28 липня 2020 року м. Кремінна
Справа № 414/4/17
Провадження № 2/414/3/2020
Суд Кремінського району Луганської області
у складі: головуючого Костроба Ю. Ю.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
секретаря судового засідання Міщенко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кремінна за правилами загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та стягнення додаткових витрат на лікування дитини.
Позивач в своїй позовній заяві вказує, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , 26 грудня 2003 року зареєстрували шлюб, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Рубіжанського міського управління юстиції Луганській області зроблено відповідний актовий запис №478 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .
Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 21 листопада 2016 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано.
За період зареєстрованого шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 придбали майно у вигляді житлової квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Крім того в період перебування у шлюбі внаслідок їх спільних трудових та грошових затрат, відбулось істотне збільшення вартостіжитлової квартири АДРЕСА_2 , право власності на яку ОСОБА_4 набув під час перебування у шлюбі в наслідок укладання договору дарування реєстраційний номер 630 від 29.09.2008 року. В зазначеній квартирі подружжям було поміняні вікна на пластикові, вхідні двері, здійснено автономне опалення, встановлений кондиціонер та були здійснені інші поліпшення умов житла.
На підставі рішення Кремінського районного суду Луганської області від 06.10.2016 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини всіх видів його доходу, але не менш 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14 вересня 2016 року і до повноліття дитини. Позивачкою ОСОБА_3 були сплачені грошові кошти на лікування доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 2211,63 грн. , а тому позивач прохає про стягнення з відповідача вартість Ѕ частини ліків, тобто 1105,81 грн.
Також позивач прохає про визнання за нею права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , про стягнення вартості Ѕ частини холодильника « Вірпул», яка складає - 1965,21грн., вартості Ѕ частини телевізора «Самсунг» діагоналлю 32 дюйма у розмірі 7500,00грн., які є їх сумісною власністю та відносяться до майна подружжя, крім того позивач просить стягнути вартість Ѕ частини поліпшення умов житлової квартири АДРЕСА_2 у розмірі 49029,50 грн.
Позивач у судове засідання не з'явилася, про день час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позовну заяву підтримав та суду пояснив, що сторони у справі знаходились у зареєстрованому шлюбі в період з 26 грудня 2003 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 . В період зареєстрованого шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за взаємною згодою, придбали майно у вигляді житлової квартири АДРЕСА_1 та в наслідок їх спільних трудових та грошових затрат відбулось істотне збільшення вартостіжитлової квартири АДРЕСА_2 де вони проживали разом в період зареєстрованого шлюбу. Вартість поліпшень у квартирі АДРЕСА_2 позивач оцінює у 200000гр.
Відповідно до заочного рішення Кремінського районного суду Луганської області від 21 листопада 2016 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , який зареєстрований 26 грудня 2003 року Відділом реєстрації цивільного стану реєстраційної служби Рубіжанського міського управління юстиції Луганської області розірвано. Рішення набрало законної сили 04.01.2017 року.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( Т-1 а.с. 6 ) житлова квартира АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто в період зареєстрованого шлюбу подружжя ОСОБА_6 .
Відповідно до нотаріальної довіреності від 17 червня 2013 року ОСОБА_4 надав довіреність на ОСОБА_7 бути його представником в будь яких підприємствах, установах організаціях, незалежно від форм власності галузевої належності та підпорядкування, у тому числі в органах державної влади та місцевого самоврядування, житлово-комунальних органах, у відповідному територіальному органі Держкомзему, ДП «Центр державного земельного кадастру», в органах пожежної охорони, в органах державної податкової служби, податкової міліції державної статистики, державній виконавчій службі, зокрема перед ТОВ «Сарафан» з метою укладання договорів про спільну діяльність у будівництві житлового будинку з ТОВ «Сарафан» в тому числі додаткової угоди до договору № 1 /2012 «Про спільну діяльність у будівництві ЖК «Квартол Новатор» від 16 лютого 2012 року укладений між ОСОБА_8 та ТОВ «Сарафан». В довіреності є відмітка про реєстрацію шлюбу ВРАГС м. Рубіжного Луганської області 26.12.2003 року ОСОБА_9 , 1981 року народження.
