Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"28" липня 2020 р. м. ХарківСправа № 922/2385/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Кухар Н.М.
при секретарі судового засідання Тютюник О.Ю.
розглянувши заяву Акціонерного товариства "ОТП Банк" (вх. № 13216 від 11.06.2020) про визнання фактів зловживання процесуальними правами відповідачами, застосування до них заходів відповідальності та вжиття заходів для запобігання подальшому зловживанню процесуальними правами іншими відповідачами у справі
за позовом Акціонерного товариства "ОТП Банк", м.Київ,
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод", м.Лозова Харківської області , 2) Приватного акціонерного товариства "У.П.Е.К.", м.Харків , 3) Приватного Акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод", м.Харків , 4) Товариства з обмеженою відповідальністю "УПЕК Трейдинг", м.Харків , 5) Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ливарна компанія", м.Харків , 6) Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссєрвіс", м.Харків,
про за участю представників: стягнення 82871871,79 грн,
позивача - Пчолкіної Л.В. (довіреність № б/н від 20.01.2020);
відповідачі - не з'явились;
В провадженні Господарського суду Харківської області знаходиться справа № 922/2385/19 за позовом Акціонерного товариства "ОТП Банк", м.Київ, до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод", м.Лозова, 2) Приватного акціонерного товариства "У.П.Е.К.", м.Харків, 3) Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод", м.Харків, 4) Товариства з обмеженою відповідальністю "УПЕК Трейдинг", м.Харків, 5) Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ливарна компанія", м.Харків, 6) Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссєрвіс", м.Харків, про солідарне стягнення заборгованості за Договором про надання банківських послуг № CR 15-099/700-2 від 06.07.2015 в сумі 82871871,79 грн.
Справа розглядається в порядку загального позовного провадження.
11.06.2020 до канцелярії Господарського суду Харківської області надійшла заява позивача - Акціонерного товариства "ОТП Банк" (вх. № 13216) про визнання фактів зловживання процесуальними правами з метою перешкоджання судочинству учасниками судового процесу - Товариством з обмеженою відповідальністю "УПЕК Трейдинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транссєрвіс"; застосування до них заходів відповідальності, визначених ГПК України, та вжиття заходів для запобігання подальшому зловживанню процесуальними правами іншими відповідачами у справі. Заяву обґрунтовано тим, що позичальник та поручителі мають спільний інтерес у затягуванні цього судового процесу задля недопущення стягнення з них боргу. Подання зустрічних позовів та подальше оскарження ухвал суду про їх повернення відбувається за попередньо узгодженим між відповідачами алгоритмом дій, в результаті чого розгляд справи не було розпочато, справа постійно перебуває у судах різних інстанцій.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.06.2020 питання про призначення заяви Акціонерного товариства "ОТП Банк" (вх. № 13216 від 11.06.2020) до розгляду було відкладено до повернення матеріалів справи № 922/2385/19 з Верховного Суду.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.07.2020, після повернення матеріалів справи до суду першої інстанції, провадження у справі №922/2385/19 було поновлено; розгляд заяви Акціонерного товариства "ОТП Банк" призначено у підготовчому засіданні на 28.07.2020 об 11:30.
У підготовчому засіданні, яке відбулося 28.07.2020, представниця позивача підтримала вищевказану заяву у повному обсязі та просила суд її задовольнити.
Відповідачі у підготовче засідання не з'явились; про причину неявки суд не повідомили.
Розглянувши заяву позивача про зловживання відповідачами своїми процесуальними правами, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Наведені норми свідчать про те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Разом з тим, слід враховувати, що будь-яке суб'єктивне право має межі, оскільки суб'єктивне право є міра свободи, міра можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.
Відповідно до п. 11 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією з засад господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Тобто, господарське процесуальне законодавство містить застереження щодо заборони учасникам судового процесу зловживати наданими їм процесуальними правами.
Зловживання процесуальними правами - це особливий вид юридично значущої поведінки, яка полягає у діях (бездіяльності) учасника процесу, що суперечать завданням господарського судочинства.
Як зазначено у п. 5 ч. 5 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їх обов'язків.
Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.
Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (постанова Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07.07.1989 у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії зробив висновок про те, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Так, положення ст. 4 Господарського процесуального кодексу України щодо права на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів, є реалізацією ч. 1 ст. 55 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, та ч. 2 ст. 124 Конституції України, відповідно до якої юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Судом враховано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини унормовано, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі Пелевін проти України , від 30.05.2013 у справі Наталія Михайленко проти України ).
Об'єктивним критерієм визначення межі здійснення суб'єктивного права є неможливість використання його на шкоду правам інших осіб. Таке використання свого права є зловживання ним, застереження щодо неприпустимості такої поведінки містить процесуальний закон (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства.
