29 липня 2020 рокуСправа № 280/4998/20
м. Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Семененко М.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Мелітопольського міського відділу Державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язання вчинити дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Мелітопольського міського відділу Державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро) (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
1) визнати протиправним та скасувати висновок №451/17.22-06-138 від 28.01.2020 року, винесений відповідачем про відмову у внесенні змін до актових записів.
2) зобов'язати відповідача внести виправлення в актові записи:
- №1417 від 22.09.1990 про шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у графі «національність нареченого» з «росіянин» на «німець»;
- №443 від 14.05.1993 про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у графі «національність чоловіка» з «росіянин» на «німець»;
- від 30.01.1998 про шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у графі «національність нареченого» з «росіянин» на «німець»;
- №189 від 02.02.1972 про народження позивача у графі "національність матері" з "росіянка" на "німкеня".
Відповідно до п.4 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Дослідивши матеріали позовної заяви, необхідно зазначити, що ч.1 ст.2 КАС України визначає завданням адміністративного судочинства справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п.1, 2 ч.1 ст.4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - спір, у якому: - хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
-хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або - хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
За змістом позовної заяви позивач вказує, що вказана в актових записах національність його матері «росіянка», а відповідно і його - «росіянин», не відповідає дійсності, оскільки в актових записах про шлюб батьків його матері вказано: батько-німець, мати-українка. Позивач звернувся до відповідача із заявою про внесення змін до актових записів (№1417 від 22.09.1990, №443 від 14.05.1993, №61 від 30.01.1998) щодо його національності, а саме просив змінити його національність у відповідних графах з «росіянин» на «німець». Крім того, просив внести зміни у актовий запис №189 від 02.02.1972 про народження позивача у графі "національність матері" з "росіянка" на "німкеня". Висновком відповідача від 28.01.2020 №451/17.22-06-138 відмовлено у внесенні відповідних змін.
Отже зміст спірних правовідносин становить незгода позивача з відмовою відповідача підтвердити факт належності позивача та його матері до національності "німець" шляхом внесення відповідних виправлень до актових записів цивільного стану, відмінних від існуючих.
Слід звернути увагу на те, що у справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану, зокрема і факт приналежності особи до тієї чи іншої національності.
Аналіз змісту позовної заяви та доданих до неї документів дозволяє дійти висновку, що позивач звернувся до суду для захисту права на забезпечення органом державної влади особистого немайнового права (ч.1 ст.273 Цивільного кодексу України) на відображення достовірної інформації про національність в актових записах, та не заявляє вимог про порушення відповідачем встановленої процедури при винесенні оскаржуваної відмови внести зміни до актових записів цивільного стану.
У позовній заяві відсутні доводи щодо неправомірності відмови відповідача, зокрема щодо додержання відповідачем процедури розгляду та прийняття оскаржуваного висновку. А вимога позивача про зобов'язання внести зміни до актового запису є похідною від вимоги встановити неправильність такого запису чи законності його відсутності.
Ураховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін у справі, даний спір не належить не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Вищенаведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.01.2019 у справі №807/45/17.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 року у справі №810/2732/18 сформульовано правовий висновок про те, що національна належність особи є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу. Таким чином, у зв'язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності цей спір не підлягає розгляду не лише в порядку адміністративного судочинства, а й у судовому порядку взагалі.
Згідно п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
У відповідності до усталеної практики Верховного Суду поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» в цьому випадку слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Відтак, у відкритті провадження у справі за цим позовом слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.170, 241, 243, 248 КАС України, суд,-
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Мелітопольського міського відділу Державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.5 ст.170 КАС України, повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Повне судове рішення складено та підписано 29.07.2020.
Суддя М.О. Семененко