Справа № 755/1791/15-ц
"28" липня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Виниченко Л.М.
при секретарі Сіренко Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову у справі № 755/1791/15-ц,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23.03.2015 року, якою було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .
Заяву мотивує тим, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23.01.2015 року було відкрито провадження у цивільній справі № 755/1791/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору комісії.
В рамках розгляду цивільної справи позивачем було подано заяву про забезпечення позову за результатами розгляду якої ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23.03.2015 року було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 02.07.2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 09.11.2015 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено та визнано недійсним укладений договір комісії.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.02.2016 року, касаційну скаргу задоволено, оскаржувані судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вказує, що за результатами нового перегляду справи, 19.01.2017 року Дніпровським районним судом м. Києва ухвалено рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
08 лютого 2018 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу якою відмовлено у перегляді заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19.01.2017 року.
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 12.07.2018 року залишеною без змін постановою Верховного Суду від 18.06.2020 року, оскаржуване заочне рішення суду від 19.01.2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору комісії було відмовлено.
Заявник та заінтересована особа в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомлено.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що в проваджені Дніпровського районного суду м. Києва знаходилась цивільна справа № 755/1791/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору комісії на продаж квартири.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23.03.2015 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3 про забезпечення позову та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 (т. 1 а.с 82-83).
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 02.07.2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено та визнано недійсним договір комісії від 10 квітня 2010 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М., зареєстрований у реєстрі за № 709 (т. 1 а.с. 110-114).
09 листопада 2015 року Апеляційним судом м. Києва постановлено ухвалу якою рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02.07.2015 року залишено без змін (т. 1 а.с. 232-237).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.02.2016 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02.07.2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 09.11.2015 року скасовано, а справу передано до суду першої інстанції на новий розгляд (т. 2 а.с. 30-32 зв.).
19 січня 2017 року Дніпровським районним судом м. Києва ухвалено заочне рішення яким позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору комісії недійсним задоволено (т. 2 а.с. 65-68).
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08.02.2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору комісії недійсним відмовлено (т. 2 а.с. 103-104).
12 липня 2018 року Апеляційним судом м. Києва винесено постанову, якою рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19.01.2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог (т. 2 а.с. 164-169).
Постановою Верховного Суду від 18.06.2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Апеляційного суду м. Києва від 12.07.2018 року залишено без змін (т. 2 а.с. 221-225).
Відповідно положень ч. ч. 1, 9, 10 ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року № 9 роз'яснено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Враховуючи, що рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19.01.2017 року, яким задоволено позовні вимоги, скасовано постановою Апеляційного суду м. Києва від 12.07.2018 року та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, яке залишено без змін постановою Верховного Суду від 18.06.2020 року, отже рішення про відмову у задоволенні позовних вимог набрало законної сили, суд вважає, що наявні всі підстави для скасування вжитих судом заходів забезпечення позову.
Керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року № 9, ст. ст. 158, 262, 353 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову у справі № 755/1791/15-ц задовольнити.
Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23 березня 2015 року у цивільній справі № 755/1791/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору комісії на продаж квартири та зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 .
Виконання ухвали доручити Дніпровському районному відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили ухвалою суду.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Учасники справи:
Заявник (відповідач) - ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Заінтересована особа (позивач) - ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повний текст ухвали складений 03 серпня 2020 року.
Суддя Виниченко Л.М.