Справа № 350/1588/19
Номер провадження 2/350/58/2020
29 липня 2020 року селище Рожнятів
Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
у складі:
головуючої судді Калиній Г.В.
секретаря судового засідання Юречко Т.Б.
з участю:
позивачки ОСОБА_1 та її представника адвоката Дуткевича М.В.
представника відповідача Берлогівської сільської ради Ясінець І.М.
відповідача ОСОБА_2 та його представника адвоката Родікова І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Берлогівської сільської ради, ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: орган опіки і піклування Рожнятівської РДА в особі Служби у справах дітей Рожнятівської РДА про визнання недійсними та скасування рішень виконкому Берлогівської сілської ради та ордера на право отримання житлового приміщення, та зустрічним позовом Берлогівської сілської ради до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 та Орган опіки і піклування Рожнятівської РДА, про визнання осіб такими, що втратили право на користування житлом,
10 вересня 2019 року позивачка звернулася до суду з позовом до Берлогівської сільської ради, в якому просила визнати недійсним та скасувати рішення виконкому Берлогівської сільської ради № 20 від 11 вересня 2018 року про виділення ОСОБА_2 кімнати, житловою площею 15,54 метра квадратного в будинку АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 13 вересня 2019 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Рожнятівського районного суду від 15 жовтня 2019 року за клопотанням позивачки до участі у справі залучено ОСОБА_2 - як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
25 листопада 2019 року позивачка подала заяву про збільшення позовних вимог, в якій, крім заявленої раніше позовної вимоги, просила визнати недійсним та скасувати виданий на підставі рішення виконкому Берлогівської сільської ради від 11 вересня 2018 року № 20 ордер № 4 серії БС від 18 вересня 2018 року на отримання ОСОБА_2 приміщення житловою площею 15,54 метра квадратного, що складається з однієї кімнати, для розширення житлової площі квартири АДРЕСА_2 .
02 грудня 2019 року за клопотанням позивачки змінено правовий статус ОСОБА_2 з третьої особи без самостійних вимог на відповідача, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачки Службу у справах дітей Рожнятівської РДА.
22 січня 2020 року поступив зустрічний позов Берлогівської сільської ради до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_2 та Орган опіки і піклування Рожнятівської РДА, в якому сільська рада просила ухвалити рішення, яким визнати ОСОБА_1 разом з неповнолітніми дітьми такими, що втратили право на користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_3 .
Ухвалою судді Рожгятівського районного суду від 23 січня 2020 року відкрито провадження за зустрічним позовом, та прийнято його до спільного розгляду.
Ухвалою Рожгятівського районного суду від 18 лютого 2020 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
Свої позовні вимоги позивачка-відповідачка ОСОБА_1 мотивувала тим, що перебуваючи у шлюбі із ОСОБА_3 вона народила двох дітей - дочок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюб із ОСОБА_3 був розірваний. Проте вони і надалі продовжували спільно жити без реєстрації шлюбу та у них народилося ще двоє дітей: дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вона разом з дітьми зареєстрована у своїх родичів по АДРЕСА_4 . У цьому будинку ще зареєстровані та фактично проживають 8 осіб. Для неї та її дітей в цьому помешканні не було можливості проживати.
Рішенням виконкому Берлогівської сільської ради № 14 від 12 травня 2009 року на неї та трьох її малолітніх дітей була виділена однокімнатна квартира, житловою площею 18 метрів квадратних (в дійсності 15 метрів квадратних) в будинку АДРЕСА_5 . Одночасно їй був виданий і ордер на вселення у дане житлове приміщення під № 1 від 21 травня 2009 року. Виділена їй квартира не була придатна для проживання без виконання ремонтних робіт: там протікав дах, прогнила підлога, не було входу у квартиру. Вона, маючи на утриманні трьох малолітніх дітей, не мала фінансових можливостей провести ремонт даної квартири. Однак внесла у квартиру речі, вклала пластикові вікна, облаштувала стяжку у кімнатах та викопала криницю, зробила часткове переобладнання квартири, заготовила дошку на ремонт підлоги та даху.
