03 серпня 2020 року Справа № 160/6228/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, Головне управління), в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.12.2019 року про перерахунок пенсії, та провести перерахунок пенсії з дати призначення пенсії, з урахуванням періоду роботи ОСОБА_1 з 01.12.1993 року по 30.06.2000 року, на підставі первинних бухгалтерських документів (розрахункові відомості нарахування заробітної плати) за період з 1993 року по 2000 рік співробітників Відкритого акціонерного товариства «ПАН», які зберігаються на підприємстві ТОВ «ХЛІБЗАВОД №3».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 28.04.2019 року та отримує пенсійне забезпечення в розмірі 2753,85 гривень. При нарахуванні розміру пенсійного забезпечення співробітниками пенсійного фонду не було враховано відомості стосовно розмірів заробітку в період з 01.12.1993 року по 30.06.2000 року на ВАТ «ПАН» у м. Кам'янське (на той час Дніпродзержинську), на якому позивач працювала досить тривалий проміжок часу, що на її погляд може суттєво вплинути на розмір пенсійного забезпечення в сторону збільшення пенсії. У вересні 2019 року ОСОБА_1 поштою отримала відповідь, з тексту якої вбачається, що перерахунок пенсії з урахуванням періоду з 01.12.1993 року по 30.06.2000 року провести неможливо в зв'язку з тим, що ВАТ «ПАН», на якому позивач працювала було ліквідовано 10.11.2014 року. Отримавши дану відповідь та з'ясувавши, що за адресою 51831, Дніпропетровська область, Петриківський район, с. Єлизаветівка, вулиця Індустріальна, буд. 5 фактично розташований та знаходиться на теперішній час ТОВ «Хлібзавод №3», позивач вимушена була звернутись за правовою допомогою та в її інтересах було направлено адвокатський запит стосовно наявності чи відсутності зберігання на даному підприємстві необхідних бухгалтерських документів, а саме розрахункових відомостей нарахування заробітної плати, ліквідованого ВАТ «Пан» за період з 1993 року по 2000 рік. 18 листопада 2019 року позивач отримала відповідь від ТОВ «Хлібзавод №3», з якої чітко вбачається, що необхідні для перерахунку пенсії документи за відповідний період дійсно наявні на підприємстві та зберігаються на території ТОВ «Хлібзавод №3» за адресою: 51831, Дніпропетровська область Петриківський район, с.Єлизаветівка, вул. Індустріальна, буд. 5, а також те, що адміністрація ТОВ «Хлібзавод №3» у разі звернення з належно оформленим відповідним запитом Пенсійного фонду України, готова надати дані документи для здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Після чого, позивач повторно, 26 грудня 2019 року, звернулась із заявою до відповідача з проханням провести перерахунок пенсійного забезпечення з урахуванням наданої довідки про нарахування заробітної плати в період з 01.12.1993 року по 30.06.2000 року, яка зберігається в особистій справі, та у разі необхідності перевірки наявних у довідці даних про розмір заробітної плати, просила звернутись з належним чином оформленим запитом до ТОВ «Хлібзавод №3», розташованому за адресою: 51831, Дніпропетровська область, Петриківський район, с. Єлизаветівка, вул. Індустріальна, буд. 5. У відповідь було повідомлено, що провести перевірку ВАТ «ПАН» не має можливості, оскільки підприємство 07.11.2014 року ліквідовано. Крім того, ТОВ «Хлібзавод №3» не є правонаступником ВАТ «ПАН» та не має права підпису на розпорядчих документах, а лише зберігає архівні документи ВАТ «ПАН» на своїй території. Позивач вважає відмову відповідача провести перерахунок її пенсійного забезпечення протиправною, та такою, що порушує, гарантоване Конституцією України, право на пенсійне забезпечення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
15.07.2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він не визнає адміністративний позов та просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначає, що до заробітної плати не було взято період з 01.12.1993 по 30.06.2000 відповідно до довідки від 22.10.2013 № 131 про заробітну плату, виданої ВАТ «ПАН» на ім'я ОСОБА_1 , у зв'язку із ліквідацією ВАТ «ПАН» 10.11.2014. В довідці з Єдиного державного реєстру зазначено, що державна реєстрація ВАТ «ПАН» 10.11.2014 припинена у зв'язку з банкрутством. Довідка від 22.10.2013 № 131 про заробітну плату, видана ВАТ «ПАН» на ім'я ОСОБА_1 , направлена на перевірку. Ліквідатором ВАТ "ПАН" документи до архівної установи не здавались, як передбачено законодавством. Крім того, ТОВ "Хлібзавод № 3" не є правонаступником ВАТ "ПАН" та не має права підпису будь - яких документів, які стосуються ліквідованого ВАТ "ПАН". Архівні документи ВАТ "ПАН" лише знаходяться на території ТОВ "Хлібзавод № 3". Документи які б свідчили про протилежне відсутні. Враховуючи вищевикладене, вважає позовні вимоги позивачки до Головного управління, як до відповідача у даній справі безпідставні та необґрунтовані.
17 липня 2020 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій остання не погоджується з позицією відповідача, викладеною у відзиві.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є пенсіонером та отримує пенсію за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 .
Відповідач листом від 28.08.2019 року №5990/І-06 повідомило, що звернення позивача від 13.08.2019 року з питання зарахування стажу до заробітку потребує додаткового вивчення.
13.09.2019 року Головне управління листом №5990/І-06 повідомило позивача, що до заробітної плати не враховано період з 01.12.1993 по 30.06.2000, оскільки довідка видана ліквідатором. Вищезазначена довідка була направлена на перевірку, проведення якої неможливе у зв'язку з ліквідацією ПАТ «ПАН» 10.11.2014 року.
