Справа № 725/1700/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Іщенко І.В.
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
29 липня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Буковинської митниці Держмитслужби на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 06 травня 2020 року (прийняте у м. Чернівці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Буковинської митниці Держмитслужби (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови,
позивач 31.03.2020 звернувся із позовом до Першотравневого районного суду м. Чернівців в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Буковинської митниці Держмитслужби від 20.03.2020 в справі про порушення митних правил №1485/40800/19 про визнання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у вчиненні правопорушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, а також про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, що становить 413 708, 16 грн та закрити справу про порушення митних правил в порядку, визначеному ст. 286 КАС України.
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 06.05.2020 позов задоволено повністю.
Визнано протиправною та скасовано постанову в справі про порушення митних правил від 20.03.2020 №1485/40800/19, про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ст. 485 МК України та провадження по справі закрито.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що оскільки позивач має паспорт і громадянина Румунії і громадянина України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України та має статус громадянина - резидента і на території України повинен користуватись документами громадянина України, що передбачені чинним законодавством України. Відтак, при тимчасовому ввезенні на територію України транспортного засобу іноземної реєстрації та надаючи при цьому паспорт громадянина Румунії позивач вчинив правопорушення передбачене ст. 485 Митного кодексу України з метою ухилення від сплати митних платежів.
Також вказано, що митна вартість ввезеного позивачем автомобіля визначена за інформацією з мережі Інтернет відповідно до чинного законодавства.
Правом подати до суду відзив на апеляційну скаргу позивач не скористався.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлені та неоспорені сторонами такі обставини.
08.11.2019 заступником начальника Чернівецької митниці ДФС, ОСОБА_2 винесено постанову у справі про порушення митних правил № 1485/40800/19, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 % (відсотків) несплаченої суми митних платежів, а саме 413708,16 грн. виходячи із даних та висновків, встановлених протоколом про порушення митних правил № 1485 40800/19 від 23.08.2019.
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 16.12.2019, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2020, позов до Буковинської митниці Держмитслужби, про скасування постанови у справі про порушення митних правил № 1485/40800/19 задоволено, та надіслано зазначену справу на новий розгляд до Буковинської митниці Держмитслужби.
20.03.2020 в.о. начальника Буковинської митниці Держмитслужби Сомушком І. К., винесено постанову у справі про порушення митних правил № 1485/40800/19, якою в другий раз визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 % (відсотків) несплаченої суми митних платежів, а саме: 413708,16 грн., виходячи із даних та висновків, встановлених протоколом про порушення митних правил № 1485/40800/19 від 23.08.2019.
Не погоджуючись із вказаною постановою позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не підтверджено наявність суб'єктивної сторони правопорушення в діях ОСОБА_1 , а митну вартість товару було визначено не на підставі основного методу, тобто за ціною договору, а шляхом застосування другорядних методів.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.
Статтею 489 МК України визначено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Положенням ст. 485 МК України визначено, що особа притягається до відповідальності у разі заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.
Такі дії тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Так, в оскаржуваній постанові вказано про порушення позивачем ст.380 МК України, яка встановлює правила тимчасового ввезення транспортних засобів особистого користування на митну територію України, як громадянами-резидентами так і громадянами-нерезидентами.
Відповідно до ч. 2 ст. 380 МК України транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу. Пальне, що міститься у звичайних (встановлених заводом-виробником) баках зазначених транспортних засобів, не підлягає письмовому декларуванню та не є об'єктом оподаткування митними платежами.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 292 МК України, митні платежі не сплачуються у разі якщо, при ввезенні товарів на митну територію України або вивезенні товарів з митної території України товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень Митного кодексу України не передбачає сплату митних платежів, на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму.
Відповідно до п. 50 ч. 1 ст. 4 МК України резиденти - це фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном.
Підпунктом "в" п. 33 ч. 1 ст. 4 МК України визначено, що нерезиденти - фізичні особи: іноземці та особи без громадянства, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України;
Згідно ст. 103 МК України, тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.
Пунктом 1 ст. 2 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 № 2235-III (далі - Закон № 2235-III) встановлено, що якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.
Як вбачається з матеріалів справи, при наявності паспортів двох держав - України та Румунії, громадянин України (резидент) позивач подав до митного органу паспорт громадянина Румунії як підставу для тимчасового ввезення автомобіля без сплати митних платежів чим вчинив правопорушення передбачене статтею 485 МК України.
На підставі вказаного відповідачем прийнято постанову у справі про порушення митних правил № 1485/40800/19 від 20.03.2020, якою позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 % несплаченої суми митних платежів.
При цьому, суд враховує висновки Верховного Суду викладені у постанові від 14.05.2020 у справі №725/1583/17 де зазначено, що розмір стягнення, що повинен бути накладений на порушника за вчинення порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України, залежить від розміру несплаченої суми митних платежів.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 50 МК України для нарахування митних платежів використовуються відомості, зокрема, про митну вартість товарів.
Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
За нормами статті 57 глави 9 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Як встановлено судом, матеріали справи про порушення митних правил не містять відомостей про митну вартість товару (транспортного засобу), який ввозився позивачем.
Так, в оскаржуваній постанові зазначено, що з метою визначення вартості та розрахунку суми митних платежів, податків і зборів, що підлягали би сплаті, при ввезенні на митну територію України транспортного засобу в режимі імпорт (випуск для вільного обігу) громадянину ОСОБА_1 направлено листа про необхідність представлення вказаного транспортного засобу в розпорядження експерта для визначення його вартості. Однак транспортний засіб громадянином ОСОБА_1 не було представлено.
В апеляційній скарзі відповідачем вказано про неможливість встановити достовірну інформацію щодо митної вартості транспортного засобу, оскільки дана інформація може бути визначена лише з технічних паспортів транспортних засобів, документів, що містять відомості про вартість, а також шляхом проведення огляду транспортного засобу. Враховуючи, що позивач таку інформацію не надав відповідач при розрахунку вартості автомобіля керувався Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (далі - Методика).
Так, у пункті 7.35 вказано, що у разі відсутності цінових даних колісних транспортних засобів (далі - КТЗ) у довідковій літературі, зокрема зазначеній у додатку 8, а також у разі наявності обставин, зумовлених змінами економічного стану країни, що супроводжуються різкими коливаннями цін на КТЗ, та в інших випадках, коли застосування довідкових даних є неможливим, допускається використання даних обмеженого ринку КТЗ. У такому випадку інформація про ціни на нові КТЗ чи КТЗ, які були в користуванні, може бути отримана з каталогів, комп'ютерних програм та прайс-листів дилерів виробників і торговельних фірм, а також із спеціалізованих для продажу КТЗ періодичних видань.
Пунктом 7.53.5 Методики, дозволяється використання ресурсів мережі Інтернет, однак довідкові дані, які використовуються під час оцінки отримані з ресурсів мережі Інтернет, повинні бути роздруковані із зазначенням дати отримання інформації і абсолютної URL-адреси і включені у звіт (акт) про оцінку або у висновок експерта (експертного дослідження).
Проте, відповідачем не зазначено обґрунтованих доводів для підтвердження дотримання митним органом вимог Методики та приписів МК України визначення митної вартості товару та обрахування розміру штрафу.
Посилання відповідача на те, що для визначення вартості транспортного засобу використовувались Інтернет ресурси не підтверджується матеріалами справи, оскільки не надано підтвердження включення довідкових даних отриманих з ресурсів мережі Інтернет у звіт (акт) про оцінку або у висновок експерта, як і не надано звіту (акту) про оцінку або висновок експерта про визначення митної вартості транспортного засобу. При цьому, матеріали справи не містять відомостей щодо звернення митного органу до експертів автотоварознавців.
Таким чином, судом першої інстанції вірно вказано, що митну вартість товару було визначено не на підставі основного методу, тобто за ціною договору, а шляхом застосування другорядних методів.
Крім того, суд зазначає, що рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 16.12.2019, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2020, позов до Буковинської митниці Держмитслужби, про скасування постанови у справі про порушення митних правил № 1485/40800/19 задоволено, та надіслано зазначену справу на новий розгляд до Буковинської митниці Держмитслужби.
У вказаному рішенні судом встановлено, що відповідачем не доведено правильність заявленої митної вартості автомобіля, уповноваженою посадовою особою митного органу не в повній мірі були виконані вимоги ст. 489 МК України та не встановлено усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому, а справу повернуто на новий розгляд до Буковинської митниці Держмитслужби для усунення недоліків, вказаних у мотивувальній частині судового рішення.
Проте, приймаючи постанову в справі про порушення митних правил від 20.03.2020 №1485/40800/19 відповідачем не виконано рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили та не встановлено митної вартості ввезеного позивачем автомобіля.
Крім того, всупереч положенням ч.4 ст.57 Кодексу, митним органом не було проведено консультацій із ОСОБА_1 та не запропоновано здійснити обмін наявною інформацію. Матеріали справи про порушення митних правил будь-яких доказів на спростування зазначених обставин не містять.
Відтак, жодних доказів в підтвердження обґрунтованості визначеного відповідачем розміру несплачених позивачем митних платежів ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надано.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду інстанції щодо задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил від 20.03.2020 №1485/40800/19, про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ст. 485 МК України та закриття провадження по справі.
За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції в повній мірі надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, у зв'язку із чим, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Буковинської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 06 травня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття і не може бути оскаржена відповідно до частини 3 статті 272 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.