Про цілеспрямований характер зловживання своїми процесуальними правами, а також завчасне усвідомлення безпідставності позов можуть свідчити дії позивача, які за своєю суттю та наслідками суперечать одна одній.
Також, ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Рішеннями ЄСПЛ у справах Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands від 27.10.1993 (п. 33), та Ankerl v. Switzerland від 23.10.1996 (п. 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень.
Крім того, принцип змагальності тісно пов'язаний з принципом рівності, тоді як рівноправність сторін - один із необхідних елементів принципу змагальності, без якого змагальність як принцип не існує . Рівноправність сторін є суттю змагальності, бо тільки через рівні можливості сторін можлива реалізація принципу змагальності.
Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (ст. 15 Господарського процесуального кодексу України).
Викладене свідчить, що суд у своїй діяльності має забезпечувати непорушність балансу інтересів сторін, їх рівності та змагальності, зокрема, шляхом зловживання процесуальними правами окремими учасниками судового процесу.
В обґрунтування поданої заяви, позивач посилається на те, що ТОВ "Упек Трейдинг" та ТОВ "Транссєрвіс" зловживають своїми процесуальними правами, зокрема у зв'язку із поданням останніми численних апеляційних та касаційних скарг на ухвали суду першої інстанції про повернення зустрічного позову ТОВ "Упек Трейдинг" та зустрічного позову ТОВ "Транссєрвіс". Крім того позивач вказує на те, що в провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа № 922/2386/19 за позовом АТ "ОТП Банк" до Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод", Приватного акціонерного товариства "У.П.Е.К.", Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод", Товариства з обмеженою відповідальністю "УПЕК Трейдинг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ливарна компанія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс" про солідарне стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг № CR 15-100/700-2 від 06.07.2015 року у розмірі 58320587,45 грн. Так позивач зазначає про те, що у справі № 922/2386/19 відбуваються дзеркальні дії з боку 4-го та 6-го відповідачів щодо затягування судового процесу. Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати факти зловживання процесуальними правами з метою перешкоджання судочинству учасниками судового процесу - ТОВ "УПЕК Трейдинг" і ТОВ "Транссєрвіс" та застосовувати до них заходи відповідальності, визначені ГПК України, а також вжити заходи для запобігання подальшого зловживання процесуальними правами іншими відповідачами.
Проте, суд вважає, що подання стороною апеляційних та касаційних скарг на судові рішення є реалізацією права на судовий захист встановленим законом способом.
В свою чергу, позивачем не наведено фактичних даних про те, що дійсна мета подання скарг спрямована на затягування вирішення спору, введення суду в оману тощо, а не на встановлення фактичних обставин справи.
Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що Господарський процесуальний кодекс України визначає дії, які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (частина друга статті 43 ГПК України).
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав і так само прав та інтересів інших осіб.
Отже, зловживання процесуальними правами це оціночне поняття, яке в межах змагального процесу має досліджуватися судом, виходячи з доводів сторін та зібраних доказів.
Таким чином, суд, вважає, що в даному випадку визнання дій 4-го та 6-го відповідачів зловживанням процесуальними правами, у розумінні ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, є порушенням принципу рівності та змагальності сторін, оскільки самі лише припущення та здогадки без дослідження всіх обставин справи у сукупності не можуть достеменно свідчити про зловживання.
За приписами ч. 1 ст. 131 Господарського процесуального кодексу України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Згідно з ч. 1 ст. 135 Господарського процесуального кодексу України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною десятою статті 188 цього Кодексу.
З огляду на наведені приписи чинного процесуального законодавства суд зазначає, що по-перше, застосування заходів процесуального примусу до сторін спору та учасників судового розгляду є правом, а не обов'язком суду; по-друге, застосування заходів процесуального примусу є крайньою мірою впливу на сторін спору та учасників судового розгляду з метою спонукання вказаних осіб (їх представників) до добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Разом з тим, суд зауважує, що діючим процесуальним кодексом не передбачено дій суду для запобігання зловживанню правами на майбутнє.
У вирішенні питання про визнання тих чи інших дій зловживанням процесуальними правами, позиція учасника справи є важливою, але не вирішальною, оскільки законодавець відносить ці повноваження до виключної компетенції судів.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість заяви позивача, у зв'язку з чим визнав за необхідне відмовити у її задоволенні.
Керуючись ст.ст. 43, 131, 135, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити у задоволенні заяви Акціонерного товариства "ОТП Банк" (вх. № 13216 від 11.06.2020) про визнання фактів зловживання процесуальними правами з метою перешкоджання судочинству учасниками судового процесу; застосування до них заходів відповідальності, визначених ГПК України, та вжиття заходів для запобігання подальшому зловживанню процесуальними правами іншими відповідачами у справі.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення на дану ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали складено та підписано 30.07.2020.
Суддя Н.М. Кухар