Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 серпня 2020 р. Справа№200/5138/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зінченка О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до Донецької обласної державної адміністрації
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
27 травня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду звернувся із позовною заявою ОСОБА_1 до Донецької обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Донецької обласної державної адміністрації, прийнятого від 12 грудня 2019 року за протоколом № 15 про відмову у встановленні ОСОБА_1 статусу потерпілого від радіаційного опромінення відповідної категорії, і визнання безпідставною видачі відповідного посвідчення, зобов'язання Донецьку обласну державну адміністрацію видати ОСОБА_1 посвідчення «Потерпілого від радіаційного опромінення» (категорії 2).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно встановленого статусу, внаслідок захворювання, пов'язаного з впливом іонізуючого опромінення, його було віднесено до 2-ї категорії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, про що відповідачем - Донецькою обласною державною адміністрацією 25 червня 2008 року видано відповідне посвідчення за № НОМЕР_2, що підтверджує статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеної до категорії 2, і яке є підставою для отримання встановлених пільг і переваг.
Зв'язок ушкодження здоров'я позивача та впливом небезпечних радіаційних факторів було встановлено висновками Центральної міжвідомчої експертної ради на засіданні № 23 від 03 лютого 1993 року.
Однак, за результатами розгляду матеріалів його особової справи, 12 грудня 2019 року за протоколом № 15 відповідачем було прийнято рішення про відмову у встановлені статусу потерпілого від радіаційного опромінення відповідної категорії, а видачу посвідчення визнано безпідставною.
Зокрема, відмовляючи у встановленні позивачу вищенаведеного статусу і у видачі посвідчення, відповідач не визнає надані ним документи достатньою підставою для встановлення спірного статусу.
Позивач вказав, що в результаті неправомірного рішення відповідача порушено його право на належний рівень соціального захисту від наслідків впливу небезпечних радіаційних факторів не з його вини, оскільки через прийняте відповідачем рішення відбулося припинення виплат, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що змусило його до звернення за захистом своїх порушених прав до суду.
Ухвалою від 01 червня 2020 року позовна заява прийнята до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання.
16 липня 2020 року відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Вказав, що абзацами третім та четвертим пункту 7 Постанови № 551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян» передбачено утворення у місячний строк після набрання чинності цією постановою комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, та затвердження відповідного положення, а також проведення до 01 січня 2021 року заміни посвідчень у зв'язку із затвердженням нових зразків посвідчень.
Так, 04 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Регіональної комісії із заявою про розгляд особової справи щодо встановлення статусу особи, потерпілої від радіаційного опромінення, та надав наступні документи: копію (далі мовою оригіналу) «Протоколу измерений мощности дозы естественного радиационного гамма-фона в воздухе жилых помещений и расчета лучевых нагрузок жильцов (с учетом возможного облучения от радиоактивного источника Cs-137, находившегося до 29 ноября 1989 года в межквартирной стене АДРЕСА_2 )» від 14 січня 1990 року № 39; копію експертного висновку від 26 лютого 1993 року № 657; посвідчення громадянина, який постійно проживав у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення уряду України про відселення (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 28 червня 1989 року № 224) від 25 червня 2008 року серії Б № НОМЕР_2 (категорія 2); копії паспорта та реєстраційного номеру облікової картки платника податків; згоду на обробку персональних даних.
На засіданні Регіональної комісії, що відбулося 12 грудня 2019 року, розглянуто документи, надані ОСОБА_1 , та вирішено відмовити у встановленні статусу потерпілого від радіаційного опромінення, в зв'язку з тим, що у наданих документах відсутні підстави для встановлення статусу потерпілого від радіаційного опромінення відповідної категорії (а саме: акта державної комісії про нещасний випадок (радіаційну аварію), якщо такий зв'язок установлено закладами охорони здоров'я). Визнано безпідставною видачу посвідчення (протокол від 12 грудня 2019 року № 15).
Зауважив, що оскільки, позивачем на розгляд Регіональної комісії не надано копії акту державної комісії про нещасний випадок (радіаційну аварію), встановити під час якої саме події або аварії позивач постраждав, є неможливим.
