ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
30 липня 2020 року м. ОдесаСправа № 923/1021/19
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Колоколова С.І.
суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.
секретар судового засідання: Федорончук Д.О.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Зінкевич Д.С., ордер серія ХС №68225 від 28.12.2019р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЕК»
на рішення Господарського суду Херсонської області від „03" березня 2020р., повний текст якого складено та підписано „04" березня 2020р.
у справі № 923/1021/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «НКЕМЗ»
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЕК»
про стягнення 531300 грн, головуючий суддя - Закурін М.К.
місце прийняття рішення: Господарський суд Херсонської області
В судовому засіданні 30.07.2020 року згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Учасники судового процесу про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.
В листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП «НКЕМЗ» (далі - позивач, ТОВ «НВП «НКЕМЗ» ) звернулось до Господарського суду Херсонської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЕК» (далі - відповідач, ТОВ «ІТЕК») про стягнення 531 300 грн. неустойки у зв'язку з несвоєчасним поверненням майна з оренди за договорами №0116 від 04.01.2016 та №1316 від 01.01.2016.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на ст.ст. 284,291 ГК України, ст.ст.391,764,774,785 ЦК України та вмотивовані укладеними договорами, а саме: Договором оренди №13-15 від 15.01.2015 та Договорами суборенди №0116 від 04.01.2016 та №1316 від 01.01.2016). Позивач зазначає, що дія основного договору оренди № 13-15 від 15.01.2015 закінчилась 31.12.2018 за результатами укладеної угоди від 26.12.2018 про розірвання договору. 20.12.2018 позивач направив відповідачу листа за вих. №4028/575, відповідно до якого просив звільнити приміщення та повернути за актом приймання-передачі нерухоме та рухоме майно, надане йому в оренду, але останній цього не зробив. Таким чином, з 01.01.2019 відповідач знаходиться в спірних нежитлових приміщеннях та користується майном за відсутності правових підстав. Ця обставина була встановлена рішенням Господарського суду Херсонської області у справі № 923/152/19 від 29.07.2019, яке набрало законної сили згідно з постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2019 у справі №923/152/19, а відтак не підлягає повторному доказуванню. Таким чином, позивач, з урахуванням вимог ст. 785 ЦК України зазначив, що відповідач зобов'язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування орендованим майном за час прострочення його повернення.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 03.03.2020 року у справі №923/1021/19 (суддя Закурін М.К.) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЕК» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «НКЕМЗ» 510 216,67 грн неустойки, 7 653,11 грн компенсації по сплаті судового збору та 11 068,42 грн витрат на правничу допомогу. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що відповідач не повернув орендоване майно із суборенди та не надав доказів відсутності його вини у такому неповерненні, а тому він несе відповідальність за невиконання господарського зобов'язання стосовно повернення майна, однак судом першої інстанції здійснено перерахунок неустойки та частково задоволено позовні вимоги у розмірі 510 216,67 грн.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, ТОВ «ІТЕК» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 03.03.2020 року у справі № 923/1021/19 і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу повністю у задоволенні його вимог.
Апелянт вважає рішення суду незаконним і необґрунтованим у зв'язку з неповним встановлення обставин, які мають значення для справи, неправильним установленням обставин, що мають значення для справи внаслідок неправильної оцінки доказів та зазначає наступне:
- суд першої інстанції безпідставно відхилив доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву з приводу того, що позивач не будучі власником орендованого майна не наділений правом стягувати з орендаря неустойку за неповернення майна, оскільки на підставі рішення Господарського суду Херсонської області від 29.07.2019 у справі №923/152/19 майно має бути повернуто власнику яким є ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод»;
- суд першої інстанції безпідставно захистив права позивача задовольнивши позов, оскільки порушення прав позивача відсутні;
- щодо строків та розміру нарахування неустойки, то судом неправомірно встановлено строк нарахування неустойки з 01.01.2019, оскільки позивач своїм листом від 28.12.2018 за №4028/591 надав можливість користування орендованим майном ще 45 календарних днів. Крім того, відповідач, як добросовісний орендар перерахував позивачу орендну плату за січень, лютий, березень 2019;
- відсутня вина у несвоєчасному неповерненні майна із суборенди, а тому застосування до відповідача відповідальності згідно ч.2 ст.785 ЦК України є безпідставними, що згідно із ст.614 ЦК України позбавляє права позивача на неустойку;
- позивач не надав жодних доказів на підтвердження завдання йому збитків збоку ТОВ «ІТЕК»;
- Договір оренди №13-15 від 15.01.2015 та похідні від нього Договори суборенди №0116 від 04.01.2016 та №1316 від 01.01.2016 є нікчемними в розумінні ч.2 ст.215 ЦК України, а тому відсутні підстави для стягнення згідно ч.2 ст. 785 ЦК України неустойки з ТОВ «ІТЕК» за порушення обов'язку щодо повернення майна;
- витрати позивача на правову допомогу є безпідставними.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЕК» на рішення Господарського суду Херсонської області від „03" березня 2020р.у справі № 923/1021/19; призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЕК» на 28 травня 2020 року о 10:30 год.
У відзиві на апеляційну скаргу від 04.05.2020 позивач висловив заперечення щодо її задоволення, просив суд залишити рішення Господарського суду Херсонської області від 03.03.2020 у справі №923/1021/19 без змін, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Крім того позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 6306 грн.
