Постанова
Іменем України
14 липня 2020 року
м. Київ
справа № 567/594/16-ц
провадження № 61-47341св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 20 квітня 2018 року у складі судді Назарук В. А. та постанову Рівненського апеляційного суду від 09 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Бондаренко Н. В., Гордійчук С. О.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що нею та ОСОБА_2 у період шлюбу було придбано житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , земельну ділянку 0,25 га, кадастровий номер 5624282803:03:001:0034, яка призначена для будівництва та обслуговування вказаного житлового будинку, господарських будівель та споруд, та земельну ділянку площею 0,3026 га, кадастровий номер 5624282803:03:001:0035, яка призначена для ведення особистого селянського господарства та знаходиться по АДРЕСА_1 .
Вказувала, що майно набуте подружжям за час шлюбу належить їм на праві спільної сумісної власності та їх частки є рівними, проте відповідач чинить їй перешкоди у користуванні спільним майном.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд поділити зазначене майно, виділивши для неї по варіанту розподілу № 2 висновку № 170717/1_30 судової будівельно-земельно-технічної експертизи 3785/10000 частку домоволодіння, до складу якої входять зазначені на поверховому плані будинку кухня 1-2, площею 20,2 кв. м, жила кімната 1-3, площею 22,1 кв. м, надвірні будівлі та споруди: сарай (б2), 41% сараю (б3), і визнати за нею право власності на зазначені 3785/10000 частки житлового будинку та стягнути з ОСОБА_2 на її користь 52 272 грн в якості грошової компенсації різниці у вартості часток у розмірі 12,2% від ідеальної частки, а також провести поділ земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 5624282803:03:001:0034, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться у АДРЕСА_1 , виділивши їй по варіанту розподілу № 2 висновку №170717/1_30 судової будівельно-земельно-технічної експертизи земельну ділянку площею 1250 кв. м, яка має розміри по периметру за годинниковою стрілкою з північно-східного кута в метрах: 47,3-21,76 - по межі ділянки; 21,80-5,41-15,61-18,95-8,20-16,26 - по лінії розділу; 15,59-52,09 - по межі ділянки, і визнати за нею право власності на зазначену земельну ділянку площею 1250 кв. м та провести поділ земельної ділянки площею 0,3026 га, кадастровий номер 5624282803:03:001:0035, призначеної для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , виділивши їй по висновку №170717/1_30 судової будівельно-земельно-технічної експертизи земельну ділянку площею 1513 кв. м, яка має розміри по периметру за годинниковою стрілкою з північно-східного кута в метрах: 48,92-32,73 - по межі ділянки; 50,34 - по лінії розділу; 28,54 - по межі ділянки, і визнати за нею право власності на зазначену земельну ділянку площею 1513 кв. м.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 20 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 09 жовтня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Проведено поділ житлового будинку по АДРЕСА_1 , виділено ОСОБА_1 по варіанту розподілу № 2 висновку № 170717/1_30 судової будівельно-земельно-технічної експертизи 3785/10000 частку домоволодіння, до складу якої входять зазначені на поверховому плані будинку кухня 1-2, площею 20,2 кв. м, жила кімната 1-3, площею 22,1 кв. м, надвірні будівлі та споруди: сарай (б2), 41 % сарай (б3), і визнано за ОСОБА_1 право власності на зазначені 3785/10000 частки житлового будинку та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 52 272 грн в якості грошової компенсації різниці у вартості часток у розмірі 12,2 % від ідеальної частки.
Виділено ОСОБА_2 по варіанту розподілу № 2 висновку № 170717/1_30 судової будівльно-земельно-технічної експертизи 6215/10000 частку домоволодіння, до складу якої входять зазначені на поверхневому плані будинку коридор 1-1, площею 9,9 кв. м, комора 1-4, площею 23,1 кв. м, кладова 1-5, площею 10,0 кв. м, надвірні будівлі та споруди: погріб (Пг/А1), сарай (Б), сарай (б), сарай (б1), 59 % сарай (б3), сарай (В), колодязь (Г), вбиральна (Д) і визнано за ОСОБА_2 право власності на зазначені 3785/10000 частки житлового будинку.
Зобов'язано ОСОБА_1 влаштувати вхідний ганок біля приміщення 1-2, влаштувати дверний проріз з вулиці в приміщення 1-2 , утворити санвузол площею 3,8 кв. м шляхом розділення перегородками приміщення 1-2, утворити кухню площею 11,8 кв. м шляхом розділення перегородками приміщення 1-2, утворити коридор площею 7,6 кв. м, шляхом розділення перегородками приміщення 1-2, влаштувати дверний проріз між приміщеннями 1-1 та 1-3, замурувати дверний проріз між приміщеннями 1-2 та 1-3 з попереднім демонтажем дверей.
