивач в місті Коростень Житомирської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, з дня аварії на ЧАЕС постійно проживала в період з 11.05.1986року по 26.01.1990року, тобто не повні чотири роки (а.с.12).
Аналогічно, в досліджених судом довідках:
- УМВС України в Житомирській області зазначено, що Позивач проходила службу на відповідній посаді в СВПЧ-8 м.Коростень з 02.08.1983 року по 16.09.1987року (а.с.15);
- Комунального закладу "Житомирський обласний краєзнавчий музей" Житомирської обласної ради від 11.02.2020року зазначено, що Позивач працювала на відповідній посаді в Коростенському краєзнавчому музею в період з 15.01.1988року по 12.02.1990року (а.с.16).
Тобто, Позивач в місті Коростень Житомирської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, постійно працювала з дня аварії на ЧАЕС (26.04.1986року) по 16.09.1987року та з 15.01.1988року по 12.02.1990року, що сумарно не перевищує чотирьох років.
Суд частково погоджується із доводами Позивача та її представника щодо неналежного обґрунтування Відповідачем доводів, викладених в листі від 29.01.2029 року, про підстави відмови у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на чотири роки.
При дослідженні в судовому засіданні свідоцтва про народження сина Позивача підтверджено, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Житомирі, а не в місті Коростень. Позивач визнає, що у зв'язку із народженням сина перебувала у відпустці по догляду за дитиною лише до досягнення нею півторарічного віку.
Такий період перебування Позивача у відпустці по догляду за дитиною Відповідачем визнається і враховано до загального страхового стажу.
Одночасно суд зазначає, що дійсно доказів перебування Позивач у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку представником Відповідача суду не надано.
Разом з тим, відсутність таких доказів та безпідставне посилання на цю обставину в оскаржуваному рішенні Відповідача та певні недоліки стилістичного викладення такого рішення не можуть розцінюватися як незаконна по суті відмова у призначенні спірної пенсії.
Позивачем суду не надано жодних належних та допустимих доказів постійного проживання чи праці Позивача у зоні гарантованого добровільного відселення додатково ще не менше 2 років, окрім 3 років такого проживання чи праці, до 01.01.1993року, які б надавали їй право на призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на чотири роки.
Таким чином, при розгляді справи знайшло своє підтвердження лише те, що Позивач станом на 01.01.1993року у зоні гарантованого добровільного відселення постійно проживав або постійно працював або постійно навчався не більше чотирьох років, що надає їй право на зменшення віку виходу на пенсію лише на три роки, а не на чотири роки.
Відсутність таких даних виключає наявність підстав у суду зобов'язати Відповідача призначити Позивачу пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на 4 роки як особі, що станом на 01.01.1993року у зоні гарантованого добровільного відселення постійно проживала або постійно працювала не більше чотирьох років, а не менше обов'язкових п'яти років, як це передбачено ст.55 Закону N 796-XII .
Зазначене свідчить, що позовні вимоги Позивача не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Підстави, передбачені ст.ст.139-143 КАС України, для стягнення або відшкодування судових витрат по даній справі відсутні.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк
Повне судове рішення складене 07 серпня 2020 року