04.05.2020 від ТОВ «ІТЕК» надійшли доповнення до апеляційної скарги на рішення Господарського суду Херсонської області від 03.03.2020 по справі №923/1021/19 відповідно до яких скаржник зазначає, договори суборенди (піднайму) №0116 від 04.01.2016 та №1316 від 01.01.2016 є похідними від договору оренди (найму) №13-15 від 15.01.2015 і можуть зберігати свою чинність виключно протягом строку дії договору оренду (найму). У разі нікчемності договору оренди №13-15 від 15.01.2015 не виникає право наймача - ТОВ «НВП «НКЕМЗ» на орендоване майно, зокрема право передання його в суборенду. А тому договори суборенди припиняються одночасно з припиненням договору оренди, незалежно від підстав його припинення.
Таким чином, скаржник зазначає, що на момент укладення договорів суборенди №0116 від 04.01.2016р. та №1316 від 01.01.2016 з ТОВ «ІТЕК», у ТОВ «НВП «НКЕМЗ» були відсутні правові підстави на передачу майна в суборенду, оскільки вказане майно не знаходилося у його розпорядженні, а тому не виникло у позивача і права на отримання неустойки згідно з ч.2 ст.785 ЦК України.
Апелянт зазначає, що Договори суборенди №0116 від 04.01.2016 та №1316 від 01.01.2016 є недійсними (нікчемними) з огляду на їх похідний характер від нікчемного договору оренди від №13-15 від 15.01.2015, який не створює правових наслідків, окрім наслідків пов'язаних з його недійсністю, відповідно до ч.3 ст.12 ЗУ «Про іпотеку», ч.1 ст.216 ЦК України.
Скаржник просить врахувати вказані доповнення до апеляційної скарги під час апеляційного розгляду його апеляційної скарги на рішення Господарського суду Херсонської області від 03.03.2020 по справі №923/1021/19. Крім того, скаржник просить витребувати інформацію та копії документів у власника нерухомого майна, яке є предметом договорів суборенди №0116 від 04.01.2016р. та №1316 від 01.01.2016 між ТОВ «НВП «НКЕМЗ» та ТОВ «ІТЕК», а саме: ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод», арбітражним керуючим якого є Глуховський О.Ю. :
1) Чи надавалась згода іпотекодержателем АТ «БМ Банк» іпотекодавцю ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» на передачу в оренду ТОВ «НВП «НКЕМЗ» за договором оренди №13-15 від 15.01.2015 частини нерухомого майна у вигляді нежитлової будівлі корпусу 5 цеху 02, розташованої за адресою: Херсонська обл.., м. Нова Каховка, вул. Фабрична,буд.11, площею 1978 кв.м., яке є предметом договору іпотеки №4834 від 05.12.2011р. укладеного між іпотекодавцем ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» та іпотекодержателем АТ «БМ Банк» в якості забезпечення виконання договору поруки від 23.09.2011 №23/9/230311/3 на суму 11000000 доларів США;
2) Чи надавалась згода іпотекодержателем ВАТ «БІНБАНК» іпотекодавцю ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» на передачу в оренду ТОВ «НВП «НКЕМЗ» за договором оренди №13-15 від 15.01.2015 частини нерухомого майна у вигляді нежитлової будівлі, загальною площею 11308 кв.м., що знаходиться за адресою: Херсонська обл.., м. Нова Каховка, вул. Фабрична,буд.11, площею 1978 кв.м., яке є предметом договору іпотеки №1761 від 27.06.2014р. укладеного між ВАТ «БІНБАНК» та ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод»;
3) Чи надавалась згода іпотекодержателем ВАТ «БІНБАНК» іпотекодавцю ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» на передачу в оренду ТОВ «НВП «НКЕМЗ» за договором оренди №13-15 від 15.01.2015 нерухомого майна у вигляді транспортного цеху, що знаходиться за адресою: Херсонська обл.., м. Нова Каховка, вул. Першотравнева, буд.35Ж, яке є предметом договору іпотеки №1744 від 27.06.2014р. укладеного між ВАТ «БІНБАНК» та ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод»;
4) Чи надавалась згода розпорядником майна ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» Глуховським О.Ю. призначеним ухвалою Господарського суду Херсонської області від 10.09.2015 у справі №923/1151/15 керівнику цього підприємства Кваші О.М. на погодження ним щодо передачі власником згідно ст.744 ЦК України майна за договором суборенди №1316 від 01.01.2016 укладеного між суборендавцем ТОВ «НВП «НКЕМЗ» та суборендарем ТОВ «ІТЕК» у вигляді нежитлової будівлі корпусу 5 цеху 02 за адресою: Херсонська обл.., м. Нова Каховка, вул. Фабрична,буд.11, площею1978 кв.м., яке є предметом договору оренди нежитлового приміщення №13-15 від 15.01.2015 укладеного між ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» та ТОВ «НВП «НКЕМЗ» ;
5) Чи надавалась згода розпорядником майна ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» Глуховським О.Ю. призначеним ухвалою Господарського суду Херсонської області від 10.09.2015 у справі №923/1151/15 керівнику цього підприємства Кваші О.М. на погодження ним щодо передачі власником згідно ст.744 ЦК України майна за договором суборенди №0116 від 04.01.2016р. укладеного між суборендавцем ТОВ «НВП «НКЕМЗ» та суборендарем ТОВ «ІТЕК» у вигляді транспортного цеху за адресою: Херсонська обл.., м. Нова Каховка, вул. Першотравнева, буд.35Ж, яке є предметом договору оренди нежитлового приміщення №13-15 від 15.01.2015 укладеного між ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» та ТОВ «НВП «НКЕМЗ» ;
6) Витребувати копію договору іпотеки №1761 від 27.06.2014 укладеного між іпотекодержателем ВАТ «БІНБАНК» та іпотекодавцем ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод», посвідчений приватним нотаріусом Новокаховського міського нотаріального округу Іваніщенко С.І.;
7) Витребувати копію кредитного договору, серія та номер 5857, виданий 04.12.2013 ВАТ «БІНБАНК», розмір виконання основного зобов'язання: 18500000,00 доларів США, на забезпечення виконання якого, укладений договір іпотеки №1761 від 27.06.2014 укладеного між іпотекодержателем ВАТ «БІНБАНК» та іпотекодавцем ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод»;
8) Витребувати копію договору іпотеки №4834 від 05.12.2011 укладеного між іпотекодержателем АТ «БМ Банк» та іпотекодавцем ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод», посвідчений приватним нотаріусом Новокаховського міського нотаріального округу Іваніщенко С.І.;
9) Витребувати копію договору поруки від 23.09.2011 №23/9/230311/3 на суму 11000000 доларів США зі строком виконання до 30.09.2014 на забезпечення виконання якого укладений договір іпотеки №4834 від 05.12.2011р. укладеного між іпотекодержателем АТ «БМ Банк» та іпотекодавцем ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод»;
10) Витребувати копію договору іпотеки №1744 від 27.06.2014 укладеного між іпотекодержателем ВАТ «БІНБАНК» та іпотекодавцем ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод», посвідчений приватним нотаріусом Новокаховського міського нотаріального округу Іваніщенко С.І.;
11) Витребувати копію кредитного договору, серія та номер 5913, виданий 27.02.2014 ВАТ «БІНБАНК», розмір виконання основного зобов'язання: 35000000,00 російських рублів, на забезпечення виконання якого, укладений договір іпотеки №1744 від 27.06.2014 укладеного між іпотекодержателем ВАТ «БІНБАНК» та іпотекодавцем ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод».
Також, 04.05.2020 від скаржника надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №923/1021/19 до набрання законної сили рішення Господарського суду Херсонської області у справі №923/331/20.
Обґрунтовуючи вказане клопотання, апелянт зазначає, що ухвалою Господарського суду Херсонської області від 23.04.2020 у справі №923/331/20 прийнято до розгляду позовну заяву ТОВ «ІТЕК» та відкрито провадження у справі про визнання недійсними договорів суборенди.
ТОВ «ІТЕК» вважає, що існує об'єктивна неможливість розгляду справи №923/1021/19 до вирішення справи №923/331/20, оскільки у разі визнання судом недійсними вищевказаних договорів, рішення суду у справі №923/331/20 безпосередньо вплине на встановлення судом в даній справі правомочності ТОВ «НВП «НКЕМЗ» щодо передачі майна в суборенду ТОВ «ІТЕК» та відповідно стягнення неустойки у випадку неповернення мана за договорами суборенди №0116 від 04.01.2016р. та №1316 від 01.01.2016, які є похідними від договору оренди №13-15 від 15.01.2015.
Крім того, 04.05.2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЕК" надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в якому останній просить провести судове засідання в режимі відеоконференції, а забезпечення судового засідання доручити Новокаховському міському суду Херсонській області.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.05.2020 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЕК" про проведення судового засідання у режимі відеоконференції; призначено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЕК" до розгляду в режимі відеоконференції на 28 травня 2020 року о 10:30 год. та доручено Новокаховському міському суду Херсонській області забезпечити проведення судового засідання у справі № 923/1021/19 в режимі відеоконференції в приміщенні Новокаховського міського суду Херсонській області.
19.05.2020 від представника ТОВ «НВП «НКЕМЗ» надійшов попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, який він просив залучити до матеріалів справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2020 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЕК" відкладено, призначено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЕК" до розгляду в режимі відеоконференції на 30 липня 2020 року об 14:30 год. та доручено Новокаховському міському суду Херсонській області забезпечити проведення судового засідання у справі №923/1021/19 в режимі відеоконференції в приміщенні Новокаховського міського суду Херсонській області.
27.07.2020 від позивача надійшла заява, відповідно до якої останній просив залишити без розгляду доповнення до апеляційної скарги ТОВ «ІТЕК» на рішення Господарського суду Херсонської області від 03.03.2020 у справі №923/1021/19.
Також, 27.07.2020 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю прибуття в судове засідання.
30.07.2020 від позивача надійшли клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
У судовому засіданні в режимі відеоконференції, 30.07.2020 року колегією суддів розглянуті та відхилені клопотання позивача про відкладення розгляду справи та про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч.11, 12 ст.270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Судова колегія відхиляє заяву позивача про відкладення розгляду справи, оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, крім того судова колегія доходить висновку про відсутність поважних причин для відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи без участі представника позивача.
