29 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 607/6557/20 пров. № А/857/7670/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Качмара В. Я., Курильця А. Р.,
з участю секретаря судового засідання - Кітраль Х. І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 травня 2020 року у справі №607/6557/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,-
суддя в 1-й інстанції - Вийванко О. М.,
час ухвалення рішення - 27.05.2020 року,
місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,
дата складання повного тексту рішення - 27.05.2020 року,
Позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача - Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, в якому просила визнати протиправними дії інспектора 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Тернопільській області лейтенанта поліції Мартинюка А. В. щодо складення постанови серії ЕАК №2269368 від 19 березня 2020 року; скасувати постанову серії ЕАК №2269368 від 19 березня 2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 травня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що факт вчинення позивачем правопорушення підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме: відеозаписом та фотознімком з технічного пристрою TruСam, здійсненого 19 березня 2020 року, з якого вбачається, що автомобіль, яким керувала позивач, рухався в населеному пункті зі швидкість 74 км/год, перевищивши встановлене обмеження швидкості в населеному пункті на 24 км/год. Позивач не заперечує факт перебування 19 березня 2020 року о 15 год. 54 хв. за кермом автомобіля Mazda 6 на 12 км автодороги М-09 Тернопіль-Львів-Рава-Руська в населеному пункті с. Озерна та зупинки її автомобіля інспектором поліції, однак заперечує факт перевищення встановленого обмеження швидкості руху. З наданого відповідачем фотознімку неможливо встановити, який саме автомобіль зображений на ньому, зокрема, не видно номерного знаку, а також немає прив'язки до місцевості, тобто, ідентифікувати транспортний засіб, який рухався з перевищенням швидкості, водія та місце, в якому відбулася ця подія, з фотокопій, наданих відповідачем, неможливо, що виключає застосування цього доказу як підтвердження фіксації вчинення правопорушення. Таким чином, постанова серії ЕАК №2269368 від 19 березня 2020 року є незаконною, оскільки встановлення порушення позивачем вимог п.12.9 (б) ПДР України не підтверджено належними та допустимими доказами. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким скасувати постанову серії ЕАК №2269368 від 19 березня 2020 року, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, позивач (апелянт) подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, згідно з ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, тому колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи в їх відсутності за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржуване рішення - скасувати з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №2269368, ОСОБА_1 19 березня 2020 року о 15 год. 54 хв., керуючи автомобілем марки «Mazda 6», номерний знак НОМЕР_1 , на автодорозі М-09 Тернопіль-Львів-Рава-Руська, 12 км у с. Озерна, рухалась зі швидкістю 74 км/год при дозволеній 50 км/год, що є порушенням п.12.9(б) ПДР України, у зв'язку з чим її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 255 грн. Швидкість вимірювалася лазерним вимірювачем швидкості TruCam LTI20/20, серійний номер ТС000764.
Не погодившись з постановою серії ЕАК №2269368 від 19 березня 2020 року, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого п.12.9 (б) ПДР України, а тому постанова серії ЕАК №2269368 від 19 березня 2020 року, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 255 грн, є правомірною, а тому підстави для її скасування відсутні.
Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ст.14 Закону України «Про дорожній рух» передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п.1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно з п.12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
П.12.9 (б) ПДР України передбачає, що водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.
Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Згідно з ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Приписами ст.280 КУпАП обумовлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, висновки про наявність чи відсутність у діях позивача, адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Згідно з ч.1,2 ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які полягають, зокрема, у порушенні правил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена відповідними частинами ст.122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07 листопада 2015 року, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно з п.2 розділу ІІІ Інструкції постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Предметом судового дослідження у спірних правовідносинах є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Ч.4 ст.258 КУпАП передбачає, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Крім того, наголошено на неприпустимості спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, відповідачем надано фотознімок, який був зроблений за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI20/20, серійний номер ТС000764, а також відеозапис, на якому зафіксовано зупинку транспортного засобу ОСОБА_1 та процедуру притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Колегія суддів, надаючи оцінку діям відповідача, виходить з того, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними та допустимими доказами.
При цьому Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов'язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення, чого в даному випадку не було дотримано.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо правомірності доказування свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З оглянутого колегією суддів фотознімку, зробленого за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI20/20 (серійний номер ТС000764), який наявний в матеріалах справи, неможливо ідентифікувати автомобіль зображений на ньому, зокрема, не видно номерного знаку, а також немає прив'язки до місцевості.
Щодо відеозапису, наданого відповідачем, то ним лише зафіксовано факт зупинки працівником поліції транспортного засобу позивача, а також процедуру притягнення до адміністративної відповідальності, тому вказаний відеозапис не може бути належним доказом вчинення позивачем адміністративного проступку.
Разом з тим, як вбачається з вказаного відеозапису, позивач заперечувала факт перевищення нею максимально допустимої швидкості, звертала увагу на те, що з фотознімку неможливо встановити номерний знак автомобіля, що свідчить про безпідставність притягнення її до адміністративної відповідальності.
Інших належних та допустимих доказів на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем подано суду не було.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку, що, оскільки відповідачем окрім відеозапису та фотознімку, якими не підтверджується факт вчинення адміністративного правопорушення саме ОСОБА_1 , не надано інших належних та допустимих доказів, тому відсутні підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.
Разом з тим, суд першої інстанції не звернув увагу на ці обставини та не надав відповідної оцінки.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Ч.3 ст. 286 КАС України передбачає, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, належними та допустимими доказами, а тому постанова інспектора 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Тернопільській області лейтенанта поліції Мартинюка А. В. серії ЕАК №2269368 від 19 березня 2020 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн, підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій інспектора 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Тернопільській області лейтенанта поліції Мартинюка А. В. щодо складення постанови серії ЕАК №2269368 від 19 березня 2020 року, то такі, в силу положень ч.3 ст. 286 КАС України, задоволенню не підлягають.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є підставними та спростовують відповідні висновки суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.
З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст.317 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».
Згідно з квитанцією від 14 липня 2020 року за подання апеляційної скарги позивач сплатила 630,61 грн. Розмір судового збору, що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги становив 630,60 грн.
Враховуючи вищевказане, з Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 630,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, передбачених на оплату судового збору.
Керуючись ст.139, 229, 242, 243, 250, 268, 272, 286, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325 КАС, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 травня 2020 року у справі №607/6557/20 скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити частково.
Скасувати постанову інспектора 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Тернопільській області лейтенанта поліції Мартинюка Андрія Васильовича серії ЕАК №2269368 від 19 березня 2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646) за рахунок його бюджетних асигнувань, передбачених на оплату судового збору, на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 630 (шістсот тридцять) грн 60 коп.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. І. Мікула
Судді В. Я. Качмар
А. Р. Курилець
Повне судове рішення складено 29 липня 2020 року.