Іменем України
31 липня 2020 року справа № 927/291/20
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д, розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЛФІ-УКРАЇНА", вул. Березинська, 24-А, м. Дніпро, 49130
e-mail: gorec.o@dolphi.com.ua
до Фізичної особи-підприємця Данєвич Світлани Олексіївни, АДРЕСА_1
електронна адреса не відома
про стягнення 4911 грн. 12 коп.
Без виклику сторін
встановив:
Позивач звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 3153 грн. 99 коп., пені у сумі 894 грн. 65 коп. та 30% річних у сумі 862 грн. 48 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, що виникли на підставі договору поставки №36/ЧН від 01.12.2016.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 28.04.2020 відкрите спрощене позовне провадження у справі № 927/291/20 без повідомлення учасників сторін.
Вказаною ухвалою відповідача повідомлено про те, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк (до 25.05.2020) без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Від сторін заяв та клопотань не надійшло, відповідачем у встановлений судом строк відзив на позов не наданий, ухвалу суду від 27.03.2020 отримано уповноваженою особою відповідача, про що на поштовому повідомленні останньою проставлений підпис, що підтверджено поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення №1560003484610 від 27.03.2020. З огляду на наведене відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі та про право подати відзив на позовну заяву.
Відповідач не повідомляв суд про намір подати відзив на позовну заяву у більш тривалий строк згідно положень п. 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч.8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.
Відповідно до положень ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У зв'язку із встановленням карантину з 12.03.2020 на усій території України постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, для забезпечення процесуальних прав сторін та з метою об'єктивного дослідження обставин справи, а також на виконання вимог пункту 4 Прикінцевих Положень Господарського процесуального кодексу України прийняття рішення судом відкладалося.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів. Відповідач не скористався правом подання до суду відзиву на позовну заяву, позивачем додаткових пояснень до суду подано не було.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
01.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОЛФІ - УКРАЇНА" (постачальник, позивач) та фізичною особою-підприємцем Данєвич Світланою Олексієвною (покупець, відповідач) укладено договір поставки №36/ЧН (далі - договір), відповідно до умов п.1.1 якого у порядку та на умовах визначених договором постачальник зобов'язується поставляти непродовольчі товари (надалі - товар) відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість (а.с. 8-10).
Предметом даного договору є товари, що визначені у відповідних супровідних документах (видаткових, товарно-транспортних накладних тощо), які є невід'ємною частиною договору (п. 1.2).
Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної накладної, яка засвідчує момент передачі товару, якщо інший порядок переходу права власності на товар від постачальника до покупця не визначений сторонами ( п.1.3).
Згідно із п. 1.6 загальна ціна договору складає загальну суму усіх поставок за договором.
Асортимент, найменування та ціна товарів зазначаються постачальником у прайс-листі і можуть змінюватись постачальником протягом дії даного договору ( п.1.7).
Відповідно до п. 2.1 договору постачальник здійснює постачання товару, а покупець приймає та оплачує товар за цим договором окремими партіями.
Кількість товару у кожній партії товару визначається виходячи з усної чи письмової заявки покупця та наявності товару у постачальника на момент отримання заявки, і вказується у первинних документах, які підтверджують передачу товару (товарно-транспортні накладні, видаткові накладні) і які мають силу специфікації ( п.2.2).
Як зазначено у п. 2.3 договору, передача товару за договором здійснюється у місці, щодо якого досягнуто усної або письмової домовленості між сторонами і оформлюється відповідною накладною. Постачання товару до місця передачі товару здійснюється за рахунок постачальника або покупця, в залежності від домовленості сторін.
Постачальник здійснює постачання кожної партії товару на умовах DDP (Інкотермс 2010), за умови виконання покупцем умов щодо порядку розрахунків визначених розділом 4 договору ( п.2.4).
Згідно із п.3.1 договору асортимент кожної окремої товару визначається виходячи з асортименту товару за договором, усної чи письмової заявки покупця та наявності його у постачальника на момент отримання заявки.
Відповідно до п. 4.1 договору ціна на кожне найменування товару за договором визначається виходячи з відпускних встановлених цін встановлених постачальником на момент отримання заявки покупця та вважається остаточно узгодженою у розмірі вказаному у документах, що підтверджують передачу товару (видаткові, товарно-транспортні накладні).
Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в національній валюті України (у гривнях) у безготівковому порядку шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточних рахунок постачальника ( п.4.2 договору).
У п. 4.4 договору сторони передбачили, що покупець сплачує 100 % вартості кожної партії товару на протязі 30 (тридцяти) календарних днів з моменту його отримання. Факт отримання товару підтверджується видатковою, товарно-транспортною накладною, підписаною сторонами.
Відповідно до п. 6.1 договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на те сторонами і діє до 31.12.2017, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором, в тому числі і до нарахування неустойки за цим договором. Сторони домовилися, що у випадку, якщо кожна із сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії даного договору не повідомить другу сторону про припинення його мов (розірвання), договір вважається автоматично пролонгованим на наступний рік на тих же умовах.
Згідно із п. 6.5 договору зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін.
31.12.2018 сторонами укладено додаткову угоду до договору поставки №36/ЧН від 01.12.2016, відповідно до якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31.12.2019 на тих самих умовах (а.с. 11).
Як зазначив позивач у позовній заяві, останній свої зобов'язання за договором поставки виконав у повному обсязі, поставивши відповідачеві товар на загальну суму 26450 грн. 99 коп.
Також позивач вказав, що отриманий товар відповідачем сплачений частково на загальну суму 23297 грн.00 коп., решта вартості товару у сумі 3153 грн. 99 коп. відповідачем сплачена не була.
До матеріалів справи позивачем додані видаткові накладні, у яких вказаний кінцевий строк оплати товару, а саме: №ДУЦ74692 від 27.02.2019 на суму 1017 грн. 23 коп. - строк оплати 29.03.2019; №ДУЦ107225 від 25.03.2019 на суму 2152 грн. 88 коп. - строк оплати 24.04.2019 (а.с. 12,13).
Видаткові накладні підписані з боку відповідача - ОСОБА_1 без зауважень та заперечень.
Факт отримання товару за вказаними накладними відповідачем у справі не спростовано.
Позивач вказав, що відповідачем за видатковою накладною №ДУЦ107225 від 25.03.2019 на суму 2152 грн. 88 коп. частково сплачено за отриманий товар на суму 16 грн. 12 коп., заборгованість склала 2136 грн. 76 коп. За видатковою накладною №ДУЦ74692 від 27.02.2019 відповідач не розрахувався, заборгованість склала 1017 грн. 23 коп.
Заборгованість у розмірі 3153 грн. 99 коп. (2136, 76 + 1017,23) заявлена до стягнення позивачем за даним позовом.
Відповідно до п. 5.4 договору якщо заборгованість покупця перед постачальником триває більше 2-х місяців покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу. При цьому нарахування пені за цим пунктом договору починається від самого першого дня прострочення покупця перед постачальником. Сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов?язання припиняється через рік від дня, коли зобов?язання мало бути виконано відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України.
З посиланням на п. 5.4 договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за період прострочення обов'язку з оплати товару за період з 29.03.2019 по 13.03.2020 на суму 306 грн. 85 коп., з 25.04.2019 по 13.03.2020 на суму 587 грн. 80 коп., що разом складає 894 грн. 65 коп. В обґрунтування заявлених до стягнення сум, позивачем наведені відповідні розрахунки (а.с. 2-3).
Пунктом 5.3 передбачено за порушення строку оплати товарів покупець сплачу постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30 % річних від суми заборгованості відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
З посиланням на п. 5.3 договору та приписи ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем позивачем заявлено до стягнення з відповідача 30 % річних за невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару за період з 29.03.2019 по 13.03.2020 на суму 293 грн. 46коп., з 25.04.2019 по 13.03.2020 на суму 569 грн. 02 коп. ( разом 862 грн.49 коп.), відповідний розрахунок наявний у матеріалах справи (а.с. 2).
