Справа № 447/1759/19 Головуючий у 1 інстанції: Головатий А.П.
Провадження № 22-ц/811/3441/19 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
Категорія: 39
30 липня 2020 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Крайник Н.П.
суддів: Шеремети Н.О., Мельничук О.Я.,
розглянувши в м. Львові в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 23 вересня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
06.08.2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 31203,42 гривень та судових витрат у розмірі 1921,00 гривень. В обґрунтування позову зазначав, що відповідач 25.04.2017 року підписав заяву б/н, згідно з якою отримав кредит у розмірі 15000,00 гривень у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач надав відповідачу кредит, однак, відповідач неналежно виконував умови кредитного договору, у зв'язку із чим у нього станом на 10.07.2019 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 31203,42 гривень, з яких: 13971,60 гривень - тіло кредиту; 7130,66 гривень - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 8139,09 гривень - пеня; 1962,07 гривень - штраф.
Рішенням суду позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приват Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 31203 гривні 42 копійки.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приват Банк» судовий збір у розмірі 1921,00 гривень.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі посилається на те, що наведена позивачем сума заборгованості більше ніж удвічі перевищує суму самого кредиту. Зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги норму ч. 5 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» про заборону продавцю включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими, якими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Крім цього, судом першої інстанції не роз'яснено право на зменшення пені у відповідності до ч. 3 ст. 551 ЦК України. Посилаючись на рішення КСУ від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013 та судову практику судів касаційної інстанції, зазначає, що суд встановивши, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків зобов'язаний: роз'яснити боржнику можливість зменшення судом розміру неустойки в порядку, передбаченому ст. 551 ЦК України; самостійно застосувати ст. 551 ЦК України та зменшити неустойку.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у стягненні з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приват Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 13971 грн. 60 коп.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних мотивів.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч.1, ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Встановлено, що 25.04.2017 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту, згідно якого банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, що підтверджується анкетою-заявою ОСОБА_1 про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку. (арк. спр. 6)
Згідно розрахунку ПАТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_1 зобов'язання по поверненню кредиту належним чином не виконував, у зв'язку з чим, станом на станом на 10.07.2019 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 31203,42 грн., з яких 13971,60 грн. - заборгованість за кредитом; 7130,66 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 7389,09 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов'язання; 750 грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; 500,0 гривень штраф (фіксована частина); 1462,07 грн. штраф (процентна складова). (арк. спр. 4-5)
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість відповідача по договору № б/н від 25.04.2017 року виникла внаслідок порушення ним умов договору, а тому, до стягнення з відповідача підлягає сума непогашеного кредиту, нарахована пеня та штраф.
Однак, з таким висновком суду колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.
З матеріалів справи встановлено, що такі не містять доказів того, що підписана відповідачем заява підтверджує ознайомлення відповідача з Умовами та Правилами надання банківських послуг ПриватБанку, зокрема з тими умовами, що стосуються права банку на підвищення відсоткової ставки за кредитом, збільшення кредитного ліміту, сплату пені та штрафів за невиконання зобов'язання за укладеним з ним кредитним договором. Крім того, у анкеті-заяві не зазначено, в якій саме редакції були чинними Умови та Правила.
Позивач не довів того, що саме з тими Тарифами та Умовами, які долучені відповідачем до матеріалів позовної заяви, ознайомився і погодився відповідач при укладенні договору, шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку.
За відсутності ж підпису позичальника на Умовах і Правилах, які регулюють порядок нарахування та розмір відсотків за кредитним договором та відповідальність позичальника за неналежне виконання зобов'язання, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості перевірити, чи на момент отримання відповідачем кредитних коштів вказані документи містили наведені банком у позовній заяві умови. Роздруківки ж Умов та Правил, Тарифів із сайту банку не можуть бути належними доказами, оскільки не підтверджують того, що саме із зазначеними умовами та правилами погоджувався позивач при укладенні кредитного договору.
У цьому випадку також не підлягають застосуванню правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» до моменту звернення до суду із вказаним позовом.
Отже, твердження позивача, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань є безпідставними.
Стягуючи з відповідача в користь позивача нараховані за порушення виконання зобов'язання пеню та штраф, передбачені Умовами та Правилами надання банківських послуг у Приватбанку за порушення виконання зобов'язання, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення цих позовних вимог, оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач підписав Умови та Правила надання банківських послуг у Приватбанку, та що саме із зазначеними умовами та правилами (на підставі яких розраховано заборгованість за договором) погоджувався позивач при укладенні кредитного договору.
Тому, враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає підставними вимоги позивача лише в частині стягнення з відповідача 13971,60 грн. заборгованості за тілом кредиту та 7130,66 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту.
Пунктом 2 частини 1статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Враховуючи вищенаведене, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» 8139,09 гривень пені та 1962,07 гривень штрафу за договором кредиту №б/н від 25.04.2017 року слід скасувати та в цій частині ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
В решті рішення суду залишити без змін.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Керуючись ч. 5 ст. 268, ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п.1-4 ч. 1 ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 23 вересня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» 8139,09 гривень пені та 1962,07 гривень штрафу за договором кредиту №б/н від 25.04.2017 року скасувати та в цій частині ухвалити нову постанову, якою відмовити КБ «ПриватБанк» у задоволенні цих позовних вимог.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 30.07.2020 року.
Головуючий: Крайник Н.П.
Судді: Шеремета Н.О.
Мельничук О.Я. \