Справа № 560/1635/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Михайлов О.О.
Суддя-доповідач - Совгира Д. І.
28 липня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Совгири Д. І.
суддів: Франовської К.С. Кузьменко Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року (повний текст якої складено в м. Хмельницькому) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не зарахування періодів ведення позивачем підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування з 25.06.1992 року по 30.09.2001 року та на спрощеній системі оподаткування: з 01.10.2001 року по 30.04.2005 року, з 01.06.2005 року по 30.10.2005 року, з 01.12.2005 року по 31.12.2010 року у страховий стаж у повному обсязі у відповідності до п. 3-1 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 01.02.2020 року.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити зарахування періодів ведення позивачем підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування з 25.06.1992 року по 30.09.2001 року та на спрощеній системі оподаткування: з 01.10.2001 року по 30.04.2005 року, з 01.06.2005 року по 30.10.2005 року, з 01.12.2005 року по 31.12.2010 року у страховий стаж у повному обсязі у відповідності до п. 3-1 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 01.02.2020 року
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
В судове засідання позивач не з'явився, однак на адресу суду надіслав заяву про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою про перерахунок пенсії та надання інформації щодо зарахування до страхового стажу періодів здійснення ним підприємницької діяльності. У разі не зарахування, просив зарахувати до його страхового стажу періоди здійснення ним підприємницької діяльності та здійснити відповідний перерахунок пенсії.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 12.03.2020 №2200-0301-8/9191 позивача повідомлено про відсутність в матеріалах пенсійної справи документів, які б підтверджували періоди здійснення позивачем підприємницької діяльності, а тому дані періоди не зараховано до страхового стажу.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Частиною 1 статті 8 Закону №1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно з приписами статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991р. №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).
Частиною 1 статті 62 Закону 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений (далі - Порядок №637).
Відповідно до п.4 Порядку №637 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 року, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків.
Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Таким чином, обов'язковою умовою для зарахування до страхового стажу при обчисленні пенсії періоду здійснення особою підприємницької діяльності є сплата за весь наведений період щомісячно внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або єдиного соціального внеску, та подання відповідних звітів до відділу персоніфікованого обліку органів Пенсійного фонду України.
Як вбачається з довідки Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 04.02.2020 №4805/10/22-01-58-05 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебуває на податковому обліку в Хмельницькому управлінні з 25.06.1992. З 25.06.1992 по 30.09.2001 перебував на загальній системі оподаткування. З 01.10.2001 по 31.12.2003 перебував на спрощеній системі оподаткування та сплачував єдиний податок за ставкою 200,00 грн щомісячно протягом зазначеного періоду.
Згідно п.2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства" від 03.07.1998р. за №727/98 (припинив дію 01.01.2012 та був чинний в період сплати позивачем єдиного податку у період з 01.10.2001 по 31.12.2011), суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:
- до місцевого бюджету - 43 відсотки;
- до Пенсійного фонду України - 42 відсотки;
- на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.
Згідно з пунктом 6 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства" суб'єкт малого підприємства, який сплачує єдиний податок, не є платником податків, в тому числі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Дію Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства" припинено згідно із Законом України від 04.11.2011 року №4014-VІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності", який набрав чинності з 01.01.2012 року.
Таким чином, здійснюючи підприємницьку діяльність у період з 01.10.2001 по 31.12.2010, позивач сплачував у Пенсійний фонд внески у складі єдиного податку через Управління державного казначейства відповідно до вимог Указу Президента України від 03.07.1998р. №727/98 (42% від суми сплаченого єдиного податку перераховувались на рахунок територіального управління Пенсійного фонду); законодавчо визначеного обов'язку звітувати перед органами Пенсійного фонду, як платника єдиного податку у позивача не було.
Суд встановив, що згідно з довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 08.02.2020 про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 19.08.1994 року по 31.12.2010, у тому числі за роками:
з 19.08.1994 по 30.06.1999;
з 01.07.2000 по 30.09.2001 сплачував страхові внески до Пенсійного фонду України за загальній системі оподаткування.
З 01.10.2001 по 30.04.2005;
з 01.06.2005 по 30.10.2005;
з 01.12.2005 по 31.12.2010 перебував на спрощеній системі оподаткування та сплачував кошти до Пенсійного фонду України (42% від суми єдиного податку, що надходили до Пенсійного фонду України від органів Держказначейства).
З 01.05.2009 по 30.09.2009 здійснив доплату до мінімального страхового внеску в сумі 622,48 грн;
з 01.07.2010 по 31.12.2010 здійснив доплату до мінімального страхового внеску в сумі 1288,80 грн.
Враховуючи підтвердження Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області факту сплати позивачем страхових внесків, суд доходить висновку про протиправність відмови у зарахуванні відповідного стажу позивачу, а відтак необхідність задоволення позовних вимог частково, оскільки доказів сплати у інших періодах позивачем не надано.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення частково позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Совгира Д. І.
Судді Франовська К.С. Кузьменко Л.В.