Після народження четвертої дитини у 2012 році вона подала у Берлогівську сільську раду заяву на збільшення житлової площі за рахунок житлової кімнати площею 15 метрів квадратних, суміжної з її коридором, яка звільнилася у зв'язку зі смертю особи, яка там проживала. Рішенням виконкому Берлогівської сільської ради № 12 від 9 квітня 2013 року їй виділено житлову площу 15 метрів квадратних, та допоміжну площу 9,9 метра квадратного у вказаному будинку. У відповідності до цього рішення Берлогівська сільська рада видала їй ще один ордер без дати, але з посиланням на рішення виконкому сільської ради від 9 квітня 2013 року № 12, на 5 членів сім'ї на право отримання житлового приміщення житловою площею 15 метрів квадратних, що складається із одної кімнати, як поширення житлової площі у вказаному будинку. На підставі ордера вона вселилась в цю кімнату, проте в ній також слід було робити ремонт. У зв'язку з відсутністю коштів, вона не змогла зробити повний ремонт цієї кімнати, однак внесла туди два дивани, тумбочки, морозильну камеру та в ній ночувала. Відсутність коштів пояснюється ще і тим, що її мати потребувала матеріальної допомоги через онкозахворювання, на лікування матері вона брала у банку кредити, які ще до цього часу не погасила. Станом на 6 вересня 2019 року заборгованість по кредиту складала 15717 гривень 44 копійки.
Сім'ї надано житло, в якому без проведення капітального ремонту неможливо проживати, станом на 2013 рік вартість таких робіт становила 66463 гривень. У 2014 році інфляція сягнула 40 %, і після 2014 року індекс інфляції також зростав. На сьогодні вартість цих робіт зросла вдвічі.
Вона не мала постійного місця роботи та здійснювала догляд за перестарілим, за що отримувала щомісячні виплати з управління соціального захисту в розмірі 33 гривні 72 копійки. Через відсутність власного житла та неможливість проживати у наданій їй квартирі без ремонту, вона змушена разом з дітьми тимчасово проживати у селищі Брошнів-Осада.
З метою приватизації наданої їй квартири у селі Берлоги вона неодноразово зверталася до сільського голови підписати документи на приватизацію. Голова відмовилася підписувати документи, а також відмовляється зареєструвати її на проживання у квартирі АДРЕСА_3 , мотивуючи тим, що квартира не приватизована.
Весною 2019 року вона зверталася до сільського голови з проханням надати їй ще одну суміжну з її помешканням нежилу кімнату (кухню), яка стояла у резерві сільської ради і ніким не використовувалася. Сільский голова підтвердила, що ця кімната була у резерві для бабці, яка раніше там жила, але переселилась в інше помешкання і вже померла. Одночасно остання повідомила, що раніше виділена їй житлова кімната площею 15 метрів квадратних вже передана її сусідові по будинку ОСОБА_2 у зв'язку зі збільшенням його сім'ї.
Проте до народження другої дитини у ОСОБА_2 вже була приватизована квартира загальною площею 55,3 метра квадратного, в той час як на неї та трьох дітей у 2009 році була виділена житлова кімната площею 15 метрів квадратних, а після народження четвертої дитини була виділена житлова кімната площею 15 метрів квадратних та допоміжна площа 9,9 метра квадратного. Отже загальна площа виділеного їй житла складає 39,9 метра квадратного. Вважає, що існує явна неспіврозмірність кількості членів їх сімей відносно кількості виділеної житлової площі.
Крім того, під час розгляду даної справи, їй стало відомо про рішення виконкому сільської ради № 28 від 16 серпня 2019 року, яким внесено зміни у рішення виконкому Берлогівської сільської ради № 12 від 9 квітня 2013 року. Відповідно до цього рішення, їй надано додатково кухню орієнтовною площею 11,8 метра квадратного, коридор та кладову орієнтовною площею 9,9 метра квадратного, частину господарської споруди орієнтовною площею 30 метрів квадратних, та погріб. Пунктом 1. 1 цього рішення її зобов'язано відремонтувати дах, так як він аварійний та протікає, чим наносить шкоду сусіду по квартирі. У пункті 2 зазначено, що кімнату в комунальному будинку у АДРЕСА_6 площею 15,54 м кв. залишити за сільською радою. Це рішення виконкому від 16 серпня 2019 року має назву «Про розгляд заяв громадян», проте вона не писала заяви про внесення змін у рішення виконкому сільської ради № 12 від 9 квітня 2013 року і на підставі чиєї заяви виконком прийняв це рішення їй невідомо. Також в оскаржуваному рішення не вказано, які саме помилки допущені у рішенні виконкому № 12 від 9 квітня 2013 року.
З врахуванням того, що житлова кімната площею 15 метрів квадратного була передана їй на підставі рішення виконкому № 12 від 9 квітня 2013 року, а потім ще раз ОСОБА_2 на підставі рішення виконкому № 20 від 11 вересня 2018 року, їй не зрозуміло, яка житлова кімната площею 15,54 метра квадратного залишається за сільською радою у відповідності до рішення виконкому № 28 від 16 серпня 2019 року.
