Ухвала
30 липня 2020 року
м. Київ
справа № 757/36412/17-ц
провадження № 61-10982ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Писаренко Олександр Олексійович, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про стягнення коштів,
У червні 2018 року ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_2 ) звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на свою користь суму авансового платежу від адвокатського гонорару за договором про надання правової допомоги в розмірі 4 000 доларів США, що еквівалентно 107 920 грн, та судовий збір у розмірі 1 079,20 грн.
Позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовано тим, що 03 лютого 2017 року між нею та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги в інтересах ОСОБА_3 . Відповідно до умов договору клієнт зобов'язаний сплатити гонорар адвокату в розмірі та в строк, погоджені між ними. Авансовий платіж у розмірі 10 000 доларів США, що визначається за курсом Національного банку України на час укладення договору - 100 доларів США, що еквівалентно 2 698,70 грн. На виконання умов договору відповідачем було сплачено лише 6 000 доларів США. Відповідач умов договору в повному обсязі не виконала. Враховуючи наведене, позивач просила позов задовольнити.
Печерський районний суд м. Києва рішенням від 19 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року, позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4 000 доларів США, що еквівалентно 107 920 грн. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 079,20 грн судового збору.
23 липня 2020 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Писаренко О. О., подала засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року (повний текст якої складено 23 червня 2020 року), в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб обчислюється станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» передбачено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2020 року (на час подання касаційної скарги) - 2 102 грн.
Предметом позову у цій справі є стягнення коштів у розмірі 4 000 доларів США, що еквівалентно 107 920 грн, та судового збору в розмірі 1 079,20 грн, що станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100 = 210 200 грн).
Тому справа є малозначною в силу вимог пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України і окремого визнання її такою не потребує.
Касаційна скарга містить посилання на те, що справа має виняткове значення для ОСОБА_1 , яка є одинокою матір'ю чотирьох малолітніх дітей, працює лікарем-рентгенологом у КНП «Дитяча клінічна лікарня № 7 Печерського району» з середнім щомісячним доходом на сім'ю 5 309 грн у січні-червні 2020 року. Отже, стягнення з ОСОБА_1 4 000 доларів США, що еквівалентно 107 920 грн, істотно усугубить її скрутне майнове становище і поставить під загрозу матеріальне утримання малолітніх дітей.
Наведені заявником обставини не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки незгода заявника з оскаржуваними судовими рішеннями не є сама по собі обставиною, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення для учасника справи, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.
Посилання заявника в касаційній скарзі на те, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також те, що судами попередніх інстанцій проігноровано правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц та постановах Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц та від 18 грудня 2019 року у справі № 522/17845/15-ц, та відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, як на підставу касаційного оскарження судових рішень в цій справі, не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики, та не свідчить про наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Верховний Суд також врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі «Azyukovska v. Ukraine» («Азюковська проти України») рішення від 09 жовтня 2018 року.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання заявника про зупинення дії рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Писаренко Олександр Олексійович, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про стягнення коштів.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. Ю. Зайцев
С. Ю. Бурлаков
Є. В. Коротенко