ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
31 липня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/883/20
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Принцевської Н.М.;
суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, пр-т Шевченка, 29)
розглянувши в письмовому провадженні апеляційні скарги Акціонерного товариства ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України" та Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТЕПЛО ТА СЕРВІС"
на рішення Господарського суду Одеської області від 26.05.2020
у справі №916/883/20
за позовом Акціонерного товариства ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТЕПЛО ТА СЕРВІС"
про стягнення 19 625,99 грн.,
(суддя першої інстанції: Лічман Л.В., дата та місце ухвалення рішення: 26.05.2020, Господарський суд Одеської області, м.Одеса, вул. проспект Шевченка, 29)
В квітні 2020 року Акціонерне товариство ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України" (далі - АТ ,,НАК ,,Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТЕПЛО ТА СЕРВІС" (далі - ТОВ ,,ТЕПЛО ТА СЕРВІС") про стягнення заборгованості у розмірі 19625,99 грн., з яких: 50,69 грн. основного боргу, 14674,01 грн. пені, 2969,58 грн. 3% річних, 1931,71 грн. інфляційних нарахувань.
В обґрунтування позовних вимог АТ ,,НАК ,,Нафтогаз України" посилалось на невиконання відповідачем умов договору постачання природного газу від 26.10.2017 №822302/1718-ТЕ-23 в частині своєчасної оплати вартості поставленого природного газу.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.05.2020 позовні вимоги АТ ,,НАК ,,Нафтогаз України" задоволено частково, а саме: стягнуто з ТОВ ,,ТЕПЛО ТА СЕРВІС" на користь АТ ,,НАК ,,Нафтогаз України" 7337,01 грн. пені, 2969,56 грн. 3% річних, 1812, 20 грн. інфляційних нарахувань, 2083,77 грн. судового збору; провадження у справі №916/883/20 в частині стягнення 50,69 грн. основного боргу закрито; у решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 22.06.2020 ТОВ ,,ТЕПЛО ТА СЕРВІС" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 26.05.2020 по справі №916/883/20 в частині стягнення 3% річних за період з 28.01.2019 по 08.11.2019 та в частині стягнення інфляційних втрат за період з 28.01.2019 по 30.09.2019 скасувати; в задоволенні позовних вимог АТ ,,НАК ,,Нафтогаз України" до ТОВ ,,ТЕПЛО ТА СЕРВІС" в частині стягнення 3% річних за період з 28.01.2019 по 08.11.2019 та в частині стягнення інфляційних втрат за період з 28.01.2019 по 30.09.2019 відмовити; в решті рішення Господарського суду Одеської області від 26.05.2020 по справі №916/883/20 залишити без змін.
На думку відповідача, оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим в частині висновків суду про дату повного погашення заборгованості по договору в розмірі 50,69 грн. 03.02.2020, в частині нарахування 3% річних за період з 28.01.2019 по 08.11.2019 та в частині нарахування інфляційних втрат за період з 28.01.2019 по 30.09.2019.
Відповідач вважає, що судом першої інстанції під час розгляду справи було неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження доказів та їх оцінки.
ТОВ ,,ТЕПЛО ТА СЕРВІС" не погоджуючись з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині зазначає, що 28.01.2019 відповідач сплатив 30 000 грн. на рахунок АТ ,,НАК ,,Нафтогаз України" по договору, а отже повністю погасило залишок заборгованості по договору в розмірі 50,69 грн.
Таким чином, як зазначає у своїй скарзі відповідач, станом на 28.01.2019 у ТОВ ,,ТЕПЛО ТА СЕРВІС" перед АТ ,,НАК ,,Нафтогаз України" утворилась переплата по договору у розмірі 29 949,31 грн., а сплативши 30.02.2020 року 50,69 грн. на рахунок АТ ,,НАК ,,Нафтогаз України" по договору, розмір переплати ТОВ ,,ТЕПЛО ТА СЕРВІС" збільшився на суму 50,69 грн. та починаючи з 03.02.2020 становить 30 000 грн.
Крім того, на переконання відповідача, судом першої інстанції було незаконно стягнуто з ТОВ ,,ТЕПЛО ТА СЕРВІС" 3% річних за період з 28.01.2019 по 08.01.2019 та інфляційні втрати за період з 28.01.2019 по 30.09.2019, оскільки останнім днем нарахування 3% річних та інфляційних втрат в зв'язку з несвоєчасною оплатою по договору є 27.01.2019.
26.06.2020 АТ ,,НАК ,,Нафтогаз України" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 26.05.2020 по справі №916/883/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 7 337 грн. скасувати та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги АТ ,,НАК ,,Нафтогаз України" щодо стягнення пені у сумі 7 337 грн. задовольнити.
Позивач у своїй скарзі не погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог у зв'язку зі зменшенням судом розміру неустойки, вважає що рішення в цій частині прийнято з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст.233 Господарського кодексу України, ст.ст. 549-552, 599, 625 Цивільного кодексу України, без дослідження усіх істотних обставин справи, у зв'язку з чим підлягає скасуванню в цій частині.
Посилаючись на ст.ст. 617, 625 Цивільного кодексу України, ч.2. ст.ст. 218-219, ч.1 ст.299 Господарського кодексу України, позивач зазначає, що сторони визначили вид забезпечення виконання зобов'язання неустойкою, що передбачено умовами договору, та вже заздалегідь визначили розмір пені за неналежне виконання зобов'язання, а тому, на думку скаржника, суд першої інстанції неправомірно самостійно визначив розмір пені.
Отже, у зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, чим порушив умови договору, на думку позивача, АТ ,,НАК ,,Нафтогаз України" правомірно нарахувало пеню.
У своїй скарзі позивач зазначає, що при зменшенні розміру пені суд першої інстанції мав врахувати майновий стан та інші інтереси сторін, які беруть участь у зобов'язанні. На переконання заявника, суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин ст.233 Цивільного кодексу України, не з'ясувавши всі обставини, з'ясування яких передбачене згаданою нормою.
Отже, посилаючись на правову позицію Верховного Суду від 04.05.2018 по справі №908/1453/14, від 12.06.2018 по справі №922/1010/16, враховуючи принципи добросовісності та справедливості, приймаючи до уваги мету створення та завдання АТ ,,НАК ,,Нафтогаз України", позивач не вбачає виключних та достатніх підстав для зменшення неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, і вважає рішення Господарського суду Одеської області від 26.05.2020 в частині зменшення пені незаконним, таким що порушує права позивача, а тому підлягає скасуванню в цій частині.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ „ТЕПЛО ТА СЕРВІС" на рішення Господарського суду Одеської області від 26.05.2020 по справі №916/883/20; вирішено розглянути апеляційну скаргу ТОВ „ТЕПЛО ТА СЕРВІС" на рішення Господарського суду Одеської області від 26.05.2020 по справі №916/883/20 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Разом з тим, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2020 апеляційну скаргу АТ ,,НАК ,,Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Одеської області від 26.05.2020 по справі №916/883/20 залишено без руху.
14.07.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява від АТ ,,НАК ,,Нафтогаз України" про усунення недоліків, допущених в апеляційній скарзі на рішення Господарського суду Одеської області від 26.05.2020 по справі №916/883/20, в якій апелянт надав докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3153 грн.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 відкрито апеляційне провадження по справі №916/883/20 за апеляційною скаргою АТ ,,НАК ,,Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Одеської області від 26.05.2020; вирішено розглянути апеляційну скаргу АТ ,,НАК ,,Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Одеської області від 26.05.2020 по справі №916/883/20 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
26.10.2017 між ПАТ ,,НАК ,,Нафтогаз України" (Постачальник) та ТОВ ,,ТЕПЛО ТА СЕРВІС" (Споживач) укладено договір №822302/1718-ТЕ-23 постачання природного газу (Договір), згідно якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а Споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього Договору (п.1.1 Договору).
Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п.1.2 Договору).
Постачальник передає Споживачу з 01 жовтня 2017 по 31 березня 2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 510 тис. куб. м.(п.2.1 Договору).
Приймання-передача природного газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу Споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п.3.7 Договору).
Ціна за 1000 куб. м газу на дату укладання Договору становить 4942,00 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн. (п.5.2 Договору).
Загальна сума вартості природного газу за цим Договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п.5.4 Договору).
Оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу… (п.6.1 Договору).
Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у т.ч. щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років (п.10.3 Договору).
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису Постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 до 31 березня 2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.12.1 Договору).
На виконання Договору Постачальником протягом листопада 2017 - березня 2018 років поставлено Споживачу природний газ на загальну суму 2299245,74 грн. з ПДВ, а саме: у листопаді 2017 року - 58,902 тис. куб. м на суму 349312,42 грн.; у грудні 2017 року - 67,289 тис. куб. м на суму 399050,69 грн.; у січні 2018 року - 86,420 тис. куб. м на суму 512505,17 грн, у лютому 2018 року - 83,886 тис. куб. м на суму 497477,53 грн, у березні 2018 року - 91,208 тис. куб. м на суму 540899,93 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі природного газу від 30.11.2017, від 31.12.2017, від 31.01.2018, від 28.02.2018, від 31.03.2018.
Договір та акти приймання-передачі природного газу підписано уповноваженими представниками, скріплено печатками контрагентів.
Вказуючи на те, що оплату вартості природного газу здійснено несвоєчасно та в сумі 2299195,05 грн, доказом чого є бухгалтерська виписка по рахунку відповідача, постачальник подав до господарського суду позов про стягнення заборгованості.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст.202 Цивільного Кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Статтею ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України закріплено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
При цьому АТ ,,НАК ,,Нафтогаз України" як постачальником виконано належним чином взяті на себе обов'язки за Договором та поставлено в листопаді 2017 - березні 2018 природний газ на загальну суму 2299245,74 грн з ПДВ, що підтверджується дослідженими в описовій частині рішення актами приймання-передачі природного газу.
В свою чергу ТОВ ,,ТЕПЛО ТА СЕРВІС" в порушення приписів ст.ст. 525, 526, 610, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України та п.6.1 Договору несвоєчасно оплатило вартість природного газу, а саме:
- 65000,00 грн. перераховано 22.12.2017,
- 183000,00 грн. - 26.12.2017,
-30000,00 грн. - 27.12.2017,
-47000,00 грн. - 03.01.2018,
-24312,42 грн. - 05.01.2018,
-100000,00 грн. - 22.01.2018,
-130000,00 грн. - 07.02.2018,
-70000,00 грн. - 09.02.2018,
-100000,00 грн. - 20.02.2018,
-50000,00 грн. - 21.02.2018,
-50000,00 грн. - 22.02.2018,
-100000,00 грн. - 02.03.2018,
-50000,00 грн. - 06.03.2018,
-30000,00 грн. - 07.03.2018,
-50000,00 грн. - 14.03.2018,
-279800,00 грн. - 15.03.2018,
-100000,00 грн. - 21.03.2018,
-60000,00 грн. - 28.03.2018,
-50000,00 грн. - 29.03.2018,
-50000,00 грн. - 04.04.2018,
-56000,00 грн. - 06.04.2018,
-74000,00 грн. - 16.04.2018,
-51082,63 грн. - 18.04.2018,
-60000,00 грн. - 23.04.2018,
-40000,00 грн. - 24.04.2018,
-150000,00 грн. - 27.04.2018,
-50000,00 грн. - 04.05.2018,
-26000,00 грн. - 18.05.2018,
-11000,00 грн. - 22.05.2018,
-10000,00 грн. - 23.05.2018,
-30000,00 грн. - 29.05.2018,
-23000,00 грн. - 10.07.2018,
-15000,00 грн. - 27.09.2018,
-5000,00 грн. - 16.10.2018,
-12000,00 грн. - 22.10.2018,
-13000,00 грн. - 24.10.2018,
-11000,00 грн. - 05.11.2018,
-6000,00 грн. - 12.11.2018,
-37000,00 грн. - 20.11.2018,
-30000,00 грн. - 28.01.2019,
-50,69 грн. - 03.02.2020,
Вказані обставини підтверджуються банківськими та бухгалтерськими виписками по рахунку відповідача, які наявні в матеріалах справи.
Разом з тим, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з доводами апелянта в частині того, що судом першої інстанції не враховано здійснення відповідачем платежу 28.01.2019 на суму 30000,00 грн.
Так, з наявної в матеріалах справи виписки по банківському рахунку ТОВ «ТЕПЛО та СЕРВІС» за період з 30.11.2017 по 03.02.2020 вбачається здійснення відповідачем платежу 28.01.2019 на суму 30000,00 грн. Крім того, в матеріалах справи наявне платіжне доручення №234 від 28.01.2019 на суму 30000,00 грн., відповідно до якого відповідачем на рахунок АТ «НАК «Нафтогаз України» грошові кошти за природний газ згідно договору №822302/1718-ТЕ-23 від 26.10.2017.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що сплативши 28.01.2019 30000,00 грн. на рахунок АТ «НАК «Нафтогаз України» за договором постачання природного газу, ТОВ «ТЕПЛО ТА СЕРВІС» 28.01.2019 повністю погасило залишок заборгованості за договором в розмірі 50,69 грн.
З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок місцевого господарського суду в частині того, що основний борг у розмірі 50,69 грн. було погашено лише 03.02.2020.
Враховуючи те, що суму основного боргу було сплачено відповідачем до звернення до суду з вказаним позовом, місцевий господарський суд помилково закрив провадження у справі, оскільки в даному випадку наявні підставі для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 50,69 грн. основного боргу.
Стосовно стягнення 3% річних та інфляційних з відповідача, судова колегія зазначає наступне.
Згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, враховуючи погашення відповідачем заборгованості в сумі 50,69 грн. 28.01.2019 в момент здійснення платежу в розмірі 30000,00 грн., судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги, що останнім днем нарахування 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку з несвоєчасною оплатою по Договору є 27.01.2019.
З огляду на вищевикладене, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, здійснений місцевим господарським судом, суд апеляційної інстанції вважає його вірним, однак не підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення 3% річних за період з 28.01.2019 по 08.11.2019 та інфляційні втрати за період з 28.01.2019 по 30.09.2019.
З урахуванням наведеного та того, що матеріалами справи доведено факт несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті вартості поставленого природного газу за Договором, суд апеляційної інстанції зазначає, що ТОВ ,,ТЕПЛО ТА СЕРВІС" має сплатити:
- 2969,56 грн. 3% річних, з яких: 8,33 грн нараховано на суму 101312,42 грн. (станом на 26.12.2017 відбулась оплата на суму 248000,00 грн.) (листопад 2017) за 26.12.2017 (27.12.2017 відбулась оплата на суму 30000,00 грн.); 41,03 грн - на суму 71312,42 грн. (листопад 2017) за період з 27.12.2017 по 02.01.2018 (03.01.2018 відбулась оплата на суму 47000,00 грн.); 4,00 грн - на суму 24312,42 грн. (листопад 2017) за період з 03.01.2018 по 04.01.2018 (05.01.2018 відбулась оплата на суму 24312,42 грн, 22.01.2018 - на суму 100000,00 грн.); 294,95 грн - на суму 299050,69 грн (грудень 2017) за період з 26.01.2018 по 06.02.2018 (07.02.2018 відбулась оплата на суму 130000,00 грн.); 27,79 грн. - на суму 169050,69 грн. (листопад 2017) за період з 07.02.2018 по 08.02.2018 (09.02.2018 відбулась оплата на суму 70000,00 грн); 89,55 грн. - на суму 99050,69 грн. (грудень 2017) за період з 09.02.2018 по 19.02.2018 (20.02.2018 відбулась оплата на суму 100000,00 грн., 21.02.2018 - на суму 50000,00 грн., 22.02.2018 - на суму 50000,00 грн.); 101,48 грн. - на суму 411555,86 грн. (січень 2018) за період з 27.02.2018 по 01.03.2018 (02.03.2018 відбулась оплата на суму 100000,00 грн.); 102,43 грн. - на суму 311555,86 грн. (січень 2018) за період з 02.03.2018 по 05.03.2018 (06.03.2018 відбулась оплата на суму 50000,00 грн.); 21,50 грн. - на суму 261555,86 грн. (січень 2018) за 06.03.2018 (07.03.2018 відбулась оплата на суму 30000,00 грн.); 133,22 грн. - на суму 231555,86 грн. (січень 2018) за період з 07.03.2018 по 13.03.2018 (14.03.2018 відбулась оплата на суму 50000,00 грн.); 14,92 грн. - на суму 181555,86 грн. (січень 2018) за 14.03.2018 (15.03.2018 відбулась оплата на суму 279800,00 грн, 21.03.2018 - на суму 100000,00 грн); 24,59 грн - на суму 299233,39 грн. (лютий 2018) за 27.03.2018 (28.03.2018 відбулась оплата на суму 60000,00 грн.); 19,66 грн. - на суму 239233,39 грн. (лютий 2018) за 28.03.2018 (29.03.2018 відбулась оплата на суму 50000,00 грн.); 93,32 грн. - на суму 189233,39 грн. (лютий 2018) за період з 29.03.2018 по 03.04.2018 (04.04.2018 відбулась оплата на суму 50000,00 грн.); 22,89 грн. - на суму 139233,39 грн (лютий 2018) за період з 04.04.2018 по 05.04.2018 (06.04.2018 відбулась оплата на суму 56000,00 грн.); 68,41 грн. - на суму 83233,39 грн. (лютий 2018) за період з 06.04.2018 по 15.04.2018 (16.04.2018 відбулась оплата на суму 74000,00 грн.); 1,52 грн. - на суму 9233,39 грн. (лютий 2018) за період з 16.04.2018 по 17.04.2018 (18.04.2018 відбулась оплата на суму 51082,63 грн, 23.04.2018 - на суму 60000,00 грн., 24.04.2018 - на суму 40000,00 грн.); 32,80 грн - на суму 399050,69 грн. (березень 2018) за 26.04.2018 (27.04.2018 відбулась оплата на суму 150000,00 грн.); 143,29 грн. - на суму 249050,69 грн. (березень 2018) за період з 27.04.2018 по 03.05.2018 (04.05.2018 відбулась оплата на суму 50000,00 грн.); 299,04 грн. - на суму 199050,69 грн. (березень 2018) за період з 04.05.2018 по 17.05.2018 (18.05.2018 відбулась оплата на суму 26000,00 грн.); 56,89 грн. - на суму 173050,69 грн. (березень 2018) за період з 18.05.2018 по 21.05.2018 (22.05.2018 відбулась оплата на суму 11000,00 грн.); 13,32 грн. - на суму 162050,69 грн. (березень 2018) за 22.05.2018 (23.05.2018 відбулась оплата на суму 10000,00 грн.); 74,98 грн. - на суму 152050,69 грн. (березень 2018) за період з 23.05.2018 по 28.05.2018 (29.05.2018 відбулась оплата на суму 30000,00 грн.); 421,33 грн. - на суму 122050,69 грн. (березень 2018) за період з 29.05.2018 по 09.07.2018 (10.07.2018 відбулась оплата на суму 23000,00 грн.); 643,15 грн. - на суму 99050,69 грн (березень 2018) за період з 10.07.2018 по 26.09.2018 (27.09.2018 відбулась оплата на суму 15000,00 грн.); 131,26 грн. - на суму 84050,69 грн (березень 2018) за період з 27.09.2018 по 15.10.2018 (16.10.2018 відбулась оплата на суму 5000,00 грн); 38,98 грн. - на суму 79050,69 грн. (березень 2018) за період з 16.10.2018 по 21.10.2018 (22.10.2018 відбулась оплата на суму 12000,00 грн.); 11,02 грн. - на суму 67050,69 грн. (березень 2018) за період з 22.10.2018 по 23.10.2018 (24.10.2018 відбулась оплата на суму 13000,00 грн.); 53,32 грн. - на суму 54050,69 грн. (березень 2018) за період з 24.10.2018 по 04.11.2018 (05.11.2018 відбулась оплата на суму 11000,00 грн.); 24,77 грн. - на суму 43050,69 грн. (березень 2018) за період з 15.11.2018 по 11.11.2018 (12.11.2018 відбулась оплата на суму 6000,00 грн.); 24,36 грн - на суму 37050,69 грн. (березень 2018) за період з 12.11.2018 по 19.11.2018 (20.11.2018 відбулась оплата на суму 37000,00 грн.); 0.29 грн. - на суму 50,69 грн. (березень 2018) за період з 20.11.2018 по 27.01.2018 (28.01.2019 відбулась оплата на суму 30000,00 грн);
- 1812,20 грн інфляційних втрат, з яких: - 693,35 грн. нараховано на суму 99050,69 грн. за період з 01.07.2018 по 31.08.2018 (липень-серпень 2018, в яких мала місце дефляція); 1583,79 грн. - на суму 84050,69 грн. за період з 01.09.2018 по 30.09.2018 (вересень 2018) (фактично розмір інфляційних втрат за вказаний період складає 1596,96 грн, проте позивач просить менше, що є його правом); 918,86 грн. - на суму 54050,69 грн. за період з 01.10.2018 по 31.10.2018 (жовтень 2018); 1.64 грн. - на суму 50,69 грн. за період з 01.11.2018 по 27.01.2019. (листопад 2018 - січень 2019).
Таким чином, сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, становить 2968,38 грн., а сума інфляційних втрат - 1810,94.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що апеляційна скарга ТОВ «ТЕПЛО ТА СЕРВІС» підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині закриття провадження та стягнення з відповідача 2969 грн. 56 коп. 3% річних, 1812 грн. 20 коп. інфляційних нарахувань - частковому скасуванню.
Стосовно заявленої до стягнення суми пені, нарахованої за період з 26.12.2017 по 25.10.2018 в розмірі 14674,01 грн., судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Відповідно до ст. ст. 610, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
За приписами ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За змістом п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У разі прострочення Споживачем оплати згідно п.6.1 цього Договору він зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення… (п.8.2 Договору).
Додатковою угодою від 11.01.2018 р. № 1 до Договору, зокрема, викладено п.8.2 Договору в наступній редакції: ,,У разі прострочення Споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення".
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні погодився з розрахунком позивача по справі, однак відповідно до приписів ст.233 Господарського кодексу України та ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України, зменшив розмір пені на 50%, з чим не погодився позивач та оскаржив рішення суду в цій частині.
Судова колегія вважає рішення суду першої інстанції в частині зменшення пені обґрунтованим та таким, що відповідає нормам чинного законодавства України, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
Зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд апеляційної також звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні, а позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору постачання природного газу.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не є кінцевим споживачем газу, а купує його для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням. Здійснення оплати поставленого позивачем газу залежить від розрахунків з відповідачем за спожиту теплову енергію.
З огляду на вищевикладене, а також враховуючи, що ТОВ ,,ТЕПЛО ТА СЕРВІС" оплачено всю вартість придбаного ним природного газу, а позивачем не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання, суд першої інстанції обґрунтовано зменшив належну до стягнення пеню на 50% від нарахованого її розміру, а саме - до 7337,01 грн.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги АТ «НАК «Нафтогаз України» не приймаються до уваги, а апеляційна скарга позивача на рішення місцевого господарського суду у даній справі залишається без задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Одеської області від 26.05.2020 у справі №916/883/20 задоволенню не підлягає, рішення в частині зменшення мені залишається без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТЕПЛО ТА СЕРВІС" на рішення Господарського суду Одеської області від 26.05.2020 у справі №916/883/20 підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції в чстині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягає частковому скасуванню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги розподіляються пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Одеської області від 26.05.2020 у справі №916/883/20 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТЕПЛО ТА СЕРВІС" на рішення Господарського суду Одеської області від 26.05.2020 у справі №916/883/20 задовольнити.
Рішення Господарського суду Одеської області від 26.05.2020 у справі №916/883/20 в частині закриття провадження у справі про стягнення суми основного боргу у розмірі 50,69 грн. та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТЕПЛО ТА СЕРВІС" (65009, м. Одеса, вул. Армійська, буд. 18 А, офіс 107, код 40695882) на користь Акціонерного товариства ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код 20077720) 2969 грн. 56 коп. 3% річних, 1812 грн. 20 коп. інфляційних нарахувань, 2083 грн. 77 коп. судового збору скасувати.
Відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТЕПЛО ТА СЕРВІС" про стягнення основного боргу у розмірі 50,69 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТЕПЛО ТА СЕРВІС" (65009, м. Одеса, вул. Армійська, буд. 18А, офіс 107, код 40695882) на користь Акціонерного товариства ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код 20077720) 3% річних у розмірі 2968,38 грн., інфляційні втрати у розмірі 1810,94 грн., судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2083,50 грн.
В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 26.05.2020 у справі №916/883/20 залишити без змін.
Стягнути з Акціонерного товариства ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код 20077720) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТЕПЛО ТА СЕРВІС" (65009, м. Одеса, вул. Армійська, буд. 18А, офіс 107, код 40695882) 3153,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя: Н.М. Принцевська
Судді: Г.І. Діброва
А.І. Ярош