31 липня 2020 року справа №320/4004/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправною бездіяльність,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, в якому просить суд:
- бездіяльність Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (код ЄДРПОУ 20591492), що полягає у відмові здійснити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) виплату допомоги при народженні дитини, починаючи з 01 січня 2018 року, визнати протиправною;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (код ЄДРПОУ 20591492) виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) допомогу при народженні дитини, починаючи з 01 січня 2018 року.
В обґрунтування позову зазначив, що Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області відмовило йому у здійсненні виплат з підстав пропущення строків звернення, визначених п. 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. Тобто, в спірних правовідносинах неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі без проведення судового засідання.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач із заявою про призначення допомоги при народженні дитини звернувся до Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області після спливу законодавством встановленого строку, а саме 12 місяців з дня народження дитини. На підставі викладеного просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 15 серпня 2019 року № 3244-5000176982.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Донецьк у позивача народилась донька - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_2 , виданим Волноваським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.
У строк, передбачений діючим законодавством, позивач звернувся до управління соціального захисту населення Лиманської міської ради із заявою про призначення допомоги при народженні дитини та отримав її за період з 01.11.2016 по 31.12.2017р., що підтверджується листом управління соціального захисту населення Лиманської міської ради № 09вхК-33-6.2 від 13.12.2019р.
15 серпня 2019 року позивач став на облік в управлінні соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області та подав заяву про виплату допомоги при народженні дитини починаючи з 01.01.2018 року.
Листом від 10 січня 2020 року відповідач повідомив, що «відповідно до п.13 Порядку призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751 (із змінами) виплата допомоги поновлюється у разі, коли особа, що фактично здійснює догляд за дитиною звернулася протягом дванадцяти місяців після припинення виплати допомоги до органу, що призначив допомогу з письмовою заявою».
Вважаючи відмову у виплаті допомоги протиправною та такою, що порушує право дитини на отримання допомоги при народженні дитини, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами спору, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини справи та норми законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" визначає гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 3 Закону № 2811-ХII особі призначається державна допомога при народженні дитини.
Допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною (ч. 1 ст. 10 Закону № 2811-ХII).
Статтею 11 Закону № 2811-XII встановлено, що допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини.
На виконання зазначених положень Закону № 2811-XII прийнята Постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751 "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми" (далі - Порядок № 1751).
За пунктом 2 Порядку № 1751 призначення і виплата державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюються управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі створення) рад (далі - органи соціального захисту населення).
Отже, вищезазначеними нормами окреслено, що призначення і виплата допомоги при народженні дитини здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України органами соціального захисту населення України. Тобто, у даному випадку законодавство передбачає єдиний спосіб отримання такої допомоги: шляхом звернення до відповідного органу.
За приписами статті 6 Закону № 2811-ХII документи, необхідні для призначення державної допомоги сім'ям з дітьми, подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, самостійно.
Статтею 11 Закону № 2811-ХII встановлено, що допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.
За змістом п. 12 Порядку № 1751 допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.
У пункті 13 Порядку зазначено, що допомога при народженні дитини надається у розмірі, встановленому на дату народження дитини. Приписами Закону № 2811-ХII та Порядку № 1751 передбачено єдину підставу для відмови у призначені допомоги, а саме: у разі народження мертвої дитини, інших підстав для відмови в призначені допомоги законодавство не містить.
Водночас, вказаними нормами передбачені певні обмеження, що стосуються строку подання заяви про призначення виплати допомоги.
З огляду на матеріали справи, позивач повною мірою виконала вимоги, встановлені Законом для ініціювання розгляду питання про призначення допомоги, але пропустила встановлений Законом № 2811-ХII та Порядком № 1751 строк звернення, який обмежений періодом в 12 місяців з дня народження дитини.
Суд наголошує увагу на тому, що позивач з об'єктивних причин не мала змоги звернутися до відповідача у встановлені строки з відповідною заявою, оскільки всупереч своїй волі змушена була змінювати місце проживання внаслідок проведення на сході України бойових дій, переїзд на постійне місце проживання до підконтрольної території, де і отримала статус внутрішньо переміщеної особи разом з дитиною.
Вищенаведені причини пропуску строку звернення за призначенням допомоги є такими, що об'єктивно завадили вчасно звернутися за призначенням допомоги, адже проведення на сході України бойових дій є загальновідомими обставинами, що не потребують доказування.
Приписи Закону № 2811-ХII та Порядку № 1751 не містять випадків поновлення призначення допомоги у випадку пропуску дванадцятимісячного строку для звернення за її призначенням, водночас колегія суддів ураховує, що позов заявлений виключно в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення.
За приписами ч. 7 ст. 7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 8, ч. 1 ст. 13 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. З метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім'ях держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та іншими законами України.
Неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини. Існує необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, при врахуванні обставин, які завадили позивачці вчасно звернутись з заявою задля призначення допомоги при народженні дитини.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №226/317/17, від 22.01.2019 у справі № 303/2265/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
У рішенні від 16.05.2013 року по справі "Гарнага проти України" (заява № 20390/07) Суд зазначає, що сторони оспорюють те, чи ґрунтується обмеження права заявниці на законі чи на неправильному тлумаченні закону. На час подій чинними були різні положення (див. пункти 17, 20, 21 та 24 вище), що свідчить про те, що питання зміни по батькові не було визначено з достатньою чіткістю. Проте, навіть якщо існує суперечність стосовно правильного тлумачення закону, безперечним є те, що право особи на збереження свого імені, як і право на його зміну, визнається законодавством України. За ситуації майже повної свободи зміни імені або прізвища особи обмеження, накладені на зміну по батькові, не видаються належним чином та достатньою мірою мотивованими національним законодавством. Крім того, державними органами не було надано жодного обґрунтування позбавлення заявниці її права приймати рішення з цього важливого аспекту її приватного та сімейного життя, і таке обґрунтування не було встановлено жодним іншим способом. Оскільки державні органи не забезпечили балансу відповідних інтересів, про які йдеться (див. пункт 38 вище), вони не виконали своє позитивне зобов'язання щодо забезпечення права заявниці на повагу до її приватного життя. Відповідно Суд вважає, що у цій справі було порушення статті 8 Конвенції.
Таким чином, при вирішенні питання про застосування підзаконного нормативного акту, який підлягає застосуванню у спірних відносинах, необхідно зважати також на забезпечення справедливого балансу між обмеженнями, встановленими цим законодавством, та необхідністю дотримання прав, свобод та інтересів особи.
При цьому, у випадку наявності будь-якої правової колізій, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правовідносини, що стосуються інтересів дитини, з урахуванням положень статті 3 Конвенції "Про права дитини", пріоритети повинні надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Судом встановлено, що у строк, передбачений діючим законодавством, позивач звернувся до управління соціального захисту населення Лиманської міської ради із заявою про призначення допомоги при народженні дитини та отримав її за період з 01.11.2016 по 31.12.2017р., що підтверджується листом управління соціального захисту населення Лиманської міської ради № 09вхК-33-6.2 від 13.12.2019р.
Так, пунктом Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751, на який посилається відповідач, визначений розмір виплати допомоги та порядок її припинення. Абзацами двадцятим - двадцять сьомим, тридцятим пункту 13 Порядку передбачено, що:
Виплата допомоги припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відмови отримувача допомоги від виховання дитини;
нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини;
відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання, крім дітей, які народилися під час перебування матері в слідчому ізоляторі або установі виконання покарань за умови перебування дитини разом з матір'ю;
припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини;
перебування отримувача допомоги у місцях позбавлення волі за рішенням суду; смерті отримувача допомоги.
Виплата допомоги позивачу з вище вказаних підстав не припинялась, тому на нього не розповсюджуються вимоги щодо звернення за призначенням допомоги протягом 12-ти місяців з дня припинення.
Суд зазначає, що відповідач повинен керуватись пунктом 10 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, який передбачає, що допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання.
До того ж, пунктом 2 Порядку передбачено, що державна допомога сім'ям з дітьми призначається і виплачується громадянам України.
Призначення і виплата державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за зареєстрованим місцем проживання або місцем фактичного проживання заявника.
Як слідує з матеріалів справи 15 серпня 2019 року позивач став на облік в управлінні соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області та подав заяву про виплату допомоги при народженні дитини починаючи з 01.01.2018 року.
Зазначені обставини справи та норми законодавства приводять суд до висновку про протиправність бездіяльності Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (код ЄДРПОУ 20591492), що полягає у відмові здійснити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) виплату допомоги при народженні дитини, починаючи з 01 січня 2018 року.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн., отже такі понесені витрати підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (код ЄДРПОУ 20591492), що полягає у відмові здійснити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) виплату допомоги при народженні дитини, починаючи з 01 січня 2018 року.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (код ЄДРПОУ 20591492) виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) допомогу при народженні дитини, починаючи з 01 січня 2018 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) понесені судові витрати в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (код ЄДРПОУ 20591492).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Терлецька О.О.