1/802
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
28 липня 2020 року м. Київ № 640/642/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Бєсєді А.Ю., за результатами відкритого судового засідання та судового розгляду в адміністративній справі за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю «Мейкер Інвест»
до Державної служби експортного контролю України
третя особа без самостійних вимог на предмет спору
державне підприємство «Українська авіаційна транспортна компанія»
про визнання протиправною та скасування постанови № 68 від 26 грудня 2019 року
за участю представників відповідача, представників третьої особи, позивач не прибув, подав заяву про розгляд без його участі
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Мейкер Інвест» (надалі - позивач), адреса: 03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 34б, офіс 212 до Державної служби експортного контролю України (надалі - відповідач), адреса: 04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 19-21, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача державне підприємство «Українська авіаційна транспортна компанія» (надалі - третя особа), адреса: 04050, м. Київ, вулиця Мельникова, будинок 24, корпус 3, в якій позивач просить суд
- визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби експортного контролю України № 68 від 26 грудня 2019 року про накладення на товариство з обмеженою відповідальністю «Мейкер Інвест» штрафу за порушення вимог законодавства у галузі державного експортного контролю, визначених абзацом 2 статті 24 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання».
Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача, внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваної постанови.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві відкрито провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мейкер Інвест» до Державної служби експортного контролю України про визнання протиправною та скасування постанови № 68 від 26 грудня 2019 року, яка буде розглядатись під головуванням судді Клочкової Н.В, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Мейкер Інвест» про забезпечення позову відмовити.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувана постанова Державної служби експортного контролю України є необґрунтованою та протиправною, оскільки суперечить положенням частини 2 статті 61 Конституції України, вимогам до рішень суб'єктів владних повноважень, викладеним у підпунктах 1, 2, 3, 4, 5, 6, 10 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а також підпунктам 5.7, 1.9 Порядку розгляду справ про порушення юридичними особами вимог законодавства в галузі державного експортного контролю, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1490 від 16 грудня 2013 року.
Також, позивач зазначає, що його притягнуто до відповідальності за правопорушення, яке останній не вчиняв, без зазначення в оскаржуваній постанові конкретних дій позивача, які кваліфіковані відповідачем як здійснення міжнародної передачі товарів, та без наведення доказів вчинення цих дій позивачем.
Позивач, зазначає, що в обґрунтування фактичних підстав для притягнення до відповідальності позивача відповідачем зазначено дії іншої особи - Іноземної компанії, хоча ці дії Іноземної компанії перебувають поза контролем позивача і не залежать від його волі, вчинялися без відома позивача та без узгодження з ним, а чинним законодавством відповідальність позивача за дії Іноземної компанії не передбачена.
Позивач вважає, що він не вчиняв будь-яких дій, які у статті 1 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» визначені як міжнародні передачі товарів військового призначення, оскільки після придбання 13 липня 2017 року товарів у ДП «УАТК», позивач 18 липня 2017 року передав ці товари на зберігання цій же державній компанії. Згідно відповіді ДП «УАТК» від 23 грудня 2019 року, з моменту укладення договору зберігання від 18 липня 2017 року належні позивачу товари зберігаються на території цього ж державного підприємства.
Таким чином, на думку позивача, оскаржувана постанова є протиправною та суперечить вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення останнього до суду з даним адміністративним позовом.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що позивач здійснив міжнародну передачу на користь Іноземної компанії авіаційних двигунів Д-30КП-2 №№ 03053018702017 , 3053038902050, 03053038502090, 03053018702031, 03053048602041, 03053028602041, 03053048802027, які ідентифіковані як товари військового призначення, що в установленому порядку допущені до цивільного використання без отримання відповідного дозволу Держекспортконтролю, чим порушив вимоги законодавства в галузі державного експортного контролю.
З огляду на викладене, відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача державне підприємство «Українська авіаційна транспортна компанія» (ЄДРПОУ 24964464, адреса: 04050, м. Київ, вулиця Мельникова, будинок 24, корпус 3) та витребувано у третьої особи - державного підприємства «Українська авіаційна транспортна компанія» належним чином засвідчені копії документів, які стали підставою для укладання договору зберігання майна № UCA 26-04/19 від 26.04.2019.
