04 серпня 2020 рокум. Ужгород№ 260/903/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іршавський завод продовольчих товарів" до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Іршавський завод продовольчих товарів" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Закарпатській області №0001355604 від 17.01.2020 р. Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що за результатами проведеної камеральної перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення товариством строку сплати суми грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб, у зв'язку з чим застосовано штрафні санкції. Проте такі висновки вважає безпідставними з огляду на те, що відсутність будь-якої заборгованості товариства зі сплати вказаного податкового зобов'язання підтверджується судовими рішеннями. Окрім того, звертає увагу суду на те, що контролюючим органом нараховано штрафні санкції поза межами встановленого нормами Податкового кодексу України 1095-денного строку давності, що також свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення.
26 травня 2020 року відповідач надіслав до Закарпатського окружного адміністративного суду відзив на позов б/н від 25.05.2020 р., відповідно до змісту якого проти задоволення позовних вимог заперечив з мотивів їх безпідставності. Так, зокрема, вважає, що за результатами проведеної камеральної перевірки своєчасності сплати земельного податку з юридичних осіб встановлено порушення строків сплати такого на більше, ніж 30 календарних днів, що підтверджується відомостями особової картки платника податку. Звертає увагу на безпідставність доводів позивача про підтвердження судовими рішеннями відсутності заборгованості з вказаного виду податку, оскільки відмова судів у стягненні податкового боргу ґрунтується виключно на недотриманні контролюючим органом обов'язкової процедури надіслання податкових вимог. Проте вказані рішення судів не знімають обов'язку товариства дотримуватись строків сплати узгоджених податкових зобов'язань у повному обсязі. Стосовно аргументів позивача про те, що відлік 1095-денного строку давності повинен бути пов'язаний з останнім днем граничного строку подання податкової декларації, зазначає, що обставини, які зумовлюють застосування штрафу, виникають у силу самого факту погашення узгодженого грошового зобов'язання.
Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що посадовою особою Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі - ГУ ДПС у Закарпатській області) проведено камеральну перевірку щодо своєчасності сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Іршавський завод продовольчих товарів" (ТОВ "Іршавський завод продовольчих товарів") земельного податку з юридичних осіб по податковим деклараціям з плати за землю (земельний податок) на 2014 - 2017 рр. та податковому повідомленню-рішенню від 09.90.2014 р. №0001531500, за результатами якої складено акт №1856/04-03/707/00412139 від 28.12.2019 р. (арк. спр. 5 - 10).
Згідно з висновками акту перевірки дані такої свідчать про несвоєчасну сплату ТОВ "Іршавський завод продовольчих товарів" земельного податку з юридичних осіб по деклараціям на 2014 - 2017 рр. та податковому повідомленню-рішенню від 09.90.2014 р. №0001531500.
За результатами проведеної камеральної перевірки у зв'язку з виявленими порушеннями ГУ ДПС у Закарпатській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0001355604 від 17.01.2020 р., яким за порушення встановленого строку сплати суми грошового зобов'язання із земельного податку з юридичних осіб у розмірі 293506,35 грн., визначеного п. 57.3 ст. 57 розділу ІІ, п. 287.3 ст. 287 розділу ХІІ Податкового кодексу України та на підставі ст. 126 Податкового кодексу України, застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 58701,27 грн. (арк. спр. 11 - 14).
Не погоджуючись з прийнятим контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням, ТОВ "Іршавський завод продовольчих товарів" скористалося правом на його адміністративне оскарження та подало скаргу до Державної податкової служби України (арк. спр. 15).
Рішенням Державної податкової служби України №11288/6/99-00-08-05-06-06 від 27.03.2020 р. оскаржене податкове повідомлення-рішення залишено без змін (арк. спр. 16 - 17).
Вважаючи прийняте ГУ ДПС у Закарпатській області податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Вказане кореспондується з положенням пп.16.1.4 п.16.1 ст. 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №755-VI, із змінами і доповненнями (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України).
Згідно зі ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Спірні правовідносини виникли з приводу застосування до платника податків штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з плати за землю та за узгодженим податковим повідомленням-рішенням.
Так, п. 287.3 ст. 287 ПК України передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Відповідно до п. 56.11 ст. 56 ПК України, не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
З матеріалів справи вбачається, що податкові зобов'язання з плати за землю за податковими деклараціями від 20.02.2014 р. №9008995760, від 15.02.2015 р. №9015671648, від 17.02.2016 р. №9018454100, від 17.02.2017 р. №9022162091, а також узгодженим за результатами судового оскарження податковим повідомленням-рішенням від 09.09.2014 р. №0001531500 (постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.10.2014 року у справі №807/3006/14 набрала законної сили 18.12.2014 р.), сплачено ТОВ "Іршавський завод продовольчих товарів" з порушенням встановлених ст.ст. 57 та 287 ПК України строків. Дана обставина підтверджується відомостями інтегрованої картки платника податків, а позивачем жодними доказами не спростована.
Суд відхиляє посилання позивача на рішення суду у справах №807/1369/16, №807/1934/16, №2а-0770/2249/12 та №807/661/17, оскільки такі стосуються відмови у стягненні з позивача податкового боргу у зв'язку з допущеними контролюючим органом процедурних порушень при надісланні податкової вимоги. Проте не відміняють встановленого законодавчими нормами обов'язку платників податків сплачувати узгоджені податкові зобов'язання.