Відповідно до вимог пункту 3 Порядку № 674 та абзацу 4 пункту 11 Порядку, мав місце факт необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії позивачу, тому Регіональною комісією позивачу було відмовлено у встановленні статусу потерпілого від радіаційного опромінення.
Суддя Зінченко О.В. у період часу з 21 липня 2020 року по 03 серпня 2020 року перебував у щорічній основній відпустці.
Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до глави 10 Кодексу адміністративного судочинства України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , згідно встановленого статусу, внаслідок захворювання, пов'язаного з впливом іонізуючого опромінення, був віднесений до 2-ї категорії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, про що Донецької обласною державної адміністрацією 25 червня 2008 року позивачу видано посвідчення № НОМЕР_2, що підтверджує статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеної до категорії 2 і яке є підставою для отримання встановлених пільг і переваг.
Встановлення цього статусу відбулось через вплив на здоров'я позивача небезпечних факторів внаслідок порушення, не з вини позивача, правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною та правил зберігання радіоактивних речовин, зокрема, радіоактивного джерела Cs-137, що знаходився до 29 листопада 1989 року в міжквартирній стіні будинку № 7 по вул. Гв. Кантемирівців у м. Краматорську .
Зв'язок ушкодження здоров'я позивача та впливом небезпечних радіаційних факторів встановлено висновками Центральної міжвідомчої експертної ради на засіданні № 23 від 09 лютого 1993 року за його клопотанням.
Зі змісту вказаного експертного висновку вбачається, що захворювання позивача спричинені іонізованим випромінюванням, аналогічно пов'язаному з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
За цих підстав позивач набув право на отримання різноманітних пільг, компенсацій, допомоги та інших соціальних виплат, передбачених Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
04 жовтня 2019 року позивач звернувся до Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Донецької обласної державної адміністрації із заявою про розгляд особової справи щодо встановлення статусу особи, потерпілої від радіаційного опромінення, та надав наступні документи: копію (далі мовою оригіналу) «Протоколу измерений мощности дозы естественного радиационного гамма-фона в воздухе жилых помещений и расчета лучевых нагрузок жильцов (с учетом возможного облучения от радиоактивного источника Cs-137, находившегося до 29 ноября 1989 года в межквартирной стене АДРЕСА_2 )» від 14 січня 1990 року № 39; копію експертного висновку від 26 лютого 1993 року № 657; посвідчення громадянина, який постійно проживав у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення уряду України про відселення (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 28 червня 1989 року № 224) від 25 червня 2008 року серії Б № НОМЕР_2 (категорія 2); копії паспорта та реєстраційного номеру облікової картки платника податків; згоду на обробку персональних даних.
На засіданні Регіональної комісії, що відбулося 12 грудня 2019 року, розглянуто документи, надані позивачем, та вирішено відмовити у встановленні статусу потерпілого від радіаційного опромінення, в зв'язку з тим, що у наданих документах відсутні підстави для встановлення статусу потерпілого від радіаційного опромінення відповідної категорії, визнано безпідставним видачу посвідчення (витяг з протоколу від 12 грудня 2019 року №15).
Суд, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796).
Відповідно до статті 9 Закону № 796 особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до положень частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ для встановлення пільг і компенсацій визначаються 4-ри категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
У відповідності до норми цієї статті також до потерпілих від Чорнобильської катастрофи підпадають: громадяни, які захворіли на променеву хворобу або захворювання яких пов'язане з переопроміненням внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, які сталися не з вини потерпілих, якщо такий зв'язок встановлено медичними закладами, належать до категорій, зазначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 3 Порядку віднесення громадян із числа тих, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт або постраждали за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, до відповідних категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02 грудня 1992 № 674 (далі Порядок №674), громадяни із числа тих, які постраждали від радіаційного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і поховання радіоактивних речовин, що сталися не з вини потерпілих, відносяться: до категорії 2 - особи, захворювання яких пов'язано з переопроміненням внаслідок будь-якої аварії, порушенням правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушенням правил зберігання і поховання радіоактивних речовин, які сталися не з вини потерпілих, що визначено актом за формою НI (у разі коли
захворювання пов'язано з виробничою або професійною діяльністю) або актом державної комісії про нещасний випадок (радіаційну аварію), якщо такий зв'язок встановлено медичними закладами.