Таким чином, рішення виконкому № 28 від 16 серпня 2019 року підлягає визнанню недійсним та скасуванню, оскільки вона особисто не писала заяву про перегляд рішення № 12 від 9 квітня 2013 року, це рішення по суті скасовує передачу їй у користування житлової кімнати площею 15 метрів квадратних, тим більше, що на цю кімнату у неї є ордер, який не визнаний у встановленому законом порядку не дійсним і не анульований.
У ОСОБА_2 на двох дітей вже була у два рази більша житлова площа, то рішення виконкому сільської ради № 20 від 11 вересня 2018 року про передачу кімнати площею 15,54 метри квадратні ОСОБА_2 та ордер на неї, також підлягають визнанню недійсними та скасуванню.
Що стосується зустрічного позову Берлогівської сільської ради - вважає його таким, що не підлягає до задоволення, оскільки в неї є діти, які не досягли повноліття, а відтак не набули повної цивільної дієздатності, причини не проживання у квартирі є поважними, а тому і відсутні підстави для визнання їх такими, що втратили право користування цією квартирою. Сільський голова в судовому засіданні підтвердила, що надані житлові приміщення потребували ремонту. Однак по тій причині, що сільський голова по суті відмовила їй у приватизації квартири, вона до сьогоднішнього дня не є її власником, а отже і не зобов'язана здійснювати ремонт квартири. У зв'язку із незадовільним технічним станом квартира не відповідає санітарним нормам і проживання у такій квартирі є небезпечним для неї та її неповнолітніх дітей.
У судовому засіданні позивачка-відповідачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Дуткевич М.В. підтримали позовні вимоги, уточнені згідно заяви про збільшення позовних вимог від 06 травня 2020 року (а. с. 127-129), а у зустрічному позові, заявленому Берлогівською сільською радою, просили відмовити у повному обсязі.
ОСОБА_1 доповнила, що надання їй та ОСОБА_2 додатково окремих кімнат квартири є незаконним, розподіл однокімнатної квартири не допускається. Вважає, що їй була додатково надана ціла квартира, оскільки вона не підлягає поділу на кімнати. Не заперечує, що провела заміну вікна у іншій кімнаті, тобто її самовільно захопила.
Представник відповідача-позивача - Берлогівської сільської ради - сільський голова Ясінець І.М., у судовому засіданні проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечила, а зустрічний позов просила задовольнити та пояснила, що п.1 рішення № 12 виконавчого комітету Берлогівської сільської ради від 09 квітня 2013 року виділено ОСОБА_1 житлову площу АДРЕСА_7 квадратних метрів та допоміжну площу 9,9 метра квадратного і господарську будівлю загальною площею 30 квадратних метрів по АДРЕСА_8 . Пунктом 2 цього ж рішення одну кімнату в комунальному будинку в АДРЕСА_6 площею 15,54 метра квадратного залишено за сільською радою. Саме цю кімнату, площею 15,54 метра квадратного, яка пунктом 2 рішення залишена за сільською радою, виконком Берлогівської сільської ради своїм рішенням № 20 від 11 вересня 2018 року виділив ОСОБА_2 в зв'язку із збільшенням його сім'ї. Таким чином, твердження ОСОБА_1 про те, що їй та ОСОБА_2 виділено одне і те саме приміщення, не відповідає дійсності, оскільки це є різні кімнати та мають різні площі. ОСОБА_1 достовірно знала, що їй виділяється одна кімната та допоміжні приміщення квартири, яка звільнилася, а одна кімната, площею 15,54 м.кв. залишено за сільрадою. Вона у наданій їй кімнаті поміняла вікно. Потім при приватизації наданого їй житла хтось її проконсультував, що квартиру не можна розділяти на дві частини, тому вона стала претендувати на іншу кімнату, яку надано ОСОБА_2 .
При наданні ОСОБА_1 додаткової житла, помилково було неправильно зазначено площу кімнати і дану технічну помилку виконком виправив своїм рішенням від 16 серпня 2019 року.