Відповідно до висновку судово-будівельної експертизи № 01/2020 від 27 грудня 2019 року вартість поліпшення умов житлової квартири АДРЕСА_2 , внаслідок спільних трудових та грошових затратякі були здійсненні подружжям ОСОБА_6 , а саме зміна вікон на пластикові, зміна вхідних дверей, встановлено індивідуальне опалення, встановлений кондиціонер та здійснено зовнішнє утеплення квартири, з технічної точки зору складає 98059,00 грн. Вартість Ѕ частини поліпшення умов житлової квартири АДРЕСА_2 у розмірі 49029,50 грн.
Крім того сторони по справі в період шлюбу придбали телевізор «Самсунг» та холодильник «Вірпул», Ѕ частину вартості вказаного майна позивач просить суд стягнути з відповідача.
Представник позивача просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та суду пояснив,що в позовних вимог щодо визнання за позивачем права власності на 1/2 частку житлової квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 та її представник посилалися на те, що в період зареєстрованого шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 придбали майно у вигляді житлової квартири АДРЕСА_1 . Однак як свідчать зібрані та досліджені по справі під час судового розгляду документи та показання допитаних свідків вказана квартира, хоч і була набута відповідачем ОСОБА_4 в період шлюбу з позивачем, але вона була набута не за спільні сімейні кошти ОСОБА_10 та ОСОБА_3 .Крім того, квартира була придбана для проживання в ній матері ОСОБА_10 - ОСОБА_7 , за особисті кошти якої і була набута вказана квартира, та його рідного брата - ОСОБА_11 , які фактично і проживають у вказаній квартирі. Відповідач ОСОБА_10 та позивач ОСОБА_3 жодного дня у вказаній квартирі не проживали, тобто не використовували вказану квартиру в інтересах своєї сім'ї. Докази на підтвердження іншого відсутні. До того ж, відповідачем при поданні позовної заяви було пропущено встановлений ст.. 257 ЦК України строк позовної давності щодо заявлення вказаних позовних вимог. Право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстроване за ОСОБА_4 21.10.2013 року. З позовною ж вимогою до Кремінського районного суду Луганської області ОСОБА_3 звернулася 30.12.2016 року, тобто після сплину 3-х річного строку позовної давності. ОСОБА_3 , як слідує із її позовної заяви було достеменно відомо про придбання квартири АДРЕСА_1 . Про обізнаність ОСОБА_3 щодо обставин придбання квартири в м. Бучі свідчила і свідок ОСОБА_7 . При цьому позивач добре розуміла те, що оскільки вона особисто не приймала участі ні в оформленні документів на квартиру, а ні в фінансуванні придбання вказаної квартири, що вона ніякого відношення до квартири не має. Крім того, вона не проживала у вказаній квартирі жодного дня з моменту її набуття ОСОБА_4 . Якщо ж вона вважала, що таким чином порушується її право, то саме з моменту оформлення права власності на квартиру на ОСОБА_4 починає перебіг строк позовної давності, оскільки правовідносини виникли з приводу придбання майна, про що їй було добре відомо. В обґрунтування вказаної позовної вимоги відповідач та її представник посилаються на те, що в період перебування у шлюбі внаслідок їх спільних трудових та грошових затрат, відбулось істотне збільшення вартості житлової квартири АДРЕСА_2 , право власності на яку ОСОБА_4 набув під час перебування у шлюбі внаслідок укладання договору дарування від 29.09.2008 року посвідченого приватним нотаріусом Кремінського районного нотаріального округу Карпенком І.В. (зареєстрованого в реєстрі №630). За твердженням позивача в зазначеній квартирі подружжям було поміняні вікна на пластикові, вхідні двері, здійснено автономне опалення, встановлений кондиціонер та були здійснені інші поліпшення умов житла. Право власності на квартиру АДРЕСА_2 . ОСОБА_4 набув внаслідок укладання договору дарування від 29.09.2008 року , посвідченого приватним нотаріусом Кремінського районного нотаріального округу Карпенком І.