справа №380/4301/20
05 серпня 2020 року
м. Львів, вул. Чоловського, буд. 2
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885), в якому просить суд:
-визнати протиправними дії відповідача щодо не зарахування позивачу до педагогічного стажу, а саме: період роботи з 01.08.1981 по 12.05.1982 на посаді майстра виробничого навчання по профілю столяри Нижанковицького ССПТУ-46; період строкової військової служби з 12.05.1982 по 03.05.1984; період роботи на посаді старшого майстра з 12.09.1994 по 01.09.2003 Боринського СПТУ №78 та /Боринського філіалу ПТУ №51;
-визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі його десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком;
-зобов'язати відповідача виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі його десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у березні 2020року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії. Рішенням органу Пенсійного фонду на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачу призначено пенсію за віком. Зазначає, що відповідачем не зараховано до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, передбачених п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи у закладах освіти з 01.08.1981 по 12.05.1982 на посаді майстра Нижанковицького ССПТУ-46, службу в армії з 12.05.1982 по 03.05.1984, роботу на посаді старшого майстра Боринського СПТУ-78 з 12.03.1994 по 31.08.2003. Відтак, відповідачем протиправно не нарахована та виплачена грошова допомога у розмірі десяти місячних пенсій, як передбачено п. 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому він заперечив позовні вимоги. Відповідач зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 право на пенсію за вислугу років мають наступні працівники вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, професійно-технічних навчальних закладів: директори, їх заступники з навчально- виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи. Отже, право на пенсію за вислугу років мають лише ті педагогічні працівники, посади яких включені до Переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №909. Законодавством не обумовлено, що робота на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років, має місце повний робочий день. Тому робота на 0,5 чи 0,25 ставки зараховується в стаж для призначення пенсії за вислугу років при умові, що це є основна робота. Робота за сумісництвом, у тому числі, у закладах, установах і на посадах, передбачених Переліком від 04.11.1993 №909, права на пенсію за вислугу років не дає. Це підтверджується роз'ясненням Міністерства праці та соціальної політики України від 14.06.2002 року №02-1159сл.-10. Також зазначає, що згідно із трудової книжки НОМЕР_3 ОСОБА_1 працював: з 01.08.1981 по 12.05.1982 - майстром Нижанковицького ССТУ-46 - 00 р.09 міс.12д. Переліком посад, що дають право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 посада майстра не передбачена. При поданні документів для призначення пенсії, а також при зверненні 18.03.2020 ОСОБА_1 не було надано ніяких уточнюючих документів з Нижанковицького ССТУ - 46, в т.ч. довідку Нижанковицького професійного ліцею №43 від 16.03.2020 та витяг з наказу №60 від 31.07.1981, які додані до матеріалів справи. Тому даний період не було враховано до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років. З 21.05.1984 по 11.09.1994 - 10 р. 03 міс. 21дн. ОСОБА_1 працював майстром виробничого навчання Боринського СПТУ - 78. Даний період зараховано до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років. З 12.09.1994 по 31.08.2003 ОСОБА_1 працював на посаді старшого майстера Боринського СПТУ-78, ПТУ №51, Боринського професійного ліцею народних промислів і ремесел. Наказами про надання відпусток, виробничими наказами, атестаційним листом, штатними розкладами, тарифікаційними списками підтверджується робота ОСОБА_1 на посаді старшого майстра. Переліком посад, що дають право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 посада старшого майстра не передбачена. З 01.09.2003 по 31.01.2020 - 16р. 05міс.01дн. ОСОБА_1 працював на посаді заступника директора з навчально виробничої роботи Боринського ПЛ НПР. Даний період зараховано до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років. Згідно з наданими документами при звернені за призначенням пенсії підтверджується лише 27років 06місяців 04дні стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, то права на призначення грошової допомоги, відповідно до п. 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону 1058 не має. Відтак, вимоги позивача заявлені у позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
30.06.2020 на адресу суду від позивача, надійшла відповідь на відзив, згідно з якою викладені у відзиві міркування та аргументи відповідача є хибними та такими, що жодним чином не спростовують аргументи позивача, викладені у позові. Зокрема, з 12.05.1982 по 03.05.1984 позивач проходив службу в Радянській Армії. Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. На думку позивача, якщо він був призваний для проходження військової служби з посади майстра виробничого навчання, то весь період проходження ним військової служби зараховується до стажу роботи за спеціальністю-майстра виробничого навчання.
Представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив, у якому звертає увагу суду на те, щодо зарахування до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років періоду проходження строкової військової служби, то Порядком 1191, не передбачено зарахування періоду проходження строкової військової служби до стажу, що визначає право та виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХУ «Прикінцеві положення» Закону 1058. У жодному з розділів не передбачена військова служба. Право на пенсію за вислугу років мають особи, які працюють за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених Переліком №909. Період проходження військової служби не враховується до спеціального стажу про призначенні за вислугу років, оскільки це не передбачено чинним законодавством. На думку представника відповідача, посилання позивача на норми Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є безпідставними та не має жодного відношення до даного спору.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
Суд встановив таке.
Позивач, ОСОБА_1 , згідно з інформацією з трудової книжки серії НОМЕР_3 працював з 01.08.1981 на посаді майстра Нижанковицького ССПТУ-46, згідно із наказом директора Нижанковицького ССПТУ-46 №60 від 31.07.1981.
12.05.1982 був звільнений з роботи Нижанковицького ССПТУ-46 у зв'язку з призивом в Радянську Армію (наказ директора №15 від 07.05.1982).
З 12.05.1982 по 03.05.1984 р -проходив службу в Радянській Армїі.
21.05.1984 прийнятий на посаду майстра виробничого навчання групи столярів (наказ №58 від 22.05.1984), в Боринському середньому професійно-технічному училищі № 78.
З 12.09.1994 переведений з майстра виробничого навчання на посаду старшого майстра Боринського СПТУ №78 (наказ №110к від 12.09.1994).
13.08.1997 переведений в ПТУ №51 у зв'язку з ліквідацією училища.
19.08.1997 прийнятий на посаду старшим майстром Боринського філіалу ПТУ №51 в порядку переводу (наказ від 19.08.1997).
З 01.09.2003 прийнятий по переведенню на посаду заступника директора з навчально -виробничої роботи Боринського професійного ліцею - народних промислів і ремесел у зв'язку з реорганізацією Боринської філії ПТУ №51 де і працює по сьогоднішній день.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачу призначена пенсія за віком з 07.01.2020.
18.03.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та просив нарахувати та виплатити йому грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій згідно з «Прикінцевими положеннями» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пункту 7-1 Розділу ХV на день призначення пенсії.
Листом від 23.03.2020 №1664-2432/В-02/8-1300/20 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовило позивачу у виплаті грошової допомоги у зв'язку з тим, що він не має необхідного страхового стажу.
Неврахування відповідачем спірних періодів роботи позивач вважає незаконним, що й стало підставою для звернення до суду.
Не погодившись із вказаним рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991№ 1788-XII, право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років, з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців.
Пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV встановлено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначені Порядком обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191.
Пунктом 2 Порядку №1191 визначено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Пунктом 5 Порядку №1191 встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у такої особи необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Так, згідно з розділом « 1» Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 до переліку посад, які надають право на пенсію за вислугу років віднесено роботу у вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації, професійно-технічних навчальних закладах на таких посадах: директори, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Як видно з трудової книжки серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 працював з 01.08.1981 на посаді майстра Нижанковицького ССПТУ-46, згідно із наказом директора Іижанковицького ССПТУ-46 №60 від 31.07.1981.
12.05.1982 був звільнений з роботи Нижанковицького ССПТУ-46 у зв'язку з призовом у Радянську Армію (наказ директора №15 від 07.05.1982).
З 12.05.1982 по 03.05.1984 р -проходив службу в Радянській Армїі.
21.05.1984 прийнятий на посаду майстра виробничого навчання групи столярів (наказ №58 від 22.05.1984), в Боринському середньому професійно-технічному училищі № 78.
З 12.09.1994 переведений з майстра виробничого навчання на посаду старшого майстра Боринського СПТУ №78 (наказ №110к від 12.09.1994).
13.08.1997 переведений в ПТУ №51 у зв'язку з ліквідацією училища.
19.08.1997 прийнятий на посаду старшим майстром Боринського філіалу ПТУ №51 в порядку переводу (наказ від 19.08.1997).
З 01.09.2003 прийнятий по переведенню на посаду заступника директора з навчально -виробничої роботи Боринського професійного ліцею народних промислів і ремесел у зв'язку з реорганізацією Боринської філії ПТУ №51 де і працює.
