м. Вінниця
03 серпня 2020 р. Справа № 120/2797/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому проваджені адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання відмови протиправною,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання відмови протиправною.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 10.03.2020 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. Однак отримав відмову оформлену Рішенням від 18.03.2020 за № 023830008468, яка мотивована тим, що згідно поданих документів, страховий стаж позивача складає 13 років 10 місяців 19 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком, оскільки відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» по 31.12.2017 право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років, мають особи за наявності страхового стажу не менше 15 років.
Також відповідач зазначив, що до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності у колгоспі "Правда" за період з 1988 по 1989 роки, оскільки встановлено невідповідність по батькові особи зазначених у наявних довідках паспортним даним заявника (позивача).
Позивач вважає рішення відповідача від 18.03.2020 за № 023830008468 про відмову у призначенні пенсії за віком протиправним, тому, з метою захисту свої прав та законних інтересів, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Ухвалою від 30.06.2020 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
У встановлений судом строк представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Як підставу для відзиву відповідач зазначає, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку із невідповідністю по батькові позивача в архівних довідках №К-58 від 28.01.2020 та №К-118 від 05.03.2020 про фактичну кількість здійснених особою вихододнів та нараховану заробітну паспортним даним заявника.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що позивач 10.03.2020 звернувся до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за № 1058-IV (а.с. 24).
Рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області від 18.03.2020 за № 023830008468 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком.
Рішення мотивовано тим, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017.
Відмовляючи у призначенні пенсії за віком відповідач зазначив про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду трудової діяльності в колгоспі "Правда" за період з 1988 по 1989 роки, оскільки записи трудової книжки №18-19 не містять відомостей про фактичну кількість здійснених заявником вихододнів та встановлений мінімум участі в даному господарстві. При цьому, по батькові особи, щодо якої видані Вінницьким РТА та додані до заяви архівні довідки №К-58 від 28.01.2020 та №К-118 від 05.03.2020 про фактичну кількість здійснених особою вихододнів та нараховану заробітну плату зазначено "Вал.", водночас в паспорті по батькові заявника зазначено - " ОСОБА_1 ".
Тому, відповідач зазначив, що згідно наданих документів, страховий стаж позивача складає 13 років 10 місяців 19 днів, а відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року, а тому страховий стаж є недостатнім для призначення пенсії за віком (а.с. 3-6).
Не погоджуючись із рішенням відповідача від 18.03.2020 за № 023830008468, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
У спірних правовідносинах із 01.01.2004 таким законом є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV, який був прийнятий на зміну положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII.
Статтею 8 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 26 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
З огляду на вказані вище норми пенсійного законодавства особа, для набуття права на пенсію за віком по 31 грудня 2017 року, повинна досягти 60 років та мати загальний страховий стаж не менше 15 років.
Згідно вимог ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон від 05.11.1991 № 1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 , позивач у спірний період:
- 08.06.1987 прийнятий на роботу в колгосп "Правда" с. Якушинці художником-оформлювачем;
- 20.12.1989 звільнений з роботи згідно з поданої заяви.
Отже, оглянута судом копія трудової книжки позивача містить запис про його роботу у період з 1987 по 1989 рік у колгоспі "Правда".
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Судом встановлено, що на підтвердження трудової діяльності у період з 1988 по 1989 рік у колгоспі "Правда", позивачем разом із заявою від 10.03.2020 надано архівні довідки №К-58 від 28.01.2020 та №К-118 від 05.03.2020 про фактичну кількість здійснених особою вихододнів та нараховану заробітну плату. Зокрема архівні довідки зазначено, що в архівних справах колгоспу "Правда", КСП "Правда", ПСОП "Промінь" за 1987-1989 значиться ОСОБА_1 . (так у документах) та наведено розміри отриманої у вказаний період заробітної плати. Суд враховує, що у даних архівних довідках вірно зазначено прізвище та ім'я позивача, а його по батькові зазначено у скороченій формі. При цьому, період роботи позивача в колгоспі "Правда", що зазначений в трудовій книжці повністю співпадає з періодом його роботи в колгоспі "Правда", що зазначений у відповідних архівних довідках.
Таким чином, виходячи зі змісту архівних довідок №К-58 від 28.01.2020 та №К-118 від 05.03.2020, в порівнянні з іншими документами, доданими до матеріалів позовної заяви, в тому числі відомостями зазначеними в трудовій книжці позивача, суд дійшов висновку, що останні відображають відомості про трудову діяльність саме позивача - ОСОБА_1 та повинні враховуватись під час проведення обрахунку загального трудового стажу позивача.
Суд зазначає, що, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а (адміністративне провадження № К/9901/17572/18).
Згідно з нормами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, суд дійшов висновку, що під час розгляду заяви позивача від 10.03.2020 про призначення пенсії відповідач діяв не у спосіб, визначений Конституцією України, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Водночас, суд зазначає, що призначення, переведення, нарахування (визначення розміру) і виплата сум пенсій є дискреційними повноваженнями органів Пенсійного фонду України.
Проте, у будь-якому випадку суб'єкт владних повноважень має діяти керуючись статтею 2 КАС України, а саме справедливо, неупереджено та своєчасно, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Разом з цим, суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням викладено та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, суд вважає необхідне визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 18.03.2020 за № 023830008468 та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.03.2020, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Відповідно до вимог частин 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини 2 зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Вінницькій області понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 18.03.2020 за № 023830008468.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.03.2020 за призначенням / перерахунком пенсії з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403).
Повний текст рішення складено 03.08.2020
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна