Справа № 682/3134/17
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маршал І.М.
Суддя-доповідач - Сушко О.О.
21 липня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Платаш В.О.,
позивача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 березня 2020 року (м. Славута) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полонської міської ради об'єднаної територіальної громади Хмельницької області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання окремих положень рішення не чинними та зобов'язання вчинити певні дії,
позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинним та скасувати підпункт 4.8 п. 4 рішення № 3 від 25.10.2017 Полонської міської ради про залишення без задоволення його заяви від 19.12.2016; визнати нечинним та скасувати рішення № 3 від 25.10.2017 38 сесії 1 скликання Полонської міської ради ОТГ Хмельницької області в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_2 ; призупинити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та процес оформлення даних ділянок у приватну власність гр. ОСОБА_2 , якщо розроблення проекту та оформлення ділянок відбулось визнати нечинним та скасувати їх результати; зобов'язати Полонську міську раду виплатити позивачеві грошову компенсацію в розмірі 200 000 грн. за нанесену моральну шкоду, пов'язану із втратою роботи та втратою довіри до органів місцевого самоврядування, дієвість законів та втратою віри в побудову правової держави; зобов'язати Полонську міську раду розглянути на черговій сесії заяву позивача від 19.12.2016 про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відповідно до рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 березня 2020 року позов задоволено частково: визнано незаконним та скасовано пп. 4.8 п. 4 рішення №3 від 25.10.2017 року 38-ї сесії 1 скликання Полонської міської об'єднаної територіальної громади Хмельницької області про залишення без задоволення заяви позивача від 19.12.2016; зобов'язано Полонську міську раду об'єднаної територіальної громади Хмельницької області розглянути на черговій сесії заяву позивача від 19.12.2016 про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням у частині відмови позову, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю.
Позивач в судовому засіданні просив задовольнити апеляційну скаргу.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що 19 грудня 2016 року позивач звернувся до Полонської міської ради об'єднаної територіальної громади із заявою, в якій просив надати дозвіл на виготовлення технічної документації щодо відведення земельних ділянок орієнтовно площею 0,07 га та 0,18 га для ведення особистого селянського господарства з метою передачі у приватну власність, які розташовані в с. Новоселиця по вул. Шевченка.
Вказана заява була розглянута на сесії Полонської міської ради 24 лютого 2017 року, у задоволенні якої було відмовлено у зв'язку з вирішенням питання про оформлення спадщини на дану земельну ділянку.
25.07.2017 Славутським міськрайонним судом Хмельницької області розглянуто справу за позовом ОСОБА_1 про визнання окремих положень рішення нечинними та зобов'язання вчинити певні дії та визнано нечинним рішення Полонської міської ради.
Рішенням 35 сесії Полонської міської ради об'єднаної територіальної громади від 18.08.2017 р. №4, а саме п. 4.3. заяву позивача про виділення вказаної земельної ділянки повторно залишено без задоволення в зв'язку з тим, що дана земельна ділянка знаходиться в користуванні ОСОБА_2 ..
Вказана заява позивача була повторно розглянута на черговій сесії 18 серпня 2017 року та залишена без задоволення.
Вважаючи вказане рішення незаконним, позивач звернувся до Славутського міськрайонного суду з позовом, в якому просив визнати рішення Полонської міської ради нечинним та скасувати його. 25 вересня 2017 року у даній справі було прийнято рішення, яким позов задоволено, рішення Полонської міської ради визнано нечинними та скасовано, а міську раду зобов'язано розглянути заяву позивача на черговій сесії.
25 жовтня 2017 року на черговій (38) сесії Полонської міської ради було вирішено заяву позивача залишити без задоволення в зв'язку тим, що вказані земельні ділянки перебувають в користуванні гр. ОСОБА_2 , якому тим самим рішенням надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок як спадкоємцеві попередньої користувачки ОСОБА_3
28.11.2017 Полонська міська рада надала суду заперечення проти позовної заяви, в якому вказали, гр. ОСОБА_2 звертався до виконавчого комітету Полонської міської ради із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 .. Отже, він має право успадкувати земельні ділянки, що належали ОСОБА_3 на праві приватної власності, у зв'язку із чим Полонська міська рада не має повноважень на розпорядження земельними ділянками, що перебувають у приватній власності.
Згідно довідки № 361 від 10.11.2017 року, виданою старостою сіл Новоселиця, Дубовий гай, ОСОБА_3 було передано у приватну власність земельну ділянку розміром 0,53 га, з них: для обслуговування житлового будинку - 0,25 га, для ведення особистого підсобного господарства 0,28 га. Згідно заповіту, будинок за адресою АДРЕСА_1 та прилеглу до нього ділянку ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_2 ..
Колегія суддів розглядає вказану справу в межах апеляційної скарги лише у частині відмови у задоволенні позову, а рішення суду у частині задоволених вимог - не переглядається через відсутність оскарження.
Згідно ч. 3 ст. 22 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування в тому числі громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно ч. 5 ст. 116 ЗК України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
В ч. 1 ст. 121 ЗК України зазначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Згідно ч.6 ст.118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Суд першої інстанції, вірно відмовив у задоволенні вимог позивача в частині скасування дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення ділянки для ОСОБА_2 та призупинення розроблення проекту землеустрою для останнього, оскільки ОСОБА_2 у спосіб визначений законом звернувся з відповідною заявою до відповідача за результатами якої прийнято рішення про надання йому дозволу на розроблення відповідних проектів. Порушення будь яких норм чинного законодавства з боку відповідача при цьому не встановлено.
Що стосується виплати позивачу грошової компенсації за нанесену йому моральну шкоду, пов'язану із втратою роботи та втратою довіри до органів місцевого самоврядування, дієвість законів та втратою віри в побудову правової держави,слід зазначити наступне.
За змістом ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкоди, завданої майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Водночас шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Однак, позивач не надав суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв'язку між діями відповідача та завданням моральної шкоди (у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань тощо). При цьому, сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 березня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 27 липня 2020 року.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.