Справа № 635/4240/18
Провадження № 4-с/635/23/2020
29 липня 2020 року Харківський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді - Шинкарчука Я.А.,
при секретарі судового засідання - Желізовій О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Покотилівка Харківського району Харківської області скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Калінчука Дмитра Петровича, заінтересована особа (стягувач) Моторне (транспортне) страхове бюро України, -
До Харківського районного суду Харківської області надійшла скарга ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Калінчука Дмитра Петровича, в якій просить визнати неправомірними дії державного виконавця міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Калінчука Дмитра Петровича щодо накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» на рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 у виконавчому провадженні № 61584126 та зобов'язати старшого державного виконавця міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Калінчука Дмитра Петровича скасувати накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» на рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 у виконавчому провадженні № 61584126.
Скарга обґрунтована тим, що рішенням Харківського районного суду Харківської області від 29 серпня 2019 року по справі № 635/4240/18 за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України з ОСОБА_1 стягнуто на користь позивача суму завданої майнової шкоди в розмірі 73218,36 грн. 23 квітня 2020 року, при намаганні отримати кошти своєї пенсії та заробітної плати, їй стало відомо, що карткові рахунки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 заблоковані в зв'язку з арештом накладеним виконавцем. Відповідно до інформації з Єдиного реєстру боржників, стало відомо, що державним виконавцем Калінчуком Д.П. відкрито виконавче провадження № 61584126 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України коштів. Зазначені карткові рахунку відкриті в АТ КБ «ПриватБанк» та використовуються скаржником для отримання пенсії, заробітної плати. ОСОБА_1 є інвалідом з дитинства третьої групи (має лише одну нирку), постійно потребує медикаментозного лікування. В зв'язку з погіршенням стану її здоров'я необхідна госпіталізації, а тому накладення арешту на карткові рахунки на які відбувається зараховується пенсія та заробітна плата ставить під загрозу її життя, інших доходів (заробітна плата чоловіка) не вистачає на її лікування, а також утримання малолітньої дитини.
Вважає, що рішення державного виконавця про накладення арешту на її рахунки, які використовуються для зарахування пенсії та заробітної плати є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки чинним законодавством передбачений окремий порядок здійснення відрахувань із пенсії та заробітної плати, арешт пенсійних коштів та кошті заробітної плати позбавляє її джерела до існування та порушує її право на соціальний захист.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 27 травня 2020 скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Калінчука Дмитра Петровича залишено без руху, скаржнику наданий десятиденний строк для усунення недоліків.
У встановлений судом строк недоліки скарги усунуті, а тому ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 16 червня 2020 року ОСОБА_1 поновлено процесуальний строк на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Калінчука Дмитра Петровича, скарга прийняти до розгляду та призначено проведення судового засідання.
В судове засідання учасники справи не з'явились, по день, час та місце, якого повідомлялись належним чином.
ОСОБА_1 надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність.
Старший державний виконавиць Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Калінчука Дмитра Петровича, заінтересована особа (стягувач) Моторне (транспортне) страхове бюро України причини неявки суду не повідомили.
Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до частин другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, вивчивши обґрунтування викладені у скарзі та дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, прийшов до наступного.
Судом встановлено, що рішенням Харківського районного суду Харківської області від 29 серпня 2019 року по справі № 635/4240/18 за позовом ОСОБА_2 (транспортного) страхового бюро України з ОСОБА_3 стягнуто на користь позивача суму завданої майнової шкоди в розмірі 73218,36 грн, а також судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1762,00 грн.
На виконання вказаного рішення 21 лютого 2020 року Харківським районним судом Харківської області видано виконавчий лист, який пред'явлений до виконання до Відділу державної виконавчої служби де відкрито виконавче провадження (ВП) № 61584126.
Постановою старшого державного виконавця міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Калінчука Дмитра Петровича про арешт коштів боржника від 18 березня 2020 в порядку статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» в рамках виконавчого провадження № 61584126 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх рахунках, відкритих або таких що будуть відкритті після винесення постанови про накладення арешту, в банківських установах, окрім грошових коштів, що містяться на розрахункових рахунках, зі спеціальним режимом використання і на які відповідно до чинного законодавства заборонено накладати арешт.
З матеріалів справи вбачається, що незгода скаржника ОСОБА_1 з постановою старшого державного виконавця міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Калінчука Дмитра Петровича про арешт коштів боржника від 18 березня 2020 в порядку статті 56 Закону 1404-VIII (ВП № 61584126) ґрунтується на тому, що на рахунки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 надходить заробітна плата, пенсія, арешт, яких позбавляє скаржника джерела до існування та порушує її право на соціальний захист.
Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є інвалідом 3 групи з дитинства, отримує пенсію по інвалідності.
У відповідності до виписки АТ КБ «ПриватБанк» на картковий рахунок № НОМЕР_2 за період з 17 лютого 2020 по 17 травня 2020 відбувалось нарахування заробітної плати.
У відповідності до виписки АТ КБ «ПриватБанк» на картковий рахунок № НОМЕР_1 за період з 17 лютого 2020 по 17 травня 2020 відбувалось нарахування пенсії.
Доказів надходження на рахунки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 іншого призначення коштів суду не надано.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Правовідносини у сфері примусового виконання судових рішень регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон 1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до положень частини першої статті 18 Закону 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону 1404-VIII виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 18 Закону 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону 1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Частинами першою-третьою статті 56 Закону 1404-VIII встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статі 59 Закону 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
Відповідно до статті 68 Закону 1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
Про звернення стягнення на заробітну плату виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Згідно з частиною першою статті 69 Закону 1404-VIII підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.
Відповідно до частини другої статті 70 Закону 1404-VIII із заробітної плати, пенсії боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом 20 відсотків.
Відповідно до частини другої статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.
Приписами частини 1 статті 2, частини 2 статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року № 95, ратифікованої Україною 04 серпня 1961 року, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.
Заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України «Про працю».
Отже, зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.
Також, статтею 46 Конституцією України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Конституційний Суд України у своєму рішенні № 25рп/2009 від 7 жовтня 2009 року зазначив, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел та забезпечується статтями 7, 22, 46, 58, 68 Конституції України. А саме, кожний громадянин має право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення і всі застраховані особи є рівноправними щодо отримання пенсійних виплат. Конституційні права і свободи громадянина України гарантуються і не можуть бути скасовані.
Норми статті 41 Конституції України встановлюють принцип непорушності права приватної власності.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що оскільки чинним законодавством передбачений окремий порядок здійснення відрахувань з пенсії, заробітної плати, а тому арешт пенсійних коштів та заробітної плати ОСОБА_1 , після вирахування з неї сум відшкодування за судовим рішенням, позбавляє її джерел до існування та порушує її право на соціальний захист.
Крім того, суд звертає увагу, що оскаржуваною постановою накладено арешт на кошти скаржника ОСОБА_1 без визначення розміру суми стягнення, що протирічить вимогам частини 3 статті 56 Закону № 1404-VIII.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Калінчука Дмитра Петровича, заінтересована особа (стягувач) Моторне (транспортне) страхове бюро України підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 247, 447, 448 ЦПК України, суд, -
Скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Калінчука Дмитра Петровича, заінтересована особа (стягувач) Моторне (транспортне) страхове бюро України - задовольнити.
Зобов'язати старшого державного виконавця Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Калінчука Дмитра Петровича скасувати накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 у АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПриватБанк» рахунок № НОМЕР_1 , рахунок № НОМЕР_2 постановою про арешт коштів боржника від 18 березня 2020 року у виконавчому провадженні № 61584126.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо така скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення їм ухвали суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Харківський районний суд Харківської області.
Повний текст ухвали складено 03 серпня 2020 року.
Суддя - Я.А. Шинкарчук