30 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/2720/20 пров. № А/857/8087/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Затолочного В.С., Сеника Р.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Держпраці у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 червня 2020 року, ухвалене суддею Комшелюк Т.О. у м. Рівне за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі № 460/2720/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Рівненській області про скасування припису та постанови,
Позивачка звернулася до суду з позовом у якому просить суд визнати протиправними та скасувати припис про усунення виявлених порушень від 05.11.2019 року № РВ952/1122/АВ/П та постанову про накладення штрафу від 10.12.2019 року № РВ952/1122/000161/ТД-ФС.
У обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає те, що у період з 11.10.2019 року по 24.10.2019 року Управління Держпраці у Рівненській області провело інспекційне відвідування у магазині (кафетерії) «Копійка», що розташований за адресою: Рівненська область, м. Дубно, вул. Львівська, 64б, де здійснює підприємницьку діяльність позивачка. За результатами перевірки відповідач склав акт, на підставі якого виніс оскаржувані припис та постанову. У ході проведення перевірки відповідач встановив порушення вимог законодавства про працю, яке полягає у допуску до роботи працівника без укладення з ним трудового договору.
Позивач стверджує, що інспекційне відвідування відбулося з порушенням вимог чинного законодавства. Висновки викладені в акті інспекційного відвідування вважає безпідставними та необ'єктивними, прийнятими на підставі припущень та додає, що особа на прізвище ОСОБА_2 у неї ніколи не працювала і такої вона не знає. Натомість, на умовах трудового договору у магазині (кафетерії) «Копійка», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , працювала громадянка ОСОБА_3 . Позивачка вважає, що відповідач не перевірив особу продавця, зокрема її дійсне прізвище, ім'я та по-батькові, а також не з'ясував на яких умовах продавець перебувала у магазині, який належить позивачці.
Позивачка вважає, що відповідач безпідставно наклав на позивачку штраф за порушення законодавства про працю. На думку позивачки, належним способом захисту порушеного права є визнання протиправними та скасування постанови та припису.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12 червня 2020 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано припис Управління Держпраці у Рівненській області про усунення виявлених порушень № РВ952/1122/АВ/П від 05 листопада 2019 року.
Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Рівненській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № РВ952/1122/000161/ТД-ФС від 10 грудня 2019 року.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Рівненській області судовий збір у сумі 2503,80 грн.
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, Управління Держпраці у Рівненській області, подавши апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, неповно з'ясував обставини справи та зробив помилковий висновок про задоволення позову.
Таку позицію відповідач мотивує тим, що в ході проведення інспекційного відвідування, відповідач встановив порушення позивачкою вимог частини 1 статті 21 КЗпП України, неукладення трудового договір з працівницею ОСОБА_4 та порушення вимог частини 3 статті 24 КЗпП України, допуск до роботи працівниці ОСОБА_4 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу і повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Доказів того, що працівниця ОСОБА_4 працювала продавцем у магазині, який належить позивачці на умовах трудового договору, позивачка не надала. Ці обставини, на думку відповідача, суд першої інстанції встановив неправильно.
При цьому, відповідач додатково зазначив, що провів перевірку у відповідності до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та Порядку здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 823 від 21.08.2019 року.
У зв'язку з тим, що позивачка порушила законодавство про працю, відповідач вважає, що правомірно застосував до позивачки стягнення у вигляді штрафу та виніс припис про усунення виявлених порушень.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що у період з 11.10.2019 року по 24.10.2019 року Управління Держпраці у Рівненській області, на підставі наказу № 1366 «Про інспекційне відвідування з питань додержання законодавства про працю у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 », направлення від 11.10.2019 року № 1066-11/09-27 і інформації Головного управління ДПС у Рівненській області, провело інспекційне відвідування у магазині (кафетерії) «Копійка», що розташований за адресою: Рівненська область, м. Дубно, вул. Львівська, 64б, де здійснює підприємницьку діяльність позивачка.
За результатами інспекційного відвідування, Управління Держпраці у Рівненській області, склало акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № РВ952/1122/АВ від 24.10.2019 року.
У акті інспекційного відвідування відповідач зафіксував наступні порушення позивачкою законодавства про працю:
- вимог частини 1 статті 21 КЗпП України - неукладення трудового договору з працівником;
- вимог частини 3 статті 24 та статті 253 КЗпП України - допуск до роботи працівника без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
05.11.2019 року відповідач виніс припис про усунення виявлених порушень № РВ952/1122/АВ/П, відповідно до якого позивачці у строк до 13 листопада 2019 слід усунути виявлені в ході інспекційного відвідування порушення.
10.12.2019 року, відповідач виніс постанову про накладення штрафу № РВ952/1122/000161/ТД-ФС, відповідно до якої наклав на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 125 190 грн.
Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не допустила порушення вимог законодавства про працю щодо укладення з працівником трудового договору та допуск працівника до роботи без укладення трудового договору.
Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини.
21.08.2019 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 823, якою затвердив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 823).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Підстави для здійснення інспекційних відвідувань визначені пунктом 5 Порядку № 823, підпунктом 6 якого, встановлено, що підставою для здійснення інспекційних відвідувань є інформація ДПС та її територіальних органів, зокрема, про невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності.
В силу вимог пункту 8 Порядку № 823, під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об'єкта відвідування (за його наявності).
Водночас, відповідно до пункту 13 Порядку № 823 під час проведення інспекційного відвідування об'єкт відвідування має право перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення та не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі відсутності службового посвідчення.
Позивачка стверджує, що посадові особи відповідача до проведення перевірки не пред'явили їй службового посвідчення і провели перевірку у відсутності позивачки.
Дослідивши надані відповідачем та долучені до акта інспекційного відвідування фото та відеоматеріали, апеляційний суд встановив те, що відповідач дійсно провів перевірку у магазині, який належить позивачці, без її участі і в свою чергу не пред'явив позивачці до проведення перевірки чи під час проведення перевірки службове посвідчення.
Вказана обставина позбавила позивачку можливості скористатися своїм правом бути присутньою під час проведення перевірки, перевіряти наявність у інспекторів праці службового посвідчення та не допускати до перевірки у разі відсутності службового посвідчення чи з інших підстав встановлених Порядком № 823.
На думку апеляційного суду, порушення відповідачем пунктів 8 та 13 Порядку № 823 є суттєвими і складають підставу для висновку про те, що акт інспекційного відвідування є недопустимим доказом у справі, оскільки отриманий з порушення встановленого порядку.
Що стосується суті виявлених порушень, то апеляційний суд звертає увагу на наступні моменти.
За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно з частиною першою статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 23 КЗпП України визначено, що трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами
Виходячи з аналізу наведених норм, апеляційний суд зазначає, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.
Пунктом 20 Порядку № 823 визначено, що припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування.
Відповідно до пункту 24 Порядку № 823 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об'єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
У приписі та постанові про застосування заходів реагування зазначено, що під час інспекційного відвідування відповідач виявив допуск до роботи, без укладення трудового договору, на посаду продавця, у магазині, який належить позивачці, громадянки ОСОБА_4 .
Натомість позивачка заперечила те, що особа, на ім'я ОСОБА_4 працювала чи працює у неї. На підтвердження своїх слів позивачка надала докази, які свідчать про той факт, що на момент проведення перевірки у магазині (кафетерії) «Копійка», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює підприємницьку діяльність позивачка, перебувала громадянка ОСОБА_3 .
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідач під час перевірки встановив особу продавця лише з її слів, незважаючи на те, що правові норми пункту 10 Порядку № 823 надають інспекторам праці широкі можливості щодо витребування документів та встановлення обставин, які стосуються порушення об'єктами відвідування вимог законодавства про працю.
Отже, відповідач не встановив достовірну інформацію про особу продавця за обставин залежних від відповідача.
При цьому, апеляційний суд встановив, що у матеріалах справи є докази про те, що громадянка ОСОБА_3 , яка перебувала під час перевірки у магазині, який належить позивачці, і здійснювала відпуск товарів покупцям, працювала на посаді продавця на умовах трудового договору від 11.10.2019 року, відповідно до написаної нею заяви від 11.10.2019 року про прийняття на посаду продавця продовольчих товарів. З цього приводу, 11.10.2019 року позивачка винесла наказ № 7 про прийняття громадянки ОСОБА_3 на посаду та 11.10.2019 року направила до центрального органу виконавчої влади, з питань забезпечення адміністрування єдиного внеску на обов'язкове державне соціальне страхування повідомлення про прийняття працівника на роботу.
За цих обставин, апеляційний суд вважає, що позивачка не допустила порушення законодавства про працю, які відповідач виявив під час інспекційного відвідування, а тому відповідач, на думку апеляційного суду, неправомірно наклав на позивачку штраф за порушення законодавств про працю та виніс припис про усунення виявлених під час перевірки порушень.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 червня 2020 року в справі № 460/2720/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді В. С. Затолочний
Р. П. Сеник
Повний текст постанови складений 30.07.2020 року