просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
29 липня 2020 року м. Харків Справа № 913/94/20
Провадження №1/913/94/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК СХІДЕНЕРГО", м.Курахове Донецької області
до Акціонерного товариства "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "ЛУГАНСЬКГАЗ", м. Сєвєродонецьк Луганської області
про визнання протиправними та такими, що не підлягають виконанню повідомлень про припинення (обмеження) газопостачання
Суддя Зюбанова Н.М.
Секретар судового засідання - Селіверстова Н.О.
В засіданні брали участь:
від позивача - адвокат Линевич Л.М., довіреність від 31.12.2019 № 116/ВЭ/2020;
від відповідача - адвокат Андрєєв А.М., довіреність від 26.12.2019 № 24;
Суть спору: про визнання протиправними та такими, що не підлягають виконанню повідомлень про припинення (обмеження) газопостачання № 1 від 28.01.2020, № 1100 від 29.01.2020 та № 1 від 10.02.2020.
Ухвалою від 18.02.2020 Господарський суд Луганської області задовольнив заяву "ДТЕК СХІДЕНЕРГО" від 20.02.2020 про забезпечення позову та заборонив Акціонерному товариству Оператор Газорозподільної системи "Луганськгаз" вчиняти дії з припинення (обмеження) газопостачання Відокремленого підрозділу "Луганська теплова електрична станція" ТОВ "ДТЕК СХІДЕНЕРГО", включаючи часткове або повне перекриття вхідної засувної арматури (механічного від'єднання газопроводу).
Як відомо, на цей час в Україні тривають карантинні заходи, запроваджені постановою КМ України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" та встановлено карантин з 12.03.2020 до 31.08.2020 на усій території України.
Відповідно п. п. 3 п. 11 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020, строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
У той же час, відповідно до розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 731-ІХ від 18.06.2020, який набрав чинності 17.07.2020, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.
Таким чином, після відкриття провадження у справі 03.03.2020 сторони неодноразово звертались до суду з клопотаннями про відкладення судових засідань з посиланням на вказані норми Законів, а тому встановлені ГПК України процесуальні строки для розгляду справи не є порушеними.
Дослідивши матеріали справи, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, вислухавши представників сторін, суд встановив, що спір між сторонами виник з наступних причин.
Так, у січні 2016 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" (відповідачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго" в особі відокремленого підрозділу "Луганська ТЕС" (позивачем) шляхом підписання останнім заяви-приєднання № 09420VN3Q6ЕРО16 від 01.01.2016 було укладено договір на розподіл природного газу у відповідності до ст. 40 Закону України "Про ринок природного газу".
Типовий договір розподілу природного газу є публічним, він регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. За умовами п. 12.1 типового договору він укладається на невизначений строк.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що у січні-лютому 2020 року на адресу керівника ВП "Луганська ТЕС" ТОВ "ДТЕК СХІДЕНЕРГО" надійшли повідомлення від філії АТ "Луганськгаз" про припинення (обмеження) газопостачання у зв'язку з відсутністю споживача природного газу у списках будь-якого постачальника. Позивач вважає такі дії АТ "Луганськгаз" незаконними, оскільки вони порушують умови Типового договору розподілу природного газу, затв. постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2498, а також розпорядження КМ України від 29.09.2019 № 921-р "Деякі питання опалювального періоду 2019/20", яким встановлено заборону операторам газорозподільних мереж протягом опалювального періоду відключати/обмежувати енергопостачання об'єктів теплопостачальних та теплогенеруючих організацій від системи розподілу газу.
У додаткових поясненнях позивач зазначає, що 30.04.2020 відбулося механічне від'єднання ДТЕК Луганська ТЕС від газорозподільних мереж АТ "Луганськгаз" відповідно до акта № 1 з підстав розірвання договору.
У відзиві на позовну заяву від 16.03.2020 № 01-02-45/526 відповідач проти позову заперечує з посиланням на те, що відповідно до п. 3 гл. 5 розділу VІ Кодексу ГРС за відсутності у споживача діючого постачальника (якщо споживач не включений до Реєстру споживачів будь-якого постачальника) у відповідному розрахунковому періоді споживач не має права здійснювати відбір/споживання природного газу з газорозподільної системи та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об'єкт. Підставою направлення АТ "Луганськгаз" повідомлень було те, що ТОВ "ДТЕК СХІДЕНЕРГО" не було включено до Реєстру споживачів будь-якого постачальника з 7-00 год. 02.02.2020, тому не мало права здійснювати відбір/споживання природного газу з газорозподільної системи з вказаного часу.
Крім цього, відповідач зазначає про невірно обраний позивачем спосіб захисту, оскільки, на його думку, повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання є різновидом претензії, а тому не можуть оспорюватися окремо в судовому порядку, а є лише письмовими доказами певних обставин.
Позивач у відповіді на відзив доводи відповідача відхиляє на зазначає про те, що спорювані повідомлення є документами прямої дії та є обов'язковими для виконання, а тому наполягає на задоволенні позову.
У запереченнях відповідач повідомив суд про факт надходження на його адресу проекту додаткової угоди про розірвання типового договору розподілу природного газу № 09420VN3Q6ЕP016 від 01.01.2016, яку він відмовився підписувати.
Оцінивши матеріали справи та доводи сторін у сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову та відмову у його задоволенні з огляду на наступне.
Так, правове регулювання взаємовідносин оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування газорозподільних систем здійснюється Кодексом газорозподільних систем, затв. постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494.
