04 серпня 2020 року справа №200/13112/19-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року (повний текст складено 11 лютого 2020 року в м. Слов'янськ) про забезпечення позову у справі № 200/13112/19-а (суддя І інстанції - Зеленов А.С. ) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ХОЗХІМСЕРВІС” до Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю “ЛЕМАН-БЕТОН” про визнання дій протиправними, скасування подання, -
Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо внесення до Адміністративної колегії Донецького обласного територіального відділення антимонопольного комітету України подання з попередніми висновками у справі № 55/232018/04-26-01/2018 про наявність порушення ТОВ "Хозхімсервіс" та ТОВ "Леман-Бетон" законодавства про захист економічної конкуренції; визнати протиправним та скасувати подання Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України з попередніми висновками у справі № 55/23-2018/04-26-01/2018.
Позивач звернувся до суду з клопотанням про забезпечення позову, в якій позивач просив суд: - заборонити Донецькому обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України вчиняти будь-які дії пов'язані з розглядом (слуханням) справи за поданням з попередніми висновками у справі №55/23-2018/04-26-01/2018 про наявність порушення ТОВ “ХОЗХІМСЕРВІС” та ТОВ“ЛЕМАН-БЕТОН” законодавства про захист економічної конкуренції до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі № №200/13112/19-а.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року заяву про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Хозхімсервіс" задоволено. Застосуванні заходи забезпечення адміністративного позову шляхом заборони Донецькому обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України вчиняти будь-які дії пов'язані з розглядом (слуханням) справи за поданням з попередніми висновками у справі №55/23-2018/04-26-01/2018 про наявність порушення ТОВ “ХОЗХІМСЕРВІС” та ТОВ“ЛЕМАН-БЕТОН” законодавства про захист економічної конкуренції до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі № №200/13112/19-а.
Невідкладно надіслати копію ухвали заявнику та Донецькому обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України для негайного виконання.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування та невірну оцінку фактичних обставин справи, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову.
В ухвалі суду не наведено мотиви, з яких суд дійшов висновку про існування очевидної небезпеки завдання шкоди правам, свободам та інтересам позивача, встановити ознаки очевидної протиправності рішення, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, що можуть спричинити цю шкоду. Доводи позивача не ґрунтуються на приписах чинного законодавства та фактичних обставинах. Судом не застосовано ч. 1 ст. 48, ст. 56, 57, ч. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", залишено поза увагою норми пунктів 23, 26 Правил розгляду заяв і справ. Звертає увагу суду, що суд першої інстанції, аналізуючи доводи заявника, неповно та неправильно дослідив докази, неправильно застосував норми права. В основу рішення суду покладено оцінку обставин, які не вказувалися позивачем як на підстави забезпечення позову, не є предметом доказування у справі.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, зазначає наступне.
Задовольняючи клопотання суд першої інстанції зазначив, що зважаючи на викладене у сукупності, а також те, що правомірність оскаржуваного рішення та дій буде встановлюватися судом в межах даної адміністративної справи, суд дійшов висновку, що виконання останніх до ухвалення рішення в даній адміністративній справі, створює очевидну небезпеку неможливості ефективного захисту (поновлення) порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом якого він звернувся до суду, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено, серед іншого, шляхом: забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" зазначено, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з Рекомендацією N R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25 квітня та 30 вересня 2019 року у справах №826/10936/18, №420/5553/18 відповідно.
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Матеріали справи свідчать, що позивач звернувся з позовом про визнання протиправними дії щодо винесення подання з попередніми висновками у справі № 55/23-2018/04-26-01/2018, де позивач є одним із відповідачів та скасувати це подання. Позивачем зазначено, що у нього є всі підстави вважати, що за результатами цієї справи буде прийнято незаконне рішення про визнання позивача таким, що вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що заходи забезпечення такого позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов'язана з об'єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в частині другій статті 150 КАС України.
В заяві про забезпечення адміністративного позову не наведено конкретних обґрунтувань порушення прав юридичних чи фізичних осіб із обов'язковим підтвердженням цього відповідними доказами, оскільки йдеться лише про ймовірність та припущення можливості настання таких порушень без посилання на конкретні факти. Відсутнє посилання на явну протиправність оскаржуваного подання, яка може бути встановлена лише під час розгляду справи по суті, що є безумовною підставою для відмови у застосуванні попереднього судового захисту у вигляді забезпечення позову.
За правилами частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено, серед іншого, шляхом: забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" зазначено, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з Рекомендацією N R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25 квітня та 30 вересня 2019 року у справах №826/10936/18, №420/5553/18 відповідно.
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Матеріали справи свідчать, що позивач звернувся з позовом про визнання протиправними дії щодо винесення подання з попередніми висновками у справі № 55/23-2018/04-26-01/2018, де позивач є одним із відповідачів та скасувати це подання. Позивачем зазначено, що у нього є всі підстави вважати, що за результатами цієї справи буде прийнято незаконне рішення про визнання позивача таким, що вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
В заяві про забезпечення адміністративного позову не наведено конкретних обґрунтувань порушення прав юридичних чи фізичних осіб із обов'язковим підтвердженням цього відповідними доказами, оскільки йдеться лише про ймовірність та припущення можливості настання таких порушень без посилання на конкретні факти. Відсутнє посилання на явну протиправність оскаржуваного подання, яка може бути встановлена лише під час розгляду справи по суті, що є безумовною підставою для відмови у застосуванні попереднього судового захисту у вигляді забезпечення позову.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020 року апеляційну скаргу Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року у справі № 200/13112/19-а задоволено частково Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року у справі № 200/13112/19-а скасовано, провадження у справі № 200/13112/19-а закрито.
Ураховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої надано неправильну правову оцінку підставам застосування заходів забезпечення адміністративного позову, заявленим у заяві про забезпечення позову, на відповідність їх вимогам частини другої статті 150 КАС України і, як наслідок, застосовано заходи забезпечення позову без наявності хоча б однієї з підстав, визначених частиною другою статті 150 КАС України, що обумовлює задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції з прийняттям постанови про відмову у задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Хозхімсервіс» про забезпечення позову.
Керуючись статтями308,310,312,315,317,321,322,325,327,328,329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року про забезпечення позову у справі № 200/13112/19-а - задовольнити.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року про забезпечення позову у справі № 200/13112/19-а - скасувати.
Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Хозхімсервіс” про забезпечення позову по адміністративній справі №200/13112/19-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Хозхімсервіс” до Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю “Леман-Бетон” про визнання дій протиправними, скасування подання.
Повне судове рішення складено 04 серпня 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
І.В. Сіваченко