про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову
31 липня 2020 року м. Ужгород№ 260/2643/20
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Десятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15), Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
30 липня 2020 року, ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Десятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора, якою просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Десятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 21 липня 2020 року про неуспішне проходження атестації начальником відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Закарпатської області Черничко Валерієм Валерійовичем; 2) зобов'язати уповноважену кадрову комісію з атестації прокурорів регіональних прокуратур та Офіс Генерального прокурора призначити ОСОБА_2 Валерію ОСОБА_3 новий час (дату) для проходження співбесіди (III етапу атестації).
Разом з позовною заявою, позивачем подано заяву про забезпечення позову, якою просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Десятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 21 липня 2020 року щодо неуспішного проходження ОСОБА_1 атестації.
Відповідно до статті 154 частини 1 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Приписами статті 154 частин 2, 3 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також немає необхідності для призначення її розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін. Відтак, розгляд поданої заяви проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
У зв'язку із наведеним, на підставі статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (в тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
В обґрунтування необхідності застосування вказаного виду забезпечення позову, позивач посилається на те, що рішення про неуспішність проходження атестації комісією нічим не обґрунтовано. Такий висновок суперечить всім висновкам таємних перевірок доброчесності, які позивач проходить щороку та які є позитивними. Всі ці документи наявні у членів комісії та не взяті ними до уваги через упереджене ставлення. Водночас з декларацій, розміщених на сайті НАЗК, видно, що ніякими особливими статками не володіє. Спеціально уповноваженим органом з питань запобігання корупції, яким є НАЗК, висновки щодо невідповідності його декларацій не складалися. Всі докази щодо його професійної компетентності, професійної етики та доброчесності йдуть в розріз упередженому та протиправному рішенню Десятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 21.07.2020, у зв'язку з чим він змушений його оскаржити. У даному випадку вважає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Десятої комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 21 липня 2020 року щодо неуспішного проходження ОСОБА_1 атестації, якраз перш за все захистить не тільки його права, а права безпосереднього роботодавця - Офісу Генерального прокурора, оскільки в подальшому не потребуватиме вчинення дій щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплати бюджетних коштів за час вимушеного прогулу. В разі прийняття рішення судом про задоволення позову, визнавши протиправним та скасувавши рішення Кадрової комісії, а також зобов'язавши кадрову комісію з атестації та Офіс Генерального прокурора призначити йому новий час (дату) для проходження співбесіди (ІІІ етапу атестації) взагалі унеможливить виконання рішення суду в частині зобов'язання Кадрової комісії з атестації та Офісу Генерального прокурора призначити новий час (дату) для проходження співбесіди (ІІІ етапу атестації). Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду у цій справі, унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів у разі задоволення судом позовних вимог, оскільки на підставі цього рішення можливе звільнення його із займаної посади та органів прокуратури.
Дослідивши подану позивачем заяву про забезпечення позову та наведені в ній підстави для вжиття відповідних заходів, додані зо заяви докази, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Нормами частини 1 статті 151 КАС України передбачені наступні види заходів забезпечення позову:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно з частиною 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).
Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.
У відповідності до частини 2 статті 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
ОСОБА_1 не надано жодних доказів на підтвердження того, що невжиття зазначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду; або що очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів заявника, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Також, суд зазначає, що в даному випадку така обов'язкова умова для забезпечення адміністративного позову, як "наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення", може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування всіх фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, що можливо при розгляді справи по суті.
Разом з тим, позивач просить забезпечити позов шляхом зупинення дії рішення Десятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 21 липня 2020 року щодо неуспішного проходження ОСОБА_1 атестації, однак саме рішення Десятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 21 липня 2020 року, яке є предметом оскарження у даній адміністративній справі, не додано позивачем ні до позовної заяви, ні до заяви про забезпечення позову. Як і не додано будь-яких інших доказів для підтвердження обґрунтованості поданої заяви про забезпечення позову у спосіб визначений позивачем.
Пленум Верховного Суду України у пункті 5 постанови № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" вказав, що у справах про захист трудових прав не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про звільнення позивача з роботи та зобов'язання відповідача й інших осіб не чинити перешкод позивачеві у виконанні ним своїх попередніх трудових обов'язків, оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі №800/521/17 дійшла до подібного висновку та зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом. У разі задоволення такої заяви позивача суд своєю ухвалою фактично подовжує правовідносини публічної служби для позивача, але ухвала суду про забезпечення позову не може бути підставою для виникнення та зміни таких правовідносин.
За таких підстав, без дослідження судом змісту оспорюваного рішення - позивачем не доведено існування обставин, вказаних у частині 2 статті 150 КАС України та у суду відсутні підстави стверджувати про протиправність рішення суб'єкта владних повноважень на даній стадії, оскільки визнання протиправним рішення Десятої кадрової комісії з атестації прокурорів про неуспішне проходження атестації буде свідченням розгляду справи по суті, що фактично є рівнозначним задоволенню позовних вимог. На переконання суду, подання адміністративного позову предметом якого є скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії не є єдиним та беззаперечним доказом очевидної ознаки протиправності такого рішення суб'єкта владних повноважень.
Згідно з статті 154 частини 5 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Проаналізувавши зазначені норми, дослідивши матеріали справи в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення даної заяви про забезпечення позову, з огляду на те, що на підтвердження своїх доводів, заявником не надано жодних доказів в обґрунтування даної заяви та достатніх доказів наявності очевидної протиправності рішення, дій та порушення прав, свободам та інтересів особи до ухвалення рішення в адміністративній справі та неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.
Таким чином, судом не вбачається можливість для використання законодавчо наданого йому права щодо вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись статтями 150-154, 243, 248 КАС України, суд
1. У задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Десятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
2. Ухвалу суду про відмову у забезпечення позову може бути оскаржено.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суд суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).
Суддя Т.В.Скраль