м. Вінниця
03 серпня 2020 р. Справа № 120/1983/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Тиврівського районного сектору управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), з адміністративним позовом до Тиврівського районного сектору управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (далі - Тиврівський районний сектор УДМС України у Вінницькій області). За змістом позову позивач просить визнати протиправною відмову Тиврівського районного сектору УДМС України у Вінницькій області у оформленні і видачі ОСОБА_2 , 2004 р.н., паспорта громадянина України зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ (далі - Положення № 2503-ХІІ); видати йому паспорт громадянина України зразка 1994 року відповідно Положення № 2503-ХІІ, що включає у себе у тому числі проставлення відмітки реєстрації місця проживання (для підтвердження раніше оформленої, а не нової реєстрації місця проживання, відомостями про яке Тиврівський районний сектор УДМС України у Вінницькій області володіє).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач по досягненню її сина 16-річного віку звернулась до відповідача із заявою про надання ОСОБА_2 адміністративної послуги щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року, відповідно до Положення № 2503-ХІІ, надаючи всі необхідні документи для вирішення цього питання. Листом від 18.02.2020 № КО-1/6/0535-20/0535/26-20 Тиврівський районний сектор УДМС України у Вінницькій області надав відповідь, у якій у видачі неповнолітній дитині паспорта у вигляді книжечки було відмовлено, посилаючись на внесенні Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 398 зміни до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (далі - Постанова № 398), Положення про Державну міграційну службу України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 360.
Також позивач зазначає, що після цього повторно звернулась до відповідача із заявою, на що знову-таки отримала відповідь у вигляді листа від 24.04.2020 № КО-2/6/0535-20/0535/68-20 з відмовою в отриманні паспорта зразка 1994 року. У зазначеному листі відповідач посилався на Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 № 5492/VI (зі змінами та доповненнями) та на наказ МВС України від 06.06.2019 № 456 "Про затвердження тимчасового порядок оформлення та видачі паспорта громадянина України" (далі - Наказ № 456).
На думку позивача, у листах від 18.02.2020 № КО-1/6/0535-20/0535/26-20 та від 24.04.2020 № КО-2/6/0535-20/0535/68-20 Тиврівський районний сектор УДМС України у Вінницькій області конкретно не вказує причини, чому видача паспорта у формі книжечки на підставі її заяви є неможливою. ОСОБА_1 вважає такі дії незаконними та зазначає, що на сьогоднішній день чинним законодавством не заборонено отримання паспорта громадянина України у формі книжечки. Натомість законодавцем визначено два альтернативні варіанти оформлення документу, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянства України, а саме паспорт у вигляді паспортної книжечки або паспортна картка. Відтак, позивач просить суд врахувати право її дитини на отримання паспорта старого (паперового) зразка, форма якого є діючою.
Також, сторона позивача просить здійснити розгляд даної справи з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17 (ПЗ/9901/2/18).
Відповідно до вимог частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
За правилами частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження відповідно до ч.5 ст. 250 КАС України є дата складення повного судового рішення.
Ухвалою від 19.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, цією ухвалою встановлені сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення.
02.06.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що зміст позовних вимог та заява, що фактично оскаржується, є різними, не чіткими та вказує на необхідність визначення позивачем способу захисту свого права, свободи чи інтересу, тобто чітко зазначити зміст позовних вимог і викласти обставини, якими сторона позивача обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного відповідача. Також у відзиві вказано, що Тиврівським районним сектором УДМС України у Вінницькій області розглянуто заяву-звернення позивача, про результат розгляду листом проінформовано сторону позивача у визначені законодавством порядку та строки, надавши відповідне роз'яснення щодо порядку оформлення паспорту громадянина України. Така відповідь, на думку представника відповідача, не є рішенням суб'єкта владних повноважень. Також у відзиві зазначається про те, що права позивача не порушено рішеннями, діями чи бездіяльністю, адже заяви розглянуто відповідно до законодавства про звернення громадян та вважає, що Тростянецьким районним сектором УДМС України у Вінницькій області та Управлінням Державної міграційної служби України у Вінницькій області не створено перешкод позивачу у реалізації права на отримання паспорта громадянина України, тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити у повному обсязі.
12.06.2020 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій в першу чергу зазначається про помилкове твердження сторони відповідача щодо наявності декількох відповідачів у справі за позовом ОСОБА_1 та наголошується про те що, позовні вимоги у даному спорі зверненні виключно до Тиврівського районного сектору УДМС України у Вінницькій області. Також зазначається, що оформлення та видача паспорта громадянина України є згідно із законодавством України адміністративною послугою. Таким чином, сторона позивача зверталась до відповідача відповідно до Законом України "Про адміністративні послуги" № 5203- VI від 06.09.2012, а не згідно із Законом України "Про звернення громадян". Отже, на думку позивача, суд не повинен брати до уваги аргументи, наведені у відзиві, та просить врахувати при розгляді справи докази надані суду стороною позивача.