Відзиву на позов відповідач не надав.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Спір між сторонами даної справи виник у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язань з оплати одержаного за договором поставки №36/ЧН від 01.12.2016 товару.
Договір від 01.12.2016 №36/ЧН, що укладений сторонами у даній справі, за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт поставки обумовленого договором товару за видатковими накладними №ДУЦ74692 від 27.02.2019 на суму 1017 грн. 23 коп., №ДУЦ107225 від 25.03.2019 на суму 2152 грн. 88 коп., що разом складає 3170 грн. 11 коп.
Матеріали справи не містять доказів наявності у відповідача заперечень щодо кількості поставленого за накладними товару.
У порушення умов п. 4.4 договору та у визначений у видаткових накладних строк відповідач оплату за отриманий товар здійснив частково на суму 16 грн.12 коп., сума заборгованості склала 3153 грн. 99 коп.
Вказані обставини відповідачем у справ не спростовано.
З урахуванням викладеного вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 3153 грн. 99 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором на підставі пункту 5.4 позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за період прострочення обов'язку з оплати поставленого товару за період з 29.03.2019 по 13.03.2020 на суму 306,85 грн., з 25.04.2019 по 13.03.2020 на суму 587,80 грн., з що загалом складає 894 грн. 65 коп.
Як встановлено судом, позивачем невірно визначено початок періоду прострочення (періоду нарахування пені) за період, починаючи з 29.03.2019, оскільки у видатковій накладній №ДУЦ74692 від 27.02.2019 на суму 1017 грн. 23 коп. зазначено строк оплати 29.03.2019, тобто прострочення оплати товару почалось 30.03.2019.
Таким чином, правомірним є нарахування пені за період прострочення з 30.03.2019 по 13.03.2020.
З урахуванням зазначених обставин судом здійснено перерахунок належної до стягнення суми пені.
За розрахунком суду стягненню з відповідача на користь позивача у справі підлягає пеня за період з 30.03.2019 по 13.03.2020 у сумі 305 грн. 90 коп.
Розрахунок суми пені за період з 25.04.2019 по 13.03.2020 на суму 587,80 грн. є обґрунтованим, а вимога про її стягнення є такою, що підлягає задоволенню.
В решті вимог про стягнення пені слід відмовити за необґрунтованістю.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 30% річних за період прострочення оплати заборгованості за період з 29.03.2019 по 13.03.2020 на суму 293,46 грн., 25.04.2019 по 13.03.2020 на суму 569,02 грн., що загалом складає 862 грн. 48 коп.
Позивачем необґрунтовано визначено період нарахування 30% річних за період з 29.03.2019 по 13.03.2020.
З урахуванням визначеного судом початку періоду прострочення - 30.03.2019, стягненню з відповідача на користь позивача у справі за розрахунком суду підлягають 30% річних у загальному розмірі 861 грн. 48 коп.
В решті вимог про стягнення 30% річних слід відмовити за необґрунтованістю.
Таким чином, позов підлягає задоволенню у частині вимог про стягнення суми боргу у сумі 3153 грн. 99 коп., пені у сумі 893 грн. 70 коп. та 30 % річних у сумі 861 грн. 48 коп.
Судові витрати покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Данєвич Світлани Олексіївни, АДРЕСА_1 , код ІПН НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЛФІ-УКРАЇНА",вул. Березинська, 24-А, м. Дніпро, 49130, ідентифікаціний код юридичної особи 37068787, заборгованість у сумі 3153 грн. 99 коп., пеню у сумі 893 грн. 70 коп., 30 % річних у сумі 861 грн. 48 коп. та судовий збір у розмірі 2101 грн. 16 коп. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. У решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення підписаний 31.07.2020.
Суддя М.О. Демидова