Іменем України
31 липня 2020 року справа № 927/238/20
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д., розглянувши матеріали справи за позовом Фізичної особи-підприємця Щекатуріної Любов Миколаївни,
АДРЕСА_1 -АДРЕСА_2
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Італтекс Меріно", вул. Івана Мазепи, буд. 66, м. Чернігів, 14014
електронна адреса відсутня
про стягнення 113082 грн. 10 коп.
Без виклику сторін
До Господарського суду Чернігівської області звернулась фізична особа-підприємць Щекатуріна Любов Миколаївна з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Італтекс Меріно" про стягнення заборгованості у сумі 110040 грн. 00 коп., 3% річних у сумі 1874грн. 37 коп., інфляційних втрат у сумі 1167грн. 73 коп., що утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачами умов укладеного сторонами договору транспортного експедування №128 від 19.08.2019.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.03.2020 відкрите спрощене позовне провадження у справі № 927/238/20 без повідомлення учасників сторін.
Вказаною ухвалою відповідача повідомлено про те, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк (до 22.04.2020) без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.03.2020 виправлено описку, допущену у вступній частині ухвали Господарського суду Чернігівської області від 27.03.2020 у справі № 927/238/20, зазначено належну суму, заявлену позивачем до стягнення.
Від сторін заяв та клопотань не надійшло, відповідачем у встановлений судом строк відзив на позов не наданий, ухвалу суду від 27.03.2020 про виправлення описки отримано 31.03.2020, що підтверджено поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення №1401402046153 від 30.03.2020.
Таким чином, відповідач повідомлени про відкриття провадження у даній справі та наявність судоовго спору із позивачем щодо заявленої до стягнення суми.
03.04.2020 на адресу Господарського суду Чернігівської області підприємством зв'язку повернуто поштове відправлення, а саме ухвала суду від 27.03.2020 про відкриття провадженн у справі, надіслана судом відповідачу за даним позовом, із зазначенням причини повернення: "інші причини, що не дали змоги виконати обов?язки щодо пересилання поштового відправлення".
Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18).
Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденціїї (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 44/227-б).
Враховуючи викладене вище, а також отримання відповідачем ухвали від 27.03.2020 про виправлення описки, направлення судом ухвали на офіційну адресу відповідача у справі та повернення вказаної ухвали із відміткою поштового відділення "інші причини, що не дали змоги виконати обов?язки щодо пересилання поштового відправлення", суд доходить висновку про належне повідомлення учасника судового процесу про порушення провадження у справі та строки для подання відзиву.
Відповідач не скористався правом подання до суду відзиву на позовну заяву. Також відповідач не повідомляв суд про намір подати відзив на позовну заяву у більш тривалий строк згідно положень п. 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч.8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.
Згідно положень ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У зв'язку із встановленням карантину з 12.03.2020 на усій території України постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, для забезпечення процесуальних прав сторін та з метою об'єктивного дослідження обставин справи, а також внаслідок вдісутності відзиву вдіповідача на позовну заяву в силу п. 4 Перехідних полоень Господарського процесуального кодексу України прийняття рішення судом відкладалося.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
19.08.2019 між фізичною особою-підприємцем Щекатуріною Л.М.(експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Італтекс Меріно" (клієнт) укладено договір транспортного експедування №128 (далі - договір) (а.с. 15-17), відповідно до п. 1.1 якого експедитор зобов'язується від свого імені і за рахунок коштів клієнта здійснювати комплекс робіт з організації перевезень вантажів автомобілями у міських, міжміських і міжнародних сполученнях, фрахтуючи для цих цілей автотранспорт третьої сторони - перевізника, а клієнт оплачує ці послуги.
Відповідно до п. 1.2 договору експедитор організовує перевезення вантажів клієнта відповідно до міжнародних Конвенцій, законодавчих нормативних актів України, а так само з урахуванням правил і вимог країн, через території яких здійснюються перевезення.
Пунктом 2.1 договору сторони визначили, що експедитор зобов'язаний виконувати доручення клієнта з вантажних автоперевезень з належною якістю та в установлені терміни відповідно до його транспортних заявок.
Відповідно до п. 3.1 договору клієнт зобов'язаний своєчасно направляти експедитора (не пізніше ніж за 48 годин для організації міжміського (міжнародного) перевезення і не пізніше ніж за 12 годин для організації місцевого перевезення). Заявки на надання транспортних засобів, підписані відповідальними особами і завірені печаткою із зазначенням: адрес завантаження/розвантаження автомобіля, контактних телефонів відповідальних осіб на місцях завантаження / розвантаження, дати навантаження, найменування і ваги вантажу, типу рухомого складу і інших відомостей для організації конкретного перевезення.
Згідно із п.3.4 договору клієнт зобов'язаний своєчасно сплачувати вартість перевезення і послуги експедитора відповідно до договору та інших умов, зазначених у заявці.
Відповідно до п. 6.1 договору платежі за послуги експедитора з експедирування здійснюються за договірними цінами, у терміни і на умовах узгоджених у заявці-додатку, яка є невід'ємною частиною договору. Платою експедитору є кошти, сплачені клієнтом експедитору за виконання договору транспортного експедирування. В оплату експедитора не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору, на оплату зборів (обов'язкових платежів), які оплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.
Пунктом 6.2 договору сторони передбачили, що оплата здійснюється на підставі рахунків експедитора у строки, вказані у заявці.
Оплату послуг перевізника експедитор здійснює самостійно з коштів клієнта. За окремою домовленістю клієнт може здійснювати оплату послуг перевізника і експедитора окремо (п. 6.3 договору).
Як зазначено у п. 6.7 договору здача-приймання послуг за договором підтверджується актом-звітом, підписаним сторонами, із зазначенням загальної суми послуг, що включає вартість послуг експедитора.
Всі претензії, що виникають з договору, пред'являються протягом двох місяців після виникнення підстави для їх пред'явлення. Датою пред'явлення претензії вважається дата штемпеля поштового відомства про прийняття листа. Сторона, яка отримала претензію, зобов'язана розглянути її і відповісти по суті (підтвердити згоду на повне або часткове її задоволення або повідомити про повну або часткову відмову у її задоволенні) не пізніше одного місяця з дати отримання претензії, якщо інша дата не вказана у претензії (п. 7.2-7.3 договору).
Відповідно до п. 9.1 договір діє з моменту його підписання сторонами протягом одного року. У разі відсутності письмового звернення будь- якої із сторін за 30 днів до закінчення терміну договір вважається подовженим на наступний термін. Зміни і доповнення до договору вносяться у письмовому вигляді, підписані уповноваженими представниками сторін та завірені відбитком печатки.
Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке сталося у період дії договору. Договір може бути розірваний за домовленістю сторін. І він є таким з моменту правильного оформлення додаткової угоди до договору (п. 9.2, 9.3 договору).
На виконання умов договору сторонами у справі було підписано заявку №19 від 19.08.2019, відповідно до умов якої, експедитор від імені та за рахунок замовника (вантажовідправника, вантажоотримувача або їх уповноважених осіб) доручає виконавцю, а виконавець власними силами або із залученням третіх осіб зобов'язується виконати перевезення вантажу на таких умовах: Замовник - ТОВ «Італмекс Меріно»; експедитор - ФОП Щекатурині Л .М. ; маршрут : Чернігів (Україна) - Ашхабал (Туркменистан); кількість, тип, габарити транспорта, державний номер: 1 ам тент 86 м кв, МАН НОМЕР_2\НОМЕР_3 НОМЕР_4, водій ОСОБА_1; адреса відвантаження: Україна, м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 66 (КСК «Чексил»); адреса розвантаження:м. Ашхабад, вул. 2097 (Душанбинський)2-й пр. д.2; дата та час загрузки: 20.08.2019; супровідні документи: СМR, TIR; найменування вантажу: рулони тканини 18 тон.; фрахт ставкаавтомашина: 132000 грн. 00 коп., безготівкова форма сплати після розвантаження автомобіля; строк доставки вантажу: + - 10 днів з дня відвантаження (а.с. 18).
Для виконання перевезення вантажу за заявкою №19 від 19.08.2019 між позивачем (експедитор) та ФОП Бондаренко В.С. (перевізник, виконавець) укладено договір - заявку на перевезення вантажу №16\01 від 16.08.2019 (а.с. 19).
В свою чергу, ФОП Бондаренко В.С. як експедитор уклав з Приватним підприємством «КВМ-Транс» як перевізником/виконавцем договір-заявку на перевезення вантажу №16\01 від 16.08.2019 (а.с. 20).
На виконання умов договору №128 від 19.08.2019 та заявки №19 від 19.08.2019 позивачем надано послуги з організації перевезення вантажу, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) А№752534, відповідно до якої вантаж передано одержувачу 31.08.2019, що підтверджено печаткою та підписом відповідальної особи. Претензій щодо якості перевезення не надходило (а.с.21).
02.09.2019 між ФОП Щекатуріною Л.М. та ТОВ «Італтекс Меріно» підписано акт надання послуг №164 на суму 132000 грн. 00 коп., а також позивачем виставлено рахунок на оплату №164 на суму 132000 грн. 00 коп.(а.с.22-23).
Відповідач у порушення умов договору та заявки за надані послуги з перевезення вантажу розрахувався частково у загальній сумі 90000 грн. 00 коп., що підтверджено платіжним дорученням №4022 від 30.09.2019 на суму 85000 грн. 00 коп, №942 від 03.12.2019 на суму 5000 грн. 00 коп. (а.с. 26-27).
Заборгованість відповідача за заявкою №19 від 19.08.2019 склала 42000 грн. 00 коп.
Також на виконання умов договору №128 від 19.08.2019 сторонами у справі було підписано заявку №01\10-1 від 01.10.2019, відповідно до умов якої експедитор від імені та за рахунок замовника (вантажовідправника, вантажоотримувача або їх уповноважених осіб) доручає виконавцю, а виконавець власними силами або із залученням третіх осіб зобов'язується виконати перевезення вантажу на таких умовах: Замовник - ТОВ «Італтекс Меріно»; експедитор - ФОП Щекатурині Л.М. ; маршрут: Чернігів (Україна) - Ашхабад (Туркменістан); кількість, тип, габарити транспорта, державний номер: 1 ам тент 86 м кв, ДАФ НОМЕР_5\НОМЕР_6, водій ОСОБА_2 ; адреса відвантаження: Україна, м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 66 (КСК «Чексил»); адреса розвантаження: м. Ашхабад, вул. 2097 (Душанбинський)2-й пр. д.2; дата та час загрузки: 03.10.2019; супровідні документи: СМR, TIR; найменування вантажу: рулони тканини 18 тон.; фрахт ставкаавтомашина: 68040 грн. 00 коп.; строк доставки вантажу: + - 10 днів з дня відвантаження (а.с. 30).
Строк оплати за вказаною заявкою сторонами не встановлений.
Вказані обставини відповідачем у справі не спростовано.
За доводами позивача, 25.09.2018 між ФОП Щекатуриною Л.М. та резидентом Туреччини «Suntek Mekanik Insaat Ins. Malz. Elekt. Muhen. Gida Tekstil San. Ve. Tic. LTD Sti.» укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг №97, у якому було визначено загальні умови надання послуг.
У рамках договору №97 від 25.09.2018 позивачем з турецьким замовником 01.10.2019 було підписано заявку №01/10 від 01.10.2019 з аналогічними умовами до заявки №01\10-1 від 01.10.2019 до договору №128 від 19.08.2019, тільки у розділі фрахт ставкаавтомашина зазначено: 2700 дол. безготівковий розрахунок (оплата комісії за платіж за рахунок відправника) 100% передоплата за завантаженнюям автомобіля. (а.с. 28).
Позивач у позовній заяві вказав, що обидві заявки (№01/10 від 01.10.2019 до договору №97, №01\10-1 від 01.10.2019 до договору №128) стосувалися одного й того самого перевезення товару, причому кожен із замовників мав сплатити частину фрахту: відповідач мав сплатити 68040 грн. (термін сплати у заявці не визначений), а турецький замовник мав сплатити 2700 доларів як попередню оплату після завантаження автомобіля.
Перевезення виконано транспортом, зафрахтованим позивачкою у приватного підприємства «КВМ-Транс» відповідно до договору-заявки №01\10 від 01.10.2019 (а.с.31).
Міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) А№163960 підтверджено, що вантаж передано одержувачу 16.10.2019 (а.с 32). Претензій щодо якості перевезення не надходило.
18.10.2019 між ФОП Щекатуріною Л.М. та ТОВ «Італтекс Меріно» підписано акт надання послуг №18\10 на суму 68040 грн. 00 коп., а також позивачем виставлено рахунок на оплату №18\10 від 18.10.2019 на суму 68040 грн. 00 коп. (а.с.33-34). Факт отримання вказаного рахунку на оплату послуг відповідачем у справі не спростовано.
Відповідач у порушення умов договору №128 та заявки №01\10-1 від 01.10.2019 до договору №128 за надані послуги з перевезення вантажу не розрахувався, заборгованість склала 68040 грн. 00 коп.
Відповідачем факт надання позивачем транспортно-експедиторських послуг у зазначеному вище обсязі не спростовано.
Позивач на адресу відповідача направлялися листи №21 від 20.12.2019, №31 від 31.01.2020 з проханням сплатити заборгованість у сумі 110040 грн. 00 коп. протягом 3-х днів (а.с. 36-37).
За доводами позивача, лист №31 відповідачем отримано 03.02.2020 (а.с. 38-40).
У підтвердження отримання відповідачем листів позивачем до матеріалів справи надано фіскальний чек від 19.11.2019, роздруківку із сайту Нова пошта, з якого вбачається, що отримувач забрав відправлення 21.11.2019, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 03.02.2020, відповідно до якого 20.02.2020 поштове відправлення вручено адресату (відповідачу), накладну №4900809500506 від 03.02.2020, фіскальний чек від 03.02.2020 та опис вкладення від 03.02.2020 про направлення на адресу відповідача претензії.
Заборгованість за заявкою №19 від 19.08.2019 у сумі 42000 грн. 00 коп. та за заявкою №01\10-1 від 01.10.2019 у сумі 68040 грн. 00 коп., а разом 110040 грн. 00 коп., заявлена до стягнення позивачем за даним позовом.
На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення оплати заборгованості з 26.08.2019 по 19.03.2020 на суму 1057 грн. 89 коп., з 26.10.2019 по 19.03.2020 на суму 816 грн.48 коп. та інфляційні нарахування за вересень 2019 року на суму 924 грн. 00 коп., за жовтень 2019 по листопад 2019 на суму 1307 грн. 73 коп., за грудень 2019 по лютий 2020 року на суму 1167 грн. 73 коп., що позивач обґрунтовує відповідним розрахунком (а.с. 4-5). Заперечень на позов відповідач не надав, а також пілся отримання ухвали суду не скористався правом ознайомлення із матеріалами справи, подання заяв та клопотань по суті спору.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відносини, які виникли між сторонами у справі за своїм правовим характером є відносинами транспортного експедирування, які регулюються ст.316 Господарського кодексу України та главою 65 Цивільного кодексу України, а також Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність".
Статтею 929 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.
Абзацом 1 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Відповідно до абзацу 1 ст. 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор зобов'язаний надавати транспортно експедиторські послуги згідно із договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.
Згідно із абзацом 2 ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.
Відповідно до ст.316 Господарського кодексу України та ст.929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату й за рахунок другої сторони (замовника) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" міжнародним перевезенням визнається перевезення вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону. Організацію міжнародних перевезень вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень (стаття 53 Закону вказаного Закону).
При цьому, одним із основних міжнародних документів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, яка набрала чинності для України 17.05.2007 (далі - Конвенція).
Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін (ст. 1 Конвенції).
Відповідно до ст. 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.
Відповідно до ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт надання позивачем відповідачеві обумовлених договором та заявками послуг з міжнародного перевезення вантажу, що підтверджено міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) А№752534, відповідно до якої вантаж передано одержувач 31.08.2019 та міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) А№163960 - вантаж передано одержувачу 16.10.2019.
Вказані обставини відповідачем у справі не спростовано.
Таким чином, враховуючи зазначені приписи чинного законодавства та умови договору, надані позивачем міжнародні товарно-транспортні накладні є належними та допустимими доказами надання експедитором послуг з організації міжнародного перевезення вантажу, зміст яких, зокрема, відмітки про доставку вантажу та отримання його вантажоотримувачем на вказаних CMR, дають суду підстави стверджувати про виконання експедитором обов'язків з прийняття вантажу до перевезення та передачі вантажу вантажоотримувачу.
Також матеріалами справи підтверджено факт підписання сторонами актів надання послуг № 164 від 02.09.2019 на суму 132000 грн. 00 коп., №18\10 від 18.10.2019 на суму 68040 грн. 00 коп. та виставлення позивачем відповідачу рахунків на оплату експедиторських послуг №18\10 від 18.10.2019 на суму 68040 грн. 00 коп., №164 від 02.09.2019 на суму 132000 грн. 00 коп.
Акти надання послуг з боку відповідача підписані без зауважень та заперечень.
Судом встановлено, що надані позивачем транспортно-експедиторські послуги за заявкою №19 від 19.08.2019 відповідачем були сплачені частково на суму 90000 грн. 00 коп., що підтверждено платіжним дорученням №4022 від 30.09.2019 на суму 85000 грн. 00 коп., №942 від 03.12.2019 на суму 5000 грн. 00 коп., сума заборгованості за заявкою №19 від 19.08.2019 склала 42000 грн. 00 коп. За заявкою №01\10-1 від 01.10.2019 відповідач взагалі не розрахувався, заборгованість склала 68040 грн. 00 коп. Загальна сума боргу становить 110040 грн. 00 коп.
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За змістом статті 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідач доказів, які б підтверджували оплату ним вартості наданих послуг позивачу або спростували доводи останнього, суду не надав.
З урахуванням викладеного вище позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані позивачем транспортно-експедиторські послуги у розмірі 110040 грн. 00 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення оплати заборгованості з 26.08.2019 по 19.03.2020 на суму 1057 грн. 89 коп., з 26.10.2019 по 19.03.2020 на суму 816 грн.48 коп. та інфляційних нарахувань за вересень 2019 року на суму 924 грн. 00 коп., за жовтень 2019 по листопад 2019 на суму 1307 грн. 73 коп., за грудень 2019 по лютий 2020 року на суму 1167 грн. 73 коп.
Розгянувши розрахунок 3% річних за період з 26.08.2019 по 19.03.2020 на суму 1057 грн. 89 коп., суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 6.2 договору, заявки №19 від 19.08.2019 належним строком оплати за надані послуги з перевезення вантажу є 01.09.2019, оскільки вантаж передано одержувачу 31.08.2019, про що зазначено у наданій позивачем міжнародній товарно-транспортній накладної (CMR) А№752534.
Таким чином, за заявкою №19 від 19.08.2019 періодом, з якого почалась прострочка та з якого потрібно рахувати 3% річних, є 01.09.2019, тобто вірним є період нарахування з 01.09.2019 по 19.03.2020.
За розрахунком суд належна до стягнення сума 3% річних за період з 01.09.2019 по 19.03.2020 складає 938 грн. 55 коп.
Розрахунок інфляційних нарахувань за період з грудня 2019 по лютий 2020 року на суму 1167 грн. 73 коп. відповідає фактичним обставинам справи, а тому вимога про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань за період з грудня 2019 по лютий 2020 року на суму 1167 грн. 73 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Нараховані позивачем у позовній заяві інфляційні втрати за вересень 2019 року на суму 924 грн. 00 коп. та за жовтень 2019 - листопад 2019 на суму 1307 грн. 73 коп. судом не розглядаються, оскільки у прохальній частині позовної заяви позивачем вказані нарахування не заявлені до стягнення.
Розглянувши правомірність нарахування 3% річних за період з 26.10.2019 по 19.03.2020 на суму 816 грн.48 коп. суд зазначає таке.
Як встановлено судом, за заявкою №01\10-1 від 01.10.2019 сторонами не було погоджено кінцевого строку оплати послуг з перевезення, тому суд застосовує положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі, якщо строк (термін) виконання боржником зобов'язання не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивач у позовній заяві вказав про те, що ним на адресу відповідача було направлено листи №21 від 20.12.2019, №31 від 31.01.2020 з проханням сплатити заборгованість у сумі 110040 грн. 00 коп. протягом 3-х днів, та про те, що лист№31 від 31.01.2020 отриманий відповідачем 03.02.2020.
