Справа №573/719/20
Номер провадження 1-кп/573/125/20
29 липня 2020 року Білопільський районний суд Сумської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянув клопотання прокурора про продовження запобіжних заходів обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту, обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою,
У провадженні Білопільського районного суду знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу, ОСОБА_4 - у вигляді домашнього арешту, ОСОБА_5 - у вигляді тримання під вартою.
Клопотання мотивоване тим, що, перебуваючи на волі, обвинувачені можуть незаконно впливати на свідків, які ще не допитані, можуть переховуватися від суду або можуть продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 підтримали клопотання прокурора.
Захисник ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_4 не заперечували проти клопотання прокурора.
Захисник ОСОБА_6 , обвинувачений ОСОБА_5 проти клопотання прокурора заперечували, просили змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов такого висновку.
Частиною 3 статті 331 КПК України визначено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.
Відповідно до ч. ч, 1, 2 статті 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно з ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
Відповідно до статті 196 КПК України в ухвалі про застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, зазначаються конкретні обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 КПК України, що покладаються на підозрюваного, обвинуваченого, та у випадках, встановлених КПК України, строк, на який їх покладено.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до підпункту «с» п. 1 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Обвинуваченому ОСОБА_4 застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з 20:00 год. до 06:00 год.
Є обґрунтованими заявлені у клопотанні прокурора ризики, зокрема ОСОБА_4 із-за тяжкості покарання, що йому може загрожувати у разі визнання його винуватим у злочинах, у вчиненні яких він обвинувачується. При цьому врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності поведінку обвинуваченого, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинений злочин підвищує ризик того, що обвинувачена може ухилитися від суду та іншим чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Згідно з правовою позицією ЄСПЛ небезпека ризику переховування від органів досудового розслідування і суду може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи та інше.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрований і проживає у будинку АДРЕСА_1 , що належить його матері ОСОБА_10 , яка надала письмову згоду на його проживання у цьому будинку.
ОСОБА_4 працює в ПП ОСОБА_11 , тобто він займається суспільно-корисливою діяльністю.
З урахуванням зазначених вище чинників суд вважає, що у судовому засіданні знайшла своє підтвердження необхідність продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту.
Щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , то суд вважає, що в судовому засіданні знайшла своє підтвердження необхідність продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виходячи з такого.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочинів за ч. 3 ст. 185 КК України, які відносяться до тяжких і за які законом передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років.
Окрім того, на даний час щодо ОСОБА_5 в Івано-Франківському міському суді розглядається кримінальне провадження за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, тому є ризик застосування щодо нього запобіжного заходу вказаним судом, що перешкодить своєчасному та безперешкодному розгляду даного провадження.
Також суд зазначає, що на території Білопільського району житла ОСОБА_5 не має, не надано суду доказів, що у нього тут маються родичі чи друзі, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків на території Білопільського району.
Окрім того, не надано доказів, що при зміні запобіжного заходу ОСОБА_5 буде забезпечений житлом.
Отже, суд приходить до висновку, що вказані вище обставини свідчать про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а тому застосування до ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу є недостатнім для запобігання заявленим ризикам, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити та продовжити ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 331, 369-372 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 запобіжних заходів задовольнити.
Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, до затримання проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 26 вересня 2020 року включно.
Визначити ОСОБА_5 суму застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 168160 (сто шістдесят вісім тисяч сто шістдесят) гривень, яку можливо внести на депозитний рахунок UA558201720355249001000008869, банк отримувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 26270240, призначення платежу запобіжний захід застава, № судового рішення та ПІБ особи, якою вноситься застава, ПІБ особи, за яку вносить застава.
Обвинувачений або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу в розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_5 з-під варти звільнити та покласти на нього такі обов'язки:
1) прибувати до суду за першим викликом;
2) не відлучатися з населеного пункту, в якому він буде перебувати, без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту, заборонивши йому з 20:00 год до 06:00 год наступного дня залишати житло із застосуванням засобу електронного контролю (браслету), на строк 2 місяця до 26 вересня 2020 року включно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 такі обов'язки:
1) не залишати місце постійного проживання, а саме: будинок АДРЕСА_1 з 20:00 год. до 06:00 год. наступного дня без дозволу суду;
2) прибувати до суду за першою вимогою;
3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади, свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, крім паспорта громадянина України.
4) утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що відповідно до частини п'ятої статті 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Виконання ухвали покласти на прокурора.
Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд протягом семи днів з її проголошення.
Суддя