11.06.2020 від представника відповідача надійшло заперечення на відзив, у якому зазначається наступне. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до територіального підрозділу з неповним переліком документів, який передбачений розділом 3 Порядку № 456. Отже, на думку відповідача, позивачем не дотримано порядку звернення для отримання паспорта громадянина України зразка 1994 року в частині подачі документів. Тому представник відповідача просить відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив таке.
ОСОБА_1 є матір'ю неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 12.03.2004 (а. с. 27), а тому вважається законним представником дитини до досягнення нею 18 років. 14.02.2020, у зв'язку із досягненням ОСОБА_2 шістнадцятирічного віку, він звернувся до відповідача з проханням оформити паспорт громадянина України зразка 1994 року, форма якого затверджена Постановою №2503-ХІІ. У відповідь на це було в усній формі запропоновано оформити ID-картку та проінформовано про неможливість отримання паспорту у формі книжечки. ОСОБА_2 було запропоновано подати документи, а саме: заяву, оформлену згідно з вимогами Додатку 1 до Порядку № 2503-ХІІ; копію свідоцтва про народження та дві фотокартки. Прийняти зазначені документи, посадові особи Тиврівського районного сектору УДМС України у Вінницькій області, відмовились.
Тому неповнолітній ОСОБА_2 разом зі своїми батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (далі - заявники) того ж дня (14.02.2020) звернулись із заявою до відповідача про оформлення та видачу паспорта громадянина України у формі книжечки. До заяви було додано: заповнена заявником форма додатку № 1 до Порядку №2503-ХІІ; 2 фотокартки заявника 3,5х4,5 см; копія свідоцтва про народження. У заяві зазначено, що ОСОБА_2 не дає згоду на збір і обробку його персональних даних та категорично забороняє: передачу будь-яких даних про себе до ЄДДР; формування по відношенню до себе УНЗР (будь-яких інших ідентифікаторів: цифрових, штрих-кодових, QR-кодових, біометричних тощо) та використання щодо нього будь-яких засобів ЄДДР. Заявник посилається на ст. 32 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У свою чергу листом № КO-1/6/0535-20/0535/26-20 від 18.02.2020 Тиврівський районний сектор УДМС України у Вінницькій області повідомив, що постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 398 "Про внесення змін до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302" до постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.2015 № 302 внесено зміни, якими передбачається, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України затверджено наказом МВС від 06.06.2019 № 456. Тому, враховуючи зміни у законодавстві, відповідно до Порядку № 456 для отримання паспорта громадянина України у формі книжечки необхідно подати до Тиврівського районного сектору УДМС України у Вінницькій області наступні документи: рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року; заяву щодо видачі паспорта (за додатком); свідоцтво про народження; документи, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків; дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; довідку про реєстрацію місця проживання за додатком 13 постанови Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016 "Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру" (далі - Постанова № 207).
07.04.2020 у зв'язку з тим, що, на думку сторони позивача, лист-відповідь Тиврівського районного сектору УДМС України у Вінницькій області № КO-1/6/0535-20/0535/26-20 від 18.02.2020 носить лише інформаційний характер і не вирішує питання щодо отримання адміністративної послуги з оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року, заявники повторно звертаються до відповідача із заявою з приводу отримання паспорта у вигляді книжечки.
У відповідь на заяву від 07.04.2020 відповідач листом №КО-2/6/0535-20/0535/68-20 від 24.04.2020 повторно зазначає про перелік документів, які необхідно надати для оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки з посиланням на Порядок № 456.
ОСОБА_1 ., вважаючи, що відповідач порушив права її неповнолітнього сина на отримання паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли, суд виходив з такого.
Статтею 5 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 № 2235-III визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.
Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 за № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI) визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Відповідно до частин 1, 2, 4, 5, 6 статті 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації.
Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів. Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.
Приписами частини 1 статті 13 Закону № 5492-VI визначено, що документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення зокрема, поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, до яких відноситься паспорт громадянина України.
Згідно з частиною 3 статті 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.
Водночас частиною 4 статті 13 Закону № 5492-VI особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб'єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія.
Відповідно до частини 1 статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Таким чином, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв'язку з неможливістю їх реалізації.
