Ухвала
30 липня 2020 року
м. Київ
справа № 180/121/20
провадження № 61-11030ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Родрігес Наталія Аркадіївна, на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 червня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві,
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я в розмірі 180 000 грн без урахування податку з доходів фізичних осіб.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що він працював у відповідача 21 рік 5 місяців, в умовах впливу шкідливих факторів. Внаслідок неналежних умов праці, отримав професійне захворювання з діагнозом вібраційна хвороба, ХОЗЛ та туговухість. Відповідно до акта розслідування професійного захворювання від 11 листопада 2019 року, професійне захворювання виникло внаслідок наступних обставин: вібрація еквівалентний корегований рівень віброприскорення перевищував нормативні параметри і складав 81 дБ при нормі 76 дБ; важкість праці: маса вантажу, що підіймається та переміщується вручну складала 40 кг при нормі 30 кг, незручна робоча поза 57,3 % , при допустимому значенні 25 %; хімічні речовини: концентрація вмісту пилу 5,14 мг на м. куб., при нормі 2 мг; шум: рівень 92 ДБА, при нормі 80 ДБА (п.18 акта). Первинним оглядом МСЕК 10 грудня 2019 року йому було встановлено 65 % втрати працездатності та третю групу інвалідності за професійним захворюванням, 65 % втрати працездатності складається, з: 40 % - вібраційна хвороба, 20 % - ХОЗЛ, 5 % - туговухість. Внаслідок наведеного, він вимушений був тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури, та лікування. Вважає, що оскільки ним втрачена професійна працездатність у результаті професійного захворювання на підприємстві відповідача, йому спричинена моральна шкода. При цьому, відповідно до вимог частини першої статі 6, статті 13 Закону України «Про охорону праці» обов'язок створити безпечні умови праці покладено на роботодавця. У зв'язку з захворюванням було порушено та порушуються нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Постійно виникають складнощі у зв'язку загальною слабкістю, втомою, болями. Він не може повернутися до повноцінного способу життя, відчуває фізичні страждання, фізичну біль, обумовлену важкістю самопочуття та особливостями лікування, психологічний дискомфорт. Порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на його душевному та фізичному стані. За таких обставин, з боку роботодавця йому має бути відшкодована моральна шкода, завдана ушкодженням здоров'я, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав та продовжує зазнавати у зв'язку з ушкодженням здоров'я через професійні захворювання. У результаті професійних захворювань у стані його здоров'я виникли незворотні зміни, що свідчать про настання для нього негативних явищ (фізичних, душевних, соціальних). Враховуючи наведене, позивач просив позов задовольнити.
Марганецький міський суд Дніпропетровської області рішенням від 19 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 червня 2020 року, позов задовольнив частково. Стягнув з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 65 000 грн. В решті позову відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
24 липня 2020 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Родрігес Н. А., подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 червня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив змінити оскаржувані судові рішення в частині визначення розміру моральної шкоди із задоволенням позовних вимог в повному обсязі.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб обчислюється станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» передбачено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2020 року (на час подання касаційної скарги) - 2 102 грн.
Предметом позову у цій справі є стягнення моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я в розмірі 180 000 грн без урахування податку з доходів фізичних осіб, що станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100 = 210 200 грн).
Тому справа є малозначною в силу вимог пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України і окремого визнання її такою не потребує.
Касаційна скарга містить посилання на те, що справа становить значний суспільний інтерес, оскільки невизначеністю підстав для стягнення справедливого відшкодування моральної шкоди з роботодавців, які не забезпечують безпечних та здорових умов праці, внаслідок чого співробітники (позивачі) отримують встановлення втрати працездатності та відповідну групу інвалідності внаслідок професійного захворювання, що є доволі розповсюдженим явищем. А також, справа має виняткове значення для ОСОБА_1 , оскільки відповідно до статті 3 Конституції України життя та здоров'я людини є найвищою соціальною цінністю в Україні, а право на належні, безпечні і здорові умови праці гарантовано статтею 43 Конституції України, і саме внаслідок порушення такого права з боку відповідача, як роботодавця, позивач позбавлений можливості реалізації своїх професійних здібностей з метою заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає та на яку вільно погоджується, хоча таке його право гарантовано Конституцією України та закріплено у статті 2 КЗпП України.
Наведені заявником обставини не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, для висновку про те, що справа становить значний суспільний інтерес, оскільки доводи заявника полягають у його незгоді з наданою судами оцінкою зібраних у справі доказів та вказують на його особистий інтерес у цій справі, яка ознак особливого значення для суспільства не містить. Незгода заявника з оскаржуваними судовими рішеннями не є сама по собі обставиною, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення для учасника справи, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.
Посилання заявника в касаційній скарзі на те, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики з огляду відсутності правових позицій Верховного Суду щодо обставин та доказів на їх підтвердження, які мають враховуватися судами нижчих інстанцій при вирішенні справ щодо відшкодування працівнику моральної шкоди, завданої роботодавцем (його правонаступником) через невиконання ним обов'язку із забезпечення безпечних і здорових умов праці, що мало наслідком виникнення у ОСОБА_1 професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, а також те, що судами попередніх інстанцій проігноровано правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц та постанові Верховного Суду від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц, як на підставу касаційного оскарження судових рішень в цій справі, є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги, а тому самі по собі не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики, та не свідчить про наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Верховний Суд також врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявники не продемонстрували наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі «Azyukovska v. Ukraine» («Азюковська проти України») рішення від 09 жовтня 2018 року.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2020 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 24 червня 2020 року.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Родрігес Наталія Аркадіївна, на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 червня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. Ю. Зайцев
С. Ю. Бурлаков
Є. В. Коротенко