Відповідно до п. 1 глави 5 розділу VІ цього Кодексу споживання (відбір) природного газу з газорозподільної системи за наявності укладеного договору розподілу природного газу між споживачем та оператором ГРМ здійснюється за умови наявності у споживача (його постачальника) підтверджених обсягів природного газу (лімітів) на відповідний розрахунковий період та забезпечення споживачем своєчасних розрахунків з Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
За умовами п.п. 3.1, 3.2 Типового договору розподілу природного газу санкціонований відбір природного газу з газорозподільної системи здійснюється споживачем за умови наявності у нього укладеного із постачальником договору постачання природного газу та підтвердженого обсягу, виділеного для потреб споживача його постачальником на відповідний календарний період, а також відсутності простроченої заборгованості за цим договором. Наявність підтвердженого обсягу природного газу споживача (його постачальника) доводиться до відома Оператора ГРМ у встановленому законодавством порядку Оператором ГТС, а до відома споживача - його постачальником.
На підставі вказаних вище приписів законодавства АТ "Луганськгаз" оформило на надіслало керівнику ВП "Луганська ТЕС" ТОВ "ДТЕК СХІДЕНЕРГО" повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання у зв'язку з відсутністю споживача природного газу у списках будь-якого постачальника.
За своїм змістом повідомлення № 1 від 28.01.2020 (арк. справи 38, т. 1), № 1100 від 29.01.2020 (арк. справи 39, т. 1) та № 1 від 10.02.2020 (арк. справи 114, т. 1) є однаковими, їх форма затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.07.2009 № 338.
Зокрема, відповідач, як Оператор ГРМ повідомляв позивача, як споживача природного газу, що йому слід через відповідні три доби самостійно відключитися від газових мереж газоспоживання, а у разі невиконання цієї вимоги транспортування газу підприємству буде припинене (обмежене) в примусовому порядку.
Позивач, звертаючись до суду з позовними вимогами, зазначає, що направлення цих повідомлень призвело до порушення його інтересів та прав внаслідок односторонньої відмови відповідача від виконання договірних зобов'язань.
Проте, жодних інших негативних наслідків, наприклад, у вигляді нарахування штрафних санкцій тощо, оспорювані повідомлення не несуть. Таким чином, суд вважає, що ці документи вичерпали свою дію в час, коли позивач мав сам припинити споживання газу.
Як свідчать матеріали справи, на цей час взагалі відбулося механічне від'єднання ДТЕК Луганська ТЕС від газорозподільних мереж АТ "Луганськгаз" відповідно до акта № 1 з підстав розірвання договору.
Стаття 5 ГПК України передбачає, що господарський суд, здійснюючи правосуддя, захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Як звісно, одним з елементів позову є предмет позову. Предмет позову - матеріально правова вимога, заявлена позивачем у суд до відповідача відносно усунення допущеного відповідачем порушення права позивача.
Статтею 16 ЦК України визначено, якими способами захисту цивільних прав та інтересів здійснюється усунення допущеного відповідачем порушення права позивача, зокрема, припинення дії, яка порушує право; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб тощо.
Статтею 20 ГК України також визначено, якими способами захисту прав та інтересів здійснюється усунення допущеного відповідачем порушення права позивача, зокрема, припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків тощо.
Вирішуючи спір, суд дійшов висновку, що спосіб захисту, обраний позивачем у вигляді визнання протиправними та такими, що не підлягають виконанню повідомлень про припинення (обмеження) газопостачання, не відповідає закону та договору, оскільки фактично зведений до встановлення судом фактів законності ухвалення цих повідомлень, що завжди оцінюється судом у разі застосування певного виду відповідальності, передбаченої за порушення умов договору, але не як самостійні вимоги.
Отже, суд погоджується з доводами відповідача, що позивач не тільки обрав неналежний спосіб захисту, але й не довів існування будь-якого порушеного права на час розгляду справи, у т.ч. через розірвання договору на постачання газу.
У відповідності до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, необхідно також зважати на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
У кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий спосіб захисту повинен бути повним, та забезпечувати, таким чином, мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (п. 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16). Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам.
За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити з підстав, вказаних вище, з віднесенням судових витрат на позивача у відповідності до ст. 129 ГПК України.
Оскільки відбулося механічне від'єднання ДТЕК Луганська ТЕС від газорозподільних мереж АТ "Луганськгаз" відповідно до акта № 1 з підстав розірвання договору, підлягають скасуванню заходи забезпечення позову, які вжиті ухвалою господарського суду від 18.02.2020 у справі № 188/20 на підставі п. 6 ч. 1 ст. 237 ГПК України. Судові витрати за цією заявою покладаються на відповідача та підлягають стягненню з нього на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 129, 232-233, 236-241, 247 ГПК України, суд
1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК СХІДЕНЕРГО", м. Курахове Донецької області, ідент. код 31831942 до Акціонерного товариства "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "ЛУГАНСЬКГАЗ", м. Сєвєродонецьк Луганської області, ідент. код 05451150, про визнання протиправними та такими, що не підлягають виконанню повідомлень про припинення (обмеження) газопостачання № 1 від 28.01.2020, № 1100 від 29.01.2020, № 1 від 10.02.2020 відмовити.
2. Судові витрати за позовом покласти на позивача.
3. Скасувати заходи забезпечення позову, які вжиті ухвалою Господарського суду Луганської області від 18.02.2020 № 188/20.
4. Стягнути з Акціонерного товариства "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "ЛУГАНСЬКГАЗ", м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Гагаріна, б. 87, ідент. код 05451150 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК СХІДЕНЕРГО", м. Курахове Донецької області, вул. Енергетиків, б. 34, ідент. код 31831942 - 1051 грн 00 коп. судового збору за забезпечення позову, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
У відповідності до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно зі ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення виготовлене 03.08.2020.
Суддя Н.М.Зюбанова