Копія
31 липня 2020 року Справа № 160/3877/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіТурлакової Н.В. .
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Авілон» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Авілон» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0009210502 від 10.12.2019р. та №000600502 від 18.032020р. прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ТОВ НВП «Авілон» не погоджується з винесеним ГУ ДПС у Дніпропетровській області податковим повідомленням-рішенням, вважає його необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно винесено податковим органом на підставі протиправних та необґрунтованих висновків, викладених у акті перевірки від 03.10.2019 року. Позивач зазначає, що формував свої витрати та податковий кредит з податку на додану вартість на підставі первинних документів та податкових накладних, які відповідають вимогам діючого законодавства. Позивач зазначає, що перевіряючими під час проведення перевірки, не надано належної оцінки наявним первинним документам. Позивач вважає висновки зазначеного акта перевірки безпідставними та таким, що не відповідають дійсним обставинам, оскільки підприємством правомірно сформовано податковий кредит за результатами господарських операцій з ТОВ «СТАЛЕКС-ГРУП» та ТОВ «СПЕЦСТАЛЬПРОКАТ». Господарські операції з вказаними контрагентами підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, а придбаний товар використаний позивачем у виробництві комбікормів. Вироблена продукція була використана позивачем при вирощуванні продукції тваринництва. Позивач зазначає, що висновки Акта перевірки про нереальність господарських операцій з вказаними контрагентами ґрунтуються виключно на припущеннях податкового органу, тому прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що посадовими особами відповідача була проведена планова документальна виїзна перевірка ТОВ НВП «Авілон» з питань додержання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.07.2016 по 30.06.2019 за висновками якої складений акт №2103/04-36-05-02/19142599 від 03.10.2019р. Господарські взаємовідносини ТОВ НВП «Авілон» із контрагентами ТОВ «СТАЛЕКС-ГРУП» та ТОВ «СПЕЦСТАЛЬПРОКАТ» не направлені на реальне настання правових наслідків, надані під час перевірки первинні бухгалтерські документи не є достовірними доказами факту поставки товарів (надання послуг) позивачу, адже сам факт наявності у позивача податкової/видаткової накладної не є безумовним доказом реальності господарських операцій. Позивачем не доведено, що господарські операції між позивачем та вказаними контрагентами мали, реальний зміст, у них відсутні основні фонди, трудові ресурси, перелічені підприємства не є виробниками товару, постачання якого задекларовано. Первинні документи надані до перевірки свідчать про їх формальне складення без наявності мети повно та всебічно фіксувати здійснювану господарську операцію. Окрім того, за аналізом єдиного реєстру податкових накладних було встановлено, що контрагентами позивача по ланцюгу постачання не придбавався товар, постачання якого задекларовано в адресу позивача. Посилаючись на викладені обставини, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.
Представником позивача подано відповідь на відзив, в якому позивач просив відхилити доводи відповідача, зазначені у відзиві та задовольнити позовну заяву в повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року прийнято до свого провадження вказану справу та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до пункту 3 Розділ VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній з 02.04.2020), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.
Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Авілон» зареєстроване, як юридична особа 18.09.1992р., основний вид діяльності: 31.09 Виробництво інших меблів.
Судом встановлено, що у період 15.08.2019 року по 26.09.2019 року (наказ на продовження перевірки №151-п від 11.09.2019р.), на підставі наказу від №4567-п від 30.07.2019 року виданого Головним управлінням ДПС у Дніпропетровської області, посадовими особами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Авілон» з питань додержання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.07.2016 по 30.06.2019, за результатами якої складено акт №2103/04-36-05-02/19142599 від 03.10.2019р.
Відповідно до висновків вказаного Акту, проведеною перевіркою встановлено порушення ТОВ НВП «Авілон»:
- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 429 705 грн., у т.ч. за 3 кв. 2016 року у сумі 278 660 грн., за 4 кв. 2016 року у сумі 1211 грн., за 2017 рік у сумі 26 575 грн., за 2018 рік у сумі 82 039 грн., за 2 кв. 2019 року у сумі 41 220 грн.;
- п.198.1, п.198.2 , п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду всього у сумі 157 075 грн., у т.ч. за червень 2019 року у сумі 157 075 грн.;
- п. 126.1 ст. 126, п.п.266.10.1 (б) п.266.10 ст.266 Податкового кодексу України, підлягає застосування штрафна санкція у розмірі 10% від суми податкового боргу за не своєчасну сплату до бюджету податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2 кв. 2019 у сумі 1855,8 грн. по Податковій декларації від 14.02.2019 №9021799728;
- п.п. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164, п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст.168, «а» п. 176.2 ст. 176 з урахуванням ст.18 Податкового кодексу України в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі: 2317,29 в т.ч. по періодах квітень 2017-324,00 грн., листопад 2017р.- 1993,29 грн;
- п.1 ч. 1 ст. 4, п. 2 ст. 6. п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ про ЄСВ від 08.07.2010р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» в частині несвоєчасного нарахування та перерахування єдиного соціального внеску до бюджету в розмірі 1997,72 грн. в т.ч. по періодах: листопад 2017р. - 1997,72 грн.;
- п.п.1.2, п.п. 1.6 п. п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX, п.п..176.2 ст.176. Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого донараховано військовий збір 163,20грн. в.т.ч. по періодах: квітень 2017р.- 27,00 грн., листопад 2017-136.20грн.;
- п.176.2 «б» ст.176 Податкового кодексу України та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку що призвело до не повного відображення інформації та перекручення податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку.
Не погодившись з висновками, які викладені в акті перевірки №2103/04-36-05-02/19142599 від 03.10.2019р., ТОВ НВП «Авілон» подало до ГУ ДПС у Дніпропетровській області письмові заперечення на акт перевірки, які відповідно до листа від 05.12.2019 року №39934/10/04-36-05-02-18 «Про результати розгляду заперечень» залишені без змін.
На підставі зазначеного акту перевірки №2103/04-36-05-02/19142599 від 03.10.2019р. Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено податкові повідомлення-рішення:
- №0009210502 від 10.12.2019р., яким застосовано суму штрафних санкцій по податку на додану вартість у розмірі 157075грн.;
- №0009200502 від 10.12.2019р. про донарахування 429705грн. по податку на прибуток та застосування штрафних санкцій у розмірі 107426,25грн.
27.12.2019 року позивачем було направлено скаргу до ДПС України на податкові повідомлення - рішення від 10.12.2019 року №№0009200502 та №0009210502, в порядку ст. 56 ПКУ.
Рішенням про результати розгляду скарги ДПС України від 02.03.2020 року №8149/6/99-00-08-05-04-06, ДПС України скасовано ППР ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 10.12.2019 року №0009200502 в частині заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток ТОВ НВП «Авілон» по взаємовідносинах з ПП «МП Трейд», а в інших частинах зазначене ППР та ППР від 10.12.2019 року №0009210505 залишено без змін, а скаргу ТОВ НВП «Авілон» - частково задоволено.
На підставі акту перевірки від 03.10.2019 року №2103/04-36-05-02/19142599 та рішення ДПС України від 02.03.2020 року №8149/6/99-00-08-05-01-06 було винесено податкове повідомлення-рішення від 18.03.2020 року №000600502, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 188 806,25 грн.
Відповідно до Договору переробки давальницької сировини №ДН-0518-01 від 30.08.2018 укладеного позивачем (Замовник) з ТОВ «Сталекс-Груп» (Виконавець), предметом якого є (мовою оригіналу): Заказчик поручает, а исполнитель обязуется надлежащим образом выполнить в соответствии с условиями настоящего договора работы по переработке давальческого сырья в готовую продукцию. Переработка подразумевает продольную порезку рулонной стали на штрипс, изготовление холодногнутого профиля, согласно требовании Заказчика из давальческого сырья на оборудовании Исполнителя.
На виконання умов вказаного Договору були складені податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання-передачі матеріалів на переробку, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні (т.1 а.с.85-т.2 а.с.133).
Між ТОВ НВП «Авілон» (Замовник) та ТОВ «Спецстальпрокат» укладено Договори переробки давальницької сировини №ДН-0417-01 від 25.01.2017, №ДН-0518-01 від 04.05.2018, предметом яких є (мовою оригіналу): Заказчик поручает, а исполнитель обязуется надлежащим образом выполнить в соответствии с условиями настоящего договора работы по переработке давальческого сырья в готовую продукцию (далее по тексту работы). Переработка подразумевает продольную порезку рулонной стали на штрипс, изготовление холодногнутого профиля, согласно требовании Заказчика из давальческого сырья на оборудовании Исполнителя.
На виконання умов вказаного Договору були складені податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання-передачі матеріалів на переробку, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні (т.2 а.с.134-т.4 а.с.224).
Згідно з статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
П.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення за агентськими договорами.
Згідно п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За приписами п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Відповідно до п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Згідно пп.164.1.1 п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Пунктом 198.1 ст.198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно із п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку:
- з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.1 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з пунктом 201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183цього Кодексу.
Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі по тексту - Наказ № 88).
Відповідно до пункту 1.2 Наказу № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).
Згідно з пунктом 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Частина 2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. (ст. 90 КАС України).
З вищевикладеного випливає, що підставами для формування податкового кредиту є наявність належним чином оформленої податкової накладної, митної декларації, заяви зі скаргою на постачальника, поданої відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, бухгалтерської довідки, складеної відповідно до п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, або інших документів, передбачених п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України.
Таким чином, умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.
У той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні валових витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі № К/9901/3443/18.
Отже, Податковим кодексом України чітко визначені первинні документи, на підставі яких формується податковий кредит та, відповідно, показники податкової звітності з ПДВ.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності ТОВ НВП «Авілон» з питань додержання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.07.2016 по 30.06.2019, за результатами якої складено акт №2103/04-36-05-02/19142599 від 03.10.2019р.
На підставі вказаного акта, 10.12.2019 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області було винесено податкові повідомлення-рішення №0009200502 та №0009210502 від 10.12.2019 року, у відповідності до яких на платника податків було накладено збільшення податкового зобов'язання з ПДВ та штрафні санкції в розмірі 694 206,25 грн.
Рішенням про результати розгляду скарги ДПС України від 02.03.2020 року №8149/6/99-00-08-05-04-06, ДПС України скасовано ППР ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 10.12.2019 року №0009200502 в частині заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток ТОВ НВП «Авілон» по взаємовідносинах з ПП «МП Трейд», а в інших частинах зазначене податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення від 10.12.2019 року №0009210505 залишено без змін, а скаргу ТОВ НВП «Авілон» - частково задоволено.
Згідно матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ НВП «Авілон» мало господарські взаємовідносини з підприємством постачальником послуг ТОВ «Сталекс-Груп» (Виконавець) на підставі договору від 30.08.2018 №ДН-0518-01 на переробку давальницької сировини (послуги з продольної порізки рулонної сталі на штрипс, виготовлення холодногнутого профілю, з давальницької сировини Замовника на обладнанні Виконавця) на загальну суму 401 505,36 грн. У складі податкового кредиту відображено загальну суму 58 381,94 грн.
На виконання умов вказаного Договору були складені податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання-передачі матеріалів на переробку, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні (т.1 а.с.85-т.2 а.с.133).
В актах приймання/передачі (з переробки) відсутній перелік прийнятих ТМЦ, заначено лише металеві вироби (швелер гнутий) та зазначено вагу. Також, в актах виконаних послуг не зазначено кількість виготовлених видів швелерів.
Крім того, в Акті перевірки (а.25) зазначено, що до перевірки не надано у повному обсязі акти приймання/передачі з переробки (на переробку передано ТМЦ вагою 69,380т, з переробки отримано ТМЦ вагою 42,795 т) та відсутні товарно-транспортні накладні, які підтверджують перевезення ТМЦ на переробку.
Також, податковим органом в Акті перевірки встановлено, що відповідно до інформаційних баз даних ДПС, ТОВ «Сталекс-Груп», перебуває на обліку у ГУ ДПС у Дніпропетровській обл., вид діяльності - холодний прокат вузької штаби, стан - «0» - платник податків за основним місцем обліку. Згідно податкового розрахунку 1-ДФ 1 ДФ за 4 кв. 2018 року - особа, 1 кв. 2019 - особа, 2 кв. 2019 - 1 особа. Згідно фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва за 2018 рік - основні засоби відсутні. Згідно ЄРПН встановлено, що ТОВ «СТАЛЕКС-ГРУП» протягом жовтня 2018-червня 2019 року нібито реалізовувало на адресу ТОВ НВП «Авілон» послуги з переробки, які з моменту реєстрації підприємства та до дати реалізації по ланцюгу постачання не закуповувало та не мало можливості здійснювати власними силами у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів. Згідно ЄРПН ТОВ «СТАЛЕКС-ГРУП» придбавало елементи пакування, мішки, стрічка гребенева, відходи ПНТ плівки, ДСП ламінована та ін. З урахуванням досліджених обставин та результатів проведеного аналізу наявних даних, перевіркою ТОВ «СТАЛЕКС-ГРУП» встановлено неможливість фактичного здійснення цим суб'єктом господарювання господарських операцій через відсутність майна, трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.
