Справа № 333/4033/20
Провадження № 2-з/333/64/20
Іменем України
03 серпня 2020 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі судді Дмитрієвої М.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Компанієць Ірина Юріївна, про визнання недійсним договору дарування, -
До Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Компанієць І.Ю., про визнання недійсним договору дарування 1/3 частини кв АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 .
Одночасно із позовною заявою до суду надано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/3 частини кв АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_3 та заборону всім органам та державним чи приватним особам, що уповноважені здійснювати державну реєстрацію дій щодо нерухомого майна, переходу права власності, вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно нерухомого майна: 1/3 частин кв АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_3 .
В обґрунтування заяви вказано, що Жовтневим районним судом м. Запоріжжя винесено вирок по справі № 331/745/17 (провадження №1-кп/331/51/2018) яким відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди у розмірі 282 600 грн., до фактичного виконання рішення суду про стягнення із засудженого моральної шкоди захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту на 1\3 частину квартири за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 , залишено без змін.
Не зважаючи на це, в період після проголошення вироку та до набрання ним чинності ОСОБА_2 здійснив відчуження нерухомого майна 1/3 квартири за адресою: АДРЕСА_3 на користь матері ОСОБА_3 . Дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчинено саме за зловмисної домовленості та з зловживанням правами, адже вони не передбачали настання жодних реальних наслідків, та були вчинені з умислом , наслідком якого було невиконання рішення суду. Зважаючи на той факт, що ОСОБА_2 вже вчинив зловживання правами, наслідком чого стало порушення прав ОСОБА_1 , а також враховуючи той факт, що вказане відчуження здійснено за безвідплатним договором дарування під час дії заходу забезпечення кримінального провадження, то на цей наявні підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту на відчужену частину нерухомого майна.
Оскільки відповідно до п. 13 ст. 7, ч. 3 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, тобто у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та без проведення судового засідання, фіксування останнього за допомогою звукозаписувальних технічних засобів згідно зі ст. 247 ЦПК України не здійснюється.
Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, вивчивши матеріали цивільної справи, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, учасників процесу.
Заява про забезпечення позову, згідно зі ст. 151 ЦПК України, повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Реєстраційний номер облікової картки платника податків або паспортні дані інших сторін - фізичних осіб, які не є підприємцями, вказуються у випадку, якщо вони відомі заявнику.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходиться у нього чи в інших осіб.
На цей час судом встановлено, що ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 23 серпня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Компанієць І.Ю. за № 183, належить 1/3 частина квартири АДРЕСА_2 .
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Згідно зі ст. 1 Конвенцією про захист прав і основних свобод людини високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені у розділі 1 цієї конвенції.
Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Так, згідно п. 43 рішення ЄСПЛ по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна (грошових коштів) тощо на момент виконання рішення.
Співмірність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову, зокрема, у разі відчуження відповідачем зазначеного нерухомого майна, може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
З огляду на вищевикладене, суд вважає необхідним і достатнім по справі накласти арешт на 1/3 частин квартири АДРЕСА_2 .
Згідно зі ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд вирішує питання зустрічного забезпечення.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Підстав для обов'язкового застосування зустрічного забезпечення, передбачених ч. 3 ст. 154 ЦПК України, суд не вбачає.
Враховуючи обставини справи, застосований судом вид забезпечення позову, суд приходить до висновку, що на даний час необхідності у застосуванні зустрічного забезпечення немає.
Проте суд вважає за необхідне роз'яснити сторонам, що відповідно до ч. 6 ст. 154 ЦПК України, якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.
Щодо вимог позивача про заборону державним реєстраторам приймати рішення про вчинення реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то слід вказати наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України, ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Згідно зі ч. 2 ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Статтею 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що арешт нерухомого майна підлягає державній реєстрації.
Відповідно до ст. ст. 9, 10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових права прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до повноважень державних виконавців як державних реєстраторів належить державна реєстрація прав (зокрема і прав обтяжень).
З наведеного вбачається, що арешт нерухомого майна як обтяження полягає у внесенні державним виконавцем відомостей до Державного реєстру про арешт нерухомого майна, який полягає у забороні розпоряджатися та користуватися нерухомим майном, тому вимога ОСОБА_1 про заборону державним реєстраторам примати відповідні рішення та вчиняти реєстраційні дії виключається шляхом задоволення вимоги про накладення арешту.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 151-153, 157, 260 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Компанієць Ірина Юріївна, про визнання недійсним договору дарування - задовольнити частково.
Накласти арешт на 1/3 частину квартири АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_3 на підставі укладеного 23 березня 2018 року договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Компанієць Іриною Юріївною, зареєстрованому в реєстрі за № 183.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Копію ухвали направити для виконання до Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) та сторонам для відома.
Відповідно до ч. 2 ст. 157 ЦПК України, ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Згідно з ч. 10 ст. 153 ЦПК України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом п'ятнадцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя М.М. Дмитрієва
Адреса стягувача - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_4 ;
Адреса боржника - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_3 .
Строк пред'явлення ухвали до виконання - 03 серпня 2023 року.
Дата видачі - 03 серпня 2020 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя М.М. Дмитрієва
Секретар: Н.М. Тимошенко