04 серпня 2020 року Справа № 804/1290/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколайчук С.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (вул. Електрична, 1, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50014) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправним та скасування рішення,-
03.03.2016 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення від 24.02.2016 року №0004451705 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 665 085,84 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач вважає рішення необґрунтованими та таким, що не відповідає чинному законодавству, оскільки державним підприємством «Криворізька теплоцентраль» було правомірно здійснено сплату єдиного внеску за період з 22.09.2015 року по 13.01.2016 року разом із виплатою заробітної плати. В спірному рішенні не вказано за що конкретно накладений штраф (за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску), з якої суми розрахований штраф, яка гранична дата сплати цієї суми.
Матеріали адміністративної справи передані на розгляд судді Степаненко В.В.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2016 року у справі №804/1290/16 адміністративний позов державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення - задоволено в повному обсязі:
- визнано протиправним та скасовано рішення Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 24.02.2016 року №0004451705 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 665 085,84 грн.;
- вирішено питання судових витрат.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 року апеляційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишено без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 06.05.2020 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області задоволено частково, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
В постанові Верховним Судом, зокрема, зазначено наступне:
- посилання судів щодо неможливості позивача своєчасно сплачувати єдиний внесок у зв'язку із арештом коштів, що повинен був врахувати відповідач під час прийняття оспорюваного рішення, є необґрунтованими, оскільки в силу положень частини дванадцятої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Жодних обставин, які можуть слугувати підставами для відстрочення сплати єдиного внеску або звільнення платника від нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску, чинним законодавством не передбачено;
- рішення судів першої та апеляційної інстанції про неправомірність застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно оскаржуваного у даній справі рішення не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права;
- при вирішенні даного спору судами попередніх інстанцій не була надана оцінка висновкам акту перевірки щодо виявлених порушень та правомірності здійсненого контролюючим органом нарахування розміру штрафних санкцій та пені згідно спірного у справі рішення.
22.05.2020 року матеріали адміністративної справи №804/1290/16 надійшли до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2020 року адміністративну справу № 804/1290/16 розподілено судді Ніколайчук С.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 року справу прийнято до свого провадження суддею Ніколайчук С.В., призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2020 року здійснено заміну процесуального правонаступництва сторін в справі.
Під час попереднього розгляду справи 12.05.2016 року представником відповідача надавались до суду заперечення на позовну заяву, в яких Криворізька північна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області просила відмовити у задоволенні позову, зазнаючи, що відповідно до положення пункту 12 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відповідно до якої єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Розгляд даної адміністративної справи мав відбутись до 29.07.2020 року за правилами ст. 262 КАС України.
Проте, 2 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-ІХ від 30 березня 2020 року», яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу, Кримінального процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства України, Господарського кодексу України, Цивільного Кодексу України, Кодекс законів про працю тощо.
Суд звертає увагу на те, що вказаним законом доповнено розділ VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Враховуючи наведене, судом продовжено розгляд справи до 04.08.2020 року з метою надання можливості представникам сторін надати документи по суті розгляду справи та для надання належної оцінки таким документам.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Державне підприємство «Криворізька теплоцентраль» (код ЄДРПОУ 00130850) зареєстровано 01.09.1999 року, 16.03.2017 року позивача припинено шляхом реорганізації в Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», перебуває на обліку в Криворізькій північній об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, основний ви економічної діяльності - Код КВЕД 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.
Криворізькою північною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області 24 лютого 2016 року винесено рішення №0004451705, яким до державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» застосовано штрафні санкції у розмірі 440 477,80 грн. за період з 22.09.2015 року по 13.01.2016 року та нараховано пеню у розмірі 224 608,04 грн. за несплату (неперерахування) єдиного внеску.
Вказане рішення було сформовано на підставі даних з інформаційно-облікової картки платника, наданої представником відповідача як додаток до заперечень на позовну заяву від 12.05.2016 року, з якої відомо, що 16.05.2019 року позивачем подано звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску №1521450736 з граничним терміном сплати по 21.09.2015 року.
Сума нарахована єдиного внеску, визначена звітом, складає 2202389,03 грн.