Отже, позивач віднесений до категорії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії.
Відповідно до пункту 5 Порядку №674, особам, зазначеним у пункті 3 цього Порядку, видаються посвідчення потерпілого від радіаційного опромінення відповідної категорії на підставі висновку міжвідомчої експертної ради про причинний зв'язок інвалідності чи захворювання з відповідною аварією, порушеннями правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною тощо, а особам з інвалідністю - й на підставі відповідної довідки медично-соціальної експертної комісії.
Відповідно до пункту 6 цього Порядку, видача посвідчень указаним у цьому Порядку особам провадиться Радою Міністрів Республіки Крим, обласними, Київською
та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій за місцем проживання.
Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року № 551, визначено процедуру видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та передбачає видачу посвідчень громадянам, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадянам, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Відповідно до другого абзацу пункту 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, особам, віднесеним до категорії 2, захворювання яких пов'язано з переопроміненням внаслідок будь-якої аварії, порушенням правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушенням правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, які сталися не з вини потерпілих, що визначено актом за формою Н-1 (якщо захворювання пов'язано з виробничою або професійною діяльністю) або актом державної комісії про нещасний випадок (радіаційну аварію), якщо такий зв'язок установлено закладами охорони здоров'я, видаються посвідчення "Потерпілий від радіаційного опромінення" (категорія 2) серії Я сірого кольору.
Як вбачається з витягу з протоколу № 15 від 12 грудня 2019 року, підставою для відмови у встановлені позивачу статусу потерпілого від радіаційного опромінення відповідної категорії, зазначено відсутність підстав у наданих документах для встановлення такого статусу.
Проте суд вказує, що позивачем надано експертний висновок, відповідно до якого позивачу встановлено діагноз у зв'язку з захворюваннями, спричиненими дією іонізуючого опромінювання, аналогічному тому, яке пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
При цьому, суд не погоджується з висновками відповідача, що експертний висновок, не є достатньою підставою для підтвердження позивачу статусу потерпілого від радіаційного опромінювання, оскільки саме експертний висновок відповідно до положень Порядку № 551 є підставою для видачі посвідчення учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Суд звертає увагу, що позивач отримав посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи у червні 2008 року, ним було пред'явлено до уповноваженого органу всі необхідні документи, що підтверджують ушкодження здоров'я позивача та впливу небезпечних радіаційних факторів. Позивач не може нести відповідальність за подальше знищення таких документів, а внаслідок бути позбавленим права на отримання пільг, встановлених законодавством для ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС.
Крім того, суд бере до уваги положення частини першої статті 6 КАС України де зазначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Позивач тривалий час - з 22 червня 2008 року мав статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, користувався відповідними пільгами, встановленими законодавством України та розраховував на стабільність і передбачуваність свого статусу.
Отже, в результаті рішення відповідача порушено право позивача на належний рівень соціального захисту від наслідків впливу небезпечних радіаційних факторів не з його вини, порушені гарантії, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що рішення Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, яке оформлено протоколом засідання №15 від 12 грудня 2019 року прийнято з порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.
При цьому суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності своїх дій під час відмови у встановленні статусу ОСОБА_2 потерпілого від радіаційного опромінення.
За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності та враховуючи, що правомірність своїх дій відповідачем не доведена, суд доходить висновку про обґрунтованість пред'явленого позову та про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, суд вважає, що судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Донецької обласної державної адміністрації в розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст. 5, 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Донецької обласної державної адміністрації (84306, Донецька область, м. Краматорськ, вул. О.Тихого. буд. 6, ЄДРПОУ 00022473) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Донецької обласної державної адміністрації, в особі його постійно діючого органу Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, прийнятого від 12 грудня 2019 року за протоколом №15 про відмову у встановлені ОСОБА_1 статусу потерпілого від радіаційного опромінення відповідної категорії, і визнання безпідставною видачі відповідного посвідчення.
Зобов'язати Донецьку обласну державну адміністрацію видати ОСОБА_1 посвідчення "Потерпілий від радіаційного опромінення" (категорія 2).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Донецької обласної державної адміністрації (ЄДРПОУ 00022473) на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Повний текст судового рішення прийнятий в письмовому провадженні 04 серпня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя О.В. Зінченко