В. (зареєстрованого в реєстрі №630). Зазначену квартиру йому подарувала його мати ОСОБА_7 та його брат ОСОБА_11 . Власником будь-яких поліпшень квартири до дати укладання договору дарування є її колишні власники: ОСОБА_7 та ОСОБА_11 . До моменту дарування квартири ОСОБА_12 та ОСОБА_3 в зазначеній квартирі не проживали. Позивач посилається на те, що нібито під час шлюбу нею разом із відповідачем були поміняні вікна на пластикові, на підтвердження чого надала суду Договір №31-5173 купівлі-продажу від 13.05.2008 року на придбання та установку вікон, акт приймання-передачі від 13.05.2008 року , договір на гарантійне обслуговування від 13.05.2008 року , підписані нею, та додаток до договору №31-5173 (саме замовлення). Однак, як було зазначено вище, на момент здійснення встановлення пластикових вікон ні ОСОБА_4 , ні ОСОБА_3 не були власниками житлової квартири АДРЕСА_2 . Крім того, як вбачається з наданих позивачем документів, вони були складені в одну дату, а саме 13.05.2008 року, тобто після здійснення зазначених робіт. Із зазначених документів не вбачається те, що оплату здійснювала ОСОБА_3 власними коштами, бо ж коштами, що належали їй та ОСОБА_4 , як і не вбачається те, що замовлення на вікна робила саме ОСОБА_3 . Позивач ОСОБА_3 не надала суду належних та допустимих доказів того, що зовнішнє утеплення квартири здійснювалось саме за спільні сумісні кошти подружжя, або ж за її власні особисті кошти. З наданих нею Договору підряду №7 від 05.08.2013 року (а.с. 169 т.1) та Акту здачі-приймання виконаних робіт від 05.08.2013 року також не вбачається, що зазначене утеплення здійснювалось за спільні грошові кошти подружжя або ж за власні особисті кошти позивача. Тим більше, як вбачається з самих документів, вони складені однієї датою 05.08.2013 року вже після виконання та оплати робіт. Документи ж про оплату робіт позивач не надала. Безпідставними та недоведеними в судовому порядку є і вимоги щодо стягнення вартості Ѕ частки телевізора Самсунг 32 дюйми та холодильника Вірпул у розмірі 9465,21 грн., оскільки позивач заявила позовні вимоги про поділ майна після того, як такий поділ було проведено сторонами у добровільному порядку 22 серпня 2016 року. Під час зазначеного поділу ОСОБА_3 забрала за згодою з ОСОБА_4 наступне майно: комп'ютер «Bravooptimumi1», монітор «Acerv193 hqlab»; графічний процесор «NvidiaGeForceGT 610»; м?ясорубку «MoulinexME 626»; мультиварку «RedmondRMC-M4502»; мікрохвильову піч «SamsungGE 83 KRW-1»; хлібопічку «LGHB- 156 JE»; морозильну камеру «KortingKF 3101 W»; пилосос миючий «Zelmer 919/0 ST»; принтер «EpsonL100»; жіночий наручний годинник «AnneKleinn 1238 HYGB»; жіночий наручний годинник «Q&QF517-004Y»; ювелірні прикраси (підвісок золото 585 вагою 0,59 г; ланцюжок золото 585 вагою 1,91г; каблучку срібло 925 вагою 3,80 г; сережки срібло 925 вагою 6,35 г); жилет із хутра чорнобурки; шубу із хутра чорного песця; дублянку «MilaNovaD-107»; телефон А6010 Pro та інші дрібні речі на загальну суму біля 100000 грн. За добровільною усною домовленістю все, що залишилося в квартирі після добровільного поділу майна 22.08.2016 року, залишалося в особистій власності відповідача ОСОБА_4 Телевізор «Самсунг» діагоналлю 32 дюйма взагалі відсутній у позивача, оскільки він зламався, а у 2014р. він за гроші брата та матері купив собі новий телевізор. Позивачка у своєму позові просить суд стягнути з відповідача Ѕ частку додаткових витрат на лікування дитини в сумі 1105,81 грн. Однак позивач постійно приймає участь в утриманні дитини і також несе витрати на лікування дитини. Крім сплати присуджених з нього аліментів ОСОБА_4 постійно надає ОСОБА_4 додаткові кошти на утримання дитини, купує одяг, іграшки та інше. Постійно піклується про здоров'я дитини, купує ліки, возить на обстеження. І все це він робить у добровільному порядку, і при цьому не намагається стягнути з позивачки витрати, понесені ним. Враховуючи вище викладене, представник відповідача просить суд відмовити ОСОБА_3 у задоволенні її позову по справі у повному обсязі.