В свою чергу, представником третьої особи на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва, було направлено письмові пояснення, в яких останній послався на ті самі аргументи та факти зазначені в позовній заяві та просив позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Мейкер Інвест» до Державної служби експортного контролю України про визнання протиправною та скасування постанови № 68 від 26 грудня 2019 року задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судових засіданнях представник позивача підтримав аргументи викладені в адміністративному позові та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та посилався на ті докази та аргументи, які були викладені у відзиві на позовну заяву.
Представники третьої особи в судових засіданнях підтримали аргументи викладені позивачем в позовній заяві та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та проти чого не заперечували сторони, товариство з обмеженою відповідальністю «Мейкер Інвест» (надалі - ТОВ «Мейкер Інвест») зареєстроване в Держекспортконтролі як суб'єкт здійснення міжнародних передач товарів та отримало посвідчення про реєстрацію підприємства як суб'єкт здійснення міжнародних передач товарів від 25 квітня 2019 року № 3146/01/2019 терміном дії до 25 квітня 2022 року.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «Мейкер Інвест» не перебуває в процесі припинення, зареєстроване за адресою: 03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 34Б, офіс 212, керівник якого є Бабіашвілі Звіад.
Листом від 31 серпня 2019 року № 2/4/3-25274нт Служба безпеки України повідомила Держекспортконтроль про наявність у діях ТОВ «Мейкер Інвест» ознак порушення, визначеного абзацом 2 статті 24 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання», а саме здійснення міжнародних передач товарів без отримання в установленому порядку дозволів, висновків чи документів про гарантії, отриманих шляхом подання підроблених документів чи документів, що містять недостовірні відомості.
Керуючись відомостями зазначеними у вказаному вище листі, Держекспортконтролем було розпочато розслідування, на підставі якого було винесено постанову № 68 про накладення на суб'єкт здійснення міжнародних передач товарів - юридичну особу штрафу за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю, якою було встановлено наступне.
22 травня 2017 року на офіційному веб-сайті Вищого Господарського суду України та Міністерства юстиції України організатором з проведення аукціону Міжнаціональною універсальною товарно-сировинною біржею «Епсілон» оголошено про проведення аукціону з продажу майна Державного підприємства «Українська авіаційна транспортна компанія» (далі - ДП «УАТК»).
20 червня 2017 року о 10 год. 00 хв. в торгово-операційній залі за адресою: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 55 (зал № 123) відбувся аукціон з продажу майна ДП «УАТК», за результатами якого розпочато погашення поточної заборгованості підприємства та кредиторських вимог відповідно до плану санації ДП «УАТК» та реєстру вимог кредиторів.
Відповідно до протоколів проведення відкритих публічних торгів (аукціону), ТОВ «Мейкер Інвест» визнано переможцем у лотах №№ 1, 4, 6, 7, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47.
13 липня 2017 року між ДП «УАТК» та ТОВ «Мейкер Інвест» було укладено Договори купівлі продажу майна, а саме: авіаційних двигунів Д-30КП-2 №№ 03053018702017 , 03053038902050 , 03053038502090 , 03053018702031, 03053048602041, 03053028602041, 03053048802027.
Після сплати повної вартості майна відповідно до протоколу про результати торгів, який є невід'ємною частиною вищезазначених Договорів, між ДП «УАТК» та ТОВ «Мейкер Інвест» підписано акт приймання-передачі.
Відповідно до пункту 2.2. зазначених вище Договорів право власності на авіаційні двигуни Д-30КП-2 №№ 03053018702017 , 03053038902050 , 03053038502090 , 03053018702031 , 03053048602041 , 03053028602041 , 03053048802027 переходить до ТОВ «Мейкер Інвест» з моменту сплати його повної вартості відповідно до протоколу про результати торгів, який є невід'ємною частиною цього Договору та підписання Сторонами акту приймання-передачі.
Таким чином, ТОВ «Мейкер Інвест» набуло права власності на вищезазначені авіаційні двигуни та 18 липня 2017 року уклало з ДП «УАТК» Договір зберігання № UСА 18/07-17 від 18 липня 2017 року.