Крім того, відповідно до ст. 197 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов'язковою. Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи. Учасники справи беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. Ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву. Суд може постановити ухвалу про участь учасника справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, визначеному судом. У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду в обов'язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за п'ять днів до відповідного судового засідання. Копія ухвали про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду негайно надсилається до суду, який зобов'язаний організувати її виконання, та особі, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Оскільки позивачем подано клопотання з пропуском п'ятиденного строку до судового засідання, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Також колегією суддів розглянуті та відхилені клопотання скаржника про витребування документів та клопотання про зупинення провадження, з огляду на наступне.
Відповідно до 4. ст.74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до ч.1,2 ст.81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
З огляду на викладене вище колегія суддів зазначає, що право учасника судового процесу на звернення до суду із тим або іншим клопотанням повинно бути реалізоване з дотриманням положень процесуального законодавства, оскільки в іншому випадку суд залишає подане клопотання без розгляду.
Варто зауважити, що в суді першої інстанції у межах підготовчого провадження відповідачем не заявлялось відповідне клопотання, крім того не зазначено ані обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати, ані заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. Також заявником не надводяться причини неможливості отримати вказані докази самостійно.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Оскільки скаржником не заявлялось вказане клопотання в суді першої інстанції та не доведено вищевказаних обставин, колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання про витребування додаткових документів.
Щодо заявленого скаржником клопотання про зупинення провадження у справі №923/1021/19 до набрання законної сили рішення Господарського суду Херсонської області у справі №923/331/20, колегія суддів також не вбачає підстав для його задоволення та зазначає, що у разі задоволення Господарським судом Херсонської області позовних вимог ТОВ «ІТЕК» та буде визнано недійсними спірні договори суборенди, відповідач не позбавлений права після прийняття рішення по справі №923/331/20 та набрання законної сили рішення у даній справи, звернутися до суду з заявою за нововиявленими обставинами в порядку ст. ст. 320-325 ГПК України.
В судовому засіданні в режимі відеоконференції 30.07.2020 представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився.
Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши пояснення присутніх представника відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.
Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2016 між ТОВ "НВП "НКЕМЗ" (орендар) та ТОВ "ІТЕК" (суборендар) укладено договір суборенди нежитлового приміщення №1316 у відповідності до п. 1.1. якого орендар зобов'язується надати суборендарю майно, зазначене в приймально-передаточному акті, що є невід'ємною частиною даного договору і зазначене в п.1.2. даного договору, у тимчасове платне користування, суборендар зобов'язується прийняти його в користування.
У відповідності до п. 1.2. договору суборенди №1316 предметом даного договору є частина нежитлової будівлі корпусу №5 цеху 02, розташованого за адресою Херсонська область, місто Нова Каховка, вул. Фабрична, буд. 11, площею 1978,00 кв.м. (орендований об'єкт). Орендар засвідчує, що орендований об'єкт переданий йому в користування ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" на законних підставах згідно договору №13-15 від 15.01.2015 з правом передання в суборенду (п. 1.3. договору суборенди №1316).
Згідно з п.п. 3.1. - 3.3. договору суборенди №1316 термін суборенди встановлюється на строк до 31.12.2016. Термін оренди може бути скорочений тільки за згодою сторін, складеній в належній письмовій формі і підписаній уповноваженими на те представниками сторін. При бажанні достроково звільнити орендоване приміщення та припинити дію цього договору, суборендар попереджає орендаря про це за один місяць, при цьому сплачена авансом орендна плата суборендарю не повертається.
04.01.2016 між ТОВ "НВП "НКЕМЗ" (орендар) та ТОВ "ІТЕК" (суборендар) укладено договір суборенди нежитлового приміщення №0116 у відповідності до п. 1.1. якого орендар зобов'язується надати суборендарю майно, зазначене в приймально-передаточному акті, що є невід'ємною частиною даного договору і зазначене в п.1.2. даного договору, у тимчасове платне користування, суборендар зобов'язується прийняти його в користування.
У відповідності до п. 1.2. договору суборенди №0116 предметом даного договору є майновий комплекс транспортного цеху, розташованого за адресою Херсонська область, місто Нова Каховка, вул. Першотравнева, 35-ж (орендований об'єкт). Орендар засвідчує, що орендований об'єкт переданий йому в користування ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" на законних підставах згідно договору №13-15 від 15.01.2015 з правом передання в суборенду (п. 1.3. договору суборенди №1316).
Згідно з п.п. 3.1. - 3.3. договору суборенди №1316 термін суборенди встановлюється на строк до 31.12.2016. Термін оренди може бути скорочений тільки за згодою сторін, складеній в належній письмовій формі і підписаній уповноваженими на те представниками сторін. При бажанні достроково звільнити орендоване приміщення та припинити дію цього договору, суборендар попереджає орендаря про це за один місяць, при цьому сплачена авансом орендна плата суборендарю не повертається.
Додатковою угодою від 26.12.2016 до договору суборенди нежитлового приміщення №0116 від 04.01.2016 сторонами погоджено продовжити строк дії договору суборенди нежитлового приміщення №0116 від 04.01.2016 до 31.12.2017.
Як зазначає позивач, інших додаткових угод про продовженням строку дії договору суборенди №1316 від 01.01.2016 та договору суборенди №0116 від 04.01.2016 сторони не укладали, проте відповідач продовжував користуватись нежилими приміщеннями та сплачувати орендну плату у зв'язку з відсутністю заяви позивача про припинення або зміну умов договору.
Крім того, позивач зазначає, що на час укладення обох договорів суборенди комплекс транспортного цеху та частина нежитлової будівлі знаходилась в користуванні позивача на законних підставах згідно Договору оренди №13-15 від 15.01.2015, укладеному між позивачем та ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» з правом передання майна в суборенду.
Строк Договору оренди №13-15 від 15.01.2015 року був продовжений до 31.12.2018, а за наслідками угоди від 26.12.2018 року, укладеної між позивачем та ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» - розірваний з 31.12.2018 року.
20.12.2018 ТОВ "НВП "НКЕМЗ" звернулося до ТОВ "ІТЕК" з листом №4028/575 (а.с. 18) в якому просило у зв'язку із закінченням терміну дії договору суборенди приміщення №0116 від 04.01.2016 звільнити приміщення та передати за актом приймання-передачі нерухоме та рухоме майно надане в оренду.
Також, 20.12.2018 ТОВ "НВП "НКЕМЗ" звернулося до ТОВ "ІТЕК" з листом №4028/576 (а.с. 19) в якому просило у зв'язку із закінченням терміну дії договору суборенди приміщення №1316 від 01.01.2016 звільнити приміщення та передати за актом приймання-передачі нерухоме та рухоме майно надане в оренду.
Звертаючись із позовом до суду першої інстанції позивач зазначив, що відповідач з 01.01.2019 знаходиться у спірних нежитлових приміщеннях, та користується майном за відсутності правових підстав, оскільки строк дії основного договору оренди №13-15 від 15.01.2015 закінчився 31.12.2018, а тому, як вважає позивач, на підставі приписів ст. 774 ЦК України припинили свою дію й договори суборенди.
Крім того, позивач зазначає, що вказані обставини встановлені рішенням Господарського суду Херсонської області від 29.07.2019 року у справі №923/152/19, яке набрало законної сили згідно з постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2019 року у справі №923/152/19, а відтак не підлягає повторному доказуванню.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції погодився із доводами позивача, однак здійснивши перерахунок неустойки частково задоволено позовні вимоги у розмірі 510 216,67 грн.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів кожного.
Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Частиною 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Як встановлено судом, правовідносини між ТОВ "НВП "НКЕМЗ" та ТОВ "ІТЕК" виникли на підставі укладених між ними Договорів суборенди №0116 від 04.01.2016 та №1316 від 01.01.2016.
Позовні вимоги позивача у даній справі направлено на стягнення з ТОВ "ІТЕК" неустойки у зв'язку з несвоєчасним поверненням майна з оренди за Договорами суборенди №0116 від 04.01.2016 та №1316 від 01.01.2016.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 75 ГПК України, визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Так, за час розгляду даної справи судом встановлено, що у березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Новокаховський електромашинобудівний завод" звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЕК" в якому просило виселити відповідача з приміщень комплексу транспортного цеху, площею 5089,80 кв.м. та частини нежитлової будівлі, площею 1798 кв.м.
Позов обґрунтований тим, що відповідач знаходиться у спірних нежилих приміщеннях за відсутності правових підстав, з огляду на припинення дії основного договору оренди та, відповідно, договору суборенди.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 29.07.2019р. по справі №923/152/19, яке постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2019р. залишено без змін, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Новокаховський електромашинобудівний завод" задоволено, усунуто перешкоди у здійсненні ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" (права користування та розпорядження майном шляхом виселення ТОВ "ІТЕК" із займаних приміщень, а саме нежилих приміщень комплексу транспортного цеху, який знаходиться за адресою: Херсонська область, м. Нова Каховка, вулиця Першотравнева, будинок 35-Ж та частини нежитлової будівлі, площею 1978 кв. м, розташованої за адресою: Херсонська область, м. Нова Каховка, вулиця Фабрична, будинок 11.
За текстом вказаних судових рішень по справі №923/152/19 встановлено наступне.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 157850861 від 27.02.2019 Позивачу на праві власності належить нежитлова будівля, загальною площею 11308 м кв, що знаходиться за адресою: Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Фабрична, буд. 11.
За змістом інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 157693600 від 27.02.2019 Позивачу на праві власності належить транспортний цех, що знаходиться за адресою: Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Першотравнева, буд. 35-Ж.
15.01.2015 між ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" (орендодавець) та ТОВ "НВП "НКЕМЗ" (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №13-15 у відповідності до п.1.1. якого орендодавець зобов'язується надати орендарю майно зазначене в приймально-передаточному акті, що є невід'ємною частиною даного договору і зазначене в п.1.2. даного договору, у тимчасове платне користування, орендар зобов'язується прийняти його в користування.
Пунктом 1.2. договору оренди визначено майно, що є предметом даного договору.
За умовами п. 2.1.-2.4. договору оренди приймання-передача орендованого об'єкта здійснюється двосторонньою комісією, що складається з представників сторін. Орендований об'єкт повинний бути переданий орендодавцем і прийнятий орендарем протягом 2 днів, з моменту підписання договору. При передачі орендованого об'єкта складається акт приймання-передачі, що підписується членами двосторонньої комісії. Орендований об'єкт вважається переданим в оренду з моменту підписання акта приймання-передачі.
Термін оренди встановлюється з травня 2015 по 31 грудня 2016. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умов, які були передбачені договором (п.п 3.1., 3.2. договору оренди).
У відповідності до п. 5.2. договору оренди орендар має право, зокрема здавати орендований об'єкт чи його частину в суборенду за письмовою згодою орендодавця.
Додатковою угодою від 22.11.2016 до договору оренди нежитлового приміщення №13-15 від 15.01.2015 сторонами погоджено продовжити строк дії договору оренди нежитлового приміщення №13-15 від 15.01.2015 до 31.12.2017.
Додатковою угодою від 30.11.2017 до договору оренди нежитлового приміщення №13-15 від 15.01.2015 сторонами погоджено продовжити строк дії договору оренди нежитлового приміщення №13-15 від 15.01.2015 до 31.12.2018.
01.01.2016 між ТОВ "НВП "НКЕМЗ" (орендар) та ТОВ "ІТЕК" (суборендар) укладено договір суборенди нежитлового приміщення №1316 у відповідності до п. 1.1. якого орендар зобов'язується надати суборендарю майно, зазначене в приймально-передаточному акті, що є невід'ємною частиною даного договору і зазначене в п.1.2. даного договору, у тимчасове платне користування, суборендар зобов'язується прийняти його в користування.
У відповідності до п. 1.2. договору суборенди №1316 предметом даного договору є частина нежитлової будівлі корпусу №5 цеху 02, розташованого за адресою Херсонська область, місто Нова Каховка, вул. Фабрична, буд. 11, площею 1978,00 кв.м. (орендований об'єкт). Орендар засвідчує, що орендований об'єкт переданий йому в користування ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" на законних підставах згідно договору №13-15 від 15.01.2015 з правом передання в суборенду (п. 1.3. договору суборенди №1316).
Згідно з п.п. 3.1. - 3.3. договору суборенди №1316 термін суборенди встановлюється на строк до 31.12.2016. Термін оренди може бути скорочений тільки за згодою сторін, складеній в належній письмовій формі і підписаній уповноваженими на те представниками сторін. При бажанні достроково звільнити орендоване приміщення та припинити дію цього договору, суборендар попереджає орендаря про це за один місяць, при цьому сплачена авансом орендна плата суборендарю не повертається.
04.01.2016 між ТОВ "НВП "НКЕМЗ" (орендар) та ТОВ "ІТЕК" (суборендар) укладено договір суборенди нежитлового приміщення №0116 у відповідності до п. 1.1. якого орендар зобов'язується надати суборендарю майно, зазначене в приймально-передаточному акті, що є невід'ємною частиною даного договору і зазначене в п.1.2. даного договору, у тимчасове платне користування, суборендар зобов'язується прийняти його в користування.
У відповідності до п. 1.2. договору суборенди №0116 предметом даного договору є майновий комплекс транспортного цеху, розташованого за адресою Херсонська область, місто Нова Каховка, вул. Першотравнева, 35-ж (орендований об'єкт). Орендар засвідчує, що орендований об'єкт переданий йому в користування ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" на законних підставах згідно договору №13-15 від 15.01.2015 з правом передання в суборенду (п. 1.3. договору суборенди №1316).
Згідно з п.п. 3.1. - 3.3. договору суборенди №1316 термін суборенди встановлюється на строк до 31.12.2016. Термін оренди може бути скорочений тільки за згодою сторін, складеній в належній письмовій формі і підписаній уповноваженими на те представниками сторін. При бажанні достроково звільнити орендоване приміщення та припинити дію цього договору, суборендар попереджає орендаря про це за один місяць, при цьому сплачена авансом орендна плата суборендарю не повертається.
Додатковою угодою від 26.12.2016 до договору суборенди нежитлового приміщення №0116 від 04.01.2016 сторонами погоджено продовжити строк дії договору суборенди нежитлового приміщення №0116 від 04.01.2016 до 31.12.2017.
20.12.2018 ТОВ "НВП "НКЕМЗ" звернулося до ТОВ "ІТЕК" з листом №4028/575, в якому просило у зв'язку із закінченням терміну дії договору суборенди приміщення №0116 від 04.01.2016 звільнити приміщення та передати за актом приймання-передачі нерухоме та рухоме майно надане в оренду.
Також, 20.12.2018 ТОВ "НВП "НКЕМЗ" звернулося до ТОВ "ІТЕК" з листом №4028/576, в якому просило у зв'язку із закінченням терміну дії договору суборенди приміщення №1316 від 01.01.2016 звільнити приміщення та передати за актом приймання-передачі нерухоме та рухоме майно надане в оренду.
Угодою від 26.12.2018 про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №13-15 від 15.01.2015 ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" та ТОВ "НВП "НКЕМЗ" було погоджено у зв'язку із проведенням ліквідаційної процедури орендодавця та необхідністю погодження умов усіх договорів, які укладає орендодавець з комітетом кредиторів, орендодавець та орендар дійшли згоди розірвати з 31 грудня 2018 року договір оренди нежитлового приміщення №13-15 від 15.01.2015, укладений між сторонами. Вказаною угодою погоджено, що з моменту набрання чинності цією угодою зобов'язання сторін, що виникли з договору, припиняються і сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками, що виникли за договором. Ця угода вважається укладеною і набирає чинності з моменту її підписання сторонами та скріплення її печатками сторін.