При цьому, згідно із ст.45 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» 10.02.1998 № 103/98-ВР до педагогічних працівників закладів професійної (професійно-технічної) освіти та установ професійної (професійно-технічної) освіти належать викладачі, педагоги професійного навчання, вихователі, майстри виробничого навчання, старші майстри, старші майстри виробничого навчання, інструктори виробничого навчання, асистенти викладача, асистенти майстра виробничого навчання, методисти, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники фізичного виховання, керівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти, науково-методичних та навчально-методичних установ, їх заступники та інші працівники, діяльність яких пов'язана з організацією і забезпеченням навчально-виховного процесу.
Відповідно до ч.2 ст.47 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» держава забезпечує педагогічним працівникам закладів професійної (професійно-технічної) освіти та установ професійної (професійно-технічної) освіти: (...); пенсію за вислугу років за наявності стажу безперервної педагогічної роботи не менше ніж 25 років.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (із змінами внесеними постановою уряду від 26.09.2002 № 1436) встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають особи, які працювали, зокрема, на посаді: старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання.
Постановою Кабінету Міністрів від 05.08.1998 року № 1240 (зі змінами, внесеними згідно із постановою Кабміну від 27.08.2010 року № 783) затверджене Положення про професійно-технічний навчальний заклад. Відповідно до пункту 28 розділу III зазначеного Положення до педагогічних працівників професійно-технічних навчальних закладів та установ професійно-технічної освіти належать викладачі, педагоги професійного навчання, вихователі, майстри виробничого навчання, старші майстри, старші майстри виробничого навчання, інструктори виробничого навчання, методисти, практичні психологи, педагоги соціальні, керівники фізичного виховання, керівники методичних установ, їхні заступники та інші працівники, діяльність яких пов'язана з організацією та забезпеченням навчально-виховного процесу.
Аналогічні правові позиції висловив Верховний Суд 10 вересня 2019 року у справі №458/452/17, адміністративне провадження №К/9901/17831/18.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
За приписами ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч.3 ст. 46 Основного Закону).
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 18.06.2007 № 4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.
Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої в Рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена. Крім того, у Рішенні від 22.05.2018 № 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.
З огляду на проаналізовані норми законодавства й ураховуючи наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення викладачів професійно-технічних навчальних закладів, суд дійшов висновку, що робота позивача на посаді старшого майстра відноситься до посад педагогічних працівників, що надає право на отримання грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Крім того, години теоретичного навчання старшого майстра ОСОБА_1 за період з 01.09.1994 по 30.06.2003 підтверджені довідкою за підписом директора навчального закладу. Суд також бере до уваги довідку про те ,що за період з 12.09.1994 по 31.08.2003 ОСОБА_1 відносився до педагогічних працівників; накази про заміну ОСОБА_1 інших викладачів для проведення навчальних предметів у навчальному закладі; тарифікаційні списки викладачів та інших педагогічних працівників навчального закладу за період з 1994-2003 рік; журнали обліку теоретичного навчання за цей же період, засвідчують ту обставину, що ОСОБА_1 перебував на посаді в період з 12.09.1994 по 31.08.2003, яка відноситься до переліку посад педагогічних працівників.
Як передбачено ч.1ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Аналогічні за змістом приписи містить і абз.2 п.1 ст.8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за яким час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи вищевикладене та те, що ОСОБА_1 досяг пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і працював в закладі і на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і має відповідний страховий стаж (для чоловіків - 35 років) на таких посадах, а також до цього не отримував будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком, суд приходить до висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовляючи у призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій при призначенні пенсії за віком, діяв протиправно.
Відповідно, відмова відповідача у виплаті позивачеві разової грошової допомоги є протиправною.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд погоджується з доводами позивача щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
Наведене також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.02.2019 (справа №462/5636/16-а).
Ураховуючи наведене, та те, що відмовою відповідача, оформленою листом від 23.03.2020 №1664-2432/В-02/8-1300/20, порушено право ОСОБА_1 на отримання гарантованих державою коштів, суд вважає, що його позовні вимоги необхідно задовольнити у повному обсязі.
Згідно із ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1681,60грн. підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо незарахування ОСОБА_1 до педагогічного стажу, а саме: період роботи з 01.08.1981 по 12.05.1982 на посаді майстра виробничого навчання по профілю столяра Нижанковицького ССПТУ-46; період строкової військової служби з 12.05.1982 по 03.05.1984; період роботи на посаді старшого майстра з 12.09.1994 по 01.09.2003 Боринського СПТУ №78 та /Боринського філіалу ПТУ №51.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі його десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу відповідно до п.7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі десяти його місячних пенсій, станом на день її призначення.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів,79016, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Лунь З.І.