Зобов'язано ОСОБА_2 виконати необхідні роботи по переобладнанню будинку, а саме демонтувати частину перегородки між приміщеннями 1-1 та 1-5, утворити санвузол площею 3,8 кв. м шляхом розділення перегородкою приміщення 1-5, утворити кухню площею 7,1 кв. м шляхом розділення перегородкою приміщення 1-5 та 1-1, влаштувати віконний проріз в приміщенні 1-5, влаштувати віконні прорізи в приміщенні 1-4, провести опоряджувальні роботи в приміщенні 1-4, влаштувати підлогу в приміщенні 1-4, провести підшивку стелі в приміщенні 1-4 гіпсокартоном з подальшим шпатлюванням та фарбуванням.
Зобов'язано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 замурувати дверний проріз між приміщеннями 1-1 та 1-2 з попереднім демонтажем дверей, влаштувати розмежування окремих інженерних мереж та санітарно-технічних зручностей.
Проведено поділ земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 5624282803:03:001:0034, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , виділивши ОСОБА_1 по варіанту розподілу № 2 висновку №170717/1_30 судової будівельно-земельно-технічної експертизи земельну ділянку площею 1250 кв. м, яка має розміри по периметру за годинниковою стрілкою з північно-східного кута в метрах: 47,3-21,76 - по межі ділянки; 21,80-5,41-15,61-18,95-8,20-16,26 - по лінії розділу; 15,59-52,09 - по межі ділянки, і визнано за ОСОБА_1 право власності на зазначену земельну ділянку площею 1250 кв. м.
Виділено ОСОБА_2 по варіанту розподілу № 2 висновку №170717/1_30 судової будівельно-земельно-технічної експертизи земельну ділянку площею 1250 кв. м., яка має розміри по периметру за годинниковою стрілкою з північно-східного кута в метрах: 15,61-5,41 - по лінії розподілу; 35,32-29,19 - по межі ділянки; 16,26-8,20-18,95 - по лінії розділу, і визнано за ОСОБА_2 право власності на зазначену земельну ділянку площею 1250 кв. м.
Проведено поділ земельної ділянки площею 0,3026 га, кадастровий номер 5624282803:03:001:0035, призначеної для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , виділивши ОСОБА_1 по висновку №170717/1_30 судової будівельно-земельно-технічної експертизи земельну ділянку площею 1513 кв. м, яка має розміри по периметру за годинниковою стрілкою з північно-східного кута в метрах: 48,92-32,73 - по межі ділянки; 50,34 - по лінії розділу; 28,54 - по межі ділянки, і визнано за ОСОБА_1 право власності на зазначену земельну ділянку площею 1513 кв. м.
Виділено ОСОБА_2 по висновку №170717/1_30 судової будівельно-земельно-технічної експертизи земельну ділянку площею 1513 кв. м, яка має розміри по периметру за годинниковою стрілкою з північно-східного кута в метрах: 50,34 - по лінії розподілу; 30,64-52,01-28,54 - по межі ділянки, і визнано за ОСОБА_2 право власності на зазначену земельну ділянку площею 1513 кв. м.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що спірне майно було придбано сторонами під час шлюбу, а тому є спільною сумісною власністю позивача та відповідача, яке підлягає поділу.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким закрити провадження у справі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У листопаді 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верхового Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 16 квітня 2020 року № 11239/0/226-19 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 липня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судами попередніх інстанцій не надано оцінки щодо способу захисту цивільного права, обраного позивачем, оскільки вона не є власником спірного майна. Зазначає, що суди дійшли помилкового висновку про те, що ним було визнано позов ОСОБА_1 , оскільки він визнавав позов лише в частині розірвання шлюбу, але не в частині поділу майна. Також посилається на те, що предметом цієї справи є спір про поділ майна подружжя, що перебуває у спільній сумісній власності, проте суди ухвалили судові рішення, якими проводять поділ майна подружжя, не визначаючи ідеальні частки, а здійснюючи поділ майна в натурі з визнанням права власності на частки.
Також посилається на порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій під час розгляду справи та неврахування ними посвідченої нотаріально заяви ОСОБА_1 про відмову від своєї частки спірного майна.
Крім того, вказує, що розгляд справи в Рівненському апеляційному суді після передачі справи з Апеляційного суду Рівненської області відбувся неповноважним складом суду через порушення порядку визначення складу суду.
