04 серпня 2020 року Справа № 160/5850/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віхрової В.С. розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання незаконними та скасування вимог про сплату боргу, -
28.05.2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в якій позивач просить:
- визнати незаконною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 43145015) № Ф-1155- 52\04-63 У від 11.05.2019 року, якою встановлено суму заборгованості ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) зі сплати єдиного внеску у розмірі 21030,90 грн. (двадцять одна тисяча тридцять гривень 90 коп.);
- визнати незаконною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 43145015) № Ф-1155-52\04-63 від 17.02.2020 року, якою встановлено суму заборгованості ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) зі сплати єдиного внеску у розмірі 29293,44 грн. (двадцять дев'ять тисяч двісті дев'яносто три гривні 44 коп.).
В обґрунтування позовної заяви вказано, що позивачу безпідставно було нараховано заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як фізичні особі - підприємцю за оскаржуваними вимогами податкового органу, оскільки вони суперечать вимогам законодавства. Так, на думку позивача, заборгованість нарахована без проведення відповідної перевірки, жодна податкова звітність позивачам не надавалась. Заборгованість по першій вимозі розрахована за 2017-2019 р., що дублюється з другою вимогою. Крім того, позивач вважає, що відповідачем допущено порушення процедури та строку обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску, тому такі вимоги не можуть вважатися правомірними.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №160/5850/20 передана судді Віхровій В.С.
Згідно ч. 2 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Враховуючи положення ч.4 вказаної статі, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи №№160/5850/20 у спрощеному провадженні.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України, відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 261 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2020 р. задоволено клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, поновлено строк звернення до суду з даним позовом, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Також даною ухвалою витребувано від ОСОБА_1 належним чином завірені копії її трудової книжки. Від відповідача витребувано копію податкової вимоги № Ф-1155- 52\04-63 У від 11.05.2019 року.
26.06.2020 р. від представника позивача надійшла заява на виконання ухвали суду від 03.06.2020 р. про неможливість надання витребуваної копії трудової книжки ОСОБА_1 , оскільки остання тривалий час фактично проживає за кордоном.
16.07.2020 р. через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач не погоджується з вимогами позову, оскільки вважає вимоги законними. Відповідач вказує, що враховуючи наявність недоїмки, керуючись абз. 1 п. 4 р. VI Інструкції №449 контролюючим органом сформовані податкові вимоги на суму 21030,90 грн. (борг станом на 31.04.2019 р.) та на суму 29293,44 грн. (борг станом на 31.01.2020 р.). Крім того, відповідач вказує, що контролюючим органом у відповідності до п. 13 Інструкції №443, не порушено строки давності обчислення та стягнення боргу.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
04.04.2002 р. ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в органах ДПС як платник податку за основним станом.
ГУ ДПС у Дніпропетровській області було нараховано ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до сплати недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску станом на 31.04.2019 р. у розмірі 21030,90 грн., про що складено податкову вимогу від 11.05.2019 р. за № Ф-1155-52/04-63 У.
ГУ ДПС у Дніпропетровській області було нараховано ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до сплати недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску станом на 31.01.2020 р. у розмірі 29293,44 грн., про що складено податкову вимогу від 17.02.2020 р. за № Ф-1155-52/04-63.
Досліджуючи спірні вимоги на предмет їх відповідності нормам закону суд виходить з наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення; збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, врегульовано у Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI (надалі - Закон).
На підставі Закону розроблено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449 (надалі - Інструкція), положення якої визначають процедуру нарахування і сплати єдиного внеску, нарахування фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.
У статті 1 Закону визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 4 Закону, платниками єдиного внеску, зокрема, є фізичні особи підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Обов'язки, передбачені частиною другою цієї статті, поширюються, зокрема, на платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (ч. 3 ст. 6 Закону).
Частиною 12 статті 9 Закону та пунктом 4 частини 2 розділу IV Інструкції передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
З 01.01.2017 року відповідно до Закону України від 06.12.2016 року №1774-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" набрали чинності зміни, зокрема, в порядку нарахування, обчислення єдиного внеску.
Так, згідно з абз. 2 п. 2 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону у разі якщо платником єдиного внеску, зазначеним у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року (з 01.01.2018 року згідно Закону України від 03.10.2017 року №2148-VII - у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу), такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Аналогічні положення також закріплені в вищезазначеній Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону, мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює двадцяти п'яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом (з 01.01.2018 року згідно з Законом України від 03.10.2017 року №2148-VII - п'ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом), на яку нараховується єдиний внесок.