Частинами 2 - 4 статті 21 Закону № 5492-VI закріплено, що кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Паспорт громадянина України оформляється особам, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли вісімнадцятирічного віку, - на кожні 10 років. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Оформлення паспорта громадянина України здійснюється розпорядником Реєстру. Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України здійснюються розпорядником Реєстру або уповноваженими суб'єктами, передбаченими пунктом 4 частини 1 статті 2 цього Закону (частина 5 статті 21 Закону № 5492-VI).
При цьому, згідно з абзацом 2 частини 2 статті 21 Закону № 5492-VI оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 1 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII (далі - Положення № 2503-XII) паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Пунктом 2 Положення № 2503-ХІІ визначено, що паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства після досягнення 16-річного віку.
Таким чином, право на оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-ХІІ виникає в особи після досягнення 16-річного віку.
За приписами п. 3 Положення № 2503-ХІІ бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 (далі - Постанова № 302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України.
Згідно з пунктом 2 Постанови № 302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:
- з 1 січня 2016 р. оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-XII;
- з 1 листопада 2016 р. оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Згідно з пунктом 3 Постанови № 302 установлено, що:
- прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 р. припиняється;
- паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 р., є чинним протягом строку, на який його було видано.
Вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюються відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Суд звертає увагу, що Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 398 "Про внесення зміни до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302", до Постанови № 302 внесено зміни, якими передбачається, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України "Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України" від 06.06.2016 № 456 відповідно до абзацу 5 пункту 3 Постанови № 302, Постанови № 398 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України.
Згідно з пунктом 1 Порядку № 456 цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до Постанови № 302, Постанови № 398, Положення № 2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23.02.2007 № 719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.
Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 12.03.2004 підтверджується, що станом на день звернення сторони позивача до Тиврівського районного сектору УДМС України у Вінницькій області із заявою про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки неповнолітньому сину позивача ОСОБА_2 виповнилося 16 років. Отже, останній набув право на отримання паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-ХІІ.
Суд зазначає, що 19.09.2018 Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) за позовом фізичної особи до Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Вказаною постановою визнано протиправною відмову Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області у видачі позивачу (фізичній особі) паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, та зобов'язано Коростенський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області оформити та видати позивачу (фізичній особі) паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України № 2503-ХІІ.
Згідно з пунктами 21, 22 частини першої статті 4 КАС України:
типові адміністративні справи - це адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги;
зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
В силу вимог ч. 10 ст. 290 КАС України в рішенні суду, ухваленому за результатами розгляду зразкової справи, Верховний Суд додатково зазначає: а) ознаки типових справ; б) обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм; в) обставини, які можуть впливати на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі.
На виконання зазначених вимог у постанові від 19.09.2018 за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17 Велика Палата Верховного Суду навела такі ознаки типової справи:
а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорта у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ;
б) відповідач - територіальні органи ДМС України;
в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
Крім того, у вказаному рішенні Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що висновки у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт № 2503-XII.
Таким чином, обставини цієї справи, склад її учасників, предмет спору між сторонами та заявлені позовні вказують на те, що ця адміністративна справа є типовою справою, яка відповідає ознакам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18).
Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Частиною п'ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Правило подібного змісту містить також частина шоста статті 13 Закону № 1402-VIII, відповідно до якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Крім того, згідно з ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Отже, в силу вимог чинного законодавства обов'язковими для врахування є висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, тим паче за результатами розгляду зразкових справ.
При цьому необхідно зважати на те, що згідно з п. 1 ч. 5 ст. 291 КАС України рішення суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду типової справи може бути оскаржено в касаційному порядку, зокрема, якщо суд першої та (або) апеляційної інстанції при вирішенні типової справи не визнав її типовою справою та (або) не врахував правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи.
В цьому контексті суд зазначає, що завдяки врахуванню правових позицій Верховного Суду у зразкових та типових справах створюється єдність судової практики, яка найкращим чином відповідає вимогам передбачуваності, верховенству права й ефективному захисту прав людини.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі "Брумереску проти Румунії" (Judgment in the case of Brumarescu v. Romania) принцип правової визначеності є одним із фундаментальних аспектів верховенства права. Для того, щоб судове тлумачення відповідало вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно, щоб судові рішення були розумно передбачуваними.
Єдність судової практики є запорукою довіри громадян до судової влади, якщо суди у одних і тих самих правовідносини застосовуватимуть одні і ті самі норми законодавства, не інтерпретуючи їх на власний розсуд. Завдяки забезпеченню єдності судової практики реалізується конституційний принцип рівності всіх громадян перед законом і судом, гарантуватиметься стабільність правопорядку, об'єктивність та прогнозованість правосуддя.