Не зважаючи на наявність у ОСОБА_1 ордера на житлове приміщення №1 серії БС від 21 травня 2009 року, з посиланням на рішення виконкому Берлогівської сільської ради від 10 травня 2011 року № 17 та ордера на житлове приміщення без дати № 3 серії БС з посиланням на рішення виконкому Берлогівської сільської ради від 09 квітня 2013 року № 12, що надавали їй право на вселення до житлового приміщення, вона ні протягом 30 днів, коли були дійсними ордери, ні по сьогоднішній день в житло не вселилась, жодного дня там не проживала та не реалізувала своє право на безоплатну приватизацію. Вищезазначені ордери видавались ОСОБА_1 на неї та на членів її сім'ї - чотирьох малолітніх дітей. Достовірно відомо, що ОСОБА_1 зареєстрована в с. Берлоги, проте фактично проживає в селищі Брошнів-Осада, а її діти навчаються в Брошнів-Осадській ЗОШ. Ні сама ОСОБА_1 ні її діти не проживають та ніколи не проживали в квартирі АДРЕСА_3 , тому вважає, що їх слід визнати такими, що втратили право на користування даним житловим приміщенням на підставі положень статей 71, 72 ЖК України.
ОСОБА_1 надавалося придатне для проживання житло, тобто квартири, у яких до того жили люди. Можна було зробити санітарну побілку, помалювати підлогу і йти жити. Однак позивачка не має наміру жити у с. Берлоги, тому надане їй житло привела у аварійний стан, розібрала сходи, потік дах, що створює загрозу цілісності цілого житлового будинку.
Відповідач-третя особа ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечив проти задоволення позову ОСОБА_1 , а зустрічний позов Берлогівської сільської ради повністю підтримав, погодившись з позицією сільського голови Ясінець І.М. Доповнив, що твердження ОСОБА_1 про те, що їй і йому виділено одна і та ж кімната не відповідає дійсності. Оскаржувані позивачкою рішення виконкому сільської ради стосуються різних житлових площ. ОСОБА_1 у виділеній для неї кімнаті розібрала грубку та замурувала вікно, а він у виділеній для нього кімнаті поміняв старе вікно на нове металопластикове. Зазначені кімнати є суміжними до раніше виділених їм приміщень. Насправді у площі виділеної для ОСОБА_1 кімнати була допущена описка, було вказано «15 кв. м» замість «11,8 кв.м». Проте дана описка виправлена рішенням від 16 серпня 2019 року № 28 про внесення змін у рішення виконкому № 12 від 09 квітня 2013 року. Отже він набув у власність житло правомірно, приватизував його і на даний час є його законним власником. Що стосується ОСОБА_1 , то по сьогоднішній день у надане їй житлове приміщення ні вона ні її діти не вселилась, жодного дня там не проживали. Отже позивачка-відповідачка не реалізувала своє право на безоплатну приватизацію житлового приміщення. Крім того, виділена позивачці-відповідачці квартира потребує капітального ремонту, який до цього часу нею не проведений, що призводить до руйнування будинку та позбавляє його можливості комфортно проживати у власній квартирі.
Представник третьої особи - Сулужби у справах дітей Рожнятівської РДА, у судове засідання не прибув. В.о. начальника Служби у справах дітей Рожнятівської РДА направила до суду письмову заяву в якій вказала, що визнання ОСОБА_1 та її дітей такими, що втратили право на користування житловим приміщенням є недоцільним, оскільки це призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дітей. При вирішенні спору щодо визнання недійсним та скасування рішень виконкому Берлогівської сільської ради - покладається на розсуд суду, оскільки вивчення питання про законність таких рішень не входить до їх компетенції. Просить справу розглянути за відсутності представника за наявними в ній матеріалами.
Свідок ОСОБА_8 - секретар виконкому Берлогівської сільської ради у судовому засіданні дала показання про те, що триквартирний житловий будинок по АДРЕСА_6 був збудований у 60 роках для колгоспних спеціалістів. У будинку нема жодних комунікацій: води, газу, тепла, каналізації. Пізніше рішенням сесії вказаний будинок покладено на баланс сільської ради. З метою розширення площ раніше виділеної квартири ОСОБА_1 у 2013 році виділено кімнату площею 15 метрів квадратних. Площа помилково вказане неправильно, і пізніше цю технічну помилку було виправлено рішенням виконкому. Пізніше у 2018 році ОСОБА_2 було виділено кімнату площею 15,54 метра квадратного, яка була залишена за сільською радою. Для цього була розкомплектована однокімнатна квартира. Під час виготовлення технічної документації працівники БТІ повідомляли сільську раду, що квартира не підлягає розподілу. Однак відповідно до роз'яснень, наданих сільській раді госпрозрахунковим проектно-виробничим архітектурно-планувальним бюро, є можливість при необхідності переобладнати та здійснити розподіл вказаної квартири між двома власниками у зв'язку з відсутністю в ній комунікацій. У виділеній ОСОБА_1 кімнаті - кухні була вимурувана піч для приготування їжі, демонтувавши яку кімнату можна переобладнати на вітальню, дитячу чи спальну за бажанням власника.
Свідок ОСОБА_9 - заступник сільського голови с. Берлоги по виконавчій роботі - у судовому засіданні пояснила, що надаючи ОСОБА_10 спірну житлову кімнату члени виконавчого комітету керувалися тим, що ОСОБА_1 протягом дев'яти років не заселилася у виділену їй квартиру. Вона взагалі не проживає у с. Берлоги, а разом з дітьми живе у селищі Брошнів-Осада. Вважає, що сім'ї позивачки-відповідачки взагалі не потрібне виділене їй житло. Під час розмови остання пояснювала, що діти ходять у Брошневі-Осаді в музичну школу, співають у церковному хорі, школу міняти не хочуть, а отже і місце проживання. Тим часом будинок потрібно ремонтувати, особливо дах, через протікання якого зазнає значної шкоди сусід ОСОБА_2 , який на відміну від ОСОБА_1 проживає у квартирі, відремонтував її та приватизував.
Свідок ОСОБА_11 - член виконкому Берлогівської сільської ради - у судовому засіданні пояснила, після надання ОСОБА_1 додаткової площі, вона розвалила стіни між коридорами і замурувала вікно та розвалила піч у кімнаті. Кімнату, яка рішенням виконкому була залишена за сільською радою ОСОБА_1 не чіпала. Тільки в 2019 році після звернення в ОБТІ для виготовлення технічної документації на виділене їй житло, вона самовільно зайняла цю кімнату, площею 15, 54 метри квадратні, занесла туди диван та інші речі. Для вчинення таких дії ОСОБА_1 не мала жодних законних підстав, оскільки у 2018 році рішенням виконкому вказана кімната була виділена ОСОБА_2 для розширення його житлової площі у зв'язку із збільшенням його сім'ї. Надаючи ОСОБА_1 житлове приміщення, виконком сільської ради вважав, що вона там буде проживати з дітьми, будинок буде впорядкований та відремонтований, але минуло близько десяти років і виділена ОСОБА_1 квартира доведена нею до стану, непридатного для проживання.
Вислухавши пояснення сторін, свідків та вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 та зустрічний позов Берлогівської сільської ради не підлягають до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за змістом ст. 20 зазначеного кодексу, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.
Стаття 12 ЦПК України визначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 13 зазначеного Кодексу, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачка-відповідачка ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , який розірвано ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с. 10).
ОСОБА_1 є матір'ю неповнолітніх дітей: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей (а. с. 6-9).
ОСОБА_1 разом з дітьми зареєстрована у АДРЕСА_4 , що підтверджується довідкою № 467 від 04 вересня 2019 року (а. с. 21).
Рішенням виконавчого комітету Берлогівської сільської ради №14 від 12 травня 2009 року виділено житлову площу сім'ї ОСОБА_1 , на утриманні якої перебувало троє дітей, у зв'язку з відсутністю житлової площі в сім'ї, яка перебувала на першочерговому квартирному обліку у виконкомі сільської ради як одинока і багатодітна мати, що підтверджується копією вказаного рішення виконкому (а. с. 11).
На підставі вказаного рішення виконавчого комітету Берлогівської сільської ради 21 травня 2009 року сім'ї ОСОБА_1 у складі заявниці та трьох її дітей виданий ордер на житлове приміщення АДРЕСА_9 серії АДРЕСА_10 на право АДРЕСА_11 АДРЕСА_12 , що підтверджується копією ордера (а. с. 12).
Рішенням виконавчого комітету Берлогівської сільської ради №12 від 09 квітня 2013 року «Про розгляд заяв громадян» виділено ОСОБА_1 житлову площу АДРЕСА_7 метрів та допоміжну площу 9,9 метра квадратного і господарську будівлю загальною площею 30 квадратних метрів по АДРЕСА_8 . Пунктом 2 цього рішення одну кімнату в комунальному будинку в АДРЕСА_6 площею 15, 54 квадратного метра залишено за сільською радою, що підтверджується копією вказаного рішення виконкому (а. с. 13).