Відзив на касаційну скаргу сторонами не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Сторони перебували у шлюбі з 26 жовтня 2007 року, який рішенням суду під час розгляду даної справи розірвано.
За час перебування у шлюбі сторонами придбано майно, зокрема будинок та земельні ділянки.
Як вбачається з договорів купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та земельних ділянок від 13 грудня 2007 року, державного акту на право власності на земельну ділянку від 12 червня 2008 року, державного акту на право власності на земельну ділянку від 12 червня 2008 року, в період шлюбу ОСОБА_1 набуто житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться у АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,25 га кадастровий номер 5624282803:03:001:0034, призначену для будівництва та обслуговування зазначеного житлового будинку, господарських будівель та споруд, та земельну ділянку площею 0,3026 га кадастровий номер 5624282803:03:001:0035, призначену для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться у АДРЕСА_1 .
2 . Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Згідно частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. При тому, що не має значення, за ким зареєстровано таке майно, оскільки спільна сумісна власність розповсюджується на майно і у тому випадку, коли право власності на нього зареєстровано лише за одним з подружжя.
Статтею 63 СК України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Частиною першою статті 71 СК України визначено, що майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 27 червня 2017 року по справі було призначено судову будівельно-земельно-технічну експертизу.
Відповідно до висновку судової будівельно-земельно-технічної експертизи від 27 жовтня 2017 року № 170717/1_30 встановлено, що технічно можливим є 2 варіанти поділу житлового будинку з надвірними будівлями.
Відповідно до пункту 2.22 Державних будівельних норм України щодо житлових будинків визначено, що у квартирах повинні бути передбачені такі приміщення: житлові кімнати і підсобні приміщення - кухня, передпоків, санвузли, внутрішньоквартирні коридори, вбудовані комори, антресолі, літні приміщення тощо.
Враховуючи те, що варіант розподілу № 2 передбачає такий поділ житлового будинку, при якому будуть дотримані будівельні норми, а також зазначений варіант є єдиним варіантом поділу житлового будинку по лінії осі, перпендикулярній до АДРЕСА_1, при якому наявна можливість проведення добудов до житлового будинку та є єдиним з можливих варіантів поділу житлового будинку по лінії осі перпендикулярній як до АДРЕСА_1, так і до лінії поділу іншої спірної земельної ділянки - площею 0,3026 га кадастровий номер 5624282803:03:001:0035, призначеної для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться у АДРЕСА_1 , при якому довжина виділених кожному із співвласників земельних ділянок в місці їх прилягання одна до одної є найбільшою та становить відповідно 28,54 до 35,32 метра для одного співвласника та 28,54 до 21,76 метра - для іншого співвласника, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що такий є оптимальним для їх використання.
Таким чином, задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що набуте майно сторонами під час шлюбу, яке є спільною сумісною власністю подружжя, підлягає поділу, а обраний позивачем варіант такого поділу є найбільш ефективним згідно висновку судової будівельно-земельно-технічної експертизи від 27 жовтня 2017 року № 170717/1_30.
Доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій не надано оцінки способу захисту цивільного права, обраного позивачем, не можуть бути прийняті судом, оскільки позов стосується поділу майна подружжя, який було вирішено судами із застосуванням норм матеріального права, які підлягають застосування у вказаній категорії справ.
Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що суди помилково встановили, що ОСОБА_2 визнав позовні вимоги щодо поділу майна подружжя, є безпідставними, оскільки наведене не впливає на висновки судів та передбачене законом право позивача на половину майна, набутого під час перебування у шлюбі.
Доводи касаційної скарги про те, що відсутній предмет спору у зв'язку із наявністю нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 про відмову від своєї частки спірного майна, про що клопотав представник відповідача, не можуть бути прийняті касаційним судом, оскільки, подаючи вказану заяву до апеляційного суду, представник відповідача в порушенням вимог частини третьої статті 367 ЦПК України не надав доказів неможливості подання такої до суду першої інстанції.
Що стосується доводів касаційної скарги про те, що вказана справа розглядалась Рівненським апеляційним судом неналежним складом суду, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Як було встановлено під час розгляду касаційної скарги, згідно з підпунктом 3 пункту 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів»апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим законом.
Відповідно до пункту 8 розділу ХІІІПерехідних положень ЦПК Україниу редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах»ліквідовано Апеляційний суд Рівненської області та утворено Рівненський апеляційний суд, що включає Рівненську область, з місцезнаходженням у місті Рівному.
Відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Указ Президента України про переведення суддів до Рівненського апеляційного суду прийнятий 28 вересня 2018 року.
