Копія
04 серпня 2020 року Справа № 160/6295/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича ,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
10.06.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області стосовно відмови у призначенні пенсії Громадянину ОСОБА_1 , яка зазначена у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.08.2019 року за вихідним номером 17488/03-02/23 «Про надання документів», протиправною та зобов'язати вчинити певні дії, а саме зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити Громадянину ОСОБА_1 , пенсію за вислугу років на підставі пункту «а'частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 16 листопада 2016 року, виходячи з вислуги років 26 років, 08 місяців, 21 день.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що він проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України. Наказом управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області від 03.11.2016 року відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» був звільнений зі служби. Вислуга років станом на 16.11.2016 року у календарному обчисленню становить 20 років 05 місяців та 06 днів; а у пільговому - 26 років, 08 місяців та 21 день. У відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених із військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, чинній на час прийому на службу) пенсія за вислугу років призначалась незалежно від віку з урахуванням наявності вислуги не менше 20 років. Статтею 12 вказаного Закону в редакції від 07.07.2011, стаж вислуги збільшено, зокрема, право на пенсію за вислугу років мають звільнені зі служби в період з 01.10.2016 р. по 30.09.2017 р., які на день звільнення повинні мати вислугу 23 календарні роки і більше. Позивач вважає, що нова редакція ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених із військової служби, та деяких інших осіб», якою збільшено стаж вислуги років для можливості виходу на пенсію, звужує його права в розумінні Конституції України. Крім того, нормами чинного законодавства не встановлено виключень з того, що роки вислуги в пільговому обрахуванні не можуть зараховуватись до вислуги років для призначення відповідної пенсії, а впливають лише на її розмір. З урахуванням викладеного, вважає, що відмова пенсійного фонду у призначенні пенсії за вислугу років протиправна, просить відновити порушене право шляхом, вказаним у позові.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2020 року відкрито провадження у справі №160/6295/20, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
15 липня 2020 року відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначив наступне. Вислуга років на день звільнення позивача зі служби 16.11.2016 р. становить 20 років 05 місяців і 05 днів, що недостатньо для призначенні пенсії за вислугу років у відповідності до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених із військової служби, та деяких інших осіб».
Головне управління Пенсійного фонду України, ще раз наголошує, що пенсія за вислугу років призначається незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби і на день звільнення мають вислугу 23 календарних років і більше. Пільгові роки необхідні для правильного вирахування суми пенсії, а право на пенсію визначається календарними роками вислуги. Таким чином, враховуючи вищезазначене та той факт, що на день звільнення зі служби ОСОБА_1 за даними подання Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України про призначення пенсії № 9336 від 14.02.2019, станом на 16.11.2016 року, вислуга років ОСОБА_1 для призначення пенсії складає у календарному обчисленні 20 років 05 місяців 05 днів, підстави для призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ, відсутні.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, відзив відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що старшого прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі наказу управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області від 03.11.2016 р. № 277о/с звільнено зі служби.
Вислуга років позивача на день звільнення у календарному обчисленні становить 20 років 05 місяців 06 днів, у пільговому - 26 років 08 місяців 21 днів.
05 жовтня 2018 року позивач звернувся із заявою до Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» про призначення пенсії.
Листом від 19.10.2018 р. №29-18/3-29 Державна установа «Дніпровська виправна колонія (№89)» повідомила позивача про те, що за результатами розгляду його звернення встановлено, що його вислуга років становить 20 років 05 місяців 06 днів, що не відповідає вимогам п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених із військової служби, та деяких інших осіб». На підставі вищезазначеної вислуги співробітники відділу по роботі з персоналом установи не мають підстав для подачі документів щодо оформлення пенсії до управління персоналу Південно-Східного Міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації.