На підставі вказаного рішення виконавчого комітету Берлогівської сільської ради ОСОБА_1 у складі заявниці та чотирьох її дітей виданий ордер на житлове приміщення АДРЕСА_13 серії БС на право отримання житлового АДРЕСА_14 , що підтверджується копією ордера (а. с. 14).
Рішенням виконавчого комітету Берлогівської сільської ради від 10 січня 2012 року №3 надано дозвіл ОСОБА_2 оформити право власності в цілому на двокімнатну квартиру загальною площею 56, 7 метра квадратного, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_15 , що підтверджується витягом з рішення виконавчого комітету Берлогівської сільської ради від 10 січня 2012 року №3 (а. с. 65).
ОСОБА_2 є власником житлової квартири АДРЕСА_16 , яка складається з двох кімнат, кухні та коридору, що підтверджується копією технічного паспорта, виготовленого станом на 31 січня 2012 року (а.с. 47, 48), копіями свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23 лютого 2012 року та витягу про державну реєстрацію прав № 33269613 від 23 лютого 2012 року (а.с. 49, 50).
Рішенням виконавчого комітету Берлогівської сільської ради №12 від 09 квітня 2013 року «Про розгляд заяв громадян» виділено ОСОБА_2 кімнату в будинку по АДРЕСА_6 , житловою площею 15,54 квадратного метра у зв'язку із збільшенням сім'ї, що підтверджується копією вказаного рішення виконкому та копією заяви ОСОБА_2 (а. с. 17, 18).
ОСОБА_2 одружений, від шлюбу має двох неповнолітніх дітей, що підтверджується копіями свідоцтв про шлюб та про народження (а. с. 51-53).
Сім'я ОСОБА_2 проживає в частині житлового будинку, яка в 2012 році приватизована, умови проживання задовільні, іншого житла немає, у частині житлового приміщення, яке виділене в 2018 році розпочато ремонтні роботи, що підтверджується атом обстеження житлового-побутових умов сім'ї від 03 січня 2020 року (а. с. 100).
Сім'я ОСОБА_1 проживає на найманій квартирі в селищі Брошнів-Осада, зі слів - іншого приміщення для житла немає, виділена ОСОБА_1 квартира АДРЕСА_17 не приватизована та на даний час для проживання не придатна, що підтверджується атом обстеження житлово-побутових умов сім'ї від 03 січня 2020 року (а. с. 99).
На звернення ОСОБА_1 , адресоване на урядову «гарячу лінію», з приводу відмови сільського голови погодити технічну документацію для виготовлення технічного паспорта з метою приватизації квартири Рожнятівська РДА надала письмову відповідь, про те, що відповідно до листа Берлогівської сільської ради від 01 серпня 2019 року № 341, рішенням виконавчого комітету Берлогівської сільської ради № 14 від 21 травня 2009 року заявниці було надано квартиру загальною площею 45, 24 квадратного метра. У 2013 році рішенням виконавчого комітету додатково виділено ще 20 квадратних метрів площі. Загальна площа квартири становить 65, 24 квадратні метри. При обмірах на виготовлення технічного паспорта квартири була включена кімната, яка заявниці не надавалась і відповідно не входила у загальну площу квартири. У зв'язку з цим технічна документація не була погоджена сільським головою, що підтверджується копією листа Рожнятівської РДА від 05 серпня 2019 року (а. с. 20).
Для збільшення загальної та житлової площі однієї із квартир у комунальному житловому будинку АДРЕСА_1 можливо при необхідності провести реконструкцію даного будинку в межах існуючого будівельного об'єму одноповерхової будівлі без ослаблення несучої здатності внутрішніх несучих цегляних стін, для чого необхідно виготовити проектну документацію, що підтверджується довідкою № 6/01-15/1 від 15 жовтня 2019 року, виданою КП «ГПВАПБ» (а. с. 39).
Комунальна квартира АДРЕСА_18 , яка згідно рішення виконавчого комітету Бнрлогіської сільської ради від 12 травня 2009 року №14 виділена одинокій багатодітній матері ОСОБА_1 складається з двох житлових кімнат, кухні, кладови і коридору. Вказана квартира знаходиться у незадовільному стані і потребує капітального ремонту, що підтверджується копією акта обстеження комунальної квартири, яка виділена ОСОБА_1 від 25 березня 2013 року (а. с. 45).
Вартість капітального ремонту комунальної квартири АДРЕСА_18 за зведеним кошторисом становить 66 463 гривні, що підтверджується копією пояснювальної записки (а. с. 43), копією дефектного акта та зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва (а. с. 88-95).
Виконавчий комітет Берлогівської сільської ради розглянувши заяву ОСОБА_15 , в якій вона просила не воносити зміни в рішення виконкому від 09 квітня 2013 року №12, вирішив відмовити у задовленні заяви та внести зміни у вказане рішення, що підтверджується копією заяви ОСОБА_1 від 16 серпня 2019 року та копією рішення виконавчого комітету Берлогівської сільської ради № 27 від 16 серпня 2019 року № 27 (а. с. 140, 141).
Рішенням виконавчого комітету Берлогівської сільської ради №2 8 від 16 серпня 2019 року «Про внесення змін в рішення виконавчого комітету Берлогівської сільської ради №12 від 09 квітня 2013 року «Про розгляд заяв громадян» відповідно до ст. 30 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» та у зв'язку з допущеними помилками вирішено внести зміни у рішення виконкому Берлогівської сільської ради № 12 від 9 квітня 2013 року. Відповідно до нової редакції рішення виконкому ОСОБА_1 надано додатково кухню орієнтовною площею 11,8 м кв., коридор та кладову орієнтовною площею 9,9 м кв.,частину господарської споруди орієнтовною площею 30 метрів квадратних та погріб. Пунктом 1. 1 зобов'язано ОСОБА_1 відремонтувати дах, так як він аварійний та протікає, що спричиняє обвалу штукатурки та стель і наносить шкоду сусіду по квартирі. Пунктом 2 зазначено, що кімнату в комунальному будинку у АДРЕСА_6 площею 15,54 м кв. залишено за сільською радою, що підтверджується копією рішення виконавчого комітету Берлогівської сільської ради № 28 від 16 серпня 2019 року (а. с. 145).
Відповідно до ст. 65-1 ЖК України, наймачі жилих приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду можуть за згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з ними, придбати займані ними приміщення у власність на підставах, передбачених чинним законодавством.
Згідно ст. 345 ЦК України, фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
За змістом ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органам, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, а передача квартир у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації.
У відповідності до ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності, віднесена до повноважень виконавчих органів сільських рад.
Частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Статтею 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Згідно ст. 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Конституційний Суд України при розгляді справи про скасування актів органів місцевого самоврядування № 7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року розтлумачив, що в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (з наступними змінами) стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Берлогівської сільської ради № 12 від 09 квітня 2013 року, яким ОСОБА_1 виділено житлову площу АДРЕСА_7 метрів та допоміжну площу 9,9 метра квадратного і господарську будівлю загальною площею 30 квадратних метрів по АДРЕСА_8 , кімната площеню 15,54 квадратних метри залишена за сільською радою. В зазначене рішення рішенням виконавчого комітету Берлогівської сільської ради № 28 від 16 серпня 2019 року, яке має назву «Про внесення змін в рішення виконавчого комітету Берлогівської сільської ради №12 від 09 квітня 2013 року «Про розгляд заяв громадян» внесено зміни, з метою усунення технічної помилки у зазначенні площі кімнати, яку виділено ОСОБА_1 . За своєю суттю, оскаржуване рішення виконавчого комітету Берлогівської сільської ради № 28 від 16 серпня 2019 року жодним чином не зменшує та не змінює фактичний розмір житлової площі, що була додатково виділена позивачці у 2013 році. Крім того, в пункт 2, яким спірну житлову кімнату залишено за сільською радою, цим рішенням не змінювався. Отже, залишивши ще в 2013 році спірну кімнату в комунальній власності, сільська рада діяла в межах своїх повноважень, передаючи її у 2018 році ОСОБА_2 .
Конституційний суд України в своєму рішенні від 10.06.2010р. у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_16 щодо офіційного тлумачення положення пункту 5 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» ( справа про безоплатну приватизацію житла), дав роз'яснення: що в аспекті конституційного звернення положення п.5 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19. 06. 1992 р., згідно з яким кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз, необхідно розуміти так, що право громадян України на безоплатну приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз, якщо:
-громадянин України повністю використав житловий чек для приватизації житла у державному житловому фонді, і у його власність безоплатно передано в одній чи кількох квартирах (будинках) загальну площу з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю;
-у власність наймача і кожного члена його сім'ї передано загальну площу однієї квартири (будинку), що перевищує встановлену санітарну норму, з оплатою вартості надлишкової загальної площі приватизованого житла;
-у власність наймача і кожного члена його сім'ї передано загальну площу житла, меншу ніж встановлена санітарна норма, а залишок житлового чека використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду;
-весь житловий чек використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду.
