06 серпня 2020 року ЛуцькСправа № 140/9220/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Лозовського О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась з позовом до військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач) про визнання бездіяльності щодо невиплати індексації грошового забезпечення у період з 01.07.2015 по 01.12.2018 протиправною та зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.07.2015 по 01.12.2018.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.09.2019 наказом начальника 6 прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України №497-ос старшину ОСОБА_1 , звільнено з військової служби в запас за пунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». 10.10.2019 наказом начальника 6 прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України «Про особовий склад» №559-ос старшину ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби З категорії-снайпера 3 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » III категорії (тип Б), звільнену з військової служби в запас за пунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», без права носіння військової форми одягу виключено зі списків особового складу і всіх видів забезпечення.
Вказує, що станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу відповідач не провів розрахунків, а саме: за період з 01.07.2015 по 01.12.2018 не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення.
ОСОБА_1 вважає бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення протиправною, оскільки індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення у зв'язку зі зростанням споживчих цін, є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. а тому просив задовольнити позов повністю.
Ухвалою від 30.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач у відзиві на позов його вимоги заперечив, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування цієї позиції вказав, що позивач дійсно проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_4 та з 11.09.2019 відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №497-ос була виключена зі списків частини, всіх видів забезпечення. Під час проходження військової служби позивачу виплачувалось належне грошове забезпечення, яке обчислювалось та нараховувалось у межах виділених відповідачу коштів. Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів. Разом з тим, проведення індексації грошових доходів населення з 01.01.2015 (у зв'язку з внесенням змін до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” Законом України від 28.12.2014 №76-VІІІ) здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік. Відповідач зазначив, що починаючи з липня 2015 року видатки на виплату індексації грошового забезпечення були відсутні, тому нарахування та виплата індексації не здійснювалися. Нарахування індексації доходів за відсутності бюджетних асигнувань у кошторисі вважається порушенням бюджетного законодавства. З урахуванням наведеного відповідач просив відмовити у задоволенні позову.
Інші заяви по суті справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні від сторін не надходили.
Відповідно до частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Згідно із частиною першою статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відтак, справу розглянуто по суті у межах строків, визначених частиною першою статті 258, частиною другою статті 262 КАС України.
Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 проходила військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ця обставина не є спірною.
Як встановлено матеріалами справи, 11.09.2019 наказом начальника 6 прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України №497-ос старшину ОСОБА_1 , звільнено з військової служби в запас за пунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
10.10.2019 наказом начальника 6 прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України «Про особовий склад» №559-ос старшину ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби З категорії-снайпера 3 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Дольськ» III категорії (тип Б), звільнену з військової служби в запас за пунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», без права носіння військової форми одягу виключено зі списків особового складу і всіх видів забезпечення.
Згідно довідки Луцького прикордонного загону вбачається, що видатки на виплату індексації в кошторисних призначеннях Державної прикордонної служби України були передбачені у 2015 році з січня по червень включно; з липня 2015 року та до грудня 2018 року включно такі видатки не передбачені, у зв'язку з цим нарахування та виплата індексації не здійснювалась (а. с. 6).
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення при звільненні з військової служби звернувся з даним позовом до суду.
При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Відповідно до статті 1 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
За приписами частини другої статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-XII).
Згідно зі статтями 18, 19 Закону України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Закон України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-XII) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За приписами статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 4 Закону №1282-XII встановлено підстави для проведення індексації, зокрема, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Законом України від 24.12.2015 №911-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” у частині першій статті 4 Закону №1282-XII цифри “101” замінено цифрами “103”.
Частинами першою, другою статті 5 Закону №1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону № 1282-XII).
Статтею 9 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення встановлено Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (зі змінами, далі - Порядок №1078).
Як визначено пунктом 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV “Про внесення змін до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”.
Згідно з пунктом 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Положеннями Закону №1282-XII та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.
При вирішенні даного спору відповідно до приписів частини п'ятої статті 242 КАС України суд враховує також висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 07.08.2019 у справі №825/694/17, відповідно до яких виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення; звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
З особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2015-2018 роки слідує, що Луцьким прикордонним загоном позивачу не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення за період липень 2015 року - по листопада 2018 року (включно). Тобто, всупереч вимогам наведених вище нормативно-правових актів відповідачем не була нарахована та не була виплачена індексація грошового забезпечення за період липень 2015 року - грудень 2018 року - 0,00 грн. При цьому, у відповідача був такий обов'язок, оскільки ОСОБА_1 у цей період проходив військову службу та перебував на забезпеченні у Луцькому прикордонному загоні.
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 КЗпП України зазначено, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.
Вирішуючи спір, суд враховує, що згідно із загальними засадами права, дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єкта владних повноважень, а бездіяльність - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень. Як дії, так і бездіяльність можуть мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
При цьому в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 01.12.2018, що свідчить саме про бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за вказані періоди.
На підставі досліджених доказів, аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що з урахуванням повноважень, визначених частиною другою статті 245 КАС України позовні вимоги підлягають задоволенню повністю шляхом прийняття рішення про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 0.07.2015 по 01.12.2018 та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за вказаний період проходження військової служби.
Керуючись статтями 72-77, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 липня 2015 року по 01 грудня 2018 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01 липня 2015 року по 01 грудня 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.
Суддя О.А. Лозовський