Таким чином, з 01.01.2017 року базу нарахування єдиного внеску зобов'язані визначати платники, вказані у п. 4 ч. 1 статті 4 Закону, як і ті, які не отримують дохід (прибуток) від провадження підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. А з 01.01.2018 року для бази нарахування єдиного внеску змінено період - рік на квартал.
Відповідно до положень розділу VI вказаної Інструкції до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції. Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
При цьому, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується згідно ч. 16 ст. 25 Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, дата державної реєстрації фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - 04.04.2002 р.
Відповідно до даних ЄДР 28.04.2020 р. за рішенням позивача здійснено реєстраційний запис про припинення підприємницької діяльності ФОП.
Таким чином, з 04.04.2002 р. по 28.04.2020 р. ОСОБА_1 перебував на обліку у ГУ ДПС у Дніпропетровській області, як фізична особа - підприємець.
За спірний період позивач не подавала будь-якої звітності.
Також, матеріали справи не містять доказів наявності пільги у позивача по сплаті єдиного соціального внеску (зокрема, ФО інвалід та ФО пенсіонер).
Відтак, позивач належить до платників єдиного соціального внеску, на яких розповсюджуються вимоги стосовно нарахування та сплати єдиного соціального внеску у розмірі мінімального, навіть за умови відсутності отримання таким платником доходу.
Згідно інтегрованої картки платника ІС "Податковий блок" за позивачем обліковується борг по платежу єдиний внесок, внаслідок наступних несплачених нарахувань:
за 2018 р. нараховано розрахункову суму єдиного внеску за рік у сумі 8448 грн., нарахування не сплачені;
1 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., строк сплати до 19.04.2018 р.;
2 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., строк сплати до 19.07.2018 р.;
3 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., строк сплати до 19.10.2018 р.
Сума недоїмки станом на 31.10.2018 року становила 15 819,54 грн.
Згідно даних інформаційної системи орану доходів і зборів в інтегрованій картці платника податків відображено наступні не сплачені нарахування за 2019 рік:
4квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., строк сплати до 21.01.2019 р.;
1квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., строк сплати до 19.04.2019 р.
Сума недоїмки станом на 31.04.2019 року становила 21 030,90 грн.
Враховуючи наявність недоїмки в розмірі 21 030,90 грн., керуючись абз.1 п.4 р.VІ Інструкції №449 контролюючим органом сформовано вимогу про сплату боргу №Ф-1155- 52/04-63 від 11.05.2019 про сплату боргу (вимоги) з єдиного внеску на суму 21 030,90 грн., яку направлено платнику на податкову адресу, яка зазначена і в позовній заяві засобами поштового відправлення.
Згідно даних інформаційної системи орану доходів і зборів в інтегрованій картці платника податків відображено наступні не сплачені нарахування за 2019 рік:
2квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., строк сплати до 19.07.2019 р.;
3квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., строк сплати до 19.10.2019 р;
Згідно даних інформаційної системи орану доходів і зборів в інтегрованій картці платника податків відображено наступні не сплачені нарахування за 2019 рік:
4квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., строк сплати до 21.01.2020 р.
Сума недоїмки станом на 31.01.2020 р. становила 29 293,44 грн.
Враховуючи наявність недоїмки в розмірі 29 293,44 грн., керуючись абз.1 п.4 р. VІ Інструкції №449 контролюючим органом сформовано вимогу про сплату боргу №Ф-1155- 52/04-63 від 17.02.2020 про сплату боргу (вимоги) з єдиного внеску на суму 29 293,44 грн.
Сума заборгованості розрахована виходячи з наступних мінімальних сум страхового внеску:
За 2017 р. - 704,00 грн. (3200,00 грн. мінімальна заробітна плата х22%);
За 2018 р. - 819,06 грн. (3723,00 грн. мінімальна заробітна плата х22%);
За 2019 р. - 918,06 грн. (4173,00 грн. мінімальна заробітна плата х22%).
Докази перебування у трудових відносинах, де платником єдиного внеску за нього є його роботодавець, у зв'язку зі здійсненням ним трудової діяльності в якості найманого працівника у період, за який нараховано суму недоїмки, відсутні.
На вимогу суду позивач належним чином завірену копію трудової книжки не надала.
Доводи позивача щодо відсутності підстав для сплати єдиного соціального внеску документально не підтверджені, наведені ним обставини не звільняють позивача сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу та не спростовують наявного боргу зі сплати ЄСВ.
Отже, позивач до моменту припинення підприємницької діяльності вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що спірні вимоги про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску є обґрунтованою, а отже підстави для їх скасування відсутні.
Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не спростовують.
Судом враховано, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9, ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно частина 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
У відповідності до положень ст.139 КАС України за наслідками розгляду даної справи розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання незаконними та скасування вимог про сплату боргу, - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.С. Віхрова