18 листопада 2019 року позивач отримала відповідь від ТОВ «Хлібзавод №3», з якої чітко вбачається, що первинні бухгалтерські документи, зокрема щодо нарахування позивачу заробітної плати за період з 1993 по 2000, які необхідні для перерахунку пенсії наявні на підприємстві та зберігаються на території ТОВ «Хлібзавод №3» за адресою: 51831, Дніпропетровська область, Петриківський район, с.Єлизаветівка, вул. Індустріальна, буд. 5, а також те, що адміністрація ТОВ «Хлібзавод №3» у разі звернення з належно оформленим відповідним запитом Пенсійного фонду України, готова надати дані документи для здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1
26 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок її пенсії з врахуванням періоду роботи в ВАТ «ПАН» з 01.12.1993р. по 30.06.2000 року.
Листом від 19.03.2020 року №0400-0309-8/10385 відповідач повідомив, що провести перевірку ВАТ «ПАН» не має можливості, оскільки підприємство 07.11.2014 року ліквідовано. ТОВ "Хлібзавод № 3" не є правонаступником ВАТ "ПАН" та не має права підпису на розпорядчих документах, а лише зберігає архівні документи ВАТ «ПАН» на своїй території.
Вважаючи таку відмову відповідача у проведенні перерахунку пенсійного забезпечення протиправною, та такою, що порушує, гарантоване Конституцією України, право на пенсійне забезпечення, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що кожен громадянин України має право на соціальний захист, що, крім іншого, включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.
Відповідно до положень статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон України №1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно з ч.1 ст.26 Закону України №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
Відповідно до п. а) ч.1 ст.83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХII (далі - Закон України №1788) пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку: пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності.
Статтею 62 Закону України №1788 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно норм статті 1 цього закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Нормами статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до п. 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.
Пунктом 7 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до п. 7 параграф "б" цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.
Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 з 01.12.1993 року по 30.06.2000 року, працювала у ВАТ «ПАН».
При цьому, як зазначив відповідач в листі від 19.03.2020 року №0400-0309-8/10385, провести перевірку ВАТ «ПАН» не має можливості, оскільки підприємство 07.11.2014 року ліквідовано. ТОВ "Хлібзавод № 3" не є правонаступником ВАТ "ПАН" та не має права підпису на розпорядчих документах, а лише зберігає архівні документи ВАТ «ПАН» на своїй території.
Оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.
Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidouv. Turkey", "Cyprusv. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozerv/the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Othersv. Moldova and Russia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Як зазначив ЄСПЛ у справі Latvia (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.
У справі Будченко проти України (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.
Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, статті 14 Закону № 1788, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо).
Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
Згідно зі ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі також Постанова № 637) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У відповідності до пункту 2 Порядку № 637, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 вказаної Постанови).
Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обов'язків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об'єктивного розгляду заяви виходячи з тих обставин, що склалися.
З матеріалів пенсійної справи вбачається, що органом Пенсійного фонду не вичинялися дії щодо з'ясування факту наявності у ТОВ "Хлібзавод № 3" архівних документів ВАТ «ПАН».
Судом встановлено, що відповідач не звертався із відповідними запитами щодо надання відповідних документів, необхідних для перерахунку пенсії позивачу за відповідний період, як то передбачено положеннями чинного законодавства, насамперед ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
При цьому в матеріалах справи міститься довідка про заробітну плату для обчислення пенсії ОСОБА_1 від 22.10.2013 №131, складена на підставі розрахункових відомостей за 1993-2000 років.
Вищевказана довідка підписана ліквідатором ВАТ «ПАН» та видана до визнання останнього банкрутом.
Крім того, факт офіційного працевлаштування позивача в період з 01.12.1993 року по 30.06.2000 року підтверджено записами у трудовій книжці, яка надана відповідачем разом із пенсійною справою.
За таких обставин період роботи у ВАТ «ПАН» з 01.12.1993 року по 30.06.2000 року повинен бути зарахований до загального страхового стажу, а пенсія позивача повинна бути перерахована з дати призначення пенсії, з урахуванням періоду роботи ОСОБА_1 , на підставі первинних бухгалтерських документів (розрахункові відомості нарахування заробітної плати) за період з 1993 року по 2000 рік співробітників Відкритого акціонерного товариства «ПАН», які зберігаються на підприємстві ТОВ «ХЛІБЗАВОД №3».
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст. 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно з ч. 2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку доказування правомірності оскаржуваної бездіяльності, тоді як позивач навів законні й обґрунтовані підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.12.2019 року про перерахунок пенсії, та проведення перерахунку пенсії з дати призначення пенсії, з урахуванням періоду роботи ОСОБА_1 з 01.12.1993 року по 30.06.2000 року, на підставі первинних бухгалтерських документів (розрахункові відомості нарахування заробітної плати) за період з 1993 року по 2000 рік співробітників Відкритого акціонерного товариства «ПАН», які зберігаються на підприємстві ТОВ «ХЛІБЗАВОД №3».
За наведених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.12.2019 року про перерахунок пенсії, та провести перерахунок пенсії з дати призначення пенсії, з урахуванням періоду роботи ОСОБА_1 з 01.12.1993 року по 30.06.2000 року, на підставі первинних бухгалтерських документів (розрахункові відомості нарахування заробітної плати) за період з 1993 року по 2000 рік співробітників Відкритого акціонерного товариства «ПАН», які зберігаються на підприємстві ТОВ «ХЛІБЗАВОД №3».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 03.08.2020 року.
Суддя О.М. Неклеса