Свідок ОСОБА_13 , суду пояснила, що вона є рідною бабусею відповідача, квартиру АДРЕСА_2 , її онуку подарила його мати, на час дарування квартира вже була відремонтована з новими вікнами та дверима, вона в 2013році дала своєму онукові 5000грн на утеплення квартири. Квартиру в м. Буча Київської області купила невістка ОСОБА_7 на власні кошти.
Свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що він є сусідом та проживає на одному поверсі разом з відповідачем по АДРЕСА_3 , влітку 2016року він бачив як до під'їзду під'їхала машина, та ОСОБА_15 з іншими людьми виносили коробки, утеплювали квартиру вони разом з ОСОБА_16 , йому гроші на утеплення позичила його бабуся ОСОБА_13 , гроші в сумі 5000грн. Йому відомо, що квартира належала матері ОСОБА_17 ,яка робила там ремонт, а потім віддала дітям. Йому відповідач розповідав, що його мати збирається придбати квартиру в м. Києві.
Свідок ОСОБА_18 суду пояснила, що вона знайома з ОСОБА_13 , в літку бачила як вивозили речі з квартири,потім їй повідомила ОСОБА_13 , що її онук розвівся з дружиною, ОСОБА_19 , суду пояснив,що ОСОБА_7 домовлялася з ним за установку вікон, вона і сплачувала за вікна, було це приблизно 2006-2008 рік.
Свідок ОСОБА_20 суду пояснила, що в літку 2016 року вона бачила як вивозили речі з квартири, холодильник маленький, пилесмок, комп'ютер, кухонні
прибори електричні, індивідуальне опалення вона собі зробила років 10 назад, а Єлецькі раніше років на чотири.
Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що вона є рідною матір'ю відповідача, квартира АДРЕСА_2 , була нею подарована сину в 200році, квартиру дарувала в же з ремонтом, квартиру АДРЕСА_1 купувала для себе, займала гроші у свого роботодавця в сумі 150тис.грн. Договір підписувала я від свого імені. ОСОБА_21 ОСОБА_17 грошей на придбання квартири не давав, мали намір придбати квартиру АДРЕСА_4 ,але не придбали. Квартиру вирішила оформили зразу на свого сина ,оскільки на той час хворіла на тяжку хворобу, для того щоб в подальшому не переоформлювати документи.
Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що квартира АДРЕСА_2 була відремонтована ще до того як його мати її подарувала його брату ОСОБА_22 , квартиру АДРЕСА_1 мати коли купувала пропонувала оформити на нього, але оскільки він збирався виїхати в Польщу на заробітки,оформила на ОСОБА_17 , в 2014 році він перераховував гроші брату на телевізор на подарунок, а іншу сум добавляла мати.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи вважає, що позов обґрунтований та підлягає частковому задоволенню за наступними підставами:
Згідно копії рішення Кремінського районного суду від 21 листопада 2016року (т.1 а.с.4) сторони перебували у шлюбі в період з 26 грудня 2003 року по 21 листопада 2016 року, шлюб розірвано.
Згідно відомості з реєстру прав власності на нерухоме майно (т.1 а.с.5) ОСОБА_4 отримав у дарунок 29 вересня 2008 року житлову квартиру АДРЕСА_2 .
Згідно копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав (т.1 а.с.6) право власності на квартиру АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.10.2013 року, виданого Реєстраційною службою Бучанського міського управління юстиції Київської області, зареєстроване та належить ОСОБА_22 .
Згідно товарних чеків на придбання ліків(а.с.49-56) ОСОБА_3 підтверджено витрачання коштів на лікування доньки ОСОБА_5 у розмірі 2211,63 грн.
Згідно копії медичної карти амбулаторного хворого на ім'я ОСОБА_5 ( т.1 а.с.57-60) дитина знаходилася на лікуванні.
Згідно копії рішення Кремінського районного суду Луганської області (т.1 а.с.68) з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини всіх видів його доходу, але не менш 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14 вересня 2016 року і до повноліття дитини.
Представник відповідача не навів суду доказів участі відповідача у додаткових витратах на лікування дитини, всі посилання представника відповідача по вказаному питанню відносилися тільки до сплати чергових аліментних платежів.
Згідно копії договору дарування від 29.09.2008 року посвідченого приватним нотаріусом Карпенко І.В. (т.1 а.с.99-100) ОСОБА_11 та ОСОБА_7 подарували,а ОСОБА_4 прийняв в дар житлову квартиру АДРЕСА_2 .