Таким чином, суд погоджується із доводами податкового органу, що постачальник послуг ТОВ «СТАЛЕКС-ГРУП» з моменту реєстрації та до дати реалізації по ланцюгу постачання, послуги по виробництву «Металлоизделия(швслер гнутый» не закуповувало та у зв'язку з відсутньою кількісно трудових ресурсів не мало можливості надавати послуги з переробки.
Також, ТОВ НВП «Авілон» мало господарські взаємовідносини з підприємством постачальником послуг ТОВ «Спецстальпрокат» (Виконавець) на підставі договорів від 30.08.2018 №ДН-0417-01 та від 04.05.2018 №ДН-0518-01 на переробку давальницької сировини (послуги з продольної порізки рулонної сталі на штрипс, виготовлення холодногнутого профілю, з давальницької сировини Замовника на обладнанні Виконавця) на загальну суму 605 452,29 грн. У складі податкового кредиту відображено загальну суму 98 692,59 грн.
В актах приймання/передачі (з переробки) відсутній перелік прийнятих ТМЦ, заначено лише металеві вироби (швелер гнутий) та зазначено вагу, але в актах виконаних послуг зазначено детально кількість виготовлених видів швелерів.
Крім того, в Акті перевірки (а.47) зазначено, що до перевірки не надано не надано у повному обсязі акти приймання/передачі з переробки (на переробку передано ТМЦ вагою 125 т, з переробки отримано ТМЦ вагою 112,4 т) та не надані у повному обсязі ТТН, які підтверджують перевезення ТМЦ на переробку.
Також, податковим органом в Акті перевірки встановлено, що відповідно до інформаційних баз даних ДПС, встановлено: ТОВ «Спецстальпрокат» перебуває на обліку у ГУ ДПС у Дніпропетровській обл, вид діяльності - оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього, стан - «0». Відповідно звітів за формою 1-ДФ «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку» на підприємстві за період з 2016 по 2018 рік працювала - 1 особа. Згідно з фінансовим звітом суб'єкта малого підприємництва за 2016 рік - вартість основних засобів становить 53,7 тис.грн., за 2017 рік - 36,7 тис.грн., за 2018 рік - 19,6 тис.грн. Згідно ЄРПН встановлено, що ТОВ «Спецстальпрокат» протягом 2016-201/р.р. нібито реалізовувало на адресу ТОВ НВП «Авілон» послуги з переробки, які з моменту реєстрації підприємства та до дати реалізації по ланцюгу постачання не закуповувало та не мало можливості здійснювати власними силами у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів. Згідно ЄРПН ТОВ «Спецстальпрокат» придбавало прокат плоский з вуглецевої сталі, рулони оцинковані, штрипс, та ін. З урахуванням досліджених обставин та результатів проведеного аналізу наявних даних, перевіркою ТОВ «Спецстальпрокат» встановлено неможливість фактичного здійснення цим суб'єктом господарювання господарських операцій через відсутність майна, трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.
Таким чином, суд погоджується із доводами податкового органу, що постачальник послуг ТОВ «Спецстальпрокат» з моменту реєстрації та до дати реалізації по ланцюгу постачання, послуги не закуповувало та у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів не мало можливості надавати послуги з переробки.
Тобто, з огляду на зазначене встановлено відсутність реальної можливості придбання товарів (робіт, послуг) у вищевказаних контрагентів-постачальників, а саме відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.
Суд звертає увагу, що будь-які належні докази виконання договірних відносин, як-то платіжні доручення про сплату за виконання робіт/послуг позивачем, а ні податковому органу, а ні до суду не надано.
Також, судом встановлено, що наявні в матеріалах справи та досліджені судом товарно-транспортні накладні по вказаним господарським операціям із ТОВ «СТАЛЕКС-ГРУП» та ТОВ «Спецстальпрокат» не всі заповненні належним чином та містять істотні недоліки, обов'язковий реквізит печатка, наприклад т.2 а.с.173, 174,177, т.1 а.с.106, 108 та інші.
