Справа № 33/807/544/20 Головуючий в 1-й інстанції - Бредун Д.С.
Єдиний унікальний № 337/2225/20
Категорія - ст. 130 ч.1 КУпАП Доповідач в 2-й інстанції - Білоконев В.М.
31 липня 2020 року м. Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Білоконев В.М., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Гончарова В.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03 липня 2020 року у відношенні ОСОБА_1 ,
постановою судді Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03 липня 2020 року до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП притягнуто ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , із застосуванням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200 гривень та позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп.
Як зазначено в постанові, з представлених до суду матеріалів вбачається, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, серії ДПР18 №411254 від 31.05.2020 року, - 31 травня 2020 року о 19:48 годині в м. Запоріжжя, вул. Запорізького Козацтва, 11, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ЗАЗ 1102 ЗНГ н/з НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звуження зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів і т. інше. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків. Водій від керування транспортним засобом відсторонений, про повторність попереджений.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що він не згодний із зазначеною постановою у зв'язку з невідповідністю висновків судді обставинам справи, а також через порушення норм матеріального і процесуального права.
Зауважує, що від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів він не відмовлявся. По тексту протоколу висловив незгоду з підозрою поліцейського. Так, у протоколі апелянт не зазначав, що відмовляється від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів. Суддя не звернув увагу на те, що у протоколі не сформульовано, який саме огляд і у який спосіб апелянт має пройти на вимогу поліцейського.
Зазначає, що його професійна діяльність пов'язана з виробництвом тротуарної плитки, безпосереднім контактом з речовинами (піском, цементом), які призводять до покрасніння очей та інших алергічних реакцій. І саме після робочого часу, по дорозі додому з роботи він був зупинений працівниками поліції з, начебто, ознаками наркотичного сп'яніння.
У зв'язку з цим звинувачення є незрозумілими, адже воно складається, по-перше, з двох частин: 1) керував з ознаками наркотичного сп'яніння; 2) відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння (якого саме не зазначено). Йому незрозуміло, в чому саме він обвинувачується: керуванні з ознаками наркотичного сп'яніння чи відмові від проходженні огляду (невідомо якого). Таким чином, твердження судді про однозначну відмову апелянта від проходження дійсного запропонованого йому огляду не узгоджується з матеріалами справи.
Крім того зауважує, що у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні відомості стосовного того, що водію пропонувалось на місці зупинки транспортного засобу провести огляд інспектором поліції із застосуванням технічних засобів, про що б він відмовився, внаслідок чого йому запропоновано пройти огляд в закладі охорони здоров'я. Звертає увагу суду на те, що зазначену інформацію можуть підтвердити свідки, зазначені в протоколі: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Також зауважує, що апелянту не було видано направлення на проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, що свідчить про порушення процедури і спростовує факт вимоги пройти такий огляд у закладі охорони здоров'я.
Із відтвореного судом відеозапису вбачається, що в присутності двох свідків апелянту не пропонувалося пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, що є грубим порушенням вимог Інструкції, а також йому не було направлення на проходження огляду в медзакладі.
У поясненнях свідків також не зазначено, що водій відмовився від проходження огляду із застосуванням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу. Самі пояснення свідків носять шаблонний характер, заповнений бланк з їх підписами.
Суддя в своїй постанові посилається на відеозапис з бодікамер працівників поліції з яких вбачається, що апелянту неодноразово пропонувалося пройти огляд для виявлення стану наркотичного сп'яніння чи його відсутності в медичному закладі.
Однак, апелянт неодноразово, на всіх судових засіданнях наголошував, що після напередодні виявлених, висвітлених та доведених по всій країні злочинних діях серед поліцейських (Врадіївка, Кагарлик, Криве Озеро, Переяслав-Хмельницький), він побоявся сідати в одну машину з поліцейськими для направлення його до найближчого закладу охорони здоров'я. Також знайомі факти, коли поліцейські підкидували наркотики для підвищення показників своєї роботи.
Крім того, в процесі затримання транспортного засобу апелянта поліцейськими неодноразово виключалися відеокамери і в цей час пропонувалося зізнатися у споживанні заборонених наркотичних препаратів з посиланням на те, що за споживання відсутня відповідальність, тому не слід боятися в цьому признаватися.
Зауважує, що оглянуті в судовому засіданні відео не носять безперервний характер, що є також порушенням Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НП України від 03.02.2016 р. № 100.
Зауважує, що пройшов медогляд самостійно, висновок додав до матеріалів справи, однак суддя не звернув уваги на зазначені обставини, оскільки вважає, що медогляд ним пройдено на протязі двох годин, так як у висновку зазначено час огляду 22.10, а протокол складено о 20 годині 10 хвилин.
Просить постанову суду скасувати, а провадження по справі щодо його притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч.1 КупАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Заслухавши в судовому засіданні ОСОБА_4 , захисника Гончарова В.І., які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та аргументи скарги, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею ст. 280 КУпАП визначено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясовується, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. п. 2, 3, 7 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року за№1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння-порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці, (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п. п. 6, 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров'я і відповідають установленим МОЗ вимогам. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
З огляду на встановлені суддею суду першої інстанції обставини справи, які викладені в оскаржуваній постанові, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення повністю знайшла своє підтвердження під час судового розгляду і є доведеною, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
В судовому засіданні першої інстанції ОСОБА_1 заперечував свою провину і пояснив, що дійсно керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції, але в стані сп'яніння він не знаходився. Від огляду він відмовлявся, оскільки не хотів їхати з працівниками поліції, бо побоювався, що вони йому щось «підкинуть». Відразу після складення протоколу, він замовив таксі, та самостійно пройшов огляд у медичному закладі, де зафіксовано те, що він тверезий.
Так, незважаючи на невизнання ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення, вона підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про вчинення адміністративного правопорушення серія ДПР18 № 411254 від 31.05.2020 р. (а.с. 1); довідкою з «АДМІНПРАКТИКИ» (а.с.2); направленням на огляд водія з метою виявлення стану сп'яніння (а.с.3); письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а.с.4,5); рапортом поліцейського взводу 1 роти 1 батальону 3 УПП в Запорізькій області ДПП Храченко К. (а.с.6), а також переглянутим диску з відеозаписом, доданого до матеріалів протоколу про вчинення адміністративного правопорушення.
Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, що працівниками патрульної поліції було дотримано всіх вимог, визначених «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року № 1452/735 та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції» затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 року № 1376.
Дослідивши в судовому засіданні наведені докази суддя суду першої інстанції згідно до вимог ст. 252 КУпАП надав їм належну оцінку, перевіривши відповідно до ст. 251 КУпАП їх на предмет належності та допустимості, у зв'язку з чим вірно встановив фактичні обставини справи щодо наявності в діях ОСОБА_4 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При цьому суддею виконані вимоги ст. ст. 280, 283 КпАП України і повно, всебічно розглянуті всі обставини справи, дотримані вимоги щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення, викладені мотиви, на яких ґрунтується висновок суду про наявність в діях ОСОБА_4 складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Доводи апелянта щодо відсутності в діях ОСОБА_4 події та складу адміністративного правопорушення, не спростовують висновків судді, оскільки згідно протоколу про адміністративне правопорушення, останній порушив вимоги п.2.5 ПДР, який зобов'язує особу на вимогу робітника поліції пройти у встановленому законом порядку медичний огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Доводи апелянта з приводу того, що він від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів не відмовлявся є необґрунтованими, оскільки якщо поліцейський виявить у водія ознаки наркотичного сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, то він, має направити його для огляду до закладу охорони здоров'я, якому надано право на проведення такого огляду відповідно до ст. 266 КУпАП (пункт 12 розділу ІІ Інструкції № 1452/735).
Доводи апелянта з приводу того, що він в протоколі висловив незгоду з підозрою поліцейського; у протоколі не зазначав, що відмовляється від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, а суддя не звернув увагу на те, що у протоколі не сформульовано, який саме огляд і у який спосіб Апелянт має пройти на вимогу поліцейського, є також необґрунтованими, оскільки в протоколі у графі пояснення апелянтом зазначено лише «слова не є дійсними», з протоколом він був ознайомлений, міститься його підпис, в протоколі зазначено, що водій ОСОБА_1 , керуючи ТЗ ЗАЗ 1102 ЗНГ н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився в присутності двох свідків.
Таким чином, доводи апелянта про те, що йому є незрозумілим, в чому саме він обвинувачується водій є також необґрунтованими, оскільки згідно протоколу про адміністративне правопорушення, останній порушив вимоги п.2.5 ПДР, який зобов'язує особу на вимогу робітника поліції пройти у встановленому законом порядку медичний огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Доводи апелянта з приводу того, що його професійна діяльність пов'язана з виробництвом тротуарної плитки, безпосереднім контактом з речовинами (піском, цементом), які призводять до покрасніння очей та інших алергічних реакцій; саме після робочого часу, по дорозі додому з роботи; він був зупинений працівниками поліції з, начебто, ознаками наркотичного сп'яніння, є голослівними та не заслуговують на увагу, оскільки нічим не підтверджені.
Доводи апелянта з приводу того, що у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні відомості стосовного того, що водію пропонувалось на місці зупинки транспортного засобу провести огляд інспектором поліції із застосуванням технічних засобів, про що б він відмовився, внаслідок чого йому запропоновано пройти огляд в закладі охорони здоров'я; звертає увагу суду на те, що зазначену інформацію можуть підтвердити свідки, зазначені в протоколі: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , але у поясненнях свідків також не зазначено, що водій відмовився від проходження огляду із застосуванням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу; самі пояснення свідків носять шаблонний характер, заповнений бланк з їх підписами, є також необґрунтованими, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, а саме з письмових пояснень свідків ОСОБА_2 (а.с.4) та ОСОБА_3 (а.с. 5), ставити під сумнів які підстав не вбачається, встановлено, що обидва були свідками того, що ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі у лікаря нарколога у встановленому законом порядку, що також підтверджується відеозаписом на диску з камери патрульного поліцейського, доданого до матеріалів справи, де патрульний поліцейський звертає увагу на те, що присутні свідки. Зазначені пояснення є належними та допустимими, повністю узгоджуються між собою та сумнівів не викликають.
Доводи апелянта про те, що йому не було видано направлення на проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, що свідчить про порушення процедури і спростовує факт вимоги пройти такий огляд у закладі охорони здоров'я, є також необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи міститься направлення (а.с. 3), згідно якого ОСОБА_1 не був направлений до мед закладу у зв'язку з його відмовою, крім того, направлення, яке міститься в матеріалах справи, на огляд до установи КУ ЗОНД ЗОР, не спростовує факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння. У протоколі вказано, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду в медичному закладі у присутності двох свідків, зазначено також прізвища, ім'я та по батькові свідків, їхні адреси та наявні в протоколі підписи свідків.
Крім того, суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, а згідно п.8 вищевказаного Порядку, відповідно до якого у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду у закладі охорони здоров'я, поліцейський у присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення.
Аналіз положень пунктів 6 та 8 Порядку дає підстави стверджувати те, що направлення на проведення огляду видається водію, який виявив згоду на проведення такого огляду, але такої згоди, як свідчать матеріали справи та відеозапис з нагрудної відеокамери (відео реєстратора) поліцейського патрульної поліції, ОСОБА_1 , не надавав.
Доводи апелянта з приводу того, що в процесі затримання транспортного засобу апелянта поліцейськими неодноразово виключалися відеокамери і в цей час пропонувалося зізнатися у споживанні заборонених наркотичних препаратів з посиланням на те, що за споживання відсутня відповідальність, тому не слід боятися в цьому признаватися, є голослівними, не заслуговують увагу, оскільки нічим не підтверджуються.
Доводи апелянта з приводу того, що оглянуті в судовому засіданні відеозаписи не носять безперервний характер, що є також порушенням Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НП України від 03.02.2016 р. № 100, є також необґрунтованими, оскільки той зміст, який міститься на диску з нагрудної камери поліцейського є достатнім для того, щоб зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП.
Доводи апелянта з приводу того, що апелянт неодноразово, на всіх судових засіданнях наголошував, що після напередодні виявлених, висвітлених та доведених по всій країні злочинних діях серед поліцейських (Врадіївка, Кагарлик, Криве Озеро, Переяслав-Хмельницький), він побоявся сідати в одну машину з поліцейськими для направлення його до найближчого закладу охорони здоров'я; також знайомі факти, коли поліцейські підкидували наркотики для підвищення показників своєї роботи є також необґрунтованими, оскільки суд апеляційної інстанції погоджується с думкою суду першої інстанції, що ці доводи є надуманими, крім того, як законно та обґрунтовано зауважив суд першої інстанції, відеозаписом з бодікамери зафіксовано, що під час бесіди з поліцейськими ОСОБА_1 недовіру їм не висловлював, а натомість хотів пройти огляд наступного дня. Таким чином, обов'язок водія, встановлений п.2.5 ПДР України, ОСОБА_1 не виконав.
Доводи апелянта з приводу того, що він пройшов медогляд самостійно, висновок додав до матеріалів справи, однак суддя не звернув уваги на зазначені обставини, оскільки вважає, що медогляд ним пройдено на протязі двох годин, є також необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції надав оцінку вказаному висновку, в постанові суду зазначив, що огляд був проведений за відсутності поліцейських та більш ніж через 2 години з моменту встановлення підстав для його здійснення, азгідно із п. 8 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 водія направляють на обстеження до закладу охорони здоров'я і відповідно до п. 9 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 поліцейський забезпечує доставку водія до медичного закладу не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Крім того, в закладі охорони здоров'я огляд проводиться лікарем, згідно Розділу III Наказу МОЗ та МВС № 1452/735 від 09.11.15, в присутності поліцейського.
Отже, суд першої інстанції при вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 належним чином врахував та достатньо вмотивував обставини цього адміністративного правопорушення.
Що ж стосується інших доводів, наведених в апеляційній скарзі, то вони також не спростовують належності та допустимості наведених вище доказів та не містять в собі достатніх даних для висновку про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, в тому числі через його невідповідність нормам чинного законодавства, порушення яких призвело або могло призвести до неправильного застосування норм процесуального або матеріального права, як про це безпідставно зазначається в апеляційній скарзі.
Таким чином, апеляційні вимоги ОСОБА_1 щодо закриття справи про адміністративне правопорушення відносно нього на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, не можуть бути задоволені, оскільки, в апеляційному порядку перевірено, що водій ОСОБА_1 дійсно порушив вимоги п. 2.5 ПДР, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, постанова Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03 липня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 1 (один) рік, винесена з дотриманням вимог закону, тому підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03 липня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду В.М. Білоконев
Дата документу Справа № 337/2225/20