про залишення позовної заяви без руху
06 серпня 2020 року м. Київ Справа № 320/6437/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Харченко С.В., розглянувши
позовну заявуОСОБА_1
доУправління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації
провизнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виявилась у ненарахуванні та невиплаті позивачу з 17.07.2018 щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбаченої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII;
- зобов'язати відповідача з 17.07.2018 здійснити позивачу нарахування щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбаченої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII, у розмірі 30 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області з 17.07.2018 нарахувати та виплатити позивачу своєчасно недоотримані суми щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбаченої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII, без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
В силу приписів пунктів 2 та 4 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються: відомості щодо сторін та інших учасників справи, серед яких, зокрема, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Відповідно до частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, звернення позивача до суду з даним позовом обумовлено протиправною, на її думку, бездіяльністю відповідача, що виявилась у ненарахуванні та невиплаті позивачу з 17.07.2018 щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства.
Водночас з наведеною вище позовною заявою ОСОБА_1 звернулась до суду лише 16.06.2020 (відбиток календарного штемпеля підприємства поштового зв'язку на конверті від 16.06.2020), тобто з порушенням строку, визначеного статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом з тим заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з даним позовом та доказів поважності причин пропуску такого строку позивачем суду не надано.
При цьому позивач зазначає, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вказані обставини не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, підставою для поновлення виплати позивачу грошової допомоги, на її думку, стало рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 у справі № 6-р/2018, яке міститься на офіційному сайті Верховної Ради України та опубліковано у офіційному виданні у серпні 2018 року.
Таким чином, позивач з липня-серпня 2018 року знала або повинна була дізнатися про невиплату їй територіальним органом Пенсійного фонду України вказаної допомоги.
За наведених обставин шестимісячний строк звернення до суду з даним позовом слід відраховувати з моменту неотримання позивачем щомісячної грошової допомоги за липень 2018 року.
Крім того, судом встановлено, що в якості відповідача позивачем визначено виключно Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації, в той час як позовні вимоги фактично заявлено до двох суб'єктів владних повноважень - Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації та Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області.
При цьому позивачем не вказано, які саме рішення, дії чи бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області вона оскаржує в межах даного позовного провадження, а також не зазначено виклад обставин, якими позивач обґрунтовує ці вимоги.
Судом також встановлено, що порушення пункту 2 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві не зазначено всі передбачені наведеною вище нормою відомості щодо позивача, а саме: адреса електронної пошти.
Наведені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства, у зв'язку з чим суд, враховуючи приписи статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху з наданням позивачу часу для усунення зазначених недоліків.
Вказані недоліки повинні бути усунені позивачем у десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали шляхом подання до суду: заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з даним позовом та доказів поважності причин пропуску такого строку; позовної заяви, приведеної у відповідність вимогам пунктів 2 та 4 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (у тому числі шляхом уточнення позовних вимог та/або відповідачів у справі) з урахуванням наведених вище висновків суду; копії позовної заяви, недоліки щодо форми (змісту) якої усунуто, для їх направлення іншим учасникам справи.
Враховуючи викладене та керуючись частиною першою статті 169, статтями 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
3. Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати (видати) позивачу невідкладно.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Харченко С.В.