проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"30" липня 2020 р. Справа № 922/3964/19
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Тарасова І.В.;
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вх.№1424Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2020, повний текст якого складено та підписано 28.04.2020 суддею Жиляєвим Є.М. у приміщенні господарського суду Харківської області у справі №922/3964/19
за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ,
до Квартирно-експлуатаційного відділу, м.Харків,
про стягнення 1777,49 грн, -
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова про стягнення 1777,49 грн, з яких: пеня у розмірі 1502,62 грн та 3% річних у розмірі 274,87 грн. Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача зобов'язань за договором постачання природного газу №4709/18-ТЕ(Т)-32 від10.01.2018 щодо оплати поставленого газу, а саме: виконання обов'язку з оплати з порушенням строків, встановлених договором.
Рішенням господарського суду Харківської області від 27.04.2020 у справі №922/3964/19 позов задоволено частково. Стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Харкова на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 751,31 грн пені; 274,87 грн 3% річних та 1921,00 грн судового збору. У частині стягнення 751,31 грн пені відмовлено.
Мотивуючи рішення в оскаржуваній частині, суд першої інстанції, перевіривши правомірність нарахування позивачем пені та, виходячи з пункту 8.2 договору, приписів ст.231 Господарського кодексу України, встановив, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства та умовам договору, є арифметично правильним, у зв'язку з чим дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині стягнення 1502,62 грн пені. Водночас, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 90% від заявленої до стягнення, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, зважаючи на те, що АТ «НАК «Нафтогаз України» є стратегічним підприємством державного сектора економіки, 100% акцій якого належать державі, а метою отримання за спірним договором природного газу від позивача є виключно виробництво теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, а не для власних потреб, урахувавши суспільну необхідність господарської діяльності відповідача, дійшов висновку про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій (пені) на 50% від нарахованих 1502,62 грн у порядку приписів ст.233 Господарського кодексу України та ст.551 Цивільного кодексу України. Господарський суд зазначив, що стягнення 50% від заявленої у позові суми пені, з урахуванням обставин справи, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань та проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, а також засобом недопущення використання пені як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов'язань.
Позивач з рішенням не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2020 у справі №922/3964/19 у частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у розмірі 751,31 грн та прийняти нове, яким позовні вимоги щодо стягнення неустойки у сумі 751,31 грн, у стягненні якої було відмовлено, задовольнити. Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на відповідача.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що вважає рішення суду в оскаржуваній частині прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст.233 Господарського кодексу України, ст.549-552, 599, 625 Цивільного кодексу України, без дослідження усіх істотних обставин справи. Посилаючись на ст.617 Цивільного кодексу України, заявник вважає, що відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань. Апелянт зазначає, що сторони визначили вид забезпечення виконання зобов'язання неустойкою, що передбачений умовами договору та вже заздалегідь визначили розмір пені за неналежне виконання зобов'язання, а тому вважає, що суд неправомірно самостійно визначив розмір пені. Як стверджує заявник, суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин ст.233 Цивільного кодексу України, не з'ясувавши усі обставини, які передбачено вказаною нормою. Крім того, під час розгляду справи не було враховано інтереси АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», яке було створене з метою сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей економіки України, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтогазового комплексу, повнішого задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах. Відповідно до консолідованого звіту про фінансовий стан за 9 місяців 2018 року торгова дебіторська заборгованість становила 42663 тис.грн. Несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.
Відповідно до пункту 10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 поновлено Акціонерному товариству “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2020 у справі №922/3964/19. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2020 у справі №922/3964/19. Встановлено відповідачу строк не пізніше ніж 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу. Попереджено сторони, що апеляційна скарга буде розглядатися за правилами пункту 10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи.
Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, повідомленнями про вручення поштового відправлення, з яких убачається, що ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 про відкриття провадження у даній справі позивач отримав 09.06.2020, відповідач - 09.06.2020 (а.с.151-152). Відповідач відзиву на апеляційну справу не надав, клопотання про продовження строків для надання відзиву не заявляв. У відповідності до частини 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разу ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.
10.01.2018 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Квартирно-експлуатаційним відділом м.Харкова (споживач) укладено договір №4709/18-ТЕ(Т)-32 купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у І кварталі 2018 року природний газ (ДК 021:2015 код 09120000-6 Газове паливо (природний газ), а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору (а.с.16-24).
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Місце поставки: 61109, Україна, Харківська область, м.Харків, вул.Камишева,129 (пункт 1.2 договору).
Порядок та умови проведення розрахунків між сторонами закріплено у розділі 6 договору. Так, згідно з пунктом 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу (пункти 8.1, 8.2 договору).
Розділ 12 договору купівлі-продажу природного газу №4709/18-ТЕ(Т)-32 від 10.01.2018 передбачає, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.01.2018 до 31.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Як вказує позивач у позовній заяві, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги пункту 6.1 договору. З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за договором розмір заявленої позивачем до стягнення пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 1502,62 грн.
Апелянт оскаржує судове рішення лише в частині відмови заявленої позивачем до стягнення пені у розмірі 751,31 грн.
З матеріалів справи убачається, що між сторонами існують договірні правовідносини щодо купівлі-продажу природного газу.
Як встановлено господарським судом і про це стверджує позивач, відповідач несвоєчасно виконував свої грошові зобов'язання у зв'язку з чим, позивач нарахував відповідачеві, зокрема, 1502,62 грн пені.
Факт порушення відповідачем строків виконання своїх грошових зобов'язань не заперечувався у суді першої інстанції.
Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. За приписами статті 230 цього ж Кодексу штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У пункті 8.2 договору купівлі-продажу природного газу відповідач погодився у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмір 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Перевіривши розрахунок позивача у частині вимог про стягнення пені, а саме: нараховані відповідачеві 1502,62 грн пені, колегія суддів дійшла висновку, що він є правильним та відповідає вимогам пункту 6 ст.232 Господарського кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 90%, заявлене у поясненнях (вх.№1382 від 21.01.2020), яке він обґрунтовував доказами, які, на думку відповідача, свідчать про умисні дії позивача щодо затримки надання відповідачу актів з метою подальшого накладення штрафних санкцій та покладення непомірного тягаря на відповідача, який є бюджетною установою та утримується за рахунок коштів державного бюджету, здійснює безпосереднє квартирно-експлуатаційне забезпечення, спрямоване на безпечну експлуатацію, утримання казарменно-житлового фонду, об'єктів соціально-культурного призначення, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок забезпечення військових частин квартирним майном. З огляду на зазначене, Квартирно-експлуатаційний відділ м.Харкова просив суд зменшити розмір пені на 90%.
Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи, у тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Ураховуючи принцип збалансованості інтересів сторін, зважаючи на те, що АТ "НАК "Нафтогаз України" є стратегічним підприємством державного сектора економіки, 100% акцій якого належить державі, взявши до уваги, що метою отримання за спірним договором природного газу є виключно виробництво теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, а не для власних потреб, а також суспільну необхідність господарської діяльності відповідача, господарський суд, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, правомірно зменшив розмір пені на 50% від нарахованих 1502,62 грн та стягнув з відповідача 751,31 грн пені за неналежне виконання умов договору.
Вищезазначеним спростовуються доводи позивача про те, що судом першої інстанції не враховано інтереси АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», яке було створене з метою сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей економіки України, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтогазового комплексу, повнішого задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах.
При цьому господарським судом правильно враховано зазначену у рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 правову позицію Конституційного Суду України, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків.
Згідно з частинами 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Господарським судом ураховано та надано належну оцінку майновим інтересам сторін, зокрема, встановлено, що відповідно до умов договору відповідач отримував природний газ від позивача виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, а не для власних потреб; - відповідачем ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, що виражається у сплаті за надані послуги одразу або на наступний же день після отримання актів приймання-передачі природного газу (журнал приймання, реєстрації та обліку документів та платіжні доручення про оплату природного газу (а.с.71-80); - відповідно до рішення Київської ОДПІ м.Харкова ГУДФС у Харківській області №932 від 23.01.2017, Квартирно-експлуатаційний відділ м.Харків включений до Реєстру неприбуткових установ та організацій (а.с.51); - предметом судового розгляду у даній справі є стягнення штрафних санкцій та передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України нарахувань, що, у свою чергу, не є основним доходом позивача і не може впливати на його господарську діяльність; - позивачем не надано доказів понесення збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов'язань у спірних правовідносинах, з урахуванням приписів частини 2 статті 233 Господарського кодексу України. Крім того, на підприємстві відповідача наявна нестача бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Отже, при вирішенні спору інтереси позивача також були враховані, зокрема, боржник не звільнений від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов'язань, у даному випадку йдеться лише про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначив, що несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу. У підтвердження зазначеного позивач посилається на консолідований звіт про фінансовий стан за 9 місяців 2018 року, відповідно до якого торгова дебіторська заборгованість АТ «НАК «Нафтогаз України» становила 42663 тис. грн.
Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів та письмових заперечень позивача щодо зменшення розміру пені на 50%, заявленому відповідачем у відзиві на позовну заяву (вх.№30804 від 18.12.2019) та поясненнях (вх.№1382 від 21.01.2020), в яких відповідач просив суд зменшити розмір пені на 90%, тому суд першої інстанції не надавав вказаним обставинам оцінки.
З огляду на зазначене, господарський суд, зменшуючи розмір заявленої до стягнення суми пені, на підставі повного та об'єктивного розгляду усіх матеріалів справи, установив наявність обставин, за яких визнав можливим зменшити розмір санкцій, частково задовольнивши вимоги про стягнення пені у розмірі 751,31 грн.
Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не порушено і норми процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, що у відповідності до вимог ст.277 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом першої інстанції у повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та прийняте ним рішення (в оскаржуваній частині) є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не убачає.
Керуючись статтями 254, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2020 у справі №922/3964/19 у частині відмови у стягненні з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Харкова на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 751,31 грн пені залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 30.07.2020.
Головуючий суддя О.А. Пуль
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя І.В. Тарасова