Листом від 27.12.2018 ТОВ "ІТЕК" повідомило, що майно за договором №1316 товариством не використовується, але для його передачі по акту необхідно орієнтовно 45 днів для демонтажу та організації транспортування. Щодо об'єкту оренду за договором №0116 товариством зазначено, що він використовується у господарській діяльності останнього, а тому ТОВ "НВП "НКЕМЗ" просило розглянути можливість пролонгації договору.
Між тим, під час судового розгляду даної справи, відповідач продовжував користуватися майном, яке було передано останньому за договорами суборенди №1313 від 01.01.2016 та №0116 від 04.01.2016.
Крім того, судовими рішеннями встановлено, що договір оренди нежитлового приміщення №13-15 від 15.01.2015 було розірвано з 31 грудня 2018 року, а тому і договори суборенди №1313 від 01.01.2016 та №0116 від 04.01.2016 припинили свою дію одночасно з припиненням договору оренди, на підставі якого вони укладалися.
Також, ухвалою Господарського суду Херсонської області від 06.12.2019 у справі №923/152/19, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2020, заяву про роз'яснення рішення задоволено частково; роз'яснено Товариству з обмеженою відповідальністю «ІТЕК» рішення від 29.07.2019, за яким:
- під словом «перешкоди», у контексті наявного між сторонами спору, слід розуміти перебування відповідача у спірних приміщеннях, не звільнення їх з моменту закінчення договірних суборендних правовідносин;
- слово «виселення» у прийнятому судом рішенні означає змушення відповідача залишити спірні приміщення.
Аналізуючи доводи та міркування сторін, що були надані за час розгляду справи, а також докази та документи, що подані сторонами в підтвердження своїх позицій, а також враховуючи обставини, що встановлені судом за час розгляду господарської справи №923/152/19, суд зазначає наступне.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно п. 4.2. Договору суборенди № 1316 від 01.01.2016 з 1 лютого 2016 року за користування орендованим об'єктом суборендар сплачує орендарю орендну плату без урахування комунальних платежів в розмірі 6 000 грн в місяць з урахуванням ПДВ. Розмір орендної плати корегується на індекс інфляції щомісячно згідно офіційних даних Кабінету Міністрів України.
Відповідно до пункту 5.1. Договору суборенди №1316 від 01.01.2016 суборендар зобов'язаний, зокрема, в разі припинення або розірвання Договору повернути орендарю орендований об'єкт у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду.
Умовами п.4.1. Договору суборенди №0116 від 04.01.2016 за користування об'єктом суборендар сплачує орендарю орендну плату без урахування комунальних платежів в розмірі 19 300 грн в місяць з урахуванням ПДВ. Розмір орендної плати корегується на індекс інфляції щомісячно згідно офіційних даних Кабінету Міністрів України.
Відповідно до пункту 5.1. Договору суборенди №0116 від 04.01.2016 суборендар зобов'язаний, зокрема, в разі припинення або розірвання Договору повернути орендарю орендований об'єкт у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду.
Відповідно до п.п. 2.6. та 2.7. Договорів суборенди №1316 від 01.01.2016 та №0116 від 04.01.2016 сторонами обумовлено, що суборендар повертає майно орендарю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна суборендарю, а обов'язок по складанню акту приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні.
Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України, яка кореспондується з приписами ст. 759 ЦК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
За приписами ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч.1 ст. 763 ЦК України).
За приписами ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
З аналізу положень ст.ст. 761, 774 ЦК України вбачається, що договір суборенди (піднайму) є похідним від договору оренди (найму) і може зберігати свою чинність виключно протягом строку дії договору оренди (найму). У разі втрати чинності договором оренди припиняються права наймача на орендоване майно, зокрема, право передання його в суборенду.
З огляду на викладене договір суборенди припиняється одночасно з припиненням договору оренди, на підставі якого він укладався, незалежно від підстав його припинення. Дія договору суборенди поза межами договору оренди суперечить природі договору суборенди (постанови Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №909/500/18, від 16.03.2018 у справі №910/17082/17, від 04.12.2018 у справі №910/19775/17).
Як зазначалось вище, відповідно до п.5.1 Договорів суборенди №1316 від 01.01.2016 та №0116 від 04.01.2016 відповідач зобов'язався повернути позивачу орендований об'єкт у належному стані, а відповідно до п.п. 2.6. та 2.7. повернення майна оформлюється актом приймання-передачі, при цьому обов'язок по його складанню покладений на відповідача.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що господарський суд дійшов вірного висновку про встановлення законодавчого та договірного обов'язку відповідача повернути майно позивачу з настанням підстав для припинення договорів суборенди, а саме починаючи із наступного дня закінчення строків їх дії, а саме з 01.01.2019 (строк дії договорів 31.12.2018), склавши відповідні акти приймання-передачі.
Господарський суд підставно врахував, що відповідно до ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо доведе, що вона вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідач вказав, що його вина у неповернені майна із суборенди відсутня, оскільки листом від 27.12.2018 він повідомив позивача про невикористання майна та необхідності деякого часу для демонтажу обладнання.
Разом з тим, у контексті обов'язку відповідача повернути майно за закінченням строків дії договорів суборенди та висловлених ним причин такого невиконання, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що наведені відповідачем причини неповернення майна не вказують на об'єктивну неможливість повернути майно по завершенню дії договорів, оскільки за їх умовами саме на відповідача покладений обов'язок з повернення майна та складення відповідних актів приймання-передачі.