Не погодившись, позивач звернувся до суду з позовом (адміністративна справа №160/8172/18).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 р. у адміністративній справі №160/8172/18 позов ОСОБА_1 задоволено, визнано бездіяльність Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» протиправною та зобов'язано вчинити певні дії, а саме забезпечити подання та оформлення документів для призначення пенсії громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у відповідності до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 р. у адміністративній справі №160/8172/18 Південно-Східним Міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації листом від 14.02.2019 р. за вих.№7/1-561 направлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області матеріали пенсійної справи колишнього працівника ОСОБА_1 , які листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.02.2019р. №4417/03-02/15 повернуто через відсутність необхідної кількості вислуги років згідно з п. «а» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», про що було повідомлено позивача у листі Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 11.03.2019 року за номером 7/1-832/а19.
Позивач, не погодившись з відмовою відповідача у призначенні пенсії, яка зазначена у листі Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації від 11.03.2019 року за номером 7/1-832/а19, звернувся до суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2019 р. у адміністративній справі №160/3225/19 позов ОСОБА_1 частково задоволено, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невчинення дій, спрямованих на забезпечення прийняття рішення за результатами розгляду пакету документів ОСОБА_1 на призначення пенсії за вислугу років згідно зі ст. 12 Закону № 2262-ХІІ на підставі документів, що надійшли листом від 14.02.2019 р. за вих.№7/1-561 від Південно-Східного Міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції для прийняття рішення щодо призначення пенсії згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути поданий Південно-Східного Міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції пакет документів для призначення пенсії ОСОБА_1 , та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Листом від 27.08.2019. року за № 17488/03-02/23 Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області відмовило позивачу в призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю у позивача права на призначення пенсії за вислугу років у зв'язку з тим, що для призначення пенсії за вислугу років особам звільненим зі служби в період з 01.10.2016 року по 30.09.2017 року необхідно мати вислугу 23 календарних років і більше.
Не погоджуючись з наведеними висновками відповідача, викладеними у листі від від 27.08.2019. року за № 17488/03-02/23, вважаючи, що відповідач повинен був призначити позивачу пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 (в редакції Закону №312-XIV від 11.12.1998 р.), останній звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Пунктом «б» ч. 1 ст. 1-2 Закону № 2262 передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог ч. 5 ст. 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби), особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Положеннями ч. ч. 1, 3, 4 ст. 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" регламентовано, що держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.
Відповідно до ст. 2 Закону № 2262 військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Згідно ст. 10 Закону № 2262 призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у ст. 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (далі - Порядок № 3-1).
Пунктом 1 Порядку № 3-1 передбачено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом № 2262, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).
Відповідно до п. 14 Порядку № 3-1 орган, що призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії або про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Згідно п. 17 Порядку № 3-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії.
Аналіз викладених положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що отримавши від відповідного органу заяву про призначення пенсії за вислугу років разом з пакетом документів, що підтверджує відомості про особу та її стаж, орган, що призначає пенсію, зобов'язаний перевірити правильність оформлення та наявність усіх обов'язкових документів, необхідних для призначення пенсії.
Встановивши, що заявником подані усі необхідні документи, що оформлені відповідно до вимог Порядку № 3-1, орган, який призначає пенсію, зобов'язаний розглянути їх по суті та не пізніше десяти днів з дня їх надходження прийняти рішення щодо призначення пенсії за вислугу років або відмову у призначення пенсії.
Як вбачається з матеріалів справи, пакет документів для призначення пенсії ОСОБА_1 від Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції 13.08.2019 року було направлено до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області.
Листом № 0400-0302-9/18869 від 17.04.2020 року Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області повідомило позивача про повернення пакету документів без виконання у зв'язку з відсутністю достатньої календарної вислуги років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
При цьому, підставою для повернення пакету документів не були недоліки, що пов'язані з правильністю оформлення заяви та/або подання про призначення пенсії чи поданих документів.
З наведеного вбачається, що пенсійним органом не виносилося рішення щодо призначення чи відмови у призначенні пенсії за вислугу років.
Суд наголошує, що ані Порядок № 3-1, ані Закон № 2262 не наділяє орган, що призначає пенсію, повноваженнями повертати документи для призначення пенсії без виконання. Так, встановивши, що позивач не має вислуги років, необхідної для призначення пенсії згідно з Законом № 2262, відповідач зобов'язаний був прийняти рішення про відмову у призначенні пенсії.
Оскільки відповідач документи про призначення пенсії ОСОБА_1 у порядку і спосіб, визначений чинним законодавством не розглянув, відмова Головного управління Пенсійного фонду України у призначенні позивачеві пенсії, що оформлена листом № № 0400-0302-9/18869 від 17.04.2020, є протиправною.
Одночасно з цим, надаючи правову оцінку твердженням відповідача про відсутність у позивача вислуги років, що дає право на призначення пенсії відповідно до п. «а» ст. 12 Закону № 2262, суд зазначає наступне.
Пунктом «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262 передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» ст. 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у ч. 3 ст. 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 01.10.2016 по 30.09.2017 і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше.
Відповідно до ст. 17-1 Закону № 2262 порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 затверджений Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей (далі - Порядок № 393), пп. «г» п. 3 якого передбачено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абз. 1 п. 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за сорок днів - особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та кримінально-виконавчої системи, які проходять службу у виправно-трудових установах, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках для осіб, затриманих за бродяжництво, спеціальних приймальниках для осіб, підданих адміністративному арешту, підрозділах конвойної служби міліції, та військовослужбовцям постійного складу, які проходять службу у дисциплінарних частинах, за переліками посад і на умовах, затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ, Міністерством юстиції, Центральним управлінням Служби безпеки, Міністерством оборони.
Отже, особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, які проходили службу в установах, перелік яких наведено у пп. «г» п. 3 Порядку № 393, вислуга років для цілей призначення пенсії відповідно до ст. 12 Закону № 2262 визначається на пільгових умовах - один місяць служби за сорок днів.
Таким чином посилання відповідача на необхідність врахування виключно календарної вислуги років не ґрунтується на вимогах закону.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27.06.2018 у справі № 750/9775/16-а.
Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що аналіз норм Закону № 2262 у взаємозв'язку з нормами Порядку № 393 дає підстави для висновку, що визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат. Основним актом, на підставі якого здійснюється таке регулювання є, зокрема, Закон № 2262.
Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов'язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Така можливість передбачена постановою № 393.
З урахуванням викладеного Верховний Суд у вказаному рішенні зазначив, що до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.
Суд також звертає увагу, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).
Отже, пільгова вислуга має враховуватися при призначенні пенсій згідно з пунктом «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб».
Як вбачається з витягу з наказу начальника управління державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровської обл № 277о/с від 03.11.2016 вислуга років позивача на день звільнення у календарному обчисленні складає: 20 років 05 місяців 05 днів, пільгова 26 років 08 місяців 21 день.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що у позивача є підстави для призначення пенсії за вислугу років як особі, яка проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби.
Частиною 2 ст. 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Водночас, ч. 1 ст. 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
З урахуванням наведеного та з метою належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за можливе вийти за межі заявлених позовних вимог та визнати протиправною відмову пенсійного органу у призначенні позивачеві пенсії за вислугу років.
З огляду на вищенаведене суд вважає, що позовні вимоги про зобов'язання призначити ОСОБА_1 , пенсію за вислугою років з моменту звільнення зі служби, а саме з 16.11.2016 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивачем при поданні даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанція № 3994-1104-4521-5848 від 09.06.2020р., суд вважає за необхідне стягнути дану суму на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 90,139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Громадянина ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , інн НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги,26, м. Дніпро, 49094) про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області у призначенні пенсії Громадянину ОСОБА_1 , яка зазначена у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.08.2019 року за вихідним номером 17488/03-02/23 «Про надання документів» протиправною.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити Громадянину ОСОБА_1 , пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 16 листопада 2016 року, виходячи з вислуги років 26 років, 08 місяців, 21 день.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанція № 3994-1104-4521-5848 від 09.06.2020р. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) С.В. Златін
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Помічник судді Лісна А.М.
Рішення не набрало законної сили станом на 04.08.2020 року
Помічник судді Лісна А.М.