Справа № 2 - 3620 2008 p.
25 листопада 2008 р. Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Шевчука О.П.
при секретарі - Мішиній К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, 3 - тя особа - Відділ ПРФО Деснянського РУГУ МВС України в м. Києві про припинення права власності на частину квартири, виселення, стягнення сум та повернення майна
До суд звернулись ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, до ОСОБА_4 про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.
Свої вимоги позивачі обґрунтовують тим, що 08.06.1998 року ними з відповідачем приватизовано квартиру АДРЕСА_1.
Квартира належить сторонам у справі в рівних долях.
Останні декілька років відповідач почав зухвало себе поводити, втручатись в особисте життя дітей та колишньої дружини, почав посягати на їх майно.
Зазначене призвело до того, що у 2000 році за домовленістю дочкам виділено по окремій кімнаті і кожна з дочок встановили замки на кімнати, де вони проживали і де знаходились їх особисті речі.
В червні 2007 року відповідач виламав двері в кімнати, 26 липня 2007 року коли нікого не було вдома відповідач приїхав до квартири та вивіз особисті речі позивачів, побутову техніку - 2 телевізори, відеомагнітофон, радіоприймач.
10 грудня 2007 року відповідач розбив два телевізори, забрав аудіо програвач «Панасронік» . По даному факту було вімовлено у порушенні кримінальної справи.
Посилаючись на викладене позивачі просять суд припинити право власності відповідача на частку у спільній квартирі, виселити відповідача з квартири, зобов'язати відділ ПРФО зняти відповідача з реєстраційного обліку.
У ході розгляду справи позивачі уточнили позовні вимоги та просять суд припинити право власності ОСОБА_2 на частку у квартирі, виселити відповідача, зобов'язати відділ ПРФО зняти відповідача з реєстраційного обліку, стягнути з відповідача вартість телевізора, зобов'язати відповідача повернути ОСОБА_3 два аудіопрогравача «Панасонік», зобов'язати відповідача повернути ОСОБА_1 телевізор «Соні» та відеомагнітофон «Панасонік», стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 несплачені відповідачем за весь період витрати по утриманню спільної квартири в сумі 4894 грн. 52 коп.
Представник позивачів, позивачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримали, просять суд його задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, проти його задоволення заперечував.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що квартира 31 по вул. Каштановій, Пум. Києва була надана відповідачу ОСОБА_2 як особі, яка 10 років відпрацювала двірником.
Зазначений факт визнається всіма учасниками розгляду справи та відповідно ч.1 ст. 61 ЦПК України, додаткового доказування не потребують.
Квартира приватизована у червні 1998 року, власниками в рівних долях є ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (а.с. 11,28)
Спірне житлове приміщення складається з трьох кімнат, має жилу площу 40,9 кв.м.
Позивачі, посилаючись на ст.16 ЖК України, ст. 365 ЦКУкраїни просять суд
припинити право власності відповідача на частину квартири, посилаючись на те, що останній створює неможливі умови проживання, порушує правила співжиття і робить неможливим для інших проживання з ним в одній квартирі.
Разом з тим, правила статті 116 ЖК України розповсюджуються на випадки користування майном на умовах найму та не регулюють зазначені правовідносини якщо квартира належить особам на праві власності.
Питання припинення права власності на частину у спільному майні регулюється Цивільним кодексом України.
Відповідно ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та ч.1ена його сім'ї.
Як вбачається з матеріалів справи, підставами припинення права власності відповідача позивачі зазначають неможливість спільного проживання.
Разом з тим, суду не надано докази неможливості спільного проживання відповідача з позивачами.
Єдине звернення ОСОБА_1 не може бути визнане судом підставою для висновку про неможливість спільного проживання.
Щодо пошкодження майна, суду не надано доказів того, що майно пошкоджене саме відповідачем, щодо винесення майна з квартири суду взагалі не надано докази таких дій відповідача.
Крім того, відповідно ст. 365 ЦК України припинення частки власності у спільному майні можливе у випадку, якщо така частка є незначною.
Як вбачається з плану квартири, житлова площа її становить 40,9 кв.м., на долю відповідача припадає 10,225 кв.м., що не може бути визнано як незначна частка, оскільки перевищує норми проживання однієї особи в м. Києві.
Приймаючи до уваги обставини справи та частку відповідача у власності суд вважає, що таке припинення завдасть істотної шкоди інтересам та правам відповідача.
Аналізуючи викладене, суд не знаходить підстав для припинення права власності ОСОБА_2 у спільній власності.
Оскільки суд не знаходить підстав для припинення права власності відповідача у спільній власності, суд не знаходить підстав для виселення відповідача з квартири.
Щодо вимог позову про повернення майна та відшкодування його вартості, повернення сум витрачених на утримання манка - квартири, суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині, оскільки позивачами не надано доказів пошкодження майна відповідачем та вивезення майна з квартири.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10,60,88,213-215 ЦПК України, ст. 365 ЦК України, ст. 116 ЖК України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України », суд
В задоволенні позову відмовити.
На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення до Деснянського районного суду м. Києва.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження або протягом десяти днів з дня проголошення рішення.