Рішенням зборів суддів Рівненського апеляційного суду від 02 жовтня 2018 року № 1 днем початку роботи Рівненського апеляційного суду визначено 03 жовтня 2018 року.
Вказаним рішенням зборі суддів також вирішено здійснити автоматичний розподіл прийнятих від Апеляційного суду Рівненської області цивільних справ та справ про адміністративні правопорушення між суддями Рівненського апеляційного суду з дотриманням вимог чинного законодавства щодо незмінності складу суду - шляхом передачі справ раніше визначеному судді в разі його переведення до новоутвореного суду. Якщо суддя не переведений до новоутвореного суду, такі справи передати на повторний авторозподіл, а у випадку колегіального розгляду слід здійснити заміну суддів в колегії.
Апеляційний суд Рівненської області припинив здійснення правосуддя 03 жовтня 2018 року.
03 жовтня 2018 року в газеті «Голос України» за № 185 опубліковано повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи Рівненського апеляційного суду.
З урахуванням вимог пункту 2.2.5 Положення про автоматизовану систему документообігу суду автоматизованою системою суду вказаній справі присвоєно номер провадження, необхідний для діловодства Рівненського апеляційного суду, а саме 22-ц/4815/37/18. Вказаний номер провадження містить індекс справи - «22-ц», код Рівненського апеляційного суду згідно затвердженого наказом ДСУ України від 28 вересня 2018 року № 484 Класифікатор судів - «4815», номер судової справи за порядком у поточному році у даному суді - «37» та рік реєстрації - «18».
Враховуючи те, що судді, визначені шляхом автоматичного розподілу у справі № 567/594/16-ц у ліквідованому Апеляційному суді Рівненської області, були переведені до новоутвореного Рівненського апеляційного суду, відповідно до рішення зборів суддів Рівненського апеляційного суду та вимог законодавства щодо незмінності складу суду було проведено розподіл справи раніше визначеному складу суду, про що сформовано відповідний протокол (а. с. 242, т. 2) із відміткою причин проведення неавтоматичного розподілу справ.
Відповідно до пункті першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий судовий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
З вказаної норми випливає, що однієї з гарантій справедливого судового розгляду є розгляд справи «судом, встановленим законом». Ця вимога, виходячи з практики Європейського суду з прав людини пред'являється, з одного боку, до суду як юрисдикційного органу, тобто визначає межі повноважень з точки зору правил предметної та суб'єктної, функціональної та територіальної юрисдикції, а з іншого, - до складу суду по конкретній справі. В останньому випадку мова йде про законність підстав участі конкретного судді під час розгляду справи (дотримання якісного та кількісного складу колегії суддів, способу та порядку призначення тощо).
Зазначена гарантія закріплена в статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.
Згідно з частинами першою - третьою, сьомою, восьмою статті 33 ЦПК України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених у частині другій статті 14 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.
Справа, розгляд якої відповідно до цього Кодексу здійснюється колегією суддів в обов'язковому порядку, розглядається постійною колегією суддів відповідного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою суддя-доповідач.
Персональний склад постійних колегій суддів визначається зборами суддів відповідного суду.
Невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач із складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у передбачених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.
Для кожної постійної колегії суддів збори суддів відповідного суду визначають резервних суддів строком на один рік.
Виходячи з того, що, починаючи з 03 жовтня 2018 року апеляційний суд Рівненської області припинив здійснення правосуддя і з цього дня розпочав роботу Рівненський апеляційний суд, до складу якого були переведені судді Ковальчук Н. М., Бондаренко Н. В., Гордійчук С. О., які від початку були визначені за допомогою автоматизованої системи розподілу справ для розгляду справи № 567/594/16-ц, у подальшому з числа цих суддів на підставі рішення зборів суддів Рівненського апеляційного суду від 02 жовтня 2018 року була утворена постійна колегія суддів № 1 судової палати з розгляду цивільних справ (основний склад - Хилевич С. В., Ковальчук Н. М., Бондаренко Н. М., резервні судді - Шимків С. С., Гордійчук С. О., Боймиструк С. В.), підстави для передачі справи для повторного автоматизованого розподілу справи були відсутні.
У зв'язку з наведеним доводи касаційної скарги щодо розгляду справи неповноваженим складом суду є безпідставними.
Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).
Отже, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій з дотриманням вимог статей 263-265, 382 ЦПК України повно, всебічно та об'єктивно з'ясували обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, вірно встановили правовідносини, що склалися між сторонами, й обґрунтовано задовольнили позов ОСОБА_1 .
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 20 квітня 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 09 жовтня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович