м. Вінниця
03 серпня 2020 р. Справа № 120/1815/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, відповідач). За змістом позовних вимог представник позивача просить суд визнати протиправним та скасувати наказ № 2-8362/15-20-СГ від 06.04.2020, виданий відповідачем щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою; зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Дмитрашківської сільської ради Піщанського району Вінницької області.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначає, що за результатами розгляду клопотання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної власності, орієнтовною площею 2,0 га, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером: 0523281400:03:001:0313, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Дмитрашківської сільської ради Піщанського району Вінницької області (за межами населеного пункту), ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області відмовлено позивачу у наданні відповідного дозволу. На переконання позивача, підстава відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не відповідає вимогам ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Відтак, наказ відповідача, щодо відмови у наданні їй (позивачеві) дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а порушене право відновленню шляхом зобов'язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки. Таку вимогу вважає правильно обраним способом захисту порушеного права.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
За правилами ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Ухвалою від 04.05.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків останньої.
06.05.2020, у встановлений судом строк, позивач усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою від 12.05.2020 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень.
15.06.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначається, що згідно з наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 06.03.2020 № 76 земельна ділянка орієнтовною площею 2,0 га у кадастровому кварталі 0523281400:03:001 зарезервована для надання у власність учасникам бойових дій (АТО ООС) на території Вінницької області. Представник відповідача посилається на п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 (далі - Положення № 15). Відповідно до вказаного пункту Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. Згідно зі підпунктом 31 пункту 4 Положення № 15 Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи. Представник відповідача також зазначає, що учасники АТО, які перебувають на військовій службі, гідно тримають оборону держави та захищають її територіальну цілісність, можуть бути захищені тим, що органи державної влади резервують та надають земельні ділянки у приватну власність учасникам бойових дій, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Відтак, враховуючи зазначене, відповідач вважає відмову у наданні позивачеві дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки правомірною.
Стосовно вимоги зобов'язати видати наказ про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, то зазначається, що суд вправі зобов'язати відповідача до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов'язків, проте, не може вказувати, яке конкретно рішення (дії) необхідно приймати (вчиняти) відповідачу. Виключно визначеним законом органом (посадовою особою) і ніяким іншим органом або посадовою особою не можуть здійснюватись повноваження і прийматись рішення, які згідно з Конституцією України належать до компетенції вказаного органу, в тому числі і судами, які не відносяться до гілок законодавчої та виконавчої влади (рішення Конституційного Суду України у справі № 6-рп/99 від 24.06.1999).
Відповіді на відзив та заперечення сторонами подано не було.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що у березні 2020 року позивач звернулась до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га, яка межує поруч із земельною ділянкою за кадастровим номером: 0523281400:03:001:0313, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Дмитрашківської сільської ради Піщанського району Вінницької області (за межами населеного пункту).
Листом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 13.03.2020 № Г-6656/0-0-192-326/155-20 позивачу було повідомлено про те, що земельна ділянка, яка зазначена на графічних матеріалах, була зарезервована для учасників АТО та включена до переліку інвентаризації на 2020 рік.
За наслідками розгляду клопотання позивача наказом від 06.04.2020 №2-8362/15-20-СГ відповідач відмовив ОСОБА_1 , у наданні відповідного дозволу, посилаючись на ст.ст. 79-1, 118, 122 ЗК України та на Положення про ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 20.02.2020 №53, у зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. В оскаржуваному наказі відповідач також зазначає, що згідно зі наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 76 від 06.03.2020 земельна ділянка орієнтовною площею 2,0 га в кадастровому кварталі 0523281400:03:001 зарезервована для надання у власність учасника бойових дій (АТО ООС) на території Вінницької області.
Незгода позивача із такою відмовою зумовила її звернення до суду з цим позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно зі ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 4 Земельного кодексу України земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями ст. 118 ЗК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно зі ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналіз наведених приписів свідчить про те, що законодавцем передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Така підстава для відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою, як розташування бажаної позивачем земельної ділянки у кадастровому кварталі, який зарезервовано для потреб учасників АТО Земельним кодексом України або іншим законом не передбачена.
Водночас, відповідно до пунктів 1, 2 розпорядження Кабінету Міністрів України № 898-р від 19.08.2015 "Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками" з метою забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру і обласним та Київській міській державним адміністраціям за участю органів місцевого самоврядування визначити протягом місяця на території відповідної області та м. Києва земельні ділянки для відведення учасникам антитерористичної операції та сім'ям загиблих учасників антитерористичної операції.
Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру, обласним та Київській міській державним адміністраціям повинні забезпечити:
- розгляд у першочерговому порядку звернень учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції щодо відведення їм земельних ділянок;
- розміщення на власних офіційних веб-сайтах інформації про місце розташування, цільове призначення та площу земельних ділянок, які можуть бути відведені учасникам антитерористичної операції та сім'ям загиблих учасників антитерористичної операції;
- надання в десятиденний строк після подання учасниками антитерористичної операції або членами сімей загиблих учасників антитерористичної операції заяв про надання їм земельних ділянок відповідної інформації Державній службі у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції.
Тобто, Розпорядженням Кабінету Міністрів України не передбачено заборон для надання дозволу на розроблення проектів землеустрою, зокрема, для ведення особистого селянського господарства не учасниками АТО, з числа земельних ділянок, які включені до переліку зарезервованих земельних ділянок учасникам бойових дій. Йдеться лише про розгляд у першочерговому порядку звернення учасників АТО.
На виконання цього розпорядження ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області прийняло наказ № 76 від 06.03.2020 про визначення земельних ділянок для надання учасникам антитерористичної операції та членам їх сімей.
Даним наказом передбачено: визначити перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що надаватимуться у власність для індивідуального садівництва та ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної приватизації учасникам антитерористичної операції та громадянам-членам родин загиблих із їх числа (додається); визнати такими, що втратили чинність пункт 1 наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 14.02.2020 № 68 та додаток до даного наказу Головного управління.
Тобто, у даному наказі також відсутні будь-які застереження чи обмеження щодо надання дозволів на розробку документації із землеустрою для осіб, які не є учасниками АТО.
Окрім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" визначено, що акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.
Розпорядження Кабінету Міністрів України є нормативно-правовим актом, однак Земельний кодекс України має вищу юридичну силу, який в свою чергу не передбачає підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність, у зв'язку із резервуванням земельної ділянки у власність учасникам АТО та членам їх сімей.
З наведеного випливає, що порядок і умови набуття, припинення і здійснення права власності та користування землею охоплюються поняттям правового режиму власності, який визначається виключно законами України (ч. 2 ст. 14, п. 7 ч. 1 ст. 92 Конституції України). Тому Кабінет Міністрів України, прийнявши зазначене розпорядження, врегулював на підзаконному рівні умови та порядок набуття права власності та користування землею, які мають визначатися виключно законами України.
Відтак, посилання відповідача на розпорядження Кабінету Міністрів України № 898-р від 19.08.2015 та прийняті на його підставі власні накази не може вважатися правомірною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо безоплатної передачі у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 28.05.2020 у справі 826/17201/17, від 18.10.2018 у справі № 805/2296/17-а, від 05.03.2019 у справі №808/2200/18.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про протиправність наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-8362/15-20-СГ від 06.04.2020, яким позивачеві відмовлено у надані дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га на території Дмитрашківської сільської ради Піщанського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства.
З приводу позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення у формі наказу, яким надати дозвіл на розробку документації із землеустрою, то суд зазначає таке.
Абзацом першим частини четвертої статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У постанові від 05.09.2018 у справі № 826/9727/16 Верховний Суд аналізував застосування п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України та дійшов висновку, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Стаття 118 ЗК України визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, а ст.122 ЗК України - повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.
Суд вважає, що в контексті обставин спірних правовідносин застосування вищевказаного способу захисту вимагає з'ясування судом чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області із заявою про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га на території Дмитрашківської сільської ради Піщанського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства, яка межує поруч із земельною ділянкою за кадастровим номером: 0523281400:03:001:0313 були подані всі необхідні документи, передбачені нормами ЗК України.
Разом з тим, у межах цієї справи оцінка правомірності відмови у наданні відповідного дозволу позивачеві стосувалася лише тих мотивів, які наведено у наказі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 06.04.2020 №2-8362/15-20-СГ.
Згідно з приписами ч. 7 ст. 118 ЗК України для прийняття рішення про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки необхідно оцінити відповідність місця розташування спірної земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Повноваження щодо перевірки вищевказаних питань належить виключно до компетенції ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області.
При цьому, судом не встановлено, що для прийняття рішення виконано всі умови, визначені законом, а саме, що уповноваженим органом здійснено перевірку відповідності місця розташування бажаного замовником об'єкту вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, що зумовлює неможливість з'ясування судом питання про наявність або відсутність підстав для надання відповідного дозволу позивачеві для зобов'язання відповідача прийняти відповідне рішення.
За таких обставин, враховуючи те, що законодавець чітко визначив порядок для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд вважає, що відсутні підстави без дотримання такого зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати наперед визначене рішення та фактично підміняти державний орган.
Відтак, позовна вимога щодо зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Дмитрашківської сільської ради Піщанського району Вінницької області, не підлягає задоволенню.
Разом з тим, згідно з абзацом другим з частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За таких обставин суд вважає, що належним способом захисту прав та інтересів позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної власності, орієнтовною площею 2,0 га, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером: 0523281400:03:001:0313, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Дмитрашківської сільської ради Піщанського району Вінницької області (за межами населеного пункту), та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. Суд зазначає, що при прийнятті в подальшому відповідачем рішення, останній не вправі відмовляти позивачеві у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою з тих самих підстав, за яких судом визнано рішення відповідача протиправним.
За приписами ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів представників сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення, та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовну заяву належить задовольнити частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що позивачем при зверненні до суду з позовною заявою сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Водночас, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України).
Визначаючись з приводу розміру судових витрат, які належить стягнути на користь позивача, суд зважає на те, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами, які співвідносяться між собою як основна та похідна, сплативши при цьому судовий збір в розмірі 840,80 грн. як за звернення до суду з позовом з однією немайновою вимогою. А тому, задовольняючи позов частково, суд вважає, що 560,53 грн. є пропорційною сумою до 2/3 задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-8362/15-20-СГ від 06.04.2020 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,0 га на території Дмитрашківської сільської ради Піщанського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення - 01.03).
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, орієнтовною площею 2,0 га, яка межує поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером: 0523281400:03:001:0313, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту, на території Дмитрашківської сільської ради Піщанського району Вінницької області та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (21027, м. Вінниця, вул. Келецька, 63, код ЄДРПОУ 39767547)
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович