612/313/20
2/612/140/20
Іменем України
29 липня 2020 року смт Близнюки
Близнюківський районний суд Харківської області в складі головуючого судді - Масло С.П., за участю секретаря судового засідання Чміль Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
АТ «Універсал Банк» (далі - Банк) звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути на користь Банк заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 27.09.2018 у розмірі 28174,60 грн. та судові витрати у розмірі 2102 грн. В обгрунтування позову вказав, що ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг (далі - Договір) від 27.09.2018 року, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Положеннями анкети - заяви визначено, що анкета - заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають Договір. Підписавши Анкету - заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов'язується виконувати його умови.
Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі встановленому договором. Відповідач не надав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, а також інші витрати відповідно до умов договору. Таким чином, відповідач зобов'язання за договором не виконав і станом на 11.03.2020 має заборгованість у сумі 28174,60 грн., яка складається з наступного: 12267,54 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 15907,06 грн. - заборгованість за пенею та комісією. На даний час відповідач ухиляється від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав Банку.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі, зазначив, що не заперечує проти прийняття рішення на підставі наявних у справі документів. Проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання, повторно, не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, а саме: відповідно до вимог п. 2 ч. 7, п. 4 ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК України.
Причин неявки відповідач суду не повідомив, відзиву на позов не надав.
Згідно ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, не подано відзиву на позов, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим ухвалити заочне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 27.09.2018 з метою отримання кредитної картки заповнено та підписано анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг у АТ «Універсал-Банк».
Також в матеріалах справи наявний витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи у АТ «Універсал Банк», який не підписаний відповідачем та Паспорт споживчого кредиту «Карта мonobank», який підписаний у вигляді електронного цифрового підпису, та інформація в якому є актуальною до 01.01.2019.
Матеріали справи не містять виписки з особового рахунку, з якої би вбачався рух коштів за наданим кредитом, а також інформації щодо встановлених кредитних лімітів, отриманих кредитних карток згідно підписаної анкети-заяви від 27.09.2018 та строків дії таких кредитних карток.
З наданого банком розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 станом на 11.03.2020 має заборгованість у сумі 28174,60 грн., яка складається з наступного: 12267,54 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 15907,06 грн. - заборгованість за пенею та комісією.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Універсал Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що і на час укладення відповідного договору і протягом всього періоду дії договори були саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов обслуговування рахунків фізичних осіб розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету до договору про надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати пені за порушення боржником зобов'язання.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови, відсутність у заяві позичальника домовленості сторін про сплату пені, наданий банком витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
Крім того, суд зазначає, що паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачем, також не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 27.09.2018, оскільки вона мала тимчасовий та орієнтовний характер, про що було зазначено в ній, ця інформація була чинною до 01.01.2019.
З розрахунку заборгованості вбачається, що пеня до 01.01.2019 нараховувалась лише одного разу 01.12.2018 у розмірі 50 грн.
Таким чином, вимоги банку про стягнення пені після 01.01.2019 (закінчення строку чинності Паспорту) не ґрунтуються на встановлених обставин справи та вимогах чинного законодавства.
Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 12267,54 грн. суд зазначає наступне.
Згідно зі ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
За змістом ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору. Частиною 6 статті 81 ЦПК України встановлено,що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виконуючи завдання цивільного судочинства та дотримуючись принципу змагальності сторін, суд на підставі п.п. 3,4 ч.5 ст. 12 ЦПК України, двічі роз'яснював позивачу його право на подання додаткових доказів щодо виданих відповідачу кредитних карток, строку їх дії та встановлених кредитних лімітів на цих платіжних картках, а також виписки по особовому рахунку відповідача, що підтверджується листами від 24.06.2020 та 14.07.2020.
Разом із тим, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів отримання відповідачем кредитних коштів та їх розміру протягом встановленого строку кредитування.
На підтвердження надання відповідачу кредиту, позивачем надано розрахунок заборгованості за кредитним договором.
Частинами 3, 4 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» визначено відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів. Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно з дотриманням вимог цього Закону обирає форми його організації: введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером; користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи; ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або підприємством, суб'єктом підприємницької діяльності, самозайнятою особою, що провадять діяльність у сфері бухгалтерського обліку та/або аудиторської діяльності; самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства.
Згідно п.п. 57,59 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 04.07.2018 № 75, інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі.
Банк обов'язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: 1) особові рахунки та виписки з них; 2) аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій; 3) книги реєстрації відкритих рахунків; 4) оборотно-сальдовий баланс/оборотно-сальдову відомість.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що виписка з особового рахунку є регістром аналітичного обліку, тобто внутрішнім первинним документом банку, а отже є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом по справі щодо використання відповідачем кредитних коштів в межах кредитного ліміту.
Натомість розрахунок заборгованості в даному випадку не є первинним документом банку, отже є не належним доказом використання відповідачем кредитних коштів в межах кредитного ліміту.
Таким чином, матеріали справи не містять належних, допустимих і достатніх доказів, що відповідачу надавались кредитні кошти на картковий рахунок із встановленим відповідним кредитним лімітом.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позову щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 12267,54 грн. належить відмовити за недоведеністю позовних вимог в цій частині.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за пенею та комісією.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Оскільки, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту за недоведеністю позовних вимог, то пеня, яка нарахована Банком 01.12.2018 у розмірі 50 грн., також не може бути стягнута, оскільки належними доказами не доведено виникнення основного зобов'язання, а пеня є видом забезпечення виконання цього зобов'язання.
Таким чином, позовні вимоги Банку щодо стягнення пені після 01.01.2019 є необґрунтованими, а щодо стягнення заборгованості за наданим кредитом у розмірі 12267, 54 грн. та пені до 01.01.2019 у розмірі 50 грн. є недоведеними, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.
Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує на підставі ст.141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 19, 76-81, 89 , 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 352 ЦПК України, суд -
В задоволенні позовної заяви АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити в повному обсязі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Близнюківський районний суд Харківської області в тридцятиденний строк з дня його складання.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст судового рішення складено 29.07.2020 року
Суддя С.П. Масло