Справа №2-5040/08
28 листопада 2008 р Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Грегуль О.В.
при секретарі - Клименко В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Авто Центр Київ» про зміну дати звільнення зобов*язання видати
трудову книжку, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування
моральної шкоди,
15 серпня 2008 року позивач звернувшись до суду з вищевказаним позовом, посилався на порушення відповідачем його трудових прав при звільненні з роботи. Тому, у зв*язку з невидачею трудової книжки, позивач просив зобов*язати відповідача змінити дату його звільнення на день розгляду справи, видати трудову книжку, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу по день видачі трудової книжки, стягнути з відповідача 70000 грн. - у відшкодування моральної шкоди, стягнути з відповідача судові витрати та допустити по справі негайне виконання рішення суду в частині стягнення середньої заробітної плати за один місяць.
В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав і просив про їх задоволення.
Представники відповідача позовні вимоги не визнали і посилаючись на їх безпідставність, просили в задоволенні позову відмовити.
Вислухавши пояснення позивача, представників відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд в судовому засіданні встановив наступне.
Позивач перебував з відповідачем у трудових відносинах.
Перебуваючи у відпустці, позивач надіслав відповідачу заяву від 17 червня 2008 року про звільнення його з роботи за власним бажанням з 1 липня 2008 року.
1 липня 2008 року був останні днем відпустки позивача і не робочим для останнього.
Наказом від 1 липня 2008 року позивача звільнено з роботи з 1 липня 2008 року за ст. 38 КЗпП України.
При звільненні з позивач був повністю проведений розрахунок при звільненні, проти чого позивач не заперечував.
Як вказує позивач, після звільнення відповідач не видав йому трудову книжку.
Відповідно до ст. ст. 47, 235 ч. 4 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов*язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов*язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника. Уразі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
В день звільнення позивач не працював, після свого звільнення, позивач хоча і з*являвся до відповідача, проте, від отримання трудової книжки відмовлявся.
Письмово заяви з проханням направити йому трудову книжку поштою, позивач відповідачу не писав, проти чого позивач не заперечував у судовому засіданні.
Представники відповідача (на одного з яких на час звільнення позивача з роботи було покладено обов*язки по виконанню функцій начальника відділу кадрів) надали суду письмові докази того, що у зв*язку з відмовою позивача від отримання трудової книжки, відповідачем 3.07.2008 року, 4.07.2008 року, 7.07.2008 року надсилались рекомендовані листи з проханням отримати трудову книжку, а 8.07.2008 року відповідач надсилав позивачу телеграму з проханням отримати трудову книжку.
Однак ні листи, ні телеграму позивач не отримував і на пошту для їх отримання не приходив.
За скаргами позивача, територіальною державною інспекцією праці у м. Києві, у відповідача неодноразово проводились перевірки з приводу дотримання відповідачем законодавства про працю по відношенню до позивача з приводу невидачі йому трудової книжки і інспекцією праці не встановлено жодних порушень з приводу неправомірності дій відповідача з невидачі позивачу його трудової книжки.
Відносно генерального директора ТОВ «Авто Центр Київ» порушувалась адміністративна справи за ст. 41 ч. 1 КУпАП і при розгляді даної справи, в діях генерального директора не виявлено порушень законодавства про працю з приводу невидачі позивачу його трудової книжки.
В процесі розгляду даної цивільної справи, представники відповідача неодноразово пропонували позивачу отримати свою трудову книжку. Однак, від отримання трудової книжки позивач відмовлявся навіть і в судовому засіданні.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що вини відповідача в неотриманні позивачем своєї трудової книжки, немає.
Позовні вимоги про зміну дати звільнення у зв*язку з невидачею трудової книжки не ґрунтуються на законі.
Порушення трудових прав з боку відповідача по відношенню до позивача не встановлено.
Правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, відсутні.
На час розгляду справи, позивач не позбавлений можливості отримати у відповідача свою трудову книжку, або направити відповідачу письмово листа з проханням направити йому його трудову книжку поштою.
За таких обставин, позов задоволенню не підлягає.
Оскільки позов задоволенню не підлягає, то відповідно до положень ст. ст. 81, 88 ЦПК України, судові витрати по справі, покладаються на рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 4-11, 213-215 ЦПК України,
В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Судові витрати по справі покласти на рахунок держави.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у десятиденний строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.