За змістом ст. 58 ЖК України та п. 69 «Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській PCP», на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Ордер дійсний протягом 30 днів.
Судом встановлено, що сім'я ОСОБА_2 складається з чотирьох осіб, і на даний час ОСОБА_2 лише частково реалізовано право на приватизацію житла. Отже твердження позивачки-відповідачки про те, що ОСОБА_2 не зможе набути у власність (приватизувати) спірну кімнату є помилковим. Крім того, законом передбачено й інші способи передачі громадянам у власність майна, що перебуває у комунальні власності.
Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що передаючи ОСОБА_2 для розширення житлової площі кімнату площею 15,54 метри квадратні сільська рада діяла в межах своїх повноважень, отже підстав для визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Берлогівської сілкої ради № 20 від 11 вересня 2018 року та виданого на підставі цього рішення ордера немає.
Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Положення цього конституційного принципу закріплені у ч.4 ст. 9 ЖК Української PCP, згідно з якою ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням, інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Згідно з ч. З ст. 397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Відповідно до ст. 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом. У відповідності до ст. 58 ЖК єдиною підставою на вселення в житлове приміщення державного або громадського житлового фонду є ордер.
Відповідно до статті 31 Цивільного кодексу України діти віком до 14 років відносяться до категорії малолітніх дітей.
Правова позиція ЄСПЛ відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожній особі окрім інших прав право на повагу до її житла. Воно охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Це покладає на Україну в особі її державних органів позитивні зобов'язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення від 21 лютого 1990 року у справі «Powell and Raynerv, the U.K.»). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення від 24 листопада 1986 року у справі «Gillow v. the U.K.»), так і на наймача (рішення від 18 лютого 1999 року у справі «Larkos v. Cyprus»).
Відповідно до положень ст. ст. 71, 72 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Предстаник відповідача не надав суду будь-яких доказів на підтвердження того, що позивачка відповідачка не проживає у спірному житлі без поважних причин понад шість місяців.
Більше того, сільський голова та свідки - члени виконкому, підтвердили, що спірне житло потребує капітального ремонту і в ньому неможливо проживати. Крім того, неможливість проживання у спірному житлі у зв'язку з незадовільним санітарно-технічним станом підтверджується дослідженими судом актами обстеження матеріально-побутових умов проживання, складеними сільською радою та службою у справах дітей Рожнятівської РДА.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовної вимоги про визнання позивачки - відповідачки разом з дітьми такими, що втратили право на користування житлом слід відмовити, у зв'язку з тим, що вона там не живе з поважних причин, за неможливістю проживати за станом приміщень. Отже підстави, на які посилається позивач у зустрічному позові не знайшли свого підтвердження.
Керуючись статтями 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Берлогівської сільської ради, ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: орган опіки і піклування Рожнятівської РДА в особі Служби у справах дітей Рожнятівської РДА, про визнання недійсними та скасування рішень виконкому Берлогівської сілської ради від 11 вересня 2018 року № 20 про виділення ОСОБА_2 кімнати житловою площею 15.54 кв. м у будинку АДРЕСА_1 та від 16 серпня 2019 року № 28 про внесення змін у рішення виконкому Берлогівської сільської ради від 09 квітня 2013 року №12 відмовити за його безпідставністю.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Берлогівської сільської ради, ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: орган опіки і піклування Рожнятівської РДА в особі Служби у справах дітей Рожнятівської РДА про визнання недійсним виданого на підставі рішення виконкому Берлогівської сілської ради від 11 вересня 2018 року № 20 ордера № 4 серії БС від 18 вересня 2018 року на право отримання житлового приміщення площею 15.54 кв. м у будинку АДРЕСА_1 відмовити за його безпідставністю.
У задоволенні позову Берлогівської сілської ради до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 та Орган опіки і піклування Рожнятівської РДА, про визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1 , яка зареєстрована у АДРЕСА_4 , а фактично проживає у селищі Брошнів-Осада, та її неповнолітніх дітей: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , такими, що втратили право на користування житлом - квартирою АДРЕСА_3 такими, що втратили право на користування житлом відмовити, за безпідставністю позовних вимог.
Судове засідання для вирішення питання про судові витрати призначити на 15 годину 05 серпня 2020 року. Учасникам справи подати докази та розрахунок розміру відшкодування судових витрат у строк до 3 серпня 2020 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня закінчення карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211, з наступними змінами.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 7 серпня 2020 року.
Суддя Г.В. Калиній