Згідно висновку № 481 від 22.09.2017 року (т.1 а.с.116-125) вартість житлової квартири АДРЕСА_2 на дату проведення експертних досліджень складає 352141грн.
Згідно квитанції (т.1 а.с.183) ОСОБА_7 сплачено 254217,16грн ТОВ «Сарафан» по договору спільної діяльності у будівництві згідно додаткових угод №638 від 26.06.2013р.
Згідно довідок про доходи за 2003-2017роки (т.1 а.с.251-265) ОСОБА_3 отримувала заробітну плату працюючи викладачем в Кремінському обласному медичному училищі.
Згідно копії довіреності від 17.06.2013року (т.2 а.с.37) ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_7 бути його представником перед ТОВ «Сарафан».
Згідно копії квитанції (т.2 а.с.41) ОСОБА_7 за довіреністю від ОСОБА_4 , сплачено 6630,00 грн. ТОВ «Сарафан» по договору спільної діяльності у будівництві згідно додаткових угод №638/ т. 2 а. с. 106/ від 26.06.2013р., де стороною договору виступає ОСОБА_4
Згідно копії договору № 1/2012 про спільну діяльність у будівництві житлового масиву «Квартал «НОВАТОР» від 16.02.2012 року (т.2а.с.102-105)договір укладений між ТОВ «Сарафан» та ОСОБА_8 про будівництво багатоквартирних житлових будинків.
Згідно копії додаткової угоди № 638 від 26.06.2013 року (т.2а.с.106-107) ОСОБА_7 яка діяла від імені ОСОБА_4 уклали угоду про спільну діяльність у будівництві житлового масиву «Квартал «Новатор».
Згідно копії договору доручення від 26.06.2013р. /а. с. 109-110 т.2/ ОСОБА_7 за довіреністю №624 від 17.06.2013р. від імені ОСОБА_4 уклала вищевказаний договір.
Згідно висновку судово - будівельної експертизи № 01/2020 від 27 грудня 2020року (т.2а.с.158-161) вартість поліпшення умов житлової квартири АДРЕСА_2 , а саме зміна вікон на пластикові, зміна вхідних дверей, встановлено індивідуальне опалення, встановлений кондиціонер та здійснено зовнішнє утеплення квартири, з технічної точки зору складає 98059,00 грн.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Таким чином суд приходить до висновку , що житлова квартира квартиру АДРЕСА_1 , яка була набута в період шлюбу є спільною сумісною власністю подружжя.
Виходячи з положення ч.1 та 2 ст.372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними і у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Частиною 3 ст.368 ЦК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Стаття 70 СК України визначається, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ч.1 ст.69 СК України Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Таким чином позовні вимоги щодо визнання права власності на Ѕ частину вище вказаної квартири та стягнення з відповідачавартості Ѕ частини холодильника « Вірпул», яка складає - 1965,21грн. підлягають задоволенню.
Позивачем були витрачені кошти на лікування дитини в сумі 2211,63 грн, що підтверджується доказами які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 185 СК України передбачено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача вартості 1/2 частки поліпшення умов житлової квартири АДРЕСА_2 не підлягають задоволенню за наступних підстав:
В обґрунтування вказаної позовної вимоги позивач та її представник посилаються на те, що в період перебування у шлюбі внаслідок їх спільних трудових та грошових затрат, відбулось істотне збільшення вартості житлової квартири АДРЕСА_2 , право власності на яку ОСОБА_4 набув під час перебування у шлюбі внаслідок укладання договору дарування від 29.09.2008 року (а.с.99-100 т.1), посвідченого приватним нотаріусом Кремінського районного нотаріального округу Карпенком І.В. (зареєстрованого в реєстрі №630). За твердженням позивача в зазначеній квартирі подружжям було поміняні вікна на пластикові, вхідні двері, здійснено автономне опалення, встановлений кондиціонер та були здійснені інші поліпшення умов житла.
При цьому позивач посилається на ч. 1 ст. 62 СК України, згідно якої якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилось у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Однак, норми статті 57 СК України визначають правила віднесення майна до об'єктів особистої приватної власності одного з подружжя, тоді як стаття 62 цього Кодексу встановлює спеціальні умови, з настанням яких визначені попередньою нормою об'єкти особистої приватної власності одного з подружжя можуть бути визнані за рішенням суду об'єктами спільної сумісної власності подружжя.
Для застосування передбачених статтею 62 СК України правил збільшення вартості майна повинне відбуватись внаслідок спільних затрат подружжя, незалежно від інших чинників (зокрема, тенденцій загального подорожчання конкретного майна), при цьому суттєвою ознакою повинне бути істотне збільшення вартості майна як об'єкта, його якісних характеристик.
Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з'ясуванню шляхом порівняння на час вирішення спору вартості об'єкта без поліпшень та з поліпшенями; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також визначену на час розгляду справи вартість ремонтних робіт не можна вважати тим єдиним чинником, що безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об'єкта.
Стаття 62 СК передбачає можливість визнання за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя майна,що належить дружині або чоловіку, яке за час шлюбу істотно збільшилось у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.
Однак, частина поліпшень, на які посилається позивач, здійснювались ще до того, як вказана квартира стала власністю відповідача, що підтверджується показами свідків наданими у судовому засіданні. Таким чином такі поліпшення взагалі не можуть бути визнані спільною сумісною власністю на підставі ст. 62 СК України. Не може бути також стягнено компенсацію вартості вказаних поліпшень з відповідача, оскільки він на момент їх проведення не був власником квартири. Такі поліпшення на той час були власністю власників квартири - ОСОБА_7 та ОСОБА_11 .
Частиною 2 ст. 383 ЦК України передбачене право власника квартири на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого.
Положеннями ст. 187 ЦК України встановлено , що складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.
Із системного аналізу вказаних норм права вбачається, що у разі здійснення поліпшень квартири, право власності на здійснені поліпшення набуває власник квартири на момент здійснення таких поліпшень.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 06.05.2020 року по справі №640/13553/14-ц висловив позицію, що істотність збільшення вартості майна підлягає з'ясуванню шляхом порівняння вартості майна до, та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя. При цьому для застосування передбачених частиною першою статті 62 СК України правил, істотне збільшення вартості майна (у розглядуваній справі - квартири) повинне відбутися саме внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, а не інших чинників (зокрема, загальної зміни цін на ринку нерухомості, інфляційних процесів), при цьому суттєвою ознакою повинне бути істотне збільшення вартості майна внаслідок невід'ємних поліпшень, а не придбання у квартиру меблів, побутової техніки тощо, які можуть бути самостійними об'єктами поділу спільного майна.
Суд вважає необґрунтованими посилання представника відповідача на пропуск строку позовної давності позивачем, оскільки при поділі спільного майна подружжя строк позовної давності відраховується не з дати розірвання шлюбу, чи з моменту оформлення права власності на майно на одного з подружжя. а з моменту, коли позивач дізнався або міг дізнатися про порушення свого права на таке майно. Таким чином ствердження представника позивача про те, що подружжя за взаємною згодою придбала спірну квартиру перебуваючи у шлюбі дає підстави суду дійти висновку проте, що позивач дізналася про порушення свого права на квартиру вже після розірвання шлюбу.
Суд критично розцінює пояснення свідків: ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 в частині підтвердження факту придбання квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_7 , оскільки вказані свідки є родичами відповідача та зацікавлені у результаті розгляду справи.
Суд вважає, що позивач не довела факту наявності у позивача телевізора «Самсунг» діагоналлю 32 дюйма, таким чином позовні вимоги про поділ вказаного майна не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 60,69,70,185 СК України, ст.368,372 ЦК України, ст.ст. 4,7,13,19,245, 259,264-265,268,272,273, 352,354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та стягнення додаткових витрат на лікування дитини - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на Ѕ частину житлової квартири АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_3 вартість Ѕ частини холодильника « Вірпул», яка складає - 1965,21грн.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_3 вартість Ѕ частини додаткових витрат на лікування дитини доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 у розмірі 1105,81грн.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати пропорційно задоволених позовних вимог у сумі 2063,94грн.
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 вартості Ѕ частини поліпшень умов житлової квартири АДРЕСА_2 у розмірі 200000,00грн., за їх необґрунтованістю.
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 вартості Ѕ частини телевізора «Самсунг» діагоналлю 32 дюйма у розмірі 7500,00грн., за їх необґрунтованістю.
Повний текст рішення виготовлений 06 серпня 2020року.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права,свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
У відповідності до п. п. 15.5 Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кремінський районний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Ю.Ю. Костроба