ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
05 серпня 2020 року м. Київ № 826/10668/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі- відповідач) в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з призначення ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання в розмірі 86% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання 2 роки 3 місяці 5 днів військової служби в лавах Радянської Армії та 2 роки 5 місяців 1 день навчання за денною формою в Українській державній юридичній академії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 з урахуванням 8 повних років роботи на посаді судді понад 20 років, збільшивши розмір щомісячного довічного грошового утримання на два відсотки за кожен повний рік роботи на посаді судді понад 20 років.
В обгрунтування позовних вимог вказано, що позивач з серпня 1985 по листопад 1987 року проходив військову службу в лавах Радянської армії, з вересня 1989 року по червень 1996 року навчався в Українській державній юридичній академії, з вересня 1994 року по грудень 1998 року працював суддею Богунського районного суду міста Житомира, з грудня 1998 року по грудень 2002 року - суддею арбітражного суду Житомирської області (згодом - господарського суду Житомирської області), з грудня 2002 року по січень 2011 року - суддею, першим заступником голови Житомирського апеляційного господарського суду, з січня 2011 року - суддею Вищого адміністративного суду України. 29 березня 2018 року Вища рада правосуддя прийняла рішення №929/0/15-18 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вищого адміністративного суду України. 06 квітня 2018 року на підставі наказу Вищого адміністративного суду України №178-к позивача відраховано зі штату Вищого адміністративного суду України у зв'язку із звільненням його у відставку, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя №929/0/15-18 від 29.03.2018.
Зазначено, що звернувшись до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві із заявою про призначення щомісячного довічного утримання, Головним управлінням Пенсійного Фонду України в м. Києві прийнято розпорядження №326605, з якого вбачається, що ОСОБА_1 здійснено розрахунок щомісячного довічного утримання в розмірі 86%. Такі дії Головного управлінням Пенсійного Фонду України у м. Києві позивач вважає протиправними.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів надати відзив на позовну заяву.
Представником відповідача 21.09.2018 подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідно до записів трудової книжки та розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , до стажу роботи на посаді судді зараховано періоди: з 29.09.1994 по 03.12.1998- судді Богунського райсуду міста Житомира, з 04.12.1998 по 13.12.2002 - судді арбітражного суду Житомирської області, з 16.12.2002 по 26.01.2011 - судді, першого заступника голови Житомирського апеляційного господарського суду, з 27.01.2011 по 06.04.2018 - судді Вищого адміністративного суду України. Стаж судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача становить 23 роки 6 місяців 7 днів.
Представник відповідача вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві є правомірними, Управління діяло в межах своєї компетенції та відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Представником позивача 24.09.2018 подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії довідки Вищого адміністративного суду України від 09.08.2018 №172 про судівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання суддів у відставці.
Представником відповідача 08.09.2018 подано додаткові пояснення, в яких останній заперечував проти долучення до матеріалів справи копії довідки Вищого адміністративного суду України від 09.08.2018 №172, оскільки зазначена довідка не є предметом спору по даній справі. Звернуто увагу суду, що позивач звернувся з позовом про порушення його прав до Окружного адміністративного суду міста Києва 26 червня 2018 року, а довідка №172 видана лише 09.08.2018, тобто, на момент подання позову не могли бути порушені права позивача щодо перерахунку відповідно до зазначеної довідки.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Вищої ради правосуддя від 29.03.2018 №929/0/15-18 ОСОБА_1 звільнений у відставку на підставі пункту 4 частини шостої статті 126, статті 131 Конституції України, статей 3, 30, 34, 55 Закону України "Про Вищу раду правосуддя".
Відповідно до вказаного рішення, додані до заяви документи свідчать, що суддя ОСОБА_1 має достатній для звільнення у відставку стаж роботи, визначений на підставі статей 116, 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а також абзацу 4 пункту 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону у редакції Закону України "Про Вищу раду правосуддя".
Відповідно до розрахунку стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання, підлягає зарахуванню:
- служба у лавах Радянської Армії з 01.08.1985 по 05.11.1987;
- студент Української державної юридичної академії з 01.09.1989 по 30.06.1994;
- суддя Богунського райсуду м. Житомира з 29.09.1994 по 03.12.1998;
- суддя арбітражного суду Житомирської області (згодом - господарського суду Житомирської області);
- суддя, перший заступник голови Житомирського апеляційного господарського суду з 16.12.2002 по 26.01.2011;
- суддя Вищого адміністративного суду України з 27.01.2011 по 06.04.2018.
Наказом голови ліквідаційної комісії, керівника апарату Вищого адміністративного суду України позивача відраховано зі штату суду у зв'язку із звільненням його з посади судді у відставку.
У подальшому, позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив при вирішенні питання про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці врахувати розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зроблений Вищим адміністративним судом України. До заяви було додано судові рішення у спорах з органами Пенсійного фонду України, якими визнано протиправними рішення органів Пенсійного фонду України щодо неврахування при визначенні розміру довічного грошового утримання до стажу роботи на посаді судді, служби в лавах Радянської Армії та навчання у вищих юридичних навчальних закладах.
Згідно з розпорядженням Головного управління Пенсійного фонду України міста Києва (Дніпровський) від 25.05.2018 №326605, позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 86% від заробітку працюючого судді на відповідній посаді. Для розрахунку розміру довічного грошового утримання судді у відставці враховано стаж роботи на посаді судді 23 роки 6 місяців 7 днів.
Суд зазначає, що період проходження військової служби (2 роки 3 місяці 5 днів), відповідно до вказаного розпорядження, зараховано до стажу роботи ОСОБА_1 .
Половина строку навчання за денною формою у вищому юридичному закладі, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не зараховано.
Вважаючи такі дії відповідача щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 86% протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, на час призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII. (далі - Закон №1402)
Згідно абзацу четвертого пункту 34 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402 судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
За правилами частини першої статті 120 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VI, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно із вимогами статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;
2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.
Водночас, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VI, в редакції чинній до 28 березня 2015 року, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ.
Відповідно до частини першої статті 43 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
У свою чергу, пунктом 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України №865 від 03.09.2005 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання судді" передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Крім того, відповідно до статті 1 Указу Президента України №584/95 від 10.07.1995 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Положеннями частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
На час набрання чинності Законом Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VI (30 липня 2010 року) діяла постанова Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів".
Оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становить не менше 10 років, до стажу роботи, який дає судді право на відставку, враховується також період проходження строкової військової служби та половина строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу.
Отже, до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку належить враховувати, крім роботи на посаді судді (23 роки 6 місяців 7 дні) календарний період проходження строкової служби (2 роки 3 місяць 5 днів) та половину строку навчання на юридичному факультету вищого навчального закладу (2 роки 5 місяців 1 днів), загалом більше 28 років 2 місяці 13 днів.
Таким чином, невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання на юридичному факультету вищого навчального закладу і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 14 березня 2019 року у справі №490/7796/17 (провадження №К/9901/53275/18), від 02 квітня 2019 року у справі №607/8578/17 (провадження №К/9901/3253/17), від 13 травня 2020 року у справі №242/1890/17 (провадження №К/9901/29641/18).
Рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013 визначено, що гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Таким чином, виходячи з вищенаведеного конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
Вищенаведене відповідає положенням Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10.07.1998, згідно яких рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).
Згідно з пунктом 54 Рекомендації CM/Rес (2010)12) від 17.11.2010 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки - "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці".
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою (видом пенсії), але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних законних очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при звільненні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.
При цьому, стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Отже, до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання належить враховувати, крім роботи на посаді судді (23 роки 6 місяців 7 дні) календарний період проходження строкової служби (2 роки 3 місяць 5 днів) та половину строку навчання на юридичному факультету вищого навчального закладу (2 роки 5 місяців 1 днів).
А відтак, стаж роботи позивача, який дає право на одержання щомісячного грошового утримання судді у відставці становить 28 років 2 місяці 13 днів, що у свою чергу дає право на призначення позивачу щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від заробітної плати діючого судді, який працює на відповідній посаді.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 25.05.2018 №326605, ОСОБА_1 зараховано до стажу роботи - проходження військової служби (2 роки 3 місяці 5 днів).
Разом з тим, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці розраховано без врахування стажу проходження військової служби (2 роки 3 місяці 5 днів).
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо призначення ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання в розмірі 86% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання - половину строку навчання за денною формою в Українській державній юридичній академії - 2 роки 5 місяців 1 день та проходження військової служби - 2 роки 3 місяці 5 днів та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді ОСОБА_1 у відставці з 18.04.2018 в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру, з врахуванням раніше виплачених сум.
У відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про доведеність позивачем заявлених вимог та про наявність підстав для задоволення позову.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо призначення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щомісячного грошового утримання в розмірі 86% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання - половину строку навчання за денною формою в Українській державній юридичній академії - 2 роки 5 місяців 1 день та проходження військової служби - 2 роки 3 місяці 5 днів.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у відставці з 18.04.2018 в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру, з врахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 2114 (дві тисячі сто чотирнадцять гривень) 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII.
Суддя Літвінова А.В.