Іменем України
31 липня 2020 року справа № 927/289/20
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСІМА-РОСТ», вул. Козелецька, буд.24, офіс 10, м. Київ, 03065
e-mail vash_advokat@ukr.net
до Державного підприємства «Дослідне господарство «ІВАНІВКА» Інституту сільського господарства північного сходу Національної академії аграрних наук України, вул. Перемоги, буд.5, с. Іванівка, Борзнянський район, Чернігівська область,16433
електронна адреса відсутня
про стягнення 127014 грн. 98 коп.
Без виклику сторін
встановив:
До Господарського суду Чернігівської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «МАКСІМА- РОСТ» з позовом Державного підприємства «Дослідне господарство «ІВАНІВКА» Інституту сільського господарства північного сходу Національної академії аграрних наук України про стягнення заборгованості у сумі 33642 грн. 00 коп., пені у сумі 25867грн. 95коп., штрафу у сумі 33642грн. 00 коп., 36% річних у сумі 28264грн. 81 коп., інфляційних втрат у сумі 5598грн.22 коп., що утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного сторонами договору поставки засобів захисту рослин №10/05 від 10.05.2017.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.04.2020 відкрите спрощене позовне провадження у справі № 927/289/20 без повідомлення (виклику) учасників сторін.
Вказаною ухвалою відповідача повідомлено про те, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк (до 04.05.2020) без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Від відповідача на адресу суду надійшло письмове клопотання №66 від 28.04.2020 про відстрочення виконання рішення Господарського суду Чернігівської області у справі №927/289/20 до 01.08.2020 у разі задоволення позову та про зменшення розміру штрафних санкцій на 33642 грн. 00 коп.
В обгрунтування поданого клопотання про відстрочення виконання рішення та про зменшення розміру штрафних санкцій відповідач посилається на скрутне фінансове становище, оскільки основним видом діяльності підприємства є вирощування зернових культур, що носить сезонний характер, а тому прибутки підприємство зможе отримати лише після збору і реалізації врожаю зернових, тобто на кінець липня початок серпня 2020 року; наявність боргів з оплати податків та зобов'язаннях минулих років; відкриття виконавчих проваджень та арешт рахунків до повного погашення боргів. Стягнення суми боргу негайно призведе до втрати частини обігових коштів підприємства, негативно відобразиться на господарській діяльності та призведе до її призупинення. У частині клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій позивач посилається на ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 1, 2 ст. 233 господарського кодексу України. У підтвердження обставин перебування відповідача у важкому фінансовому стані надано копії постанов про відкриття виконавчих проваджень про стягнення з відповідача боргу та виконавчих зборів.
Від позивача на адресу суду надійшла заява від 06.05.2020, у якій позивач вказав про допущення технічної помилки у позовній заяві у періоді стягнення суми пені з 01.11.2017 по 01.03.2019, а потрібно з 01.11.2017 по 01.03.2020. Розрахунок нарахування пені позивачем вказаний вірно. У поданому клопотанні позивач не заперечує проти задоволення клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення у даній справі до 01.08.2020.
У зв'язку із встановленням карантину з 12.03.2020 на усій території України постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, для забезпечення процесуальних прав сторін та з метою об'єктивного дослідження обставин справи, а також на підставі приписів пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуалаьного кодексу України прийняття рішення судом відкладалося.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Дослідивши обставини справи, надані докази у їх сукупності, вислухавши присутнього під час судового розгляду справи представника позивача, суд встановив такі фактичні обставини.
10.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКСІМА-РОСТ» (позивач, постачальник) та Державним підприємством «Дослідне господарство «ІВАНІВКА» Інституту сільського господарства північного сходу Національної академії аграрних наук України (відповідач, покупець) укладено договір поставки № 10/05 засобів захисту рослин (а.с. 14-15), у відповідності до умов п. 1.1 якого у порядку та на умовах визначених цим договорм, постачальник зобов'язуєється поставити та передати у власність у зумовлено договором строки засоби захисту рослин (ЗЗР), що надалі іменується - «товар», а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та своєчасно оплатити його
Відповідно до п. 1.2 договору асортимент, ціна за одиницю товару, кількість, загальна вартість товару - зазначаються у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною договору.
Згідно із п.2.1 загальна ціна договору складається з суми вартості товару, що поставляється згідно видаткових накладних до договору, протягом терміну його дії.
Орієнтовна сума договору становить 300000 грн. (п.2.2).
Ціна за одиницю товару, кількість та асортимент товару узгоджується сторонами у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору (п. 2.3).
Пунктом 3.1 договору сторони встановили, що розрахунки за договором здійснюються у національній валюті України (гривні) шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний банківській рахунок постачальника.
Оплата за поставлений товар проводиться покупцем на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури (п.3.2).
Відповідно до п. 3.3 договору покупець має право провести розрахунок за товар на умовах 10 % (десяти) відсотків попередньої оплати від вартості товару з подальшою оплатою товару на умовах договору.
Як встановлено у п. 3.4 договору, повна оплата поставленого товару повинн бути здійснена покупцем не пізніше « 31.10.2017» (Остаточна дата розрахунку).
Доказом факту поставки товару є оформлені належним чином документи - видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, довіреність (п. 4.2. договору).
Відповідно до п.4.3 договору поставка товару здійснюється зі складу постачальника на склад покупця за домовленістю сторін. Адреса поставки товару зазначається у товарно- транспортній накладній.
Поставка товару у повному обсязі здійснюється у строк до 31.10. 2017 (п. 4.5 договору).
Пунктом 4.8. сторони визначили, що право власності на товар переходить в момент підписання видаткової накладної з одночасним прийманням за кількістю та якістю.
Відповідно до п. 10.1 договір набирає чинності з дня його підписання та скріплення печаткаи обох сторін і діє до 31.12.2017. Закінчення строку договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення неналежне виконання, яке мало місце під час дії договору. Сторона не звільняється від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язань, якщо такі обставии настали у період прострочення виконання зобов'язання.
На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на підставі видаткової накладної №РН-0000006 від 17.05.2017 на суму 33642 грн. 00 коп. (а.с. 16) та довіреності №77 від 17.05.2017 на отримання товару (а.с.17).
Накладна підписана з боку відповідача без зауважень та заперечень.
Факт отримання товару за вказаною накладною відповідачем у справі не спростовано.
Позивачем виставлено рахунок-фактуру №СФ-0000005 від 17.05.2017 на оплату 33642 грн. (а.с. 19).
Відповідач у порушення умов договору оплату за поставлений товар не здійснив, у зв'язку з чим має заборгованість на загальну суму 33642 грн.00 коп.
Заборгованість у розмірі 33642 грн.00 коп. заявлена до стягнення позивачем за даним позовом.
Пунктом 6.6. договору встановлено, що нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання зобо'язань за договором здійснюється без обмеження строку та відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України застосовується загальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу, процентів). При нарахування штрафних санкцій, передбачених договором, не застосовуються положення ч. 6. ст. 232 Господарського кодексу України. Строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, за не викланння або неналежне виконання зобов'язань за договором становить три роки.
Відповідно до п. 6.2 договору при порушені термінів оплати за договором покупець сплачує постачальнику, зокрема, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми боргу за кожень день прострочення; при порушенні термінів оплати більш 10 (десяти) календарних днів, покурець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 100 % від суми поставленного товару ( а.с. 14 оборот).
З посиланням на п. 6.2 договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за період прострочення обов'язку з оплати поставленого товару за період з 01.11.2017 по 01.03.2020 на суму 25867 грн. 95 коп. та штраф у розмірі 100 % від суми поставленного та неоплачено товару у розмірі 33642 грн.00 коп., що позивач обґрунтовує наявним у позовній заяві розрахунком (а.с. 2-3),
Відповідно до п. 6.5 договору у разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару, відповідно до ч. 2 ст 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості 36% річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати .
З посиланням на п. 6.5 договору та приписи ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем позивачем заявлено до стягнення з відповідача 36 % річних за невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару за період з 01.11.2017 по 01.03.2020 на суму 28264 грн. 81 коп. та інфляційні нарахування за період з 01.11.2017 по 01.03.2020 на загальну суму 5598 грн. 22 коп., відповідний розрахунок наявний у матеріалах справи (а.с. 3).
Відповідач у поданому клпотанні №66 від 28.04.2020 просив суд відстрочити виконання рішення суду до 01.08.2020 та зменшити розміру штрафних санкцій на 33642 грн. 00 коп.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Спір між сторонами даної справи виник у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язань з оплати одержаного за договором поставки засобів захисту рослин №10/05 від 10.05.2017 товару.
Договір №10/05 від 10.05.2017, що укладений сторонами у даній справі, за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт поставки обумовленого договором товару за видатковою накладною №РН-0000006 від 17.05.2017 на суму 33642 грн. 00 коп.
У визначений у 3.4 та 4.5 договору строк відповідач оплату за видатковою накладною №РН-0000006 від 17.05.2017 на суму 33642 грн. 00 коп. не здійснив, сума заборгованості склала 33642грн. 00 коп., що відповідачем у справі не спростовано.
Вказані обставини відповідачем у справ не спростовано.
З урахуванням викладеного вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 33642 грн. 00 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Внаслідок невиконання своїх зобов'язань за договором на підставі п. 6.2 позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за період прострочення обов'язку з оплати поставленого товару за період з 01.11.2017 по 01.03.2020 на суму 25867 грн. 95 коп. та штраф у розмірі 100 % від суми поставленного та неоплачено товару у розмірі 33642 грн.00 коп.
Як встановлено судом, позивачем невірно визначено визначений період нарахування пені.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
Таким чином, правомірним є нарахування пені за період прострочення з 01.11.2017 по 01.05.2018.
З урахуванням зазначених обставин судом здійснено перерахунок належної до стягнення суми пені.
За розрахунком суду стягненню з відповідача на користь позивача у справі підлягає пеня у розмірі 5161 грн. 51 коп.
Є обґрунтованою вимога позивача про стягнення з відповідача відповідно до пункту 6.2 договору штрафу у розмірі 100% від несплаченої суми у розмірі 33642 грн.00 коп., оскільки відповідачем було порушено договірні зобов'язання щодо вчасної оплати поставленого позивачем товару. Вказана вимога підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем з посиланням на п. 6.5 договору та приписи ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем позивачем заявлено до стягнення з відповідача 36 % річних за невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару за період з 01.11.2017 по 01.03.2020 на суму 28264 грн. 81 коп. та інфляційних нарахувань за період з 01.11.2017 по 01.03.2020 на загальну суму 5598 грн. 22 коп.
Наданий позивачем розрахунок вказаних нарахувань відповідає фактичним обставинам справи, а тому вимога про стягнення з відповідача 36% річних за невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару за період з 01.11.2017 по 01.03.2020 на суму 28264 грн. 81 коп. та інфляційних нарахувань за період з 01.11.2017 по 01.03.2020 на загальну суму 5598 грн. 22 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Судові витрати покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій на 33642 грн. 00 коп., посилаючись на важкий фінансовий стан підприємства.
В обгрунтування поданого клопотання зменшення розміру штрафних санкцій відповідач посилається на скрутне фінансове становище та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 1, 2 ст. 233 господарського кодексу України. У підтвердження обставин перебування відповідача у важкому фінансовому стані надано копії постанов про відкриття виконавчих проваджень про стягнення з відповідача боргу та виконавчих зборів.
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, суд зазначає таке.
Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначена стаття кореспондується зі ст. 233 ГК України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Судом вище вказувалось, що відповідно до п. 6.2 договору при порушені термінів оплати за договором покупець сплачує постачальнику, зокрема, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми боргу за кожень день прострочення; при порушенні термінів оплати більш 10 (десяти) календарних днів, покурець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 100 % від суми поставленного товару ( а.с. 14 оборот).
Надаючи оцінки вказаному пункту договору, судом враховано, що частиною 3 ст.6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Отже, за висновками суду, визначений сторонами у договорі поставки засобів захисту рослин №10/05 від 10.05.2017 розмір та порядок нарахування пені та штрафу у повному обсязі відповідає принципу свободи договору та є результатом волевиявлення обох сторін. Відповідачем договір підписано без будь-яких застережень.
Відповідачем не надано доказів поважності причини зменшення штрафу. Крім того, відповідач не сплатив повністю суму заборгованості під час розгляду справи ані повністю, ані частково. За таких обставин у суду відсутні підстави для висновку про доцільність та наявність правових підстав для зменшення суми штрафу.
Щодо зменшення пені суд зазначає про те, що пеня, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача не є надмірно великою у порівнянні з сумою боргу, а тому відсутні підстави для зменшення розміру пені.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.
Таким чином, позов підлягає задоволенню у частині вимог про стягнення з відповідач заборгованості у сумі 33642грн. 00 коп., пені у сумі 5161 грн. 51 коп., штрафу у сумі 33642 грн. 00 коп., 36% річних у сумі 28264 грн. 81 коп., інфляційних втрат у сумі 5598 грн. 22 коп.
Решта вимог у частині стягнення пені у сумі 20706 грн. 44 коп. задоволенню не підлягають.
Відповідачем подано клопотання про відстрочення виконання рішення суду до 01.08.2020.
Позивач щодо відстрочення рішення суду до 01.08.2020 не заперечував, але станом на дату прийняття судом рішення погоджена позивачем дата відстрочки виконання рішення втратила актуальність.
З урахуванням вищевикладених обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду до 01.08.2020.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «ІВАНІВКА» Інституту сільського господарства північного сходу Національної академії аграрних наук України, вул. Перемоги, буд.5, с. Іванівка, Борзнянський район, Чернігівська область,16433, код 00729853 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСІМА- РОСТ», вул. Козелецька, буд.24, офіс 10, м. Київ, 03065, код 35588088, заборгованості у сумі 33642 грн. 00 коп., пені у сумі 5161 грн. 51 коп., штрафу у сумі 33642 грн. 00 коп., 36% річних у сумі 28264 грн. 81 коп., інфляційних втрат у сумі 5598 грн. 22 коп., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 1759 грн. 32 коп. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. У решті позовних вимог у частині стягнення пені у сумі 20706 грн. 44 коп. відмовити.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення підписаний 31.07.2020.
Суддя М.О. Демидова