У підтвердження отримання відповідачем листів №21 від 20.12.2019, №31 від 31.01.2019, позивачем до матеріалів справи надано фіскальний чек від 19.11.2019, роздруківку із сайту «Нова пошта», з якого вбачається, що отримувач забрав відправлення 21.11.2019, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 03.02.2020, відповідно до якого 20.02.2020 поштове відправлення вручено адресату (відповідачу), накладну №4900809500506 від 03.02.2020, фіскальний чек від 03.02.2020 та опис вкладення від 03.02.2020 про направлення на адресу відповідача претензії.
Відповідно до п.2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, реєстрованим поштовим відправленням є поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку. При цьому розрахунковим документом є документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.
Таким чином, за змістом положень вищенаведених Правил доказом, що підтверджує прийняття оператором поштового зв'язку поштового відправлення для пересилання, є виданий ним відправникові розрахунковий документ встановленої форми.
Відповідно до п.61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення.
Отже, відповідно до спеціальної норми господарського процесу та загального порядку надання послуг поштового зв'язку належними доказами надсилання стороні поштових відправлень є розрахунковий документ, виданий відправникові оператором поштового зв'язку при прийнятті реєстрованого поштового відправлення для пересилання, а також опис вкладення до цього листа, в якому має бути зазначений перелік всіх вкладених до листа документів.
Надані позивачем фіскальний чек від 19.11.2019, роздруківка із сайту «Нова пошта», рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 03.02.2020, накладну №4900809500506 від 03.02.2020, фіскальний чек від 03.02.2020 та опис вкладення від 03.02.2020 про направлення на адресу відповідача претензії у підтвердження факту направлення на адресу відповідача листів №21 від 20.12.2019, №31 від 31.01.2019, не є підтвердженням вручення відповідачу вказаних листів, оскільки з поданих доказів неможливо встановити, який саме лист направлений на адресу відповідача, що направлялось на адресу відповідача 03.02.2020, оскільки у описі вкладення від 03.02.2020 вказано про направлення на адресу відповідача претензії без дати та номера. У матеріалах справи будь-яка претензія відсутня, а позивач посилається лише на вищезазначені листи.
Вказані обставини виключають можливість для застосування приписів ст. 530 Цивільного кодексу України під час визначення моменту початку прострочення відповідача з оплати наданих позивачем послуг з міжнародного перевезення вантажу.
Посилання позивача на підписання відповідачем акту надання послуг №18/10 від 18.10.2019 на суму 68040 грн. 00 коп., що є одночасно вимогою про сплату, є безпідставним, оскільки вказаний акт не містить у собі посилання на термін оплати експедиторських послуг, наданих позивачем.
За таких обставин, враховуючи недоведеність матеріалами справи та її фактичними обставинами факту прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за заявкою №01\10-1 від 01.10.2019, підстави для нарахування 3% річних за період з 26.10.2019 по 19.03.2020 на суму 816 грн.48 коп. відсутні, тому у задоволенні вказаної вимоги слід відмовити.
Таким чином, позов підлягає задоволенню у частині вимог про стягнення з відповідач заборгованості у сумі 110040 грн. 00 коп., 3% річних за період з 01.09.2019 по 19.03.2020 на суму 938 грн. 55 коп., інфляційних нарахувань за період з грудня 2019 по лютий 2020 року на суму 1167 грн. 73 коп.
Судові витрати покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Італтекс Меріно", вул. Івана Мазепи, буд. 66, м. Чернігів, 14014, код 39262403, на користь Фізичної особи-підприємця Щекатуріної Любові Миколаївни, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованість у сумі 110040 грн. 00 коп., 3% річних у сумі 938 грн. 55 коп., інфляційних нарахувань у сумі 1167 грн. 73 коп., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2084 грн. 60 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. У решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п. 17.5 п. 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 31.07.2020.
Суддя М.О. Демидова