Твердження апелянта про те, що у зв'язку з припиненням договірних відносин між сторонами за договорами суборенди у відповідача відступній обов'язок щодо повернення речі, а відсутність зобов'язання свідчить про відсутність права ТОВ «НВП «НКЕМЗ» на стягнення з ТОВ «ІТЕК» неустойки в розмірі подвійної орендної плати, колегією суддів відхиляються, оскільки як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не виконані зобов'язання, як з передачі майна, так і з складання актів приймання-передачі, а також не надано доказів відсутності вини у неповерненні майна, а тому відповідач несе відповідальність за невиконання господарського зобов'язання стосовно повернення майна.
Згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Частиною 1 ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Отже, неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов'язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог ст. 614 ЦК України.
Як встановлено господарським судом, неповернення майна за Договорами суборенди у період після закінчення строку їх дії, відбулося виключно з вини самого суборендаря (відповідача), який не повернув і не намагався повернути майно позивачу, у зв'язку з чим він повинен нести відповідальність за невиконання господарського зобов'язання стосовно повернення майна.
Встановивши зазначені обставини, господарський суд дійшов правильного висновку про те, що неповернення майна з оренди є підставою для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 ЦК України.
При цьому, господарський суд обґрунтовано виходив з того, що передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією в розумінні 230 ГК України.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Згідно з ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Покладення на суб'єкта господарювання нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Аналіз правових норм, зокрема, ст. 230 ГК України та ч. 2 ст. 785 ЦК України дає підстави для висновку про те, що штраф та неустойка є різними правовими інститутами, обмеження можливості одночасного застосування яких законом не встановлена.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 914/730/17 та від 30.10.2019 у справі № 924/80/19.
За таких обставин, доводи скаржника в частині неправильного застосування судом ч. 2 ст. 785 ЦК України не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційній інстанції.
Таким чином, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу неустойку у вигляді подвійної орендної плати за кожним з договорів суборенди за період з 01.01.2019 по 05.11.2019.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунки неустойки суду першої інстанції, вважає їх арифметично вірними та погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення загальної суми неустойки за договорами суборенди у розмірі 510 216,67 грн.
За таких обставин, перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції об'єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із чим дійшов обґрунтованого висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.
Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 6306,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи, до яких належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
В матеріалах справи наявний договір про надання правової допомоги №60 від 01.10.2019 (а.с. 61) за умовами п.1.1. якого адвокат Крижановський М.М. бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а ТОВ «НВП «НКЕМЗ» (клієнт) зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.
Адвокат відповідно до узгоджених сторонами питань надає клієнту правову інформацію, консультації і роз'яснення з правових питань, правовий супровід, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру з метою захисту інтересів клієнта щодо стягнення з ТОВ "ІТЕК" на користь ТОВ «НВП «НКЕМЗ» неустойки за договорами суборенди; представляє клієнта перед фізичними особами, в усіх державних та недержаних органах та установах, представляє клієнта в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції з усіма правами, які надано законом позивачу, відповідачу, потерпілому, третій особі, свідку, заявнику, скаржнику (п.1.2. договору про надання правової допомоги №60 від 01.10.2019).
У відповідності до п.п.2.1., 2.2. договору про надання правової допомоги №60 від 01.10.2019 розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається попередньо, виходячи з розрахунку 50% від прожиткового мінімуму на одну особу за 1 годину роботи адвоката. Загальний обсяг часу, витраченого адвокатом, та остаточний розмір гонорару погоджується сторонами шляхом підписання Акту здавання-приймання виконаних робіт (послуг).
Колегія суддів зазначає, що у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "ІТЕК", позивач просив стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката понесені в апеляційній інстанції у розмірі 6306 грн.
На підтвердження понесення судових витрат ТОВ «НВП «НКЕМЗ» було надано Акт №2 здавання-приймання виконаних робіт (послуг) від 23.04.2020 на суму 5255,00 грн. з детальним описом виконаних адвокатом робіт.
Також позивачем було надано рахунок №2 від 23.04.2020 на суму 5255,00 грн та платіжне доручення №4270013 від 27.04.2020 на суму 5255,00 грн на підтвердження перерахування грошових коштів на адвокатські послуги згідно акту №2 від 23.04.2020, при цьому просить покласти на відповідача витрати у розмірі 6306 грн.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у ст.126 ГПК України та у ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, враховуючи фактичне понесення позивачем витрат у розмірі 5255,00 грн, пов'язаних із розглядом справи №923/1021/19, які узгодженні між ТОВ «НВП «НКЕМЗ» та адвокатом Крижановським М.В. в акті здавання-приймання виконаних робіт від 23.04.2020, що підтверджено платіжним дорученням №4270013 від 27.04.2020, судова колегія вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу адвоката понесені під час апеляційного перегляду справи у розмірі 5255,00 грн.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЕК" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Херсонської області від 03.03.2020р. у справі №923/1021/19 залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЕК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «НКЕМЗ» 5255 грн витрат, які пов'язані з правничою допомогою.
Доручити Господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.
Постанова набирає законної з дня її прийняття та не підлягає оскарженню, крім випадків передбачених ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови
складено „31" липня 2020 року
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя Г.П. Разюк
Суддя Я.Ф. Савицький