Отже, беручи до уваги суб'єктний склад учасників цієї справи, зміст позовних вимог та підстави позову, зокрема те, що позивач та її неповнолітній син за своїми переконаннями відмовляються від обробки персональних даних та просять видати неповнолітньому ОСОБА_2 паспорт громадянина України відповідно до Положення про паспорт № 2503-ХІІ, враховуючи правове регулювання правовідносин, з яких виник цей спір, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17, а тому визнається судом типовою справою.
Відтак, при вирішенні цієї типової справи суд, з огляду на приписи ч. 5 ст. 242, ч. 3 ст. 291 КАС України, враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17.
Так, вирішуючи зазначену зразкову справу, Велика Палата Верховного Суду, серед іншого, дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних відмова територіальних органів ДМС України у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, є протиправною.
Разом з тим, суд ще раз наголошує на тому, що право особи на отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, а не у вигляді ID-картки, підтверджене постановою Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17.
Водночас висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, не лише повинні враховуватись судами нижчих інстанцій, але є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Про це безпосередньо зазначено у ч. 5 ст. 13 Закон № 1402-VIII.
З огляду на викладене та беручи до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду у рішенні за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17, суд вважає протиправними дії відповідача, що полягають у відмові неповнолітньому сину позивача - ОСОБА_2 у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.
У відзиві відповідач посилається на те, що відповідь Тиврівського районного сектору УДМС у Вінницькій області не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому не може бути визнано протиправним.
Водночас таку відповідь суд розцінює саме як неправомірну відмову у вчиненні дій щодо оформлення та видачі паспорта у формі книжечки. Адже, по-перше, чинним законодавством чітко не визначено форми відповідного рішення. І, по-друге, зазначена відповідь надана на звернення, яке стосувалось реалізації права на отримання паспорта громадянина України у формі книжечки, тоді як цією відповіддю у реалізації такого права відмовлено. Отже, вказаною відповіддю відповідач, як суб'єкт владних повноважень, вчинив владні управлінські дії, якими порушено права та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин. Тобто такі дії можуть бути предметом оскарження в адміністративній справі.
Також у тексті відзиву та запереченні є посилання щодо наявності другого відповідача у даній справ, а саме: Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області. Суд зазначає, що дане твердження є хибним, оскільки позов був звернений до одного конкретного відповідача - Тиврівського районного сектору УДМС у Вінницькій області, оскільки, оскаржуються дії саме даного територіального підрозділу Державної міграційної служби України у Вінницькій області.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною відмови Тиврівського районного сектору УДМС у Вінницькій області у видачі неповнолітньому ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-ХІІ підлягають задоволенню.
Визначаючись щодо способу захисту порушених прав неповнолітнього сина позивача, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
З матеріалів справи та заяв по суті, наданих сторонами, судом встановлено, що відповідач двічі відмовив в оформленні і видачі неповнолітньому ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки, зазначаючи про необхідність подачі документів, визначених Тимчасовим порядком, який затверджений наказом МВС України №456 від 06.06.2019. Проте у листах № КO-1/6/0535-20/0535/26-20 від 18.02.2020 та № КО-2/6/0535-20/0535/68-20 від 24.04.2020 Тиврівський районний сектор УДМС України у Вінницькій області чітко не вказав, які саме документи не були подані стороною позивача, що слугувало підставою для відмови в отриманні паспорта у формі книжечки, тобто розглянув зазначене звернення без з'ясування всіх обставин, що мають правове значення. Крім того, факт відмови додатково підтверджується відзивом на позовну заяву та запереченням на відповідь на відзив, з якого видно, що відповідач заперечує можливість оформлення та видачі позивачам паспорта відповідно до Положення про паспорт № 2503-XII.
Разом з тим, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності відповідних підстав у випадку, якщо суб'єкт владних повноважень не здійснив цього самостійно.
Відтак, суд вважає, що заявлена позовна вимога про зобов'язання відповідача оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення № 2503-ХІІ не підлягає задоволенню. Належним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах, на переконання суду, є зобов'язання територіального органу УДМС повторно розглянути заяву ОСОБА_2 та його законних представників - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 щодо оформлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Втім, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору за подання позову на підставі Закону України "Про судовий збір", а інших витрат, пов'язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Тиврівського районного сектору управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області в оформленні і видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII.
Зобов'язати Тиврівський районний сектор управління Державної міграційної служби України в Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 та його законних представників - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 щодо оформлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 ) в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 )
Відповідач: Тиврівський районний сектор управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (23300, Вінницька область, Тиврівський район, смт. Тиврів, вул. Шевченка, 2)
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович