ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"06" серпня 2020 р. справа № 300/924/20
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.04.2020, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ), 05.05.2020 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі по тексту - відповідач ГУ ДПС в Івано-Франківській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.04.2020 №0094005133.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 22.04.2020 позивачем у поштовому конверті отримано податкове повідомлення-рішення від 15.04.2020 за №0094005133, акт №1228/09-19-51-33/3052125491 від 15.04.2020 про результати камеральної перевірки податкової звітності, розрахунку штрафної санкції. Висновками акту перевірки податковим органом 15.04.2020 прийнято податкове повідомлення-рішення за №0094005133 від 15.04.2020, яким позивачу на підставі статті 126 Податкового кодексу України нараховано штраф в розмірі 20% в сумі 1156,40 грн. за затримку на 262, 109, 109, 108 календарних днів сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування 11010500 за 2017 рік. Позивач вважає податкове повідомлення-рішення від 15.04.2020 за №0094005133 безпідставним та необґрунтованим.
12.05.2020 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).
Представник відповідача скористалася своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 26.06.2020, в якому просила у задоволенні позову відмовити (а.с.25-28). У відзиві представник відповідача зазначила, що за результатами камеральної перевірки складено акт про результати камеральної перевірки податкової звітності за №1228/09-19-51-33/3052125491 від 15.04.2020 та виявлено, що платник порушує терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за п. 57.1 ст. 57 ПКУ, а саме 57.1, оскільки платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. На підставі виявлених порушень винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 15.04.2020 за №0094005133, яким застосовано штрафну санкцію за затримку сплати фізичною особою грошового зобов'язання у розмірі 20% на суму 1156,40 грн.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, відзив на позовну заяву, встановив наступне.
ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю, що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю, копія якого міститься у матеріалах справи (а.с. 10).
Згідно довідки про взяття на облік платника податків за №11754 від 08.06.2011, позивач взятий на облік як платник податків за №8911 (а.с. 11).
У відповідності до повідомлення за №1709068000001 від 26.04.2017, позивач взятий на облік платника єдиного внеску за реєстраційним номером 1000000014585 (а.с. 12).
Згідно п. 178.4 ст. 178 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб.
У відповідності до п. 49.18.4 ст. 49 ПК України календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
25.04.2017 позивачем подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2016 рік, у якій визначено податок на доходи фізичних осіб, що підлягають сплаті у розмірі 5743,44 грн.
Відповідно п.п. 179.7 ст. 197 ПУ України, фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
Згідно квитанції за №16 від 12.07.2017 позивачем сплачено суму самостійно визначеного податку за 2016 рік у розмірі 5743,44 грн.
На підставі п. 191.1.1, 191.1.2 п. 191.1 ст. 191 п.п.20.1.4 ст. 20, п.п.75.1.1 ст. 75 та ст. 76, ст. 86 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2775-VI, головним державним ревізором-інспектором відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб, Калуського управління ДПС в Івано-Франківській області проведено камеральну перевірки своєчасності сплати грошових зобов'язань з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування про що складено акт про результати камеральної перевірки податкової звітності за №1228/09-19-51-33/3052125491 від 15.04.2020, яким виявлено, що платник податку ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) порушує терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за п. 57.1 ст. 57 ПКУ.
На підставі виявлених порушень винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 15.04.2020 за №0094005133, яким застосовано штрафну санкцію за затримку сплати фізичною особою грошового зобов'язання у розмірі 20% на суму 1156,40 грн.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 15.04.2020 за №0094005133 протиправним, позивач звернувся до суду за захистом свого права.
Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом.
У відповідності до п.п. 16.1.4 п.16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим зобов'язанням визначається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов'язку, як передбачено п.38.1 ст. 38 ПК України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилом пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу.
Таким чином, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій. При цьому специфіка штрафної санкції, передбаченої вищезгаданим підпунктом полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом на погашену суму податкового боргу залежно від кількості днів, наступних за останнім днем строку грошового зобов'язання.
Зарахування місцевих податків та зборів, до яких згідно ст. 10 ПК України відноситься, зокрема й єдиний податок, до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.
У частині першій статті 43 Бюджетного кодексу України встановлено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Згідно із частинами 4, 5 статті 45 Бюджетного кодексу України податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування.
Також п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" зазначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банка платника.
Верховний Суд у постанові від 28.05.2019 у справі №826/24675/15 висловив правову позицію, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.
Крім того, для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до Державного бюджету.
Суд зазначає, що згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З аналізу операцій відображених у електронному кабінеті платника податків - ОСОБА_1 слідує, що кошти були зараховані не на той рахунок, та на підставі висновку на повернення переплати з місцевого бюджету були зараховані як податок з доходів фізичних осіб за 2016 рік тільки 16.11.2017 у сумі 4930,20 грн., 17.11.2017 у сумі 162,00 грн., 17.11.2017 у сумі 651,24 грн. (а.с.16), що вважається помилкою, яка повинна кваліфікуватися як дія хоча і помилкова.
Таким чином, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 ст. 126 ПК України.
Отже, суд робить висновок, що відповідач всупереч норм права виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0094005133 від 15.04.2020 року, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 1156,40 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 належать до задоволення шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0094005133 від 15.04.2020 року.
Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 840,80 грн., згідно з квитанцією №0.0.1692526312.1 від 30.04.2020 (а.с.1).
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №0094005133 від 15.04.2020.
Стягнути з Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43142559, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 20, 76018) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Микитюк Р.В.