Також, 23 червня 2017 року ТОВ «Мейкер Інвест» було укладено з компанією «Airline Transport Incorporation» (ОАЕ) договір купівлі - продажу авіаційних двигунів Д-30КП-2 №№ 03053018702017 , 03053038902050, 03053038502090, 03053018702031, 03053048602041, 03053028602041, 03053048802027 № 23/6-1.
За наявною інформацією компанія «Airline Transport Incorporation» (ОАЕ) є юридичною особою іноземної держави (Sharjah Airoport Intl Free Zone, P.O. Box 8401 Sharjah, U.A.E, Tel. (+971-6)5573449, E-mail: airtrans@eim.ae, далі - Іноземна компанія).
Авіаційні двигуни Д-30КП-2 №№> 03053018702017 , 03053038902050, 03053038502090, 03053018702031, 03053048602041, 03053028602041, 03053048802027 ідентифіковані Держекспортконтролем як товари військового призначення, які в установленому порядку допущені до цивільного використання та які відповідають найменуванню товарів за позицією ML10d Додатку до Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2003 року № 1807 (далі -Порядок).
Згідно з пунктом 8 Порядку, міжнародні передачі таких товарів здійснюються у порядку, встановленому для товарів подвійного використання.
Порядок здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання» регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 2004 року № 86 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання. Отже, порядок здійснення державного контролю за міжнародними передачами авіаційних двигунів Д-30КП-2 №№ 03053018702017, 03053038902050, 03053038502090, 03053018702031, 03053048602041, 03053028602041, 03053048802027 регулюється даним нормативно-правовим актом, відповідно до якого експорт (тимчасове вивезення) здійснюється на підставі дозволу (висновку) Держекспортконтролю.
Зі змісту пункту 3.1. додатку № 1/5 до Договору випливає, що ТОВ «Мейкер Інвест» було обізнане з необхідністю та порядком отримання дозвільних документів на здійснення міжнародної передачі авіаційних двигунів Д-30КП-2 №№ 03053018702017, 03053038902050, 03053038502090, 03053018702031, 03053048602041, 03053028602041, 03053048802027.
Станом на 26 грудня 2019 року Держекспортконтролем дозвільні документи на здійснення міжнародної передачі авіаційних двигунів Д-30КП-2 №№ 03053018702017, 03053038902050, 03053038502090, 03053018702031, 03053048602041, 03053028602041, 03053048802027 ТОВ «Мейкер Інвест» не надавались.
26 квітня 2019 року Іноземна компанія уклала з ДП «УАТК» Договір зберігання майна (авіаційних двигунів Д-30КП-2 №№ 03053018702017 , 03053038902050, 03053038502090, 03053018702031, 03053048602041, 03053028602041, 03053048802027) № ІІСА 26-04/19.
В такий спосіб Іноземна компанія реалізувала свої права на зазначені авіаційні двигуни, оскільки договір купівлі - продажу авіаційних двигунів від 23 червня 2017 року № 23/6-1 не передбачав обов'язку покупця (Іноземної компанії) щодо зберігання авіаційних двигунів. Інший договір, який би врегульовував питання зберігання авіаційних двигунів не укладався.
Іноземна компанія в особі ОСОБА_1 отримала доступ до вищезазначених авіаційних двигунів, що підтверджується листами Іноземної компанії, які надіслані на адресу ДП «УАТК», а саме від 05 березня 2019 року № 02/03, від 15 квітня 2019 року № 15/04, від 17 квітня 2019 року № 02/04, від 26 липня 2019 року.
Таким чином, вищезазначені факти вказують на отримання Іноземною компанією від ТОВ «Мейкер Інвест» авіаційних двигунів Д-30КП-2 №№ 03053018702017, 03053038902050, 03053038502090, 03053018702031, 03053048602041, 03053028602041, 03053048802027, і є свідченням того, що відбулась передача товарів, що підлягають державному експортному контролю в Україні юридичній особі іноземної держави.
З метою з'ясування всіх обставин правопорушення, вчиненого ТОВ «Мейкер Інвест», до Держекспортконтролю було запрошено керівника товариства листом від 22 листопада 2019 року № 5520/30-19.
12 грудня 2019 року в приміщенні Держекспортконтролю за присутності представника ТОВ «Мейкер Інвест» складено протокол про порушення суб'єктом здійснення міжнародних передач товарів - юридичною особою вимог законодавства в галузі державного експортного контролю № 68. Представник Товариства ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від 12 грудня 2019 року заперечив щодо здійснення ТОВ «Мейкер Інвест» міжнародної передачі авіаційних двигунів Д-30КП-2 №№ 03053018702017, 03053038902050, 03053038502090, 03053018702031, 03053048602041, 03053028602041, 03053048802027 Іноземній компанії. На додаток до Протоколу представник ТОВ «Мейкер Інвест» надав лист- пояснення, який зареєстрований в Держекспортконтролі за № 2919-19 від 12 грудня 2019 року. Даний додаток містить копію Договору зберігання майна (вищезазначених авіаційних двигунів) № 13/11-2019 від 13 листопада 2019 року, укладений між ТОВ «Мейкер Інвест» та ДП «УАТК». Також представник зазначив, що Договір зберігання майна від 26 квітня 2019 року № UСА 26-04/19, укладений між Іноземною компанією та ДП «УАТК», є помилково укладеним. Однак, надані представником ТОВ «Мейкер Інвест» пояснення та докази не спростовують факт вчинення правопорушення. Крім того, спроба виправити ТОВ «Мейкер Інвест» ситуацію шляхом укладення Договору зберігання майна (вищезазначених авіаційних двигунів) № 13/11-2019 від 13 листопада 2019 року з ДП «УАТК» є свідченням навмисних дій щодо приховування правопорушення та уникнення відповідальності.
Листом від 12 грудня 2019 року № 5971/30-19 було запрошено представника ТОВ «Мейкер Інвест» прибути до Держекспортконтролю 26 грудня 2019 року для розгляду справи про порушення суб'єктом здійснення міжнародних передач товарів - юридичною особою вимог законодавства в галузі державного експортного контролю (згідно з протоколом від 12 грудня 2019 року № 68). Зазначений лист представнику ТОВ «Мейкер Інвест» ОСОБА_1 вручено в приміщенні Держекспортконтролю, що свідчить про належне повідомлення про дату, місце та час розгляду справи.
26 грудня 2019 року в приміщенні Держекспортконтролю у присутності представника ТОВ «Мейкер Інвест» ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від 12 грудня 2019 року відбувся розгляд справи.
У ході розгляду справи представник ТОВ «Мейкер Інвест» повідомив, що до березня 2019 року право власності на авіаційні двигуни Д-30КП-2 №№ 03053018702017 , 03053038902050 , 03053038502090 , 03053018702031 , 03053048602041 , 03053028602041 , 03053048802027 зберігалось за ТОВ «Мейкер Інвест».
В березні 2019 року зазначені двигуни вже належали Іноземній компанії, що підтверджується листом, який був адресований ДП «УАТК» та підписаний Генеральним менеджером Іноземної компанії Ольгою Моісеєнковою (лист від 05 березня 2019 року № 02/03.
Крім того, листом від 15 квітня 2019 року № 15/04, який підписала генеральний менеджер Іноземної компанії ОСОБА_2 , компанія знову повідомляє ДП «УАТК», що авіаційні двигуни належать їй та просить допустити представника Іноземної компанії для огляду технічного стану авіаційних двигунів.
Таким чином, зазначені докази свідчать про здійснення міжнародної передачі, а саме про фактичну передачу від юридичної особи, що зареєстрована в Україні авіаційних двигунів Д-30КП-2 №№ 03053018702017 , 03053038902050, 03053038502090, 03053018702031, 03053048602041, 03053028602041, 03053048802027 юридичній особі іноземної держави без вивезення цих товарів за межі митного кордону України.
Представник ТОВ «Мейкер Інвест» зазначив, що незважаючи на укладений з ДП «УАТК» новий договір зберігання авіаційних двигунів від 13 листопада 2019 року № UСА 13/1-2019, станом на 26 грудня 2019 року діє попередній Договір зберігання майна від 18 липня 2017 року № 18/07-17.
Однак, це спростовується листом ТОВ «Мейкер Інвест» від 25 жовтня 2019 року № 1, підписаного директором ТОВ «Мейкер Інвест» Бабіашвілі Звіадом. Зазначеним листом висловлене прохання директора ТОВ «Мейкер Інвест» щодо укладення нового договору зберігання авіаційних двигунів у зв'язку з завершенням строку дії попереднього договору зберігання.
Отже, пояснення представника ТОВ «Мейкер Інвест» не спростовують позицію підприємства щодо припинення раніше укладеного Договору зберігання майна від 18 липня 2017 року № 18/07-17.
Не погоджуючись з висновками уповноваженого органу та винесеною на підставі них постановою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 року № 159 «Про затвердження Положення про Державну службу експортного контролю України» було визначено, що саме Держекспортконтроль є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю.
Діяльність, пов'язану з державним контролем за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання, з метою забезпечення захисту національних інтересів України, дотримання нею міжнародних зобов'язань щодо нерозповсюдження зброї масового знищення, засобів її доставки, обмеження передач звичайних видів озброєння, а також здійснення заходів щодо недопущення використання зазначених товарів у терористичних та інших протиправних цілях врегульовано положеннями Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» від 20 лютого 2003 року №549-ІV з наступними змінами та доповненнями, у редакції на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» державний експортний контроль - комплекс заходів з контролю за міжнародними передачами товарів, їх використанням юридичною чи фізичною особою, що здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, та іншими державними органами з метою забезпечення захисту інтересів національної безпеки та відповідно до міжнародних зобов'язань України.
Суб'єкт здійснення міжнародних передач товарів - зареєстрований центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, суб'єкт господарювання України, який має намір здійснювати або здійснює міжнародні передачі товарів, включаючи посередницьку (брокерську) діяльність;
Міжнародні передачі товарів - експорт, імпорт, реекспорт товарів, їх тимчасове вивезення за межі України або тимчасове ввезення на її територію, транзит товарів територією України, а також будь-які інші передачі товарів, що здійснюються за межами України.
Згідно із частиною 5 статті 6, статті 8, статті 9 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання», реалізацію державної політики в галузі державного експортного контролю забезпечують центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, уповноважені згідно із законодавством здійснювати заходи в галузі державного експортного контролю. Зазначені органи виконавчої влади можуть також залучати до участі в здійсненні заходів державного експортного контролю інші центральні органи виконавчої влади, представництва України за кордоном та юридичних осіб, діяльність яких безпосередньо не пов'язана з державним експортним контролем, за згодою їх керівників.
Порядок здійснення контролю за міжнародними передачами товарів установлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до цього та інших законів України, актів Президента України залежно від конкретних груп товарів та видів їх міжнародних передач.
Найменування та опис товарів, міжнародні передачі яких підлягають державному експортному контролю, вносяться до списків товарів, що підлягають державному експортному контролю.
Списки складаються за відповідними групами товарів центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, із залученням заінтересованих центральних органів виконавчої влади. До складання списків можуть також залучатися представники підприємств, наукових установ, організацій, а також їх об'єднань.
Відповідно до приписів статті 23 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» вбачається, що з метою запобігання правопорушенням у галузі державного експортного контролю центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, а також центральні органи виконавчої влади в межах своїх повноважень мають право проводити розслідування, пов'язані з порушеннями законодавства в галузі державного експортного контролю, у тому числі перевірки доставки до кінцевих споживачів товарів, відповідності їх фактичного використання заявленим цілям та відповідності законодавству документації, на підставі якої здійснено міжнародну передачу товарів. У разі виявлення порушень законодавства в галузі державного експортного контролю, передбачених статтею 24 цього Закону, зазначені центральні органи виконавчої влади інформують про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю.
Судом в свою чергу було встановлено, що Службою безпеки України листом від 31 серпня 2019 року № 2/4/3-25274нт було повідомлено Державну службу експортного контролю України про наявність у діях ТОВ «Мейкер Інвест» ознак порушення визначеного абзацом 2 статті 24 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання».
На підставі висновків викладених у вказаному вище листі, Державною службою експортного контролю України було розпочато розслідування щодо перевірки факту порушення ТОВ «Мейкер Інвест» законодавства в галузі державного експортного контролю.
Відповідно до абзацу 2 статті 24 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» вбачається, що порушеннями вимог законодавства в галузі державного експортного контролю є, зокрема, здійснення міжнародних передач товарів без отримання в установленому порядку дозволів, висновків чи документів про гарантії або здійснення таких передач на підставі дозволів, висновків чи документів про гарантії, отриманих шляхом подання підроблених документів чи документів, що містять недостовірні відомості.
Виходячи з аналізу викладеної вище норми, вбачається, що для здійснення міжнародних передач товарів визначених Законом України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» обов'язковим є отримання в установленому порядку відповідного дозволу, висновку чи міжнародного імпортного сертифіката які приймаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, за результатами експертизи в галузі експортного контролю.
Згідно приписів статті 25 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, накладає на суб'єктів здійснення міжнародних передач товарів - юридичних осіб штрафи, зокрема, за порушення, передбачені абзацами 2 та 3 статті 24 цього Закону, у разі якщо за висновками центральних органів виконавчої влади та інших державних органів не завдано шкоду національним інтересам України (політичним, економічним, військовим) та не порушено міжнародні зобов'язання України, - у розмірі 100 відсотків вартості товарів, які були об'єктом відповідної міжнародної передачі.
Відповідно до абзаців 2, 4, 6 статті 26 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» про вчинення правопорушення, зазначеного у статті 24 цього Закону, уповноваженою посадовою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, що його виявила, складається протокол, який разом з поясненнями керівника, іншої відповідальної посадової особи та документами, що стосуються справи, протягом трьох днів надається посадовим особам, зазначеним у частині першій цієї статті.
Рішення керівника чи заступника керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, про накладення штрафу оформляється постановою про накладення на суб'єкта господарювання - юридичну особу штрафу за порушення у сфері державного експортного контролю відповідно до цього Закону.
Судом було встановлено та з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та Іноземною компанією «Airline Transport Incorporation» було укладено контракт від 23 червня 2017 року № 23/6-1 щодо здійснення передачі авіаційних двигунів Д-30КП-2 №№ 03053018702017, 03053038902050, 03053038502090, 03053018702031, 03053048602041, 03053028602041, 03053048802027.
Відповідно до приписів пунктів 3.1., 3.2., 3.3., 3.4., 3.5. додатку № 1/5 до контракту від 23 червня 2017 року № 23/6-1 вбачається, що ТОВ «Мейкер Інвест» було обізнане про необхідність отримання дозвільних документів на здійснення міжнародної передачі авіаційних двигунів Д-30КП-2 №№ 03053018702017 , 03053038902050, 03053038502090, 03053018702031, 03053048602041, 03053028602041, 03053048802027.
При цьому, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що Державною службою експортного контролю України дозвільні документи на здійснення міжнародної передачі авіаційних двигунів Д-30КП-2 №№ 03053018702017, 03053038902050, 03053038502090, 03053018702031, 03053048602041, 03053028602041, 03053048802027 ТОВ «Мейкер Інвест» не надавались, що свідчить про неможливість позивача для здійснення міжнародної передачі вказаних вище двигунів.
В той же час, з акту-приймання передачі майна від 26 квітня 2019 року укладеного між Іноземною компанією «Airline Transport Incorporation» та ДП «УАТК» та листів від 05 березня 2019 року № 02/03, від 15 квітня 2019 року № 15/04, від 17 квітня 2019 року № 02/04, від 19 квітня 2019 року № 03/04 які були адресовані ДП «УАТК» та підписані головним менеджером Іноземної компанії «Airline Transport Incorporation» Ольгою Моісеєнковою, вбачається, що вказані вище авіаційні двигуни Д-30КП-2 №№ 03053018702017 , 03053038902050 , 03053038502090 , 03053018702031 , 03053048602041 , 03053028602041 , 03053048802027 були передані на праві власності до Іноземної компанії «Airline Transport Incorporation», без наявності дозволу на здійснення такої міжнародної операції.
Отже, з аналізу вищевикладених обставин вбачається, що ТОВ «Мейкер Інвест» відповідно до вимог контракту від 23 червня 2017 року № 23/6-1 було здійснено міжнародну передачу на користь Іноземної компанії «Airline Transport Incorporation» авіаційних двигунів Д-30КП-2 №№ 03053018702017 , 3053038902050, 03053038502090 , 03053018702031 , 03053048602041 , 03053028602041, 03053048802027, без отримання відповідного дозволу Державної служби експортного контролю України, що є порушенням вимог законодавства в галузі державного експортного контролю.
При цьому, суд зазначає, що твердження позивач про те, що його притягнуто до відповідальності на підставі укладення ним додатку від 07 червня 2018 року № 1/5 до Договору від 23 червня 2017 року № 23/6-1, не беруться судом до уваги, оскільки підставою притягнення позивача до відповідальності, та як було встановлено судом вище, є факт здійснення міжнародної передачі відповідно до контракту від 23 червня 2017 року № 23/6-1, укладеного між позивачем та Іноземною компанією «Airline Transport Incorporation» авіаційних двигунів Д-30КП-2 №№ 03053018702017 , 3053038902050, 03053038502090 , 03053018702031, 03053048602041, 03053028602041, 03053048802027 без отримання відповідного дозволу на здійснення такої міжнародної передачі.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що державна політика в галузі державного експортного контролю формується відповідно до таких основних принципів, зокрема, як пріоритетність національних інтересів України - політичних, економічних та військових, захист яких є необхідним для забезпечення національної безпеки.
Статтею 7 Закону України «Про основи національної безпеки України» визначено, що на сучасному етапі основними реальними та потенційними загрозами національній безпеці України, стабільності в суспільстві є, зокрема: злочинна діяльність проти миру і безпеки людства, насамперед поширення міжнародного тероризму; загроза використання з терористичною метою ядерних та інших об'єктів на території України; можливість незаконного ввезення в країну зброї, боєприпасів, вибухових речовин і засобів масового ураження, радіоактивних і наркотичних засобів; поширення зброї масового ураження і засобів її доставки; недостатня ефективність існуючих структур і механізмів забезпечення міжнародної безпеки та глобальної стабільності.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про основи національної безпеки України» основними напрямами державної політики з питань національної безпеки України є, зокрема, відпрацювання ефективно діючої системи контролю за поставками продукції і технологій оборонного призначення і подвійного використання.
Отже, міжнародна передача товарів військового призначення та подвійного використання є предметом підвищеного державного контролю, оскільки ця сфера має надважливе міжнародне та суспільне значення. Україна, виступаючи суб'єктом міжнародного співробітництва у сфері протидії незаконному поширенню зброї та інших товарів військового та подвійного призначення, прийняла на себе, крім іншого, зобов'язання щодо створення ефективної системи контролю за поставками такої продукції. Отже, здійснюючи діяльність у сфері експорту товарів військового призначення та подвійного використання, суб'єкт господарської діяльності несе підвищену відповідальність за дотримання вимог законодавства, що регулює таку діяльність.
За даних обставин, суд приходить до висновку, що порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Мейкер Інвест» вимог чинного законодавства щодо міжнародної передачі товару без отримання на те відповідного дозволу уповноваженого органу, не може бути підставою для звільнення останнього від відповідальності за допущене порушення законодавства в галузі державного експортного контролю.
Таким чином, виходячи з аналізу вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку, про правомірність винесеної постанови Державної служби експортного контролю України №68 від 26 грудня 2019 року про накладення на товариство з обмеженою відповідальністю «Мейкер Інвест» штрафу за порушення вимог законодавства у галузі державного експортного контролю, визначених абзацом 2 статті 24 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання», та про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати в цьому випадку стягненню не підлягають.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 6, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Мейкер Інвест" повністю.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Суддя Н.В. Клочкова
Повний текст виготовлено 05.08.2020.