Крім того, досліджені судом Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) складені між ТОВ «Спецстальпрокат» та ТОВ НВП «Авілон» майже всі не містять посаду та ПІБ підписанта від замовника.
Також належить враховувати вимоги “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88. Так, відповідно до пунктів 2.4., 2.14-2.16 Положення, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, у тому числі: зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.
Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.
При цьому суд зазначає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка в свою чергу є підставою для формування підприємством податкового обліку.
Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.
З метою з'ясування факту здійснення господарської операції необхідно, серед іншого, встановити: наявність необхідних ресурсів (спеціального обладнання, технологічних транспортних засобів, кваліфікованого персоналу) у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання робіт, послуг, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податків.
Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Встановлена судом відсутність у контрагента необхідних трудових ресурсів та механізмів у розрізі робіт, що він мав виконати за договором, укладеним із позивачем, свідчить на користь обґрунтованості висновків контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства при здійсненні господарських взаємовідносин позивача з контрагентами.
Правовий висновок з цього питання викладений у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі №1640/3323/18.
Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
На момент розгляду справи, додаткових пояснень, документів, що спростовують вищевказані факти та доводять реальність вказаних господарських операцій позивачем не надано.
У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.
Разом з тим, подані платником документи не дозволяють встановити реальність виконання розглядуваних операцій та факт їх використання у господарській діяльності підприємства позивача, що не відповідає сутності послуг, визначений у підпункті 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 ПК України.
Враховуючи вищевказані норми законодавства, суд приходить до висновку, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою і для формування податкового обліку платника податків.
Отже, судом не встановлено надходження товару, що має індивідуально визначені ознаки, та виконання послуг саме від заявлених у спорі контрагентів, подальший рух товару, у тому числі переміщення на виробництво, та його використання при виготовленні власної продукції.
Судом встановлено документальне оформлення операцій, які в подальшому відображені в податковому обліку, проте, підтвердження фактичного існування зазначеного в таких документах товару як об'єктів цивільного обігу, які мають індивідуально визначені ознаки, виробника, сертифікати відповідності або якості не надані.
Відсутність необхідних умов для здійснення фінансово-господарської діяльності саме відсутність трудових, матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень, транспортних засобів та обладнання унеможливлює здійснення господарської діяльності контрагента позивача.
З врахуванням вимог належності та допустимості доказів передбачених ст.ст.70 КАС України та вимог до первинних документів передбачених ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в частині того що первинні документи повинні мати відповідні обов'язкові реквізити, крім іншого - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, надані позивачем докази на підтвердження факту реальності вказаних господарських операцій, суд оцінює критично.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що надані до перевірки позивачем документи не є достовірними доказами факту поставки товарів, адже сам факт наявності у позивача податкових та видаткових накладних не є безумовним доказом реальності господарських операцій між позивачем і його контрагентами, тоді як для податкового обліку значення має саме факт поставки товарів тим виконавцем (постачальником), який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження податкового кредиту.
У постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року (справа К/9901/1478/18) міститься правовий висновок, відповідно до якого статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 1 грудня 2015 року по справі №826/15034/14 та в постанові від 12.01.2016р. по справі № 21-3706а15.
Згідно ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Належним чином укладений правочин заздалегідь не може свідчити про здійснення суб'єктом господарювання законної господарської діяльності, оскільки укладання такого правочину ще не підтверджує його виконання.
Для даних податкового обліку преюдиційне значення має не те, про що сторони домовилися, а те, що вони вчинили, тобто не зміст зобов'язання, а його фактичне виконання.
Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.
При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, тощо.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростували правильність висновків відповідача, викладених ним в акті №2103/04-36-05-02/19142599 від 03.10.2019р.
За викладених вище обставин та відповідних доказів, суд вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, правомірність своїх дій ним доведена.
Відповідачем підтверджено, а позивачем не спростовано правомірність винесення податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №000707511 від 19.11.2019 року, тому, в задоволенні позовних вимогах слід відмовити.
Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Авілон» (49089, м.Дніпро, вул.Автотранспортна, 8а, ЄДРПОУ 19142599) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська 17-а, ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) Н.В. Турлакова
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Помічник судді В.С. Андреєв
31.07.2020
Рішення не набрало законної сили 31 липня 2020 р.
Суддя