Таким чином, суд вважає, що самостійно зазначаючи суми грошового зобов'язання у поданих до контролюючого органу податкових деклараціях ТОВ "Іршавський завод продовольчих товарів" узгодило суми податків, що підлягають сплаті до бюджету.
Жодних аргументів щодо невідповідності зазначених у деклараціях за 2014 - 2017 рр. та у розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення від 17.01.2020 р. №0001355604 сум податків позивач не заявляє.
Відповідальність платників податків за порушення правил сплати податків регулюється положеннями ст. 126 ПК України.
Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Отже, норми податкового законодавства передбачають відповідальність платників податків за несвоєчасне виконання податкового обов'язку.
Обґрунтовуючи протиправність оскарженого податкового повідомлення-рішення, позивач вказує на пропуск контролюючим органом законодавчо встановленого ст. 102 ПК України 1095-денного строку для застосування штрафних санкцій.
Так, зокрема, п. 102.1 ст. 102 ПК України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Таким чином, нормами податкового законодавства обмежено право контролюючого органу на самостійне визначення суми грошових зобов'язань платників податків 1095-денним терміном, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Тому для правильного вирішення даного адміністративного спору суду необхідно з'ясувати правову природу штрафних санкцій, передбачених ст. 126 ПК України, в контексті можливості застосування до таких строків, визначених ст. 102 ПК України.
Так, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф), в розумінні пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 ПК України, є платою у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Грошовим зобов'язанням платника податків, в свою чергу, є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Отже, з наведеного вбачається, що штрафні санкції є за своєю правовою природою грошовим зобов'язанням платника податків.
Більше того, нормами п. 114.1 ст. 114 ПК України прямо передбачено, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.
З огляду на що суд вважає, що на можливість нарахування штрафних санкцій за порушення вимог податкового законодавства також розповсюджуються строки, встановлені ст. 102 ПК України, які повинні обчислюватися з наступного дня за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
До такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29.01.2019 р. у справі №820/495/18.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вищенаведене спростовує твердження відповідача про відсутність підстав для застосування строків давності, встановлених ст. 102 ПК України, при нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання.
Згідно п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Відповідно до п. 286.2 ст. 286 ПК України, граничним строком подання податкової декларації з плати за землю за 2014 рік є 20.02.2014 р., за 2015 рік - 20.02.2015 р., за 2016 рік - 20.02.2016 р. та за 2017 рік - 20.02.2017 р.
Проте штрафні санкції за порушення вищезазначених граничних строків сплати застосовані контролюючим органом на підставі податкового повідомлення-рішенням від 17 січня 2020 року.
Тому, враховуючи дату прийняття відповідачем оскарженого податкового повідомлення-рішення (17.01.2020 р.), а також дати граничних строків подання податкових декларацій з плати за землю та сплати узгодженого податкового повідомлення-рішення, суд вважає, що штрафні санкції за порушення граничних строків сплати грошового зобов'язання з плати за землю за 2014 - 2016 роки та податкового повідомлення-рішення від 09.09.2014 р. №0001531500 контролюючим органом нараховані поза межами строку, передбаченого ст. 102 ПК України,
Суд не заперечує, що встановлений як нормами Конституції України, такі і податкового законодавства обов'язок кожної особи сплачувати податки і збори є першочерговим і безумовним, а за невиконання такого платники податків притягаються до відповідальності. Проте реалізуючи передбачене податковим законодавством повноваження щодо застосування штрафних санкцій, контролюючий орган повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та не може притягнути особу до відповідальності після закінчення встановлених строків.
У зв'язку з вищенаведеним суд вважає, що оскаржене податкове повідомлення-рішення в частині нарахованої суми штрафних санкцій у розмірі 48393,15 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.
Разом з тим, граничним строком подання податкової декларації з плати за землю за 2017 рік є 20 лютого 2017 року, а тому штрафні санкції за порушення строків сплати такого застосовані до ТОВ "Іршавський завод продовольчих товарів" у межах передбаченого ст. 102 ПК України строку. З огляду на що податкове повідомлення-рішення в цій частині скасуванню не підлягає.
На підставі вищенаведеного, беручи до уваги законодавчі норми, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає за необхідне позовні вимоги ТОВ "Іршавський завод продовольчих товарів" задовольнити частоково.
Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Іршавський завод продовольчих товарів" (місцезнаходження: вул. Шевченка, буд. 70, м. Іршава, Іршавський район, Закарпатська область, 90100, код ЄДРПОУ - 00412139) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 43143065) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області №0001355604 від 17.01.2020 р. в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 48393,15 грн.
3. В решті позовних вимог - відмовити.
4. Стягнути із Головного управління ДПС у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 43143065) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іршавський завод продовольчих товарів" (місцезнаходження: вул. Шевченка, буд. 70, м. Іршава, Іршавський район, Закарпатська область, 90100, код ЄДРПОУ - 00412139) за рахунок бюджетних асигнувань 1732 грн. 88 коп. (Одна тисяча сімсот тридцять дві грн. 88 коп.) судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).
СуддяР.О. Ващилін