Позивачем сплачувались суми єдиного внеску, проте з порушенням граничного строку сплати, а саме після 21.09.2015 року платіжними дорученнями: №270 від 21.12.2015 року на суму 56941,49 грн., №295 від 21.12.2015 року на суму 49597,78 грн., №290 від 21.12.2015 року на суму 68347 грн., №263 від 21.12.2015 року на суму 95019 грн., №310 від 22.12.2015 року на суму 400,08 грн., №300 від 22.12.2015 року на суму 122024,40 грн., №344 від 22.12.2015 року на суму 19000 грн., № 319 від 22.12.2015 року на суму 210 грн., № 325 від 22.12.2015 року на суму 3400,68 грн., № 343 від 22.12.2015 року на суму 494116,93 грн., №330 від 22.12.2015 року на суму 6054,55 грн., № 392 від 23.12.2015 року на суму 1453,46 грн., №397 від 23.12.2015 року на суму 257 грн., № 419 від 24.12.2015 року на суму 219002,32 грн., №446 від 25.12.2015 року на суму 300 грн., №310 від 22.12.2015 року на суму 657,12 грн., №498 від 29.12.2015 року на суму 1006,97 грн., №499 від 29.12.2015 року на суму 10366,31 грн., №518 від 30.12.2015 року на суму 368,67 грн., №519 від 30.12.2015 року на суму 3795,25 грн., №563 від 06.01.2016 року на суму 2046,18 грн., №562 від 06.01.2016 року на суму 60 грн., №588 від 06.01.2016 року на суму 7955,82 грн., №588 від 11.01.2016 року на суму 606,57 грн., №583 від 11.01.2016 року на суму 25858,98 грн., №584 від 11.01.2016 року на суму 266206,79 грн., №616 від 12.01.2016 року на суму 180,39 грн., №626 від 12.01.2016 року на суму 184 грн., №617 від 12.01.2016 року на суму 1857 грн., №627 від 12.01.2016 року на суму 1894,22 грн., №621 від 12.01.2016 року на суму 278,84 грн., №622 від 12.01.2016 року на суму 2870,52 грн., №611 від 12.01.2016 року на суму 447,54 грн., №612 від 12.01.2016 року на суму 4607,25 грн., №606 від 12.01.2016 року на суму 64876,92 грн., №607 від 12.01.2016 року на суму 667879,36 грн., №645 від 13.01.2016 року на суму 280,71 грн., №646 від 13.01.2016 року на суму 1978,93 грн.
З 21.09.2015 року і по момент фактичної сплати позивачу нараховувалась пеня та штрафна санкція у розмірі 20% від сплаченої суми.
Остаточна сума до сплати була визначена оскаржуваним рішенням від 24.02.2016 року №0004451705.
Підставою для несвоєчасної сплати сум єдиного внеску стало те, що головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Макушевим Євгенієм Петровичем 26 жовтня 2015 року в рамках зведеного виконавчого провадження №8902686 винесено постанову, якою суду накладено арешт на всі кошти позивача, що знаходяться на банківських рахунках.
Таким чином, позивач вважає, що арешт коштів позивача на банківських рахунках є достатньою підставою для визнання поважними та об'єктивно незалежними від позивача обставинами несвоєчасної сплати єдиного внеску.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами визначена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953.
Суд при прийнятті рішення виходить з норм законодавства, які діяли на момент винесення оскаржуваного рішення.
Форма рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску затверджена в додатку 12 до вказаної Інструкції.
Судом встановлено, що оскаржуване рішення Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за змістом та формою в повному обсязі відповідає вимогам Інструкцієї про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки разом із зазначеним рішенням позивачу було направлено розрахунок штрафних санкцій, з якого вбачаються підстави нарахування штрафних санкцій.
Згідно пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
В силу пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Частиною 8 статті 9 вказаного Закону визначено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Відповідно до частини дванадцятої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Відповідно до пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) сум єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
В той же час наведені положення узгоджуються із приписами Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - інструкція), де в розділі VII «Фінансові санкції» серед іншого передбачено, що відповідно до частини одинадцятої статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 1 - 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, фіскальні органи застосовують штрафні санкції у таких розмірах: За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01.01.2015 та надалі, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи фіскального органу. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки, незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди. Для платників, зазначених у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, таким періодом є календарний місяць, для платників, зазначених у підпунктах 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, - календарний рік, для платників, зазначених у підпункті 3 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування, - календарний квартал відповідно.
Аналіз наведених положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Інструкції дає підстави для висновку, що порушення встановлених Законом строків сплати єдиного внеску є підставою для застосування до платника штрафних санкцій та нарахування пені. Роботодавці зобов'язані сплачувати нарахований єдиний внесок у встановлений законодавством строк незалежно від виплати заробітної плати та інших видів виплат, на які нараховується єдиний внесок.
При цьому законодавство не ставить у залежність виконання обов'язку щодо своєчасної сплати нарахованого єдиного внеску від наявності певних умов, у тому числі від фінансового стану платника. Несвоєчасна виплата заробітної плати і несвоєчасне перерахування єдиного внеску є порушенням чинного законодавства, за яке передбачена відповідальність.
На виконання вимог постанови Верховного Суду від 06.05.2020 року про направлення справи на новий розгляд щодо належної оцінки доводам позивача про неможливість своєчасно сплатити єдиний внесок через арешт коштів на банківських рахунках, суд зазначає, що такі доводи позивача є необґрунтованими, оскільки в силу положень частини дванадцятої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Жодних обставин, які можуть слугувати підставами для відстрочення сплати єдиного внеску або звільнення платника від нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску, чинним законодавством не передбачено.
Стосовно позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 06.05.2020 року про направлення справи на новий розгляд, щодо необхідності дослідження акту перевірки, на підставі якого було прийнято оскаржуване рішення, то суд зазначає, що у відповідності до п.2 ч.2 розділу VІІ «Фінансові санкції» Інструкції №449 згідно з частиною одинадцятою статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 1-4 та 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції в таких розмірах:
за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди.
Таким чином, з аналізу норм Інструкції №449 встановлено, що відповідне рішення приймається на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а не на підставі акту перевірки.
Отже, дослідження акту перевірки у цій справі є недоречним, оскільки його складання не передбачено нормами Інструкції №449.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що при винесенні оскаржуваного рішення, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, в результаті чого оскаржуване рішення вважається такими, що прийнято правомірно.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати на користь позивача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (вул. Електрична, 1, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50014) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук