Справа № 2а-7177/09/1770
21 грудня 2009 р. 20год. 39хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник не з'явився
відповідача: представник не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державна податкова інспекція у м.Рівне
до Фізична особа-підприємець ОСОБА_1
про стягнення заборгованості , -
Позивач - Державна податкова інспекція у м. Рівне звернувся з позовом до відповідача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості в сумі 339,00 грн.
Позивач в судове засідання не з'явився, однак подав клопотання про розгляд справи без участі представника, в якому зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явивс, про день, час та місце судового засідання повідомлявся. Заперечень на адміністративний позов не подав. Про причини неявки суд не повідомив. Судом не визнавалася обов'язковою участь відповідача в судовому засіданні.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі наявних доказів.
Повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.
Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як фізична особа - підприємець розпорядженням виконавчого комітету Рівненської міської ради та Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 06.12.2007 року та як платник податків перебуває на обліку у Державній податковій інспекції в м. Рівне.
Відповідно до п.7.8.1. пункту 7.8. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97- ВР, податковим періодом є один календарний місяць.
Відповідно до п.п «а», «б» пункту 4.1.4. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000року № 2181-ІІІ, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Актом перевірки своєчасності подачі декларації по податку на додану вартість від 17.12.2008 року № 535 зафіксовано, що відповідачем не подано податкові декларації з податку на додану вартість за лютий, березень 2008 року - у строки, визначені законодавством.
Внаслідок цього, відповідно до п."а" пункту 4.1.4. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, враховуючи ту обставину, що податковим органом було встановлено факт порушення відповідачем вимог законодавства у вигляді несвоєчасного подання податкових декларацій, відповідальність за які передбачена пп.17.1.1. п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"№2181-ІІІ від 21.12.2000 року, позивачем винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 03.03.2009 року, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість за штрафними санкціями у розмірі 340,00 грн.
Станом на 25.08.2009 року згідно даних обліку позивача за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом зі сплати податку на додану вартість, з урахуванням переплати в сумі 1,00 грн., на загальну суму 339,00 грн.
Станом на день розгляду справи у суді заборгованість перед бюджетом не погашена.
Дані обставини підтверджені дослідженими у судовому засіданні доказами: копією довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.12), обліковою карткою платника податків (а.с.6), копією податкового повідомлення-рішення № 0001331745/0 від 03.03.2009 р. (а.с.7), копією акта перевірки своєчасності подачі декларації № 535 від 17.12.2008 року (а.с.8), довідкою про стан розрахунків відповідача з бюджетом від 25.08.2009 року (а.с.5), розрахунком суми податкового боргу (а.с.3).
Позивачем для відповідача, відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, вручено податкові вимоги № 1/1601 від 14.04.2009 року та № 2/2261 від 18.05.2009 року (а.с.13,14), які на момент подання адміністративного позову останнім не задоволені.
У встановленому порядку податкові вимоги не оскаржувалися.
Частиною 1 ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року N1251-XII встановлено, що податок на додану вартість належить до загальнодержавних і справляється на всій території України.
Відповідно до п. 4.2.1. Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, якщо сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.
Оскільки відповідач не оскаржував суму заборгованості, визначену податковим органом по податку на додану вартість податковим повідомленням - рішенням № 0001331745/0 від 03.03.2009 р., то загальна сума податкової заборгованості є узгодженою і підлягає сплаті.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року, N1251-XII, платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Відповідно до пп.17.1.1. п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
Крім того, відповідно до п.17.3. ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, сплата (стягнення) штрафних санкцій, прирівнюється до сплати (стягнення) податку.
Відповідно до п. 3.1.1 ст. 3 Закону України “Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. Пунктом 11 ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” встановлено право державних податкових інспекцій подавати до суду позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
У відповідності зі ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас ч. 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать і органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.11 ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” №509-XII від 04.12.1990 року, державним податковим інспекціям надано право подавати до суду позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Примусове стягнення податкової заборгованості - це передбачена законодавством України процедура погашення податкової заборгованості платника податків шляхом звернення стягнення на активи відповідного платника податків. Згідно зі ст.3 Закону України “Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-III від 21.12.2000 року, активи платників податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду.
Активами платника податків, як зазначено у п.1.7 ст.1 Закону України “Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-III від 21.12.2000 року, є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.
Завершальною стадією судового провадження є виконавче провадження. Згідно з вимогами ст.50 Закону України “Про виконавче провадження” №606-XIV від 21.04.1999 року, стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів, а у разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення.
За таких підстав, податковий борг відповідача підлягає стягненню в судовому порядку, при цьому немає необхідності визначати спосіб і порядок такого стягнення, позаяк примусове стягнення здійснюється за рахунок активів боржника в силу Закону.
За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення повністю.
Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 КАС України з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з відповідача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2) на користь Державної податкової інспекції у м. Рівне (Відінська, 8, м.Рівне, 33000, р/р 35212001002650, в ГУДКУ в Рівненській області, МФО 833017, код ЗКПО 34327770) податкову заборгованість в сумі 339грн. 00коп., яку перерахувати на р/р 31115029700002, в ГУДКУ в Рівненській області, МФО 833017, код ЄДРПОУ 22586331, одержувач - Державний бюджет м.Рівне, код платежу 14010100.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя Друзенко Н.В.
